Постанова № 55736268, 12.01.2016, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. Справа №818/3622/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля агросвіт" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який представник позивача підтримав в судовому засіданні та мотивує тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку. За наслідками перевірки винесено три податкові повідомлення-рішення, якими зменшено розмір від'ємного значення та збільшено зобов'язання з податку на додану вартість, збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. Вважає такі рішення протиправними.

Відповідачем зроблено необґрунтований висновок про реалізацію позивачем пов'язаним особам продукції за цінами, що є меншими за звичайні. Реалізація сільськогосподарської продукції проводилась за форвардними контрактами, особливістю яких узгодження умов договору, в тому числі і ціни, на момент укладення договору та відстрочення моменту виконання такого договору. При проведенні перевірки порівняння проводилось з цінами, що склалися на момент реалізації продукції та не було враховано рівень цін на момент укладення контрактів. Також не прийнято до уваги, що за форвардним контрактом ціна не може бути збільшена або зменшена в залежності від цін, що склалися на ринку.

Також безпідставним є висновок про оплату позивачем пов'язаній особі послуги складського зберігання зерна за ціною, що є вищою за звичайні ціни. Відповідачем було проведено порівняння цін з іншими надавачами послуг, але не досліджено умови договорів за якими встановлювались такі ціни на послуги. Закон же вимагає порівнювати ціни у співставних умовах. Мають враховуватися усі чинники, що впливають на ціну, умови надання послуг. Позивач здійснює постачання продукції за зовнішньоекономічними контрактами. Відповідачем не було враховано, що одне підприємство з тих, ціна послуг яких була використана для порівняння, не має зручного залізничного сполучення, є більш віддаленим та потребує транспортування до нього продукції автомобільним транспортом. Інше підприємство не може гарантувати стабільний результат за відсотком вологості, який контролюється покупцем продукції позивача. Ніякі умови на предмет їх співставності відповідачем в ході перевірки не аналізувались, що є порушенням вимог закону.

Відповідачем безпідставно збільшено зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції. Позивач для виробництва сільськогосподарської продукції використовує на умовах оренди земельні ділянки, що належать фізичним особам. За умовами договорів орендна плата сплачується один раз на рік. Відповідно до вимог Податкового кодексу України нарахування та сплата до бюджету податку має проводитися одночасно або перед виплатою коштів. Ніяких порушень допущено не було.

Також є безпідставним висновок про реалізацію позивачем насіння соняшника в кількості, що перевищує наявну станом на 01.01.2015 року. В березні 2015 року на підприємстві проведено інвентаризацію залишків та встановлено, що фактична кількість насіння соняшника є більшою на 37920 кг, які були оприбутковані. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2015 року.

Представники відповідача позов не визнали. Пояснили, що в ході перевірки позивача встановлено, що позивач реалізовував продукцію пов'язаним особам, а також користувався послугами, що надавались також пов'язаними особами. При цьому продукція реалізовувалась за цінами, що є нижчими від звичайних, а послуги складського зберігання оплачувались за цінами, що є вищими від звичайних більше ніж на 20%. Такими діями позивач занизив суму зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Звичайна ціна реалізації товарів визначалась за даними з сайту АПК-інформ, а для визначення звичайної ціни послуг зі зберігання та обробки зерна проведено порівняння цін на ідентичні послуги ще двох елеваторів.

Також в ході перевірки встановлено, що позивачем виплачувалась власникам земельних ділянок орендна плата. В таких правовідносинах позивач є податковим агентом та зобов'язаний був сплачувати з виплачених сум податок з доходів фізичних осіб. Сплата податку позивачем проводилась не при нарахуванні орендної плати, а при її виплаті, чим було занижено суми податку на 115574 грн. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Сумською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 30.06.2015 року. За наслідками перевірки відповідачем 06.10.2015 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 000822202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 25718 грн.; № НОМЕР_1, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 442316 грн. 08 коп., застосовано штрафні (фінансові) санкції) в розмірі 221158 грн. 04 коп.; №0019391703, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 67169 грн. 08 коп., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 85329 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 12-14).

Відповідно до акту перевірки, в ході її проведення відповідачем встановлено факт реалізації позивачем у 2012 році пов'язаній особі продукції за цінами, що є меншими від звичайних більше ніж на 20%. Судом встановлено, що ТОВ Латагро є засновником ТОВ Білопілля Агро з часткою 99,9% статутного фонду. В розумінні п.п 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України ці особи є пов'язаними. 24 лютого 2012 року позивачем укладено з ТОВ Лат Агро договір поставки № 12/04-2012. Відповідно до умов договору позивач зобов'язаний був поставити, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу врожаю 2012 року в строк до 30 грудня 2012 року включно. Сторонами були визначені умови поставки, кількість продукції та її вартість (т. 1 а.с. 89-92). Відповідно до умов договору, його укладено щодо продукції майбутнього врожаю, тобто на момент підписання договору позивач не мав в наявності товари, які мав постачати. За своєю природою укладений позивачем договір є форвардним.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.45.3 ПК України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.

На момент укладення та виконання наведеного договору діяли правила визначення звичайної ціни, встановлені в п. 1.20 закону України Про оподаткування прибутку підприємств. Відповідно до підпункту 1.20.2, наведеного пункту, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до акту перевірки та пояснень представників відповідача в судовому засіданні, будь-якого аналізу цін та кукурудзу за правилами п.п. 1.20.2 закону України Про оподаткування прибутку підприємств не проводилось, а для визначення звичайної ціни такого товару використано лише інформацію з сайту АПК інформ про рівень цін на момент постачання позивачем товару, а не на момент укладення договору. Крім цього, відповідачем не прийнято до уваги форвардний характер укладеного договору та не проведено аналізу цін на кукурудзу на момент його укладення. За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності висновку про реалізацію позивачем кукурудзи пов'язаній особі за цінами, що є нижчими від звичайних більше ніж на 20%.

Судом встановлено, що 05 липня 2012 року позивачем укладено договір складського зберігання зерна з ТОВ Білопільський елеватор. За умовами договору останній зобов'язався надати позивачу послуги зі зберігання та обробки зерна. В подальшому сторонами неодноразово вносились зміни до договору шляхом укладення додаткових угод (т. 1 а.с. 93-105). Засновником ТОВ Білопільський елеватор також є ТОВ Лат Агро. За цією ознакою позивач та ТОВ Білопільський елеватор є пов'язаними особами в розумінні п.п 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Відповідачем зроблено висновок, що в 2012-2013 роках позивач отримував від пов'язаної особи послуги зі зберігання та обробки зерна за цінами, що більш ніж на 20% перевищують звичайні.

На момент укладення договору порядок визначення звичайної ціни було врегульовано п. 1.20 закону України Про оподаткування прибутку підприємств", що наведений вище. З 01 січня 2013 року звичайна ціна визначалась за правилами, встановленими ст. 39 ПК України в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин. Відповідно до п. 39.2 ст. 39 ПК України ( в редакції станом на 01.01.2013 року) визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем рівень звичайних цін на послуги зі зберігання та обробки зерна визначався за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) та за ціною перепродажу.

Відповідно до ст. 39 п. 39.5 ПК України для визначення звичайної ціни за методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних зі збутом. Суд вважає застосування відповідачем такого методу безпідставним, оскільки позивач отримував від ТОВ Білопільський елеватор послуги зі зберігання та обробки зерна, які не могли ним бути перепродані.

Відповідно до п. 39.4 ст. 39 ПК України для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Відповідно до акту перевірки при визначенні рівня звичайних цін на послуги елеватора порівнювались ціни та аналогічні послуги, надані контрагентом позивача з цінами, що склалися в ПАТ Вири КХП та ТОВ Ворожбянський КХП. При цьому прийнято до уваги лише статистичні дані про рівень цін на послуги, що надавались цими суб'єктами. Відповідачем не було з'ясовано, чи надавались такі послуги саме непов'язаним особам, як передбачено п. 39.4 ПК України. Також не було надано доказів проведення будь-якого аналізу укладених договорів для з'ясування співставності їх умов з умовами, на яких укладено договір позивачем та ТОВ Білопільський елеватор. Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ПАТ Вири КХП та ТОВ Ворожбянський КХП є більш віддаленими від позивача, що вимагає додаткових витрат на транспортування продукції автомобільним транспортом та вплине на загальну вартість послуг. Крім того, одне з наведених відповідачем підприємств не має зручного залізничного сполучення, що є важливим для позивача, який поставляє продукцію за межі України саме з використанням залізниці. Інший суб'єкт не має можливості забезпечити стабільні результати по показнику вологості зерна, що також є важливою умовою за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним позивачем. Такі твердження ніякими доказами відповідачем не спростовані. Крім того, відповідачем не проведено аналізу цін на послуги, що надавались ТОВ Білопільский елеватор в періоді, який перевірявся, іншим, не пов'язаним з ним суб'єктам, не проведено порівняння таких цін з ціною, яка сплачена позивачем (т.1 а.с.131-160). За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено співставності умов надання послуг, ціни на які порівнювались та не враховано обставин, які можуть суттєво впливати на ціну послуг. Суд вважає, що відповідачем не подано належних доказів отримання позивачем послуг від пов'язаної особи за цінами, що відрізняються від звичайних більше ніж на 20% та заниження в зв'язку з цим об'єкта оподаткування податком на додану вартість. Рішення Сумської ОДПІ про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість та збільшення зобов'язання з податку на додану вартість є необґрунтованими.

Судом встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством та використовує на умовах оренди земельні ділянки, що належать фізичним особам (т. 1 а.с. 161-175). За умовами договорів позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування ділянками до 31 грудня кожного року оренди.

Відповідно до умов п.п. 14.1.180 ст. 14 ПК України при виплаті таких сум позивач є податковим агентом та зобов'язаний нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб. Відповідно до ст. 168 п. 168.1 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено, що орендна плата позивачем виплачувалась орендодавцям не один раз на рік, зроблено висновок про те, що при здійсненні таких виплат позивачем не було вчасно утримано та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб. В зв'язку з цим винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення зобов'язання з такого податку на застосовано штрафні (фінансові) санкції. Таке рішення суд вважає безпідставним. Як було зазначено вище, договором оренди встановлено лише граничний термін для проведення розрахунків з орендодавцями. Ніякої періодичності нарахування та виплат договором не встановлено. Позивач не заперечує, що виплата орендної плати здійснювалась ним частинами протягом року, а не одним платежем раз на рік. Враховуючи умови договору, суд вважає, що обов'язок нарахування та сплати податку виникав у позивача в момент здійснення виплат орендної плати. З наданих позивачем копій податкових розрахунків та платіжних доручень вбачається, що податок з виплачених орендодавцям сум сплачувався позивачем кожного разу при здійсненні виплат орендної плати (т. 1 а.с. 178-243, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-197). Відповідачем не подано ніяких доказів для спростування інформації, що міститься в наведених документах та на підтвердження висновку про несвоєчасну виплату позивачем податку.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. Суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2015 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 442 316,08 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 221 158,04 грн., № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 25 718 грн. за червень 2015 року, № НОМЕР_3, яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 67 169,08 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 85 329,50 грн.

На підставі ст. 94 КАС України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля агросвіт" судовий збір в розмірі 12 625,36 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля агросвіт" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 06.10.2015 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 442 316,08 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 221 158,04 грн., № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 25 718 грн. за червень 2015 року, № НОМЕР_3, яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 67 169,08 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 85 329,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля агросвіт" (ідентифікаційний код 35671804) судовий збір в розмірі 12 625,36 грн., сплачений при зверненні до суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.В. Соп'яненко

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Соп'яненко