Рішення № 55739789, 02.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/172/15-ц Головуючий у І інстанції Дудар Т. В.Провадження № 22-ц/780/283/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

За участі секретаря: Яруна Я.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Березанського міського суду Київської області від 27 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_2 04 серпня 2008 року був укладений кредитний договір № 77.1/АК-01456.08.2 (далі Договір), відповідно до якого Банк відкриває відповідачу невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 18 712,97 доларів США терміном до 04 серпня 2015 року включно з процентною ставкою у розмірі 7,70% річних, зі щомісячною платою за обслуговування кредиту у розмірі 0,3000% від суми виданого кредиту. За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів відповідач зобовязаний сплатити Банку за кожен день прострочення пеню урозмірі 1.6% від суми простроченої заборгованості.

Зазначав, що факт отримання кредитних коштів у сумі 18 712,97 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки № 1691_58 від 04 серпня 2008 року. Банк виконав узяті на себе зобовязання, однак ОСОБА_2 належним чином не виконував свої обовязки за Договором, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 02 лютого 2015 року становить 3 523 878 гривень 81 коп. і складається з 16 692,22 доларів США по тілу кредиту та відсотках та 3 254 168 гривень 97 коп. пені, 3% річних, плати за обслуговування кредиту. Тому просив позов задовольнити, стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та 3 654 гривні на відшкодування судових витрат.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 27 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2008 року у розмірі 504 638 (пятсот чотири тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 29 коп., з яких 25 854 (двадцять пять тисяч вісімсот пятдесят чотири) гривні 21 коп. сума поточної заборгованості за кредитом, 179 467 (сто сімдесят девять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 84 коп. сума простроченої заборгованості за кредитом, 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять девять) гривень 28 коп. сума поточної заборгованості за процентами по кредиту, 62 828 (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять вісім) гривень 02 коп. сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту, 1 814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) гривень 20 коп. сума поточної заборгованості за платою за обслуговування кредиту, 24 244 (двадцять чотири тисячі двісті сорок чотири) гривні 74 коп. сума простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту, 209 000 (двісті девять тисяч) гривень пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та судові витрати по справі,у задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ « Родовід Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача неустойки на користь позивача, застосував до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшивши розмір неустойки до суми пені за прострочення виконання зобов'язань за договором.

Проте колегія суддів з такими висновками суду не погоджується, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 4 серпня 2008 року між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 18 712,97 дол. США терміном до 4 серпня 2015 року включно з процентною ставкою у розмірі 7,70%; річних, зі щомісячною платою за обслуговування кредиту у розмірі 0,3000% від суми виданого кредиту. За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів відповідач зобов'язаний сплатити банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості (а.с. 6-9).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами кредитного договору було передбачено, що в разі несвоєчасного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентів за його користування, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми простроченого платежу за кожний день прострочки в розмірі 1,6 %.

Відповідач порушував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, своєчасно не повертав тіло кредиту та не сплачував проценти за користування ним, тому вказані кошти підлягають стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями допускається у випадках,порядку та на умовах , встановлених законом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.021993 року № 15-93 визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього Декрету.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства не заборонено стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Оскільки кредит видавався в іноземній валюті без порушень норм Закону, то і стягнення заборгованості по даному кредитному договору підлягає стягненню в іноземній валюті.

Проте суд І інстанції вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором наведених норм права не врахував та не взяв до уваги ту обставину, що ПАТ "Родовід Банк" має ліцензію на здійснення валютних операцій , стягнув заборгованість у національній валюті, хоча позивач у своєму позові таких вимог не заявляв.

Також умовами кредитного договору передбачено, що в разі несвоєчасного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентів за його користування, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми простроченого платежу за кожний день прострочки в розмірі 1,6 %.

Згідно із ч.3, ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру неустойки за рішенням суду можливе за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Однак, зменшуючи розмір неустойки, суд І інстанції всупереч вимогам статей 212, 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин справи, не навів розрахунків зменшення розміру неустойки та не вмотивував свого висновку, щодо зменшення саме до такої суми.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду належних доказів, що могли бути підставою для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки / штрафу, пені/ застосовується позовна давність в один рік.

Отже, стягнення неустойки/ пені,штрафу / обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня/ місяця/, з якого вона нараховується у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що оскільки ПАТ « Родовід Банк» звернувся до суду з вказаним позовом 06.02.2015 року , тому пеня підлягає нарахуванню відповідно до ч.2ст. 258 ЦК України за останні 12 місяців перед зверненням до суду, тобто з 06.02.2014 року.

При апеляційному розгляді справи встановлено, що за період з 06.02.2014 року по 02.02.2015 року розмір пені за прострочення сплати мінімального платежу становить 1354460, 92 грн., яка підлягає стягненню.

Окрім того, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 3 % річних суд І інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки кредитним договором встановлено інший розмір процентів (1,6 % від простроченої суми), як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому нарахування додатково 3% річних є безпідставним.

Обов'язок позичальника сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, якщо він своєчасно не повернув суму позики, встановлений ч.1, ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання

Відмовляючи у стягненні 3% річних, суд І інстанції не врахував наведених норм права та висновків, викладених у постановах Верховного Суду України у справах № 6-49цс12, 6-100цс14, тому колегія вважає, що суд безпідставно відмовив у позові в цій частині.

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується в частині вирішення вимог про стягнення пені та 3% річних, з огляду на наступне.

Встановлення в кредитному договорі обовязку сплачувати проценти за користування кредитними коштами, наявність обовязку у позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у звязку з порушенням строку повернення кредиту не виключає сплату сум 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, пеня є видом забезпечення зобовязання, а ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлює проценти лише на випадок прострочення грошового зобовязання.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів , перевіривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення та скасування рішення суду І інстанції в частині задоволення позовних вимог, як такого, що ухвалене без дотримання норм матеріального і процесуального права та ухвалення в цій частині нового рішення.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 27 квітня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення.стягнення пені та трьох процентів річних та ухвалити в цій частині нове.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 04.08.2008 року у розмірі 16692,22 дол. США, що складається:

Із суми поточної заборгованості за кредитом -1600,88 дол.США; простроченої заборгованості за кредитом- 11112,56 дол.США:поточної заборгованості за відсотками-88,50 дол.США; простроченої заборгованості за відсотками-3890,28 дол.США: поточної заборгованості за платою за обслуговування кредиту-1814,20 грн.;суми просточеної заборгованості за платою за обслуговування кредиту-24244,74 грн., пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 1354460 ,92 грн. та три проценти річних у розмірі 16313,45 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: