Постанова № 55736054, 02.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2016 р. Справа № 814/4161/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Євро-ДГ", до за участю представників: від позивача: ОСОБА_1 від відповідача: ОСОБА_2Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, провизнання неправомірним податкового повідомлення рішення від 07.07.2010р. № 0018282360/0,від 07.07.2010р. №001822360/0, скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2010р. №0018282360/0, від 07.07.2010р. № 0018292360/0, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Євро-ДГ" звернулось до адміністративного суду з позовом про щодо визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо визнання правочинів, укладених позивачем з ПП "Купран-Юг", ПП "Гурмент-Н", ТОВ "КМС-Агросервіс", НВК "Наско", ПП "Браун-Трейд" нікчемними, тощо, а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2010 року № 0018292360/0 та № 00018282360/0.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на безпідставність висновків ДПІ про безтоварний характер правочинів ПП Державним територіальним об'єднанням "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг", та у звязку із цим не визнання податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, що базується на висновках про безтоварність правовідносин позивача з ПП Державним територіальним об'єднанням "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг". Також, відповідач зазначив про відсутність спору з приводу визнання правочинів нікчемними, оскільки у зв'язку з цим відповідач не визначав податкових зобов'язань позивача та не складав податкове повідомлення-рішення.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Євро-Дг" зареєстровано в якості юридичної особи 10.12.2003 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Основними видами діяльності ПП "Євро-Дг" є оптова торгівля металами та металевими рудами, оптова торгівля відходами та брухтом (основний).

В червні 2010 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 по 31.12.09, в ході якої встановлено порушення позивачем ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", ЗУ "Про податок на додану вартість" (чинними на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 623261,0 грн., занижено суму податку на додану вартість у розмірі 498542,0 грн.; а також встановлено, що правочини, укладені позивачем з ПП "Купран-Юг", ПП "Гурмент-Н", ТОВ "КМС-Агросервіс", НВК "Наско", ПП "Браун-Трейд", відповідач вважає нікчемними, про що складено акт № 1031/23-600/32755158 від 23.06.2010р.

За наслідками перевірки ДПІ 07.07.2010р. прийняті податкове повідомлення-рішення № 0018282360/0, яким позивачу визначено суму податку на прибуток у розмірі 623261,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 311631,0 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0018292360/0, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 498542,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 249271,0 грн.

Позивач погодився із правомірністю донарахування відповідачем податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2009 р. у загальній сумі 101,0 грн. та застосування до нього штрафної санкції у сумі 50,50 грн., а тому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018282360/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 623160,0 грн. (623261,0-101,0=623160,0) та застосування штрафної санкції у сумі 311580,50 грн. (311631,0-50,50=311580,50).

Підставою для прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень слугувало те, що на думку відповідача, позивач, сплативши Державному територіальному об'єднанню "Львівська залізниця", як попередню оплату за надання послуг перевезення металобрухту 120469,60 грн., з яких 332610,0 грн. позивач включив до складу валових витрат у першому кварталі 2009 р., а також сплативши ПП "Купран-Юг" як попередню оплату за купівлю металоконструкцій 2160030,0 грн. та включивши цю суму до валових витрат у першому кварталі 2009 р., під час перевірки не надав документів, зокрема, актів виконаних робіт, які підтверджують виконання договірних зобов'язань, а оскільки попередньою перевіркою позивача, яка оформлена ОСОБА_2 від 18.02.09 р. № 655/23-600/32755158, встановлено відсутність у позивача об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3-5 Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідач вважає, що віднесення позивачем видатків за цими господарськими операціями до складу валових витрат є безпідставним.

Відповідно до розяснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Так, позивачем подано до суду суду податкові накладні (т. 2, а. с. 9-20), надані контрагентами - Державним територіальним об'єднанням "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг".

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. абз. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, із змісту ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з наведених норм, наявність у позивача податкових накладних, виданих Державним територіальним об'єднанням "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг", є належним доказом отримання виконання за укладеними договорами.

Згідно ст. 5 п. 5.1. Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.1. Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Посилання відповідача на результати попередньої перевірки, під час якої відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача об'єктів оподаткування податком на прибуток, як на підставу для висновків про наявність порушень податкового законодавства, а саме заниження значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 623261,0 грн., суперечить приписам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р., п. 1.7. якого встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З наведеної норми Порядку вбачається, що відповідач повинен був викласти у ОСОБА_2 від 23.06.10 р. № 1031/23-600/32755158 виявлені порушення та навести первинні бухгалтерські документи на підтвердження виявлених порушень, а посилання на ОСОБА_2 попередньої перевірки позивача від 18.02.09 р. № 655/23-600/32755158 не може слугувати підставою для висновків відповідача про наявність порушень під час перевірки 23.06.10 р.

Так як інших доказів в обґрунтування свого висновку про заниження позивачем значення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідач суду не надав, суд приходить до висновку про обґрунтоване включення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених в якості попередньої оплати послуг Державного територіального об'єднання "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг", а тому позовна вимога про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018282360/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 623160,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 311580,0 грн. підлягає задоволенню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 498542,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 249271,0 грн., суд виходить з наступного.

Позивач погодився із правомірністю донарахування відповідачем податку на додану вартість за жовтень та листопад 2009 р. у загальній сумі 14,0 грн. та застосування до нього штрафної санкції у сумі 7,0 грн., а тому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 498528,0 грн. (498542,0-14,0=498528,0) та застосування штрафної санкції у сумі 249264,0 грн. (249271,0-7,0=249264,0).

Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 498542,0 грн. у січні 2009 р. ґрунтується на тому, що позивач під час перевірки надав податкові накладні, видані Державним територіальним об'єднанням "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг", за період, який був охоплений попередньою перевіркою позивача, а тому відповідач вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту саме у січні 2009 р. зазначену суму, оскільки повинен був включити цю суму до складу податкового кредиту за минулі періоди.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість встановлений ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що у січні 2009 р. позивач отримав податкові накладні, виписані Державним територіальним об'єднанням "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг" (т. 2, а. с. 9-20) за послуги та товар, поставлений у попередніх звітних періодах.

Згідно ст. 7 п. 7.4. пп 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, які у позивача на час перевірки мались.

Системний аналіз ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6., п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", дозволяє дійти висновку про те, що платник податку має право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту виключно після фактичного отримання таким платником податку податкової накладної.

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить будь-яких обмежень для платника податку щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітнього місяця, після отримання ним податкової накладної.

Судом встановлено, що позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту у тому звітньому періоді, в якому ним фактично отримані податкові накладні, а саме у січні 2009 р.

Як вбачається з наданих позивачем податкових накладних, вони складені у відповідності до вимог ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України "Про податок на додану вартість".

Не можуть бути прийняті судом до уваги заперечення відповідача про відсутність скарг з боку позивача в порядку ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. абз. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" на Державне територіальне об'єднання "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг", у зв'язку із затримкою надання ними податкових накладних, оскільки подання такої скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Необґрунтованими є й висновки відповідача щодо того, що позивач, не звернувшись із скаргою на контрагентів, автоматично не скористався правом на декларування податкового кредиту у тому періоді, в якому були виписані податкові накладні, так як Закон України "Про податок на додану вартість" не позбавляє платника податків права на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв'язку із тим, що такий платник податків не звернувся із скаргою на постачальника до органу державної податкової служби.

Тобто, невиконання платником вказаної норми, Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує із втратою платником податку у подальшому права на формування податкового кредиту, при наявності у нього податкових накладних.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач вірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за договорами з Державним територіальним об'єднанням "Львівська залізниця" та ПП "Купран-Юг", а тому позовна вимога про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.10 р. № 0018292360/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 498528,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 249264,0 грн. підлягає задоволенню.

Разом з цим, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення першої та другої інстанції по цій справі (ухвала від 29.10.2015 №К/800/8985/13), вказав на те, що для правильного вирішення спору необхідно достеменно зясувати характер та зміст операцій, дослідити всі первинні документи, встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські операції між позивачем та його контрагентами, допитати свідків, тощо.

Однак, вказані відомості, з урахуванням спливу часу (господарські операції мали місце у 2009 р.), неможливо встановити.

Взагалі, щодо товарності та реальності господарських операцій, суд виходить з презумпції чинність зазначених правочинів та відповідності їх вимогам законодавствам, поки відповідач субєкт владних повноважень, відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведе, що вони були не реальними та безтоварними.

На думку суду, відповідачем таких доказів не надано, а висновки, зроблені в ОСОБА_2 перевірки, є бездоказовими.

Котрагенти позивача мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та мали свідоцтва платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба зареєструвала Державне територіальне об'єднання Львівська залізниця та ПП Купран-Юг платниками ПДВ, видала їм Свідоцтва, які це посвідчують, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового обліку за рахунок цих підприємств.

Щодо вимоги позивача визнати дії відповідача щодо визнання в ОСОБА_2 від 23.06.10 р. № 1031/23-600/32755158 правочинів, укладених позивачем з ПП Купран-Юг, ПП Гурмент-Н, ТОВ КМС-Агросервіс, НВК Наско, ПП Браун-Трейднікчемними та такими, що порушують публичний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3. абз. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р., ОСОБА_2 - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до Законів України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинними на час виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби не наділені компетенцією визнавати правочини нікчемними, а тому зазначення відповідачем таких висновків в ОСОБА_2 перевірки не породжує для позивача правових наслідків у вигляді нікчемності правочинів, укладених ним.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що дії відповідача щодо викладення в ОСОБА_2 перевірки висновку про нікчемність правочинів, порушили б інтереси позивача або призвели до настання будь-яких негативних наслідків для позивача. Судом такі обставини також не встановлені, а тому у задоволенні вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів слід відмовити.

Позов задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 07.07.2010 р. № 0018292360/0 в частині донарахування податкук на додану вартість в сумі 498528 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 249264 грн., та № 0018282360/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 623160 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 311580,50 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 05.02.16

Суддя В.В. Біоносенко