Ухвала суду № 55736649, 15.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/3869/15-ц Номер провадження 22-ц/775/340/2016

Головуючий 1 інстанції Пірогова Л.В.

Категорія 27 Доповідач Новосядла В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Кішкіної І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕС», про стягнення заборгованості, про звернення стягнення на майно,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Селидівського міського суду від 25 листопада 2015 року був частково задоволений позов публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕС», про стягнення заборгованості, про звернення стягнення на майно, а саме:

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №745/01-2013 від 26 квітня 2013 року у розмірі 426 184 (чотириста двадцять шість тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 39 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 350 000 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 76 184 гривні 39 копійок,

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 гривні.

У задоволенні позову про звернення стягнення на майно, яке належить ОСОБА_1, було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» принесло апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на майно скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі з таких підстав:

- висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на майно з підстав не співмірності розміру заборгованості у сумі 426 184 гривень 39 копійок із вартістю квартири 601 920 гривень є неправильним, оскільки початкова ціна для реалізації квартири з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження у розмірі 601 920 гривень є співмірною,

- посилання в рішенні суду на те, що при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, який є спільною власністю подружжя Гапич, порушить права дружини відповідача ОСОБА_3, яка не є стороною по справі, є незрозумілим, оскільки, на думку позивача, суд повинен був застосувати частину 2 статті 35 ЦПК України,

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з*явились, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать направлені їм телефонограми, зареєстровані у журналі телефонограмм, та повідомлення про час і місце слухання справи, яке розміщене на офіційному сайті апеляційного суду.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено:

26 квітня 2013 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕС» був укладений договір у вигляді відзивної відновлюваної кредитної лінії №745/01-2013 з додатковою угодою від 25 квітня 2015 року, згідно із яким товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕС» отримало кредит у розмірі 350 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28% річних з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2015 року.

26 квітня 2012 року в забезпечення зобов*язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого останній виступає майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕС». Предметом договору є трикімнатна квартира загальною площею 57,0 кв.м., в тому числі житловою площею 42.6 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 і належить власнику на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 5 грудня 2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 18-25).

26 квітня 2013 року в іпотечний договір були внесені зміни (а.с. 26-27).

Через невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕС» обов*язків щодо своєчасної сплати по кредитному договору, має місце заборгованість у розмірі 426 184 (чотириста двадцять шість тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 39 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 350 000 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 76 184 гривні 39 копійок.

Позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 і звернути стягнення на іпотечне майно - трикімнатну квартиру яке належить ОСОБА_1.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5 задоволені і сторони рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржують.

Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на трикімнатну квартиру, суд першої інстанції виходив із того, що сума заборгованості за кредитним договором є не співмірною з вартістю квартири 601 920 гривень.

Згідно із частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, які суд першої інстанції оцінив і правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на іпотечне майно.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з нормами матеріального і цивільно-процесуального законодавства.

Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Довід апеляційної скарги про те, що у відповідності до частини 2 статті 35 ЦПК України суд повинен був залучити до участі у справі дружину майнового поручителя ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки це є правом, а не обов*язком суду. Позивачем таке клопотання у суді першої інстанції не заявлялось.

Що стосується доводу апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції принципу співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, то положення закону щодо застосування цього принципу є оціночним.

Суд першої інстанції у рішенні привів мотиви його застосування. При дослідженні цих фактів судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин застосування судом першої інстанції співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна не потребує додаткового правового аналізу в апеляційній інстанції.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: