Постанова № 55736209, 11.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року

м. Полтава

Справа № 816/8/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді – Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДСГ Україна Шиппінг", третя особа Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про анулювання дозволів, -

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДСГ Україна Шиппінг", третя особа Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ від 24.04.2014 № МС-80-0049307 та від 24.04.2014 № МС-80-0049308.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач не сплачує до бюджету збір за користування радіочастотним ресурсом України ( рентну плату) більше шести місяців, чим порушує вимоги Закону України "Про радіочастотний ресурс України" та Податковий кодекс України. Таким чином, мають місце підстави для анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ від 24.04.2014 № МС-80-0049307 та від 24.04.2014 № МС-80-0049308, виданих ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, у прохальній частині позову просив провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав письмові заперечення проти позову, у яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та провести розгляд справи за відсутності відповідача. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг" має дозволи на експлуатацію станції судна внутрішнього плавання (суднової річкової станції) №МС-80-0049307 від 24.04.2014 для штовхача "Комсомольськ" та №МС-80-0049307 від 24.04.2014 для штовхача "Полтава", проте не є платником рентної плати і не був платником збору за користування радіочастотним ресурсом України в розумінні Податкового кодексу України та чинного законодавства. Крім того, звертав увагу на те, що Дозвіл на експлуатацію суднової станції судна внутрішнього плавання (суднової річкової станції) відсутній у відповідних переліках документів, за якими визначаються платники рентної плати/збору за користування радіочастотним ресурсом України. Посилався на те, що інформація у вказаному Дозволі є недостатньою для заповнення Податкового розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України. У той же час ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг" не присвоєно (не надано) жодних радіочастот, що підтверджується Дозволами та інформацією, внесеною "Українським державним центром радіочастот" до Реєстру присвоєння радіочастот, а також не визначено регіон користування відповідними частотами, що унеможливлює здійснення розрахунку та здійснення рентної плати. З огляду на викладене, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтовані та безпідставні, відтак задоволенню не підлягають.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, надіслала клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Крім того, Кременчуцька ОДПІ надіслала письмові пояснення по суті спірних правовідносин, у яких зазначила, що з 24.04.2014 (з дати видачі дозволів на користування радіочастотним ресурсом України) і на даний час ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг" не сплачує збір за користування радіочастотним ресурсом України (рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України), чим порушує п.321.4 ст.321 Податкового кодексу України (п.п.254.5.3 п.254.5 ст.254 ПКУ у редакції з 01.01.2015) Таким чином, на думку Кременчуцької ОДПІ, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 02 лютого 2016 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг" (код ЄДРПОУ 38575270 ) зареєстроване як юридична особа у встановленому законом порядку та перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ. Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2014 року Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" було видано ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг" дозволи на експлуатацію суднової станції судна внутрішнього плавання (суднової річкової станції) №МС-80-0049307, №МС-80-0049308 /а.с.9-10/.

Згідно зі вказаними дозволами, відповідачу дозволяється експлуатація радіоелектронного засобу аналогового УКХ радіотелефонного зв'язку (суднове радіообладнання) . Вказані дозволи дійсні до 16.04.2019.

При цьому дозволи містять примітку про те, що згідно Закону України "Про радіочастотний ресурс України", користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на платній основі з моменту надання дозволу на експлуатацію. При цьому платник збору, відповідно до Податкового кодексу України, обчислюють суму збору виходячи з виду радіозв'язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот.

Судом встановлено, що до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, надійшли листи Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 25.08.2015 № 2940/10/16-03-15-04, від 29.10.2015 №11538/10, якими позивача було повідомлено про те, що ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг" з квітня 2014 року по 21 жовтня 2015 року не подає звітність та не сплачує рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України.

У зв'язку з викладеним, національна комісія звернулась до суду з вимогою про скасування дозволів на експлуатацію РЕЗ №МС-80-0049307, №МС-80-0049308.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові основи користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України, визначені Законом України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000 № 1770-III (далі - Закон № 1770-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1770-III, радіочастотний ресурс - частина радіочастотного спектра, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях.

Частиною 2 ст.12 Закону № 1770-III встановлено, що органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації».

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 1770-ІІІ національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, здійснює свої повноваження у смугах радіочастот загального користування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.14 Закону № 1770-III повноваженнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України відповідно до цього Закону.

У відповідності до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 30 Закону № 1770-III користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг, а також дозволів на експлуатацію - спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматорами.

В свою чергу, дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою (далі - дозвіл на експлуатацію) - документ, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах (ст. 1 Закону № 1770-III).

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону № 1770-ІІІ користувачі радіочастотного ресурсу України повинні отримувати дозволи на експлуатацію відповідних радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, крім засобів та пристроїв, використання яких здійснюється на бездозвільній основі відповідно до цього Закону. Перелік радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, на експлуатацію яких потрібен дозвіл, визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Частиною 3 ст. 42 Закону № 1770-ІІІ передбачено, що дозволи на експлуатацію у смугах радіочастот загального користування видає Державне госпрозрахункове підприємство "Український державний центр радіочастот" (УДЦР) на платній основі у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону № 1770-ІІІ користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Відповідно до ст. 57 Закону № 1770-ІІІ (редакція, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі. Збір за користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Податковим кодексом України.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 назву ст. 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» «збір за користування радіочастотним ресурсом України» змінено на «рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України», при цьому змінено редакцію ч. 2 цієї статті, якою передбачено, що рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Податковим кодексом України.

До прийняття Податкового кодексу України порядок справляння збору за користування радіочастотним ресурсом України здійснювався на підставі статті 57 Закону України від 1 червня 2000 року № 1770-III «Про радіочастотний ресурс України».

У зв'язку з набранням з 01.01.2011 чинності Податкового кодексу України, платники, об'єкт оподаткування, ставки, порядок обчислення і сплати збору за користування радіочастотним ресурсом України було визначено розділом XV цього Кодексу, редакція якого діяла до 01.01.2015.

Так, зокрема ст. 318 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що платниками збору є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі: ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Згідно п.п. 321.4, 321.5 ст.321 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015) платники збору, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують збір починаючи з дати видачі ліцензії.

У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України збір сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії.

Інші платники збору сплачують збір починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Сплата збору здійснюється платниками збору з дати видачі першого дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості дозволів, наданих платнику збору в такій смузі радіочастот у певному регіоні.

Розрахунки збору подаються платниками збору до контролюючих органів у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Відповідно до п. 322.1 ст. 322 Податкового кодексу України, збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Аналогічні приписи Податкового кодексу України містяться у розділі ІХ «Рентна плата» в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014, що набрала чинності з 01.01.2015.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відбулись зміни у назві збору з «збір за користування радіочастотним ресурсом України» на «рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України».

Таким чином, відповідач до 01.01.2015 року був платником збору за користування радіочастотним ресурсом України, а з 01.01.2015 року є платником рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України відповідно до норм визначених Податковим кодексом України.

Відтак, посилання відповідача на те, що ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг" має дозволи на експлуатацію суднової станції судна внутрішнього плавання (суднової річкової станції), проте не відноситься до користувачів радіочастотного ресурсу України, які є платниками збору/ рентної плати в розмінні Податкового кодексу України та Закону України "Про радіочастотний ресурс України" суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

При цьому суд зазначає, що у вказаних Дозволах міститься інформація про ширину смуги радіочастот, яка надається платнику у користування, а Податковим кодексом України визначено ставки збору (рентної плати) за 1 Мгц смуги радіочастот на місяць у гривнях.

Судом встановлено, що ТОВ "ДДСГ Україна Шиппінг", починаючи з квітня 2014 року не подає звітність та не здійснює сплату збору (рентної плати) за користування радіочастотними ресурсами України. Вказане не заперечувалось відповідачем у наданих до суду запереченнях, у яких відповідач наголошував, що не зобов'язаний здійснювати такі платежі.

При цьому суд звертає увагу на те, що Кременчуцькою ОДПІ за неподання звітності зі збору за користування радіочастотним ресурсом України за квітень - грудень 2014 року та І квартал 2015 року до відповідача на підставі Акту про результати камеральної перевірки від 08.06.2015 №1333/16-03-15-04 було застосовано штрафні санкції у розмірі 1700 грн податковим повідомленням - рішенням від 17.07.2015 №0015411504/1730, яке не оскаржене та не скасоване у судовому порядку.

Згідно п.322.2. ст.322 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у разі несплати збору або сплати його в неповному обсязі платниками збору протягом шести місяців контролюючі органи подають інформацію про таких платників збору до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, для вжиття до них заходів згідно із законодавством.

Інформацію про платників збору, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм, які протягом шести місяців не сплатили збір або сплатили його в неповному обсязі, контролюючі органи подають до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для вжиття до них заходів згідно із законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п.258.2.4 п.258.2 ст.258 Податкового кодексу України в чинній редакції.

Частиною 3 ст. 58 Закону № 1770-ІІІ встановлено, що у разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 10 п. 6 Положення про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1067/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право звертатися до суду з відповідними позовними заявами в разі порушення суб'єктами господарювання, що проводять діяльність на ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв'язку, законів про телекомунікації, інформатизацію, користування радіочастотним ресурсом та поштовий зв'язок, а також з позовами про скасування державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

З огляду на викладені вище норми чинного законодавства, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на статтю 19 Господарського кодексу України, згідно якої встановлено, що незаконне втручання та перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється. Повноваження позивача в частині державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України чітко встановлені Законом України "Про радіочастотний ресурс України".

Отже, враховуючи несплату відповідачем щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України (рентної плати) за період більше ніж шість місяців, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для анулювання відповідних дозволів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки в порядку ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано доказів сплати заборгованості зі збору (рентної плати) за користування радіочастотними ресурсами України, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Анулювати дозволи Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДСГ Україна Шиппінг" (код ЄДРПОУ 38575270 ) на експлуатацію суднової станції судна внутрішнього плавання (суднової річкової станції) від 24.04.2014 № МС-80-0049307 та від 24.04.2014 № МС-80-0049308.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко