Рішення № 55736666, 10.02.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/374/2016

Єдиний унікальний номер 243/12250/15-ц

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2016 р. м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геєнко М.Г.,

при секретарі - Горічевій С.В.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

представників КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Словянська» - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунально лікувальної профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Словянська» про визнання незаконним наказу про оголошення догани,

В С Т А Н О В И В :

В суд з вказаним позовом звернулась позивач ОСОБА_1 та просить задовольнити свої вимоги, в обґрунтування чого вказує, що з 2 червня 2010р. вона, відповідно до наказу № 47п-1 від 2 червня 2010р., працює у відповідача на посаді лікаря-нарколога дільничного, а наказом № 22/1 від 1 серпня 2014р. працює там же за сумісництвом на посаді лікаря-нарколога цілодобового кабінету експертизи на стан алкогольного та наркотичного спяніння.

Наказом головного лікаря КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Словянська» (далі-наркодиспансер) ОСОБА_5 від 4.12.2015р., № 127, їй оголошена догана за «…систематичне порушення трудової дисципліни, не виконання у повному обсязі функціональних обовязків, порушення субординації та медичної етики» та ознайомили її з ним під розпис 22.12.2015р.

З даним наказом не згодна, просить його визнати незаконним, так як ніяких порушень, озаглавлених у наказі, вона не скоювала, сумлінно виконує свої обовязки, причиною притягнення її до дисциплінарної відповідальності є прояв неприязнених стосунків з боку завідуючої поліклініки наркодиспансера ОСОБА_4 по відношенню до неї, які склалися ще з самого початку роботи.

Просить визнати даний наказ незаконним.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити та вказала, що форма оскаржуваного наказу не відповідає чинному законодавству, так як в ньому не вказано які саме порушення та чого (інструкції, положення, вимог тощо) скоїв позивач, їх час та місце.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, в їх задоволені просить відмовити посилаючись на те, що позивач, на протязі саме листопаду 2015р., систематично порушувала трудову дисципліну, не виконувала у повному обсязі функціональні обовязки, порушувала субординацію та медичну етику, а саме: 6.11.2015р. відмовлялася від надання консультації пацієнтам, мотивуючи тим, що 28.10.15р. вже проводила консультацію, але потім виїхала на консультацію; 17.11.15р. відмовлялась вести прийом пацієнтів мотивуючи тим, що зав. відділенням ОСОБА_4 прийняла їх менше, але після перепирань все ж продовжила прийом пацієнтів.

Крім цього, не гарно планує свою роботу, в наслідок чого проходила курси підвищення кваліфікації на протязі двох місяців безперервно, а не розприділила весь цей час на пять років; допускає неетичні висловлювання у адрес деяких працівників наркодіспансеру, про що останні писали докладні головному лікарю; постійно контролює свого прямого керівника- завідуючу ОСОБА_4, в частині її робочого часу на навантаження, порушуючи, такими діями, субординацію.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги також не визнала, в їх задоволені, як безпідставних, просить відмовити, при цьому погодившись з поясненнями ОСОБА_3 і зазначивши, що позивач постійно спричиняє сварки у колективі, дійсно контролює її робочий час та навантаження як лікаря, обговорюючи її розпорядження.

Дійсно, за грудень 2015р. позивач, наказом головного лікаря наркодіспансеру, як і всі працівники, була премійована, погодившись, що премія є один із видів заохочення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та допитавши свідків, приходить до переконання щодо задоволення позовних вимог позивача, в силу їх законності та ґрунтовності, за наступних обставин.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень…

Так, як достовірно було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, позивач, згідно наказу № 47п-1 від 2 червня 2010р., працює у відповідача на посаді лікаря-нарколога дільничного, а наказом № 22/1 від 1 серпня 2014р. працює там же за сумісництвом на посаді лікаря-нарколога цілодобового кабінету експертизи на стан алкогольного та наркотичного спяніння; з посадовими інструкціями ознайомлена під підпис.

Наказом № 127 від 4.12.20015р. головним лікарем наркодіспансера ОСОБА_5 позивачу дійсно була оголошена догана з формулюванням «…за систематичне порушення трудової дисципліни, не виконання у повному обсязі функціональних обовязків, порушення субординації та медичної етики», з яким ОСОБА_1, згідно розписки, була ознайомлена 22.12.2015р. (л.с.8).

Сторони не заперечують того факту, що 4.12.2015р., згідно протоколу від цієї ж дати, відбулося й засідання комісії з трудових спорів наркодіспансера, де розглядались заяви зав. відділенням ОСОБА_4 та позивачки «…про конфліктну ситуацію між ними», та рішенням комісії вимоги позивачки визнані безпідставними, прийнято клопотання перед головним лікарем не звільняти ОСОБА_1, а оголосити їй догану за систематичне порушення трудової дисципліни, не виконання у повному обсязі функціональних обовязків, порушення субординації та медичної етики.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одна з мір стягнення: догана, звільнення.

Представники відповідача вказують, що підставою для оголошення позивачу догани слугували порушення нею трудової дисципліни, що зафіксовані актами від 6.11.2015р.(позивач скоїла скандал у відділені, відмовлялась йти обслуговувати консультацію, мотивуючи тим, що 28.10.15р. вона вже була на консультації, але після чергових перепирань ОСОБА_1 все ж виїхала до консультації і її провела); 17.11.20015р.(після того як зав. відділенням ОСОБА_4 запропонувала позивачці вести прийом пацієнтів, згідно графіку, остання відмовлялась це робити, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 їх прийняла менше, але після проведеного «скандалу» вона все ж продовжила вести прийом пацієнтів), які підписані ст. медсестрою ОСОБА_6, медсестрою ОСОБА_7 та мед. регістратором ОСОБА_8 (л.с.33-34).

Крім цього, представники відповідача також наполягають, що вказані перепирання позивача з зав.відділеням ОСОБА_4 щодо роботи, контроль позивача за робочим часом ОСОБА_4 та її навантаженням як лікаря, свідчить також про порушення субординації.

З такими твердженнями суд не може погодитись, вважаючи їх безпідставними.

Так, п.24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій встановлює, що порушення трудової дисципліни є неналежне виконання, з вини працівника, покладених на нього трудових обовязків. Таким чином, на переконання суду, провина, як складова порушення трудової дисципліни, є абсолютно необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Як достовірно було встановлено у судовому засіданні та підтверджується вищеозначеними актами, позивач, хоча і виказувала незгоду з рішеннями зав.відділеням ОСОБА_4, у той же час належно ж виконала покладені на неї трудові обовязки (виїхала на консультацію, продовжила прийом пацієнтів).

За таких обставин, приймаючи до уваги навіть і те, що позивач виказує цікавість за продуктивність робочого часу зав. відділенням та ступінь навантаження останньої як лікаря, суд не розцінює це як порушення трудової дисципліни та «субординації», тим паче що поняття «субординація» не відображається ні посадової інструкції позивача, так і не в ОСОБА_9 трудового розпорядку вказаної установи. Вказані обставини суд розцінює як критику робітника (позивача) до керівництва (зав. відділенням) щодо організації роботи, що відповідачами хибно було кваліфіковано як дисциплінарний проступок.

Відповідно до статті 148 КЗпП, перед тим як застосувати дисциплінарне стягнення, роботодавець повинен з'ясувати причини та обставини вчинення дисциплінарного проступку, має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку.

З огляду на вказану вимогу Закону, пояснення свідків ОСОБА_8 (мед регістратор), ОСОБА_10 (медсестра кабінету долікарського прийому) щодо неетичної поведінки позивача щодо них на робочому місці у листопаді 2015р. суд не може прийняти як мавше місце, так як відповідачі не надали суду будь яких доказів щодо проведення керівництвом закладу перевірки вказаних обставин, знайшли чи ні вони своє підтвердження, як у позивача так і у будь яких інших осіб (крім доповідних самих вищеозначених осіб) не відбиралось з цього приводу будь яких пояснень, вказані особи приймали участь у складанні всіх зазначених актів відносно позивача, з чого суд приходить до переконання у наявності з їх боку упередженості.

Як показання неупередженого свідка щодо поведінки позивачки у трудовому колективі, суд розцінює пояснення лікаря ОСОБА_11, заслуженого лікаря України, зав. диспансерного відділення №2, вказавшого, що він кожен день знаходиться у наркології на оперативних нарадах лікарів, по суботах працює в наркології у Словянську, та не був жодного разу свідком неетичної поведінки лікаря ОСОБА_1, що суд приймає до уваги та розцінює як правдиві показання.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідачів, як факту порушення позивачем трудової дисципліни, нібито порушення п.1.2 посадової інструкції, а саме- не планування своєї роботи, внаслідок чого позивач протягом двох місяців знаходилась на курсах підвищення кваліфікації, хоча могла, на думку представників відповідача, розприділити цей час поступово, на термін пяти років. Як вказала позивач, і з цим погодились у судовому засіданні представники відповідача, лікар не може самостійно відбувати на курси підвищення кваліфікації (він лише зобовязаний їх проходити у встановлений період), направлення персоналу на такого роду курси та їх час є прямою прерогативою керівництва закладу, з чого суд приходить до переконання щодо бажання відповідача, в даному випадку, незаконно перекласти пропуски в організації роботи саме на позивача.

Ст. 149 КЗпП передбачено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни роботодавцем вимагається письмове пояснення.

Догана оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. В наказі обов'язково має бути посилання на відповідний документ, який порушив працівник. Такими документами можуть бути: правила внутрішнього розпорядку підприємства, трудовий договір (контракт), колективний договір, посадова інструкція, інструкція з охорони праці тощо. Таке посилання необхідне з метою уникнення покладання на працівника відповідальності за те, що не належить до його трудових обов'язків, або ж працівника під розписку не було ознайомлено з документом, пункт чи розділ якого він порушив.

Посилаючись на начебто порушення позивачем ОСОБА_9 внутрішнього розпорядку для працівників КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Словянська» та посадову інструкцію лікаря-нарколога дільничного вказаної установи, які відповідачі надали до суду, останні не надали зрозумілих пояснень суду - чому вказані документи не мають дати їх затвердження? З чого суд приходить до висновку у їх хибності.

Крім цього, суд вважає не відповідаючим законним вимогам саму форму оскаржуваного наказу, так як з його змісту не слідкує будь якої конкретики: які дії позивача відповідач розцінив як «…систематичне порушення трудової дисципліни, не виконання у повному обсязі функціональних обовязків, порушення субординації та медичної етики»; коли та де вони мали місце.

Також, законодавець трактує, що поняття «премія» є одна з форм заохочення за видатні результати чи заохочувальна платня робітнику за високу кваліфікацію, перевиконання норм, за якість праці, в доповнення до окладу

Таким чином, з огляду на вказане, як підтвердження щодо безпідставності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд вважає факт заохочення відповідачем ОСОБА_1 грошовою премією безпосередньо у грудні 2015р., згідно наказу головного лікаря установи за № 129 від 21.12.2015р., чим відповідач фактично погодився з відсутністю претензій до роботи позивача за вказаний період.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку щодо законності та ґрунтовності позовних вимог позивача, недоведеності відповідачем скоєння позивачем осудних дисциплінарних проступків, а, внаслідок чого, і незаконність щодо неї оскаржуваного наказу про догану як поставленого в порушення законодавства України.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Словянська» повинно стягнути на користь позивачки її суму судових витрат у повному розмірі - сплачений судовий збір 487 грн.20 коп. (л.с.12).

На підставі ст.ст. 88, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 147-149 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунально лікувальної профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Словянська» про визнання незаконним наказу про оголошення догани задовольнити.

Визнати незаконним наказ головного лікаря Комунально лікувальної профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Словянська» № 127 від 04 грудня 2015 року, про оголошення догани лікарю-наркологу дільничному ОСОБА_1.

Стягнути з Комунально лікувальної профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Словянська», юридична адреса: 84112, м. Словянськ, Донецької області, вул. 1 Травня, буд. 4, ЗКПО 02003876, МФО 834016 ГУ ДКСУ у Донецькій області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишня вул. ОСОБА_12)АДРЕСА_1, судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 лютого 2016 року.

Суддя М.Г. Геєнко