Рішення № 55737781, 08.02.2016, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

08 лютого 2016 рокуСправа № 322/810/15

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до: ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості за кредитним договором.

21 липня 2015 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь АТ «Дельта Банк» (р/р 26254901767340, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 17 201,17 грн., яка складається з: тіло кредиту: 8775,78 грн., прострочене тіло кредиту 1327,79 грн.; заборгованість за відсотками: 7097,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

18.12.2007 ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 006-07178-181207.

Відповідач станом на 22.06.2015 не виконує належним чином зобовязання за Договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на вказану дату становить 17 201,17 грн.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 526, 530, 631, 1046-1056 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору, позивач просив задовольнити його вимоги.

В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також зазначено про те, що позивач підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи.

08.09.2015 судом отримано заперечення відповідача проти позову обґрунтовані наступним.

За твердженням відповідача, останній платіж за кредитним договором ним здійснено у 2011 році, у звязку з чим підлягає застосуванню позовна давність до заявлених позивачем вимог.

Також відповідач зазначив, що позивач не направляв йому вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, а тому строк виконання зобовязання за кредитним договором, відповідно до ст. 530 ЦПК України, вважається таким, що не настав, та позивачу має бути відмовлено у позові.

Крім цього, відповідач у запереченнях зазначив, що ним не підписувалися зазначені у кредитному договорі Правила, у звязку з чим вони банк не може посилатися на них, обґрунтовуючи позовні вимоги.

У судове засідання 08.02.2016 представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не зявився.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2016 пояснив, що зазначена в доданому до позовної заяви розрахунку заборгованість за кредитним договором дійсно має місце, вказані у розрахунку щомісячні платежі дійсно проводилися відповідачем, у звязку з чим відсутні підстави для застосування позовної давності.

Також представник відповідача надав суду клопотання про розстрочення виконання рішення суду терміном на три роки (36 місяців) з виплатою заборгованості щомісячно рівними частинами.

В судовому засіданні 08.02.2016 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

18 грудня 2007 року між позивачем (банк) та відповідачем (держатель) було укладено договір № 006-07178-181207 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (далі Договір).

Згідно з п. 1.2 Договору банк відкриває держателю картковий рахунок № 26254901767340 в національній валюті України, оформляє та надає в користування держателю картку платіжної системи Visa International та/або Дельта, здійснює обслуговування держателя на умовах, викладених в Тарифному пакеті Visa Класичний, що міститься в додатку № 1 до цього Договору, та згідно з умовами цього Договору і Правил.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що банк надає держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 грн. та на день укладення цього Договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 2870,00 грн. Ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно. Банк самостійно не більше одного разу на місяць може змінювати розмір ліміту кредитної лінії в межах кредитної лінії, при цьому сторони погодили, що у даному випадку додаткова угода до договору про зміну ліміту кредитної лінії сторонами не складається.

Відповідно до п. 3.6 Договору держатель картки зобовязаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обовязкового мінімального платежу, складові якого зазначаються у Тарифах.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань за зазначеним договором, у нього виникла заборгованість, яка станом на 22.06.2015 становить 17 201,17 грн., а саме: тіло кредиту 8 775,78 грн., прострочене тіло кредиту 1 327,79 грн.; заборгованість за відсотками 7 097,60 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком ціни позову.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності судом відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із закінченням строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Водночас, за правилами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку (ч. 1); після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3).

Таким чином, твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності судом відхиляються, оскільки з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається регулярне здійснення відповідачем щомісячних платежів за кредитним договором до 01.09.2014 і факт здійснення цих платежів було визнано представником відповідача в судовому засіданні.

Посилання відповідача на норми частини другої статті 530 ЦК України, щодо ненастання строку вимоги за договором, суд визнає необґрунтованим, оскільки вищевикладеними умовами кредитного договору від 18 грудня 2007 року № 006-07178-181207 та Тарифами, які підписані відповідачем, передбачено обовязок щомісячної сплати обовязкового мінімального платежу (ОМП) за кредитом та визначено складові ОМП, відтак ч. 2 ст. 530 ЦК України не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Посилання відповідача на те, що ним не підписувалися Правила, які зазначені в кредитному договорі від 18 грудня 2007 року № 006-07178-181207, судом не береться до уваги, оскільки відповідач не оскаржує сам факт укладання зазначеного договору, а позивач в обґрунтування заявлених вимог не посилався на жодний пункт вказаних Правил. До того ж, у пункті 5.1 кредитного договору від 18 грудня 2007 року № 006-07178-181207 зазначено, що з підписанням цього договору держатель засвідчує, що він ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обовязковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього Договору.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців суд визнає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у звязку з тим, що в ньому не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для розстрочення виконання рішення. Твердження представника відповідача у судовому засіданні про незадовільний матеріальний стан відповідача не було підтверджено жодними доказами, а тому судом не взято до уваги.

За правилом частини третьої статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивача, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що була чинною на момент подання позову), звільнено від сплати судового збору.

Отже, виходячи зі ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, що, відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статі 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що була чинною на момент подання позову), становить 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому заява подана до суду, тобто у даній справі: 17 201,17 грн.*1% = 172,01 грн.< 243,60 грн.(1218,00 грн.*0,2), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить: 243,60 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2007 року № 006-07178-181207 в розмірі 17 201,17 грн. (сімнадцять тисяч двісті одна гривня 17 коп.), з яких: тіло кредиту 8 775,78 грн.; прострочене тіло кредиту 1 327,79 грн.; заборгованість за відсотками 7 097,60 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков