Ухвала суду № 55741045, 10.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/269/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

10.02.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Голованя А.М.

суддів - Карпенка О.Л., Гайсюка О.В.

за участю секретаря - Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 грудня 2015 року у справі за позовом ТОВ виробничо-комерційна фірма «А.Г.» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання недійсними угоди та рішення третейського суду і

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ТОВ виробничо-комерційна фірма «А.Г.» (далі - ТОВ «А.Г.») звернулося з позовом до суду до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними угод та рішення третейського суду.

Позивач зазначав, що ТОВ «А.Г.» є власником нежитлового приміщення площею 431,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. Згідно зі Статутом ТОВ «А.Г.» рішення про розпорядження майном належить до виключної компетенції зборів засновників. В порушення вимог Статуту директор ТОВ «А.Г.» ОСОБА_2 видав довіреність ОСОБА_4 на продаж від імені ТОВ зазначеного приміщення.

25 лютого 2008 року між продавцем ТОВ «А.Г.», від імені якого діяла ОСОБА_4, та покупцем ОСОБА_2 укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України є нікчемним, а 05 березня 2008 року - угоду про передачу спору на розгляд третейського суду.

Рішенням третейського суду від 17 березня 2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 25 лютого 2008 року та визнано право власності на нежитлову будівлю за відповідачем ОСОБА_2. Державна реєстрація права власності здійснена 22 листопада 2010 року, про що позивач дізнався у вересні 2014 року під час звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ «А.Г.».

Просив поновити строк звернення з позовом до суду, визнати недійсними угоду про передачу спору на вирішення третейського суду та договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, визнати недійсним рішення третейського суду від 17 березня 2008 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсною третейську угоду від 03 березня 2008 року та скасовано рішення третейського суду від 17 березня 2008 року. У задоволенні позову до ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду порушує права банку, оскільки 21 грудня 2011 року між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за умовами якого для забезпечення повернення кредиту в сумі 1471945,94 грн. в строк до 20 грудня 2021 року ОСОБА_2 передав в іпотеку нежитлове приміщення.

В засіданні апеляційного суду представник позивача просила відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду права банку не порушує.

Представник банку та відповідачі, які повідомлені про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку в засідання апеляційного суду не прибули.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2008 року між ТОВ «А.Г.» та ОСОБА_2 було укладено третейську угоду, відповідно до якої сторони домовились передати на розгляд третейського суду спір про визнання дійсним Договору купівлі-продажу, згідно якого ТОВ «А.Г.» продав відповідачу ОСОБА_2 нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1 тa визнання права власності на неї. (а. с. 9-10)

Згідно ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» (в редакції на час укладання угоди) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

За правилами ч.1 ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину, зокрема, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.(ст. 328 ЦК України)

Виходячи з положень ч. 1 ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтею 657 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Наведене свідчить, що третейська угода про передачу спору про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку, який потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації, на розгляд третейського суду, як правильно вирішив суд першої інстанції, повинна бути визнаною недійсною з підстав передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України.

За правилами ст. 189-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом.

Згідно п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною.

Відповідно п.3 ч.3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване коли третейську угоду визнано недійсною компетентним судом.

Ураховуючи, що рішення третейського суду від 17 березня 2008 року прийнято на підставі третейської угоди від 25.02.2008 року, яку визнано недійсною, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його скасування.

Доводи апеляційної скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції про незаконність третейської угоди та рішення третейського суду.

При цьому, слід зазначити, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, саме по собі визнання судом недійсною третейської угоди та скасування рішення третейського суду, предметом розгляду якого було майно, котре в подальшому ОСОБА_2 передав в іпотеку, безпосередньо не впливає на права третьої особи - ПАТ «Дельта Банк» як іпотекодержателя.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: