Рішення № 55728459, 03.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/134/16 Справа № 200/613/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Циганков В. О. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ 03 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Обласного комунального підприємства

«Донецьктеплокомуненерго»,

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та просила стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 7705,41 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення в сумі 33232, 70 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у період з 15.08.2012 року по 29.07.2014 року працювала в ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВП ВО «Жданівкатепломережа» на посаді старшого інспектора з кадрів, та була звільнена 28.07.2014 року за згодою сторін.

На день звільнення повний розрахунок з нею проведено не було, заборгованість з травня 2014 року по липень 2014 року складає 7705, 41 грн., яка не виплачена їй по цей час. Крім того, на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.07.2014 року по 01.02.2015 року в сумі 33232,70 грн. /а.с. 1-3/.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 7705,41 грн. та середній заробіток за час затримки виплати за період з 30.07.2014 року по 01.02.2015 року в сумі 33232, 70 грн., а всього 40938, 11 грн. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 17-19/.

З рішенням суду не погодилося ОКП «Донецьктеплокомуненерго» і звернулося з апеляційною скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /а.с. 71-76/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивач у період з 15.08.2012 року по 29.07.2014 року працювала в ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВП ВО «Жданівкатепломережа» на посаді старшого інспектора з кадрів, та була звільнена 28.07.2014 року за згодою сторін /а.с. 5/.

Позивач посилається на те, що на день звільнення повний розрахунок з нею проведено не було, заборгованість з травня 2014 року по липень 2014 року складає 7705, 41 грн., яка не виплачена їй по цей час. Крім того, на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.07.2014 року по 01.02.2015 року в сумі 33232,70 гр.

Представник відповідача позов не визнав, посилається на те, що за даними бухгалтерського обліку, заборгованість підприємства перед ОСОБА_2 станом на 25.06.2015 року відсутня, що підтверджується офіційною довідкою № 1303 від 25.06.2015 року /а.с. 81/. Копія довідки, яка надана ОСОБА_2, як підтвердження заборгованості від 25.11. 2014 року належним чином не завірена, та не може бути прийнята до уваги, так як у вересні-жовтні 2014 року невідомими озброєними особами було проведено захоплення рухомого та нерухомого майна, а також всієї фінансової та технічної документації «Жданівкатепломережа». Всі фінансові документи на цей час перебувають поза територією підконтрольною українській владі, крім того, починаючи з липня 2014 року, працівникам масово надавалися платні чергові та безплатні відпустки з метою збереження життя та здоров'я працівників строком до закінчення антитерористичної операції на території Донецької області, у зв'язку з чим змінюються і нарахування заробітної плати. Так згідно наказу № 103-к ОСОБА_2 було надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 03.06.2014 року по 05.06.2014 року, наказом № 122-к від 19.06.2014 року на 26.06.2014 року, наказом № 128-к ОСОБА_2 надано щорічну відпустку з 01.07.2014 року по 24.07.2014 року /а.с. 86, 87, 89/. Згідно висновку торгово-промислової палати України від 28.08.2014 року з 02.07.2014 року настали обставини не переробної сили при здійсненні підприємством господарської діяльності на території Донецької області.

Крім того, згідно Положення про відокремлений підрозділ «Виробнича одиниця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа», облік робочого часу, нарахування та сплата заробітної плати працівникам ВО і платежів до бюджету, здійснюється безпосередньо відповідними службами виробничої одиниці «Жданівкатепломережа».

За таких обставин, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст. 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосовуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або не переробної сили.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово - промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини не переробної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Так сертифікатом від 28.08.2014 року за № 2644/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 02.07.2014 року Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо /а.с. 33/.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-2159цс15 від 11.11.2015 року, та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2015 року - скасувати.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.