Постанова № 55736269, 09.02.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/7/16

09 лютого 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кременець Агро» до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременець Агро» (далі ТОВ «Кременець Агро», Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі Кременецька ОДПІ, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати такі податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 27 липня 2015 року, згідно з яким Товариству визначено штрафні санкції у розмірі 45 516, 27 грн.;

- № НОМЕР_2 від 02 листопада 2015 року, згідно з яким Товариству визначено штрафні санкції у розмірі 9 693, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Кременецькою ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ «Кременець Агро» щодо своєчасності сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість, про що складено акт від 14 липня 2015 року № 130/15-00/35190634, в якому зроблені висновки щодо порушення платником податків термінів сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість. Не врахувавши заперечення товариства на акт перевірки, 27 липня 2015 року Кременецькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_4, які оскаржені в порядку процедури адміністративного оскарження.

З урахуванням результатів адміністративного оскарження (внаслідок якого скасовано частково податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 визнано таким, що сформоване внаслідок технічної помилки) на час звернення до суду чинними є податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27 липня 2015 року, яким визначено штрафні санкції у розмірі 45 516, 27 грн. та № НОМЕР_2 від 02 листопада 2015 року, яким визначено штрафні санкції у розмірі 9 693, 80 грн. Такі податкові повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими, прийняти з порушенням податкового законодавства.

Товариство своєчасно, у строки визначені Податковим кодексом України (далі ПК України), сплачувало грошові зобовязання з податку на додану вартість, зокрема, визначені у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року. Також вказує, що Товариством подавались уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за лютий 2015 року, проте такими розрахунками не визначалось до сплати грошове зобовязання, а відображались коригування залишків від'ємного значення податку, які заявлені до бюджетного відшкодування і виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 01 лютого 2015 року. Проте податковим органом такі залишки бюджетного відшкодування, які до 01 лютого 2015 року відображались в обліку в інтегрованій картці платника податку як переплата, неправомірно визначено як податковий борг та нараховано штрафні санкції.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Також представник позивача зазначив, що 15 грудня 2015 року Державною фіскальною службою України надано відповідні розяснення з приводи некоректного відображення в інтегрованій картці платника податку залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який виник по бюджетному відшкодуванню заявленому до 01 лютого 2015 року, внаслідок чого виникав «технічний» податковий борг, на який безпідставно нараховувались штрафні санкції. Згідно з розясненнями контролюючого органу такі штрафні санкції підлягали сторнуванню як неправомірно застосовані до платника.

Представники відповідача в судовому засідання адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях (а. с. 127-130), та зазначили таке.

З лютого 2015 року у зв'язку із набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» та запровадженням системи електронного адміністрування податку на додану вартість було визначено окремі особливості складання податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, щодо відображення в декларації за лютий 2015 року сум залишків від'ємного значення податку, непогашених станом на 01 лютого 2015 року, що мало місце й у спірному випадку. Так, у позивача були залишки від'ємного значення податку на додану вартість, непогашені станом на 01 лютого 2015 року, які до цього відображались в обліку в інтегрованій картці платника податку як переплата. Позивач такі суми вказав у відповідній податковій звітності за лютий 2015 року, до якої в подальшому вносились коригування, які відображались в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року. В інтегрованій картці платника податків такий залишок від'ємного значення податку на додану вартість (у звязку з поданням уточнюючих розрахунків) податковим органом відображено як нарахування грошового зобовязання, що в подальшому перейшло в статус податкового боргу («технічний» податковий борг), на який і нараховано штрафні санкції.

В іншому випадку штрафну санкцію застосовано за несвоєчасну сплату грошового зобовязання, нарахованого ТОВ «Кременець Агро» згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_5. Проте з пояснень представника відповідача вбачається, що станом на 20 квітня 2015 року (граничний строк сплати) в інтегрованій картці платника податку рахувалась переплата (залишок від'ємного значення податку на додану вартість) в значно більшому розмірі, ніж донарахована сума. З технічних причин податковий орган не зміг вчасно зарахувати таку суму переплати як сплату грошового зобовязання по податковому повідомленні-рішенні від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_5, відтак, допущено несвоєчасне перерахування податку і, як наслідок, застосування штрафної санкції.

Представники податкового органу вважають оскаржувані рішення правомірними, оскільки діяли відповідно до тих розяснень та вказівок вищого органу, які надавалися на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, у листі Державної фіскальної служби України від 06 березня 2015 року. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Кременець Агро» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків у Кремецькій ОДПІ, є платником податку на додану вартість (а. с. 9, 143-144).

Кременецькою ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ «Кременець Агро» щодо своєчасності сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 14 липня 2015 року № 130/15-00/35190634 (а. с. 10-14). В акті перевірки зроблені висновки про порушення платником податків термінів сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість, а саме у таких випадках:

при сплаті узгодженого грошового зобовязання, донарахованого контролюючим органом, на підставі податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_5, по строку сплати до 20 квітня 2015 року фактично сплачено 24 травня 2015 року,

при сплаті узгодженого грошового зобовязання, самостійно визначеного Товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (№ НОМЕР_6 від 20 квітня 2015 року), по строку сплати до 30 квітня 2015 року фактично сплачено 30 травня 2015 року,

при сплаті узгодженого грошового зобовязання, самостійно визначеного Товариством в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2015 року (№ НОМЕР_7 від 20 травня 2015 року), по строку сплати до 20 травня 2015 року фактично сплачено 03 червня та 15 червня 2015 року (а. с. 13).

Перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України, за що передбачена відповідальність згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

На підставі акту перевірки від 14 липня 2015 року № 130/15-00/35190634 Кременецькою ОДПІ 27 липня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_3, яким позивача зобовязано сплатити штраф на суму 36 631,27 грн. (20 відсотків) (а. с. 15),

- № НОМЕР_1, яким позивача зобовязано сплатити штраф на суму 45 516,27 грн. (10 відсотків) (а. с. 16),

- № НОМЕР_4, яким позивача зобовязано сплатити штраф на суму 12 889,60 грн. (20 відсотків) (а. с. 17).

Податкові повідомлення-рішення оскаржені Товариством в адміністративному порядку.

При цьому, з пояснень представників відповідача вбачається, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 сформоване внаслідок технічної помилки та було анульоване в АС «Податковий блок», тобто не існує.

Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06 жовтня 2015 року № 1572/10/19-00-10-01-06/10115 за результатами розгляду скарги ТОВ «КременецьАгро» скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2015 року № НОМЕР_4 в частині штрафної санкції на суму 3 195,80 грн., застосованої за погашення узгодженого грошового зобовязання, самостійно визначеного Товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (№ НОМЕР_6 від 20 квітня 2015 року) по строку сплати до 30 квітня 2015 року. Контролюючий орган врахував своєчасну сплату такого грошового зобовязання згідно з платіжним дорученням від 27 квітня 2015 року на суму 15 979,00 грн., яку Кремецька ОДПІ помилково зарахувала в сплату грошового зобовязання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_5 (а. с. 19-22).

У звязку з частковим задоволенням скарги внаслідок адміністративного оскарження Кременецькою ОДПІ прийняте нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 02 листопада 2015 року, яким ТОВ «Кременець Агро» визначено штрафні санкції у розмірі 9 693, 80 грн. (а. с. 18).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 14 грудня 2015 року № 26493/6/9999-10-01-02-25 повторна скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а. с. 23-25).

Предметом судового розгляду є правомірність прийняття Кременецькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2015 року № НОМЕР_1 та від 02 листопада 2015 року № НОМЕР_2.

Оцінюючи правомірність рішень, дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Зокрема, чи оскаржуване рішення прийняте субєктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобовязує субєкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що Кременецька ОДПІ як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти адміністративного позову, не довела правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на таке.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктами 57.1, 57.3 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідальність платників податків за порушення наведених вище строків сплати узгоджених сум грошових зобовязань регламентується статтею 126 ПК України. Так, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У спірному випадку, з урахуванням висновків за результатами адміністративного оскарження, при розгляді даної справи належали зясуванню обставини щодо своєчасності сплати суми узгодженого грошового зобовязання, донарахованого контролюючим органом, на підставі податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_5 та при сплаті узгодженого грошового зобовязання, самостійно визначеного Товариством в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2015 року (№ НОМЕР_7 від 20 травня 2015 року).

Як встановлено судом, Кременецькою ОДПІ 10 квітня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5, яким збільшено ТОВ «Кременець Агро» суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 76 942,50 грн., у тому числі за основним платежем 48 469,00 грн., за штрафними санкціями 28 473,50 грн. (а. с. 145). Таке податкове повідомлення-рішення вручене платнику податків 10 квітня 2015 року, відтак, граничний строк сплати відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначався до 20 квітня 2015 року. При цьому, як вбачається з пояснень представника відповідача (інспектора, який проводив перевірку) в акті перевірки від 14 липня 2015 року № 130/15-00/35190634 допущено описку в таблиці 3 та помилково зазначено граничний строк сплати по такому податковому повідомленні-рішенні до « 10.04.2015» замість 20 квітня 2015 року, помилково визначено кількість днів затримки сплати « 44», замість 34 дні, а також щодо сплаченої суми « 48 471 грн.» замість 48 469,00 грн. (суми основного платежу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_5). З акту перевірки вбачається, що фактично така сума платежу зарахована 24 травня 2015 року. Проте такі висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам з огляду на таке.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків ТОВ «Кременець Агро» за 2015 рік по податку на додану вартість станом на 31 грудня 2014 року та на 17 квітня 2015 року за позивачем рахувалась переплата на суму 464 566,80 грн. (а. с. 105 зворот). Таку переплату складав залишок суми від'ємного значення податку на додану вартість, непогашеної станом на 01 лютого 2015 року, тобто це визначена платником до 01 лютого 2015 року сума бюджетного відшкодування, що була заявлена платником до відшкодування шляхом зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних звітних (податкових) періодах, що також підтверджується податковою звітністю з податку на додану вартість, та визнається відповідачем.

Отже, така переплата фактично погашала 20 квітня 2015 року в повному обсязі донараховану суму грошових зобовязань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 48 469,00 грн., визначену у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_5 від 10 квітня 2015 року, з чим погодився і представник відповідача, проте з технічних причин це не відображено в інтегрованій картці платника. Відтак, у цьому випадку сума узгодженого грошового зобовязання, донарахованого контролюючим органом, на підставі податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_5 сплачена своєчасно, підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Щодо іншого випадку застосування штрафної санкції, нарахованої при сплаті узгодженого грошового зобовязання, самостійно визначеного Товариством в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2015 року, то судом враховано таке.

З лютого 2015 року у зв'язку із набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» та запровадженням системи електронного адміністрування податку на додану вартість було визначено окремі особливості складання податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, щодо відображення в декларації за лютий 2015 року сум залишків від'ємного значення податку, непогашених станом на 01 лютого 2015 року, що мало місце й у спірному випадку.

Так, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, мали обліковуватись платниками податку у додатку 2 до податкової декларації з ПДВ (починаючи з лютого 2015 року) до повного їх погашення.

Такі суми залишків від'ємного значення відображалися у графах 2 - 5 таблиці 1 додатка 2 до декларації (в залежності від напряму декларування від'ємного значення).

При цьому від'ємне значення, яке вказувалось платником у графі 4 «Суми, задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01.02.2015» та графі 5 «Залишки сум податку, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування, та залишились непогашеними станом на 01.02.2015» таблиці 1 додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, переносилось до цих граф з інтегрованої картки платника податку.

Як зазначено вище, у позивача були залишки від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 464 567 грн., непогашені станом на 01 лютого 2015 року, які до цього відображались в обліку в інтегрованій картці платника податку як переплата, проте такі залишки від'ємного значення, які виникли (були задекларовані) Товариством у звітних (податкових) періодах до 01 лютого 2015 року складалися з суми, яка була заявлена платником до відшкодування шляхом зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних звітних (податкових) періодах 458 871 грн., а решта це сума бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку. Це мало бути відображено платником податків у відповідних графах декларації з податку на додану вартість та додатку 2 до декларації за лютий 2015 року. Проте Товариством було допущено некоректне заповнення цього додатку 2 до податкової декларації за лютий 2015 року, а тому подавались відповідні уточнюючі розрахунки.

Відображення в інтегрованій картці платника податків таких уточнюючих розрахунків, у яких не визначались до сплати грошові зобовязання, а лише коригувались відомості додатку 2 до декларації за лютий 2015 року щодо залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі, непогашеного станом на 01 лютого 2015 року, потягнуло формування в інтегрованій картці такого платника «технічного» податкового боргу з податку на додану вартість, на який автоматично розраховувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобовязань з податку на додану вартість, що передбачені пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Проте такий податковий борг, автоматично розрахований в інтегрованій картці платника податків внаслідок некоректного заповнення платником додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, за своєю економічною та правовою сутністю не відповідають визначенню податкового боргу у розумінні ПК України.

Так, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, відповідно до зазначених норм ПК України штрафні санкції нараховуються на податковий борг, яким є сума коштів, яку платник мав сплатити, але не сплатив своєчасно до відповідного бюджету як податок, що визначений в порядку та строки, встановлені Кодексом. Нарахування штрафних санкцій, на суму наведеного вище «технічного» податкового боргу, сформованого внаслідок некоректного заповнення платником податку додатка 2 до декларації з ПДВ, є неправомірним.

Крім того, суд звертає увагу, що з даного питання Державною фіскальною службою України надано відповідне розяснення від 15 грудня 2015 року № 45789/7/99-99-19-03-02-17 «Про сторнування пені та штрафних санкцій», якому зазначено про безпідставне нарахування пені та штрафних санкцій, у випадках їх нарахування на суму так званого «технічного» податкового боргу, сформованого внаслідок некоректного заповнення платником податку додатка 2 до декларації з ПДВ. В даному листі контролюючий орган зауважив, що такі пеня та штрафні санкції підлягають сторнуванню на підставі рішення контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у звязку з помилковим застосуванням відповідальності до платника податків на підставі статті 126 ПК України. Позовні вимоги підлягають до задоволення.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до Тернопільського окружного адміністративного суду в розмірі 1218,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 762 від 28 грудня 2015 року (а. с. 3), то відповідно до статті 94 КАС України ця сума судового збору підлягає до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Кременецької ОДПІ.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27 липня 2015 року № НОМЕР_1 та від 02 листопада 2015 року № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39556945, місцезнаходження: вулиця У.Самчука, будинок 6, місто Кременець, Тернопільська область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кременець Агро» (код ЄДРПОУ 35190634, місцезнаходження: вулиця П.Підмурного, будинок 9, село Крижі, Кременецький район, Тернопільська область) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 12 лютого 2016 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.

копія вірна

СуддяЧепенюк О.В.