Рішення № 55734061, 04.02.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/120/15-ц

Провадження № 2/362/44/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді -Орди О.О

при секретарі -Хоменко О.А

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської областіцивільну справу за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: ОСОБА_1 управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до ОСОБА_2 селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок,

встановив:

Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив: 1) визнати незаконним і скасувати рішення ОСОБА_2 селищної ради № 439-20-V від 05.03.08 в частині передачі ОСОБА_4М у власність земельної ділянки; 2) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 678037, виданого ОСОБА_4М з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку ОСОБА_3М площею 0,1403 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:02:005:0050, яка розташована по пров Миру в смт. Глеваха Васильківського району , та скасувати його державну реєстрацію; 3) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 382627, виданого ОСОБА_3М на земельну ділянку площею 0,0702 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:02:005:0117, яка розташована по пров Миру в смт. Глеваха Васильківського району , та скасувати його державну реєстрацію; 4) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 382628, виданого ОСОБА_3М на земельну ділянку площею 0,0701 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:02:005:0118, яка розташована по пров Миру в смт. Глеваха Васильківського району , та скасувати його державну реєстрацію; 6) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3М на користь ОСОБА_1 управління Держземагентства у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:02:005:0117 та 3221455300:02:005:0118 7) визнати відсутнім право власності ОСОБА_3М на земельні ділянки із кадастровими номерами 3221455300:02:005:0117 та 3221455300:02:005:0118.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що Державному підприємству "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" (далі - ДП "ДСВ ІФРГ НАН України") 20.05.02 видано державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_2 селищною радою здійснювалось розпорядження землями ДП "ДСВ ІФРГ НАН України". Зокрема, спірним рішенням ОСОБА_2 селищної ради від 05.03.2008 року № 439-20-V передано ОСОБА_4М у приватну власність земельну ділянку, яка розташована по пров. Миру в смт Глеваха Васильківського району.

На підставі вищевказаного рішення селищної ради 11 cерпня 2008 року видано відповідний державний акт ОСОБА_4 У подальшому 26.04.2010 року ОСОБА_4М згідно договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_3М земельну ділянку площею 0,1403 га з кадастровим номером № 3221455300:02:005:0050, та на державному акті на право власності на земельну ділянку проставлено відмітку про перехід права власності на вказану земельну ділянку до ОСОБА_3 Остання здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:02:005:0050 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:02:005:0117 та 3221455300:02:005:0118, площею 0,0702 та 0,0701 га відповідно. В звязку з чим, їй було видано два державні акти: серії ЯЛ № 382627 від 22.04.2011 року на право власності ОСОБА_3М на земельну ділянку площею, 0,0702, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221455300:02:005:0117 яка розташована по пров. Миру в смт Глеваха Васильківського району та серії ЯЛ № 382628 від 22.04.2011 року на право власності ОСОБА_3М на земельну ділянку площею, 0,0701 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221455300:02:005:0118 яка розташована по пров. Миру в смт Глеваха Васильківського району.

Прокурор зазначає, що спірне рішення ОСОБА_2 селищної ради є незаконним, оскільки згідно інформації Управління Держземагентства у Васильківському районі земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:02:005:0118 та 3221455300:02:005:0117 мають перетин із земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України». Національна академія наук України не погоджувала вилучення зазначених земельних ділянок.

Прокурор вказує, що ОСОБА_2 селищна рада прийнявши спірне рішення, діяла в порушення ст.ст. 84, 149 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». У зв'язку з чим вищевказане рішення ОСОБА_2 селищної ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Більш того, лише зі спливом 9 місяців було постановлено рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 року про вилучення з постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» земельної ділянки площею 387,19 га та з інших питань, яке в наступному було скасовано.

Окрім того, правомірність видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4М безпосередньо залежить від законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого такий державний акт видавався. Зважаючи на те, що відповідач отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, який зареєстрований у встановленому законом порядку, у подальшу вказану земельну ділянку відчужено ОСОБА_3М та останньою здійснено її поділ на дві земельні ділянки та отримано нові правовстановлюючі документи а тому відновити становище, яке існувало до порушення, можливо в порядку ст.ст. 16, 21, 387, 388, 393, 396 Цивільного кодексу України, ст. 152, 153, 155 Земельного кодексу України лише шляхом визнання недійсними таких державних актів на право власності на земельні ділянки, скасуванням їх державної реєстрації та витребуванням земельних ділянок у державну власність.

Прокурор посилається не те, що звернення з вказаним позовом до суду викликано необхідністю захисту інтересів держави, в особі ОСОБА_1 управління Держземагентства у Київській області та ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», адже грубо порушено право державної власності на землі сільськогосподарського призначення, які відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України знаходяться під особливою охороною держави та які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також з метою захисту прав на землю постійного землекористувача, оскільки спірна ділянка протиправно вибула із державної власності.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2016 року залучено до участі у справі правонаступника Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області - Києво-Святошинську місцеву прокуратуру.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник ОСОБА_1 управління Держземагенства у Київській області, будучи належно повідомленим про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи, слухання справи за його відсутності не надіслав.

Представник ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», будучи належно повідомленим про день, час та місце слухання справи, в судове засідання 04 лютого 2016 року не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, в судове засідання яке відбулося 21 січня 2016 року направляли заяву в якій зазначив, що повністю підтримують позицію прокуратури

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради, будучи належно повідомленим про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи, слухання справи за його відсутності не надіслав.

Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити. Крім того подала заява про застосування строку позовної давності, оскільки прокуратурі про факт передачі спірних земель у приватну власність та будівництво на цих землях стало відомо ще в 2009 році, отже враховуючи що з даним позовом прокурор звернувся лише в січні 2015 року тобто після спливу строку позовної давності, просила також відмовити і з цих підстав.

Третя особа ОСОБА_4М будучи належно повідомленим про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи, слухання справи за його відсутності не надіслав.

Заслухавши присутніх в судовому засідання учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Державному підприємству "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.04.2010 року задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення цього суду від 30-31.12.2008 року за нововиявленими обставинами, скасовано рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 року та прийнято нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 селищної ради відмовлено в повному обсязі. Постановою від 23.06.2011 року Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу селищної ради та винесено постанову у справі № 18/595-08/17/4, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 селищної ради залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 року залишено без змін.

Рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року встановлено, що підстави для вилучення у ДП «ДСВІФРГНАН України» земельних ділянок відсутні, а передачу земельної ділянки загальною площею 387,19 га до земель комунальної власності, зокрема, на користь ОСОБА_2 селищної ради Київської області, незаконною.

Рішенням ОСОБА_2 селищної ради Васильківського району Київської області від 05.03.2008 року № 439-20-V (спірне рішення) передано у власність ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку в смт. Глеваха, пров. Миру. На підставі спірного рішення ОСОБА_2 селищної ради, видано державний акт:

- серії ЯЖ № 678037 від 11.08.08 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:02:005:0050 площею 0,1403 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в смт. Глеваха, пров. Миру ;

В подальшому ОСОБА_4М відчужив земельну ділянку з кадастровими № 3221455300:02:005;0050 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 26.04.2010 р. посвідчений ОСОБА_5, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №. 893, в звязку з чим на державному акті було зроблено відмітку про перехід права власності на ОСОБА_3М

В наступному ОСОБА_3М поділила земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:02:005:0050 на дві земельні ділянки, площею 0,0702 з кадастровим номером 3221455300:02:005:0117 та площею 0,0701 з кадастровим номером 3221455300:02:005:0118 на які отримала державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 382627 та серії ЯЛ № 382628.

Згідно листа Управління Держземагентства у Васильківському районі від 05.01.2015 року № 10-1009-0.2-2/г-15 останнім повідомлено Васильківську міжрайонну прокуратуру про те, що земельні ділянки із кадастровими номерами, які зазначені в додатку до цього листа, мають перетин із земельними ділянками ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", згідно обмінних файлів. Серед вказаних земельних ділянок є земельні ділянки із кадастровими номерами 3221455300:02:005:0118, 3221455300:02:005:0117.

ОСОБА_1 Управління Держземагенства у Київській області на адресу Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області надано графічне зображення (викопіювання) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" та земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:02:005:0118, 3221455300:02:005:0117 мають перетини із земельною ділянкою наданої ДП "ДСВ ІФРГ НАН України".

Прокурором в судовому засіданні до матеріалів справи долучено технічну документацію зі складання державного акта на право постійного користування землеюДослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області і каталог координат зовнішніх меж земельних ділянок.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук є власністю держави і не можуть передаватися у приватну власність.

Частиною 1 ст. 149 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За правилами ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч. ч. 5 - 8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» передбачено, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Враховуючи те, що Національна академія наук України не погоджувала вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221455300:02:005:0118, 3221455300:02:005:0117., суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 селищна рада, постановивши рішення про передачу у власність відповідачів земельних ділянок, діяла з порушенням встановленого для цього порядку.

Крім того, правомірність видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, безпосередньо залежить від законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого такий державний акт видавався.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.06.14 у справі № 6-67цс14, від 06.02.13 у справі № 6-169цс12, від 19.06.13 у справі № 6-57цс13.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Особа, яка має речове право на чуже майно, відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 153 Земельного кодексу України передбачено, що способами захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Правова позиція щодо визнання у судовому порядку недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки висловлена у постанові Верхового суду України від 22.10.12 у справі № 18/186-09/8. Так, суд зазначив, що у спорах, повязаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Разом з тим, положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, а ч. 2 цієї статті визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом.

Проте способу захисту, який обраний прокурором (яким заявлено вимогу про визнання відсутнім права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки кадастровий номер 3221455300:02:005:0117 та 3221455300:02:005:0118) не передбачено законодавством, то в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Вимога прокурора про витребування на користь на користь ОСОБА_1 управління Держземагентства у Київській області та ДП ДСВ ІФРГ НАН України у ОСОБА_3 земельних ділянок з кадастровими номерами 3221455300:02:005:0117 та 3221455300:02:005:0118 підлягає задоволенню частково, оскільки вказана земельна належить на праві постійного користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України, і перебуває у володінні саме ДП ДСВ ІФРГ НАН України. При цьому витребування спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 управління Держземагентства у Київській області є необґрунтованим, оскільки спірні земельні ділянки у користуванні останнього не перебувають і задоволення позову в цій частині призведе до необхідності передачі однієї і тієї ж самої ділянки одночасно двом різних субєктам.

Проте відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Загальний строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України становить 3 роки. Відповідач ОСОБА_3М подала суду заяву про застосування судом позовної давності при вирішенні спору по суті. Відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно вимог ч.1 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2,4,7 та 11 до Конвенції» N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації, п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.51).

Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов»язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

Згідно із ч.2 ст.45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом ч.1 ст.46 ЦПК України органи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу, звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов»язки особи, в інтересах якої вони діють.

Отже, норми, встановлені ч.1 ст.261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів; перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли про порушення інтересів дізнався орган, в інтересах якого і подано до суду прокурором позовну заяву.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що право прокурора на пред»явлення позову виникло у 2008 році, коли про порушення права мало стати відомо ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», частину земельної ділянки якого було передано у власність ОСОБА_4М рішенням ОСОБА_2 селищної ради від 05 березня 2008 року. Строк позовної давності за цими вимогами сплив 05 березня 2011 року, а з позовною заявою до суду позивач звернувся лише 14 січня 2015 року.

Прокурором в судовому засіданні не заявлялось клопотання про поновлення строків позовної давності та не надавались докази поважності їхнього пропуску.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що порушене право ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на користування спірною земельною ділянкою не підлягає захисту внаслідок спливу позовної давності.

На підставі наведеного та керуючись , ст.ст. 1, 3, 10, 60, 61, 74, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223, 224-233, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до ОСОБА_2 селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.О. Орда