Ухвала суду № 55733217, 09.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/3152/14-ц

Провадження № 22-ц/779/372/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.

секретаря Мельник О.В.

за участю: представника КС «Тайстра»- Витрикуш Н.І.,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Тайстра» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Долинського районного суду від 16 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Долинського районного суду від 16 грудня 2015 року задоволено позов КС «Тайстра» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь КС «Тайстра» 44917,80 грн. боргу по кредитному договору №985 від 21.12.2013 року, з яких 23000 грн. основного боргу, 21917,80 грн. процентів за користування кредитом.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КС «Тайстра» 44917,80 грн. боргу по кредитному договору №985 від 21.12.2013 року, з яких 23000 грн. основного боргу, 21917,80 грн. процентів за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь КС «Тайстра» по 406 грн. з кожного понесених судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині солідарного стягнення заборгованості, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апелянт не заперечує той факт, що справді за договором поруки №985-1 від 21.12.2013 року поручилась перед кредитором за виконання своїм чоловіком ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №085 від 21.12.2013 року. Однак, на даний час шлюбні відносини між сторонами припинено і вони проживають окремо. На утриманні апелянта перебувають троє малолітніх дітей, а тому виплачувати борг в солідарному порядку немає можливості. Більше того, судом не взято той факт, що відповідач ОСОБА_3 та його мати, ОСОБА_4, яка є одночасно поручителем, в суді першої інстанції зобов'язувалися погасити всі борги, пов'язані із вищевказаним кредитним договором та не обтяжувати її солідарними виплатами.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким звільнити її від сплати боргу в солідарному порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_5 вимоги підтримала з тих же мотивів, що зазначені у апеляційній скарзі.

Представник КС «Тайстра» доводи апеляційної скарги не визнала, просить її відхилити, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.

ОСОБА_3 з доводами апелянта погоджується, вказує на те, що саме він має зобов'язання по сплаті кредиту.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоч належно повідомлялася про розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає, до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21.12.2013 року між КС «Тайстра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 985, згідно з яким останній отримав кредит в сумі 23000 грн., строком на 24 місяці, з 21.12.2013 року до 21.12.2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 50% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 21.12.2013 року між КС «Тайстра» та ОСОБА_5, ОСОБА_4 було укладено договори поруки №985 та № 985-1 згідно з якими поручителі взяли на себе зобов'язання солідарно відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3

У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач здійснив нарахування заборгованості.

Так, згідно особової картки ОСОБА_3 по розрахунках за кредитним договором №985 від 21.12.2013 року заборгованість складає 44917, 80 грн., з яких 23000 грн. основного боргу, 21917,80 грн. проценти за користування кредитом.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позов КС «Тайстра» та стягуючи заборгованість з боржника та його поручителів, суд першої інстанції виходив з того, що взяті на себе за умовами договору грошові зобов'язання ОСОБА_3 належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення солідарно з боржника та його поручителів.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Що стосується доводів апелянта в частині неможливості виконання нею солідарного обов'язку по сплаті заборгованості, то такі не грунтуються на законі і зводяться до пояснень щодо важкого матеріального стану поручителя.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

А.Ю. Малєєв