Рішення № 55728104, 12.02.2016, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1071/15-ц

Провадження № 2/192/21/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2016 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участі секретаря судового засідання - Сербіної Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 16 серпня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ТОВ «Комерційний банк «Дельта») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №015-03505-160810, відповідно до умов якого банк відкриває відповідачу картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, випускає та надає платіжну картку та ПІН-код до неї, згідно якої здійснюється обслуговування клієнта на умовах, викладених у тарифному пакеті Visa Класичний згідно додатку №1 до договору та в Правилах здійснення операцій за картковими рахунками.

Відповідачу (держателю) відповідно до п.1.3 кредитного договору відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію на загальну суму 30 000 гривень та на день укладення договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 4 900 гривень 00 копійки. При цьому банк самостійно без укладення додаткової угоди, один раз на місць може змінювати розмір ліміту кредитної лінії в межах кредитної лінії, а кредитні кошти та власні кошти відповідачем, як держателем, використовуються для розрахунків за товари чи послуги, що придбаваються ним у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання своїх зобов'язань перед банком за договором, вчинення інших операцій, передбачених договором. За умовами договору відповідач зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення частинами суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована у разі порушення умов договору.

Після укладення кредитного договору відповідач порушувала свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 12 червня 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором №015-03505-160810 від 16 серпня 2010 року у розмірі 26 256 гривень 24 копійки, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16 414 гривень 65 копійок, з простроченого тіла кредиту в розмірі 5 435 гривень 66 копійок, заборгованості за відсотками в розмірі 4 405 гривень 93 копійки, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися з позовом до суду для примусового стягнення зазначеної заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1, яка про день та час розгляду справи повідомлена належним чином за місцем своєї реєстрації (а.с.19) звідки конверт з судовою повісткою повернувся на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не поживає» (а.с.108-110), що відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається належним повідомленням, в судове засідання 12 лютого 2016 року не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, надавши до суду письмові заперечення проти позову (а.с.28-32). Згідно поданих заперечень, відповідачка посилається на те, що укладений між нею та позивачем кредитний договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, а термін дії виданої позивачем платіжної картки - до жовтня 2015 року. Відповідач зазначає, що протягом дії даного договору вона систематично здійснювала оплату, нараховану по цьому кредиту, і тільки з квітня 2014 року у зв'язку з важким матеріальним становищем, почала частинами сплачувати нараховані платежі. З березня 2015 року здійснювати оплату по даному кредиту відповідач не могла, оскільки банком було заблоковано її картковий рахунок НОМЕР_1 без будь-яких повідомлень, а на її звернення позивач не надав нового карткового рахунку або банківських реквізитів для можливості здійснення нею оплати по умовам кредитного договору. Відповідач зазначає, що по телефону гарячої лінії «Дельта Банку» їй повідомили, що її картковий рахунок заблоковано рішенням Тимчасової адміністрації з 03 березня 2015 року, а тому вона не може виконати зобов'язання за укладеним кредитним договором у зв'язку з простроченням кредитора. Зазначає, що згідно ст. ст. 613,614,616,617 ЦК України відсутня вина особи стосовно виконання зобов'язань в разі неприйняття виконання договору кредитором. В запереченнях відповідач зазначає, що позивач не має права вимагати від неї негайної оплати по кредитному договору суми тіла кредиту та простроченої заборгованості і відсотків, та вважає, що на даний час існує її заборгованість по кредиту лише в розмірі часткової заборгованості за період з квітня 2014 року по 03 березня 2015 року, а розрахунок фактичної заборгованості відповідач здійснить після надання позивачем даних про рух коштів по її кредитному рахунку. На підставі чого просить суд відмовити частково в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 08 жовтня 2015 року (а.с.44-46) в судовому засіданні 09 жовтня 2015 року позов визнав частково, погодившись з вимогами про стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсоткам з квітня 2014 року по 03 березня 2015 року. В судовому засіданні 19 листопада 2015 року представник відповідача вважав, що позивач не надав суду належних доказів щодо заявлених вимог, а саме не надав виписки з банківського рахунку, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні 12 лютого 2016 року представник відповідача змінив свою позицію захисту та позовні вимоги визнав частково, а саме на суму 9 841 гривня 59 копійок, яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 5 435 гривень 66 копійок та заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 4 405 гривень 93 копійок. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що оскільки у позивача право дострокового стягнення заборгованості за укладеним договором, який укладено на строк - до повного виконання сторонами зобов'язання, не настало, оскільки відповідно до умов договору позивач не надсилав відповідачці повідомлення про дострокове розірвання договору, а в матеріалах справи відсутні докази про таке повідомлення, тому позивач не має права вимагати стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16 414 гривень 65 копійок, на підставі чого просив відмовити в задоволенні цієї частини позову.

Під час розгляду справи за клопотанням представника відповідача та відповідачки судом ухвалами від 09 жовтня 2015 року (а.с.48) та від 10 грудня 2015 року (а.с.72-73) було витребувано від позивача банківські виписки про рух коштів на кредитному рахунку НОМЕР_1 за договором №015-03505-160810 від 16 серпня 2010 року та рішення Тимчасової адміністрації банку, на підставі якого заблоковано картковий рахунок НОМЕР_1; оригінал кредитного договору №015-03505-160810 від 16 серпня 2010 року; інформацію про зміну ліміту кредитної лінії за вказаним договором; платіжне доручення про перерахування грошових коштів банку на картковий рахунок НОМЕР_1; розгорнутий розрахунок нарахування відсотків по кредитному договору №015-03505-160810 від 16 серпня 2010 року; банківські виписки про рух коштів на кредитному рахунку НОМЕР_1; анкету-держателя на ім'я ОСОБА_1

14 січня 2016 року на адресу суду надійшла виписка по рахунку клієнта ОСОБА_1 по кредитному рахунку НОМЕР_1 (а.с.91-97) та розрахунок заборгованості станом на 12 червня 2015 року (а.с.98), в іншій частині ухвали суду залишилися без виконання.

Суд, вислухавши в судовому засіданні 12 лютого 2016 року представника відповідача, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобов'язання є кредитний договір, укладений між сторонами відповідно до положень ст.1054 ЦК України, який відповідно до ст.629 цього Кодексу є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що 16 серпня 2010 року між ПАТ КБ «Дельта Банк» як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №015-03505-160810 (а.с.4) на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, відповідно до умов якого банк відкриває відповідачу картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, оформляє та надає в користування картку платіжної системи Visa Internatiоnal та/або Дельта, а також ПІН-код до неї, згідно якої здійснюється обслуговування клієнта на умовах, викладених у тарифному пакеті «Класичний», що міститься в Додатку №1 до цього договору та згідно з умовами цього договору, Умовами надання картки і Правил.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в своїх письмових запереченнях та її представник ОСОБА_3 в судових засіданнях не спростовували факт укладання кредитного договору, здійснення відповідачкою оплат за ним та здійснення часткових оплат за договором з квітня 2014 року.

Відповідачу (держателю) відповідно до п.1.3 кредитного договору було відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію на загальну суму 30 000 гривень та на день укладення договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в розмірі 4 900 гривень 00 копійки.

При цьому в п.1.3 договору зазначено, що банк самостійно, без укладення додаткової угоди, один раз на місяць може змінювати розмір ліміту кредитної лінії в межах кредитної лінії, а кредитні кошти та власні кошти відповідачем, як держателем, використовуються для розрахунків за товари чи послуги, що придбаваються ним у суб'єктів господарювання, для зняття готівки, виконання своїх зобов'язань перед банком за договором, вчинення інших операцій, передбачених договором. Згідно п. 1.5 договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів, а кожна наступна лінія надається після спливу строку надання попередньої та не потребує підписання додаткових угод.

Відповідно до п.2.1 договору, моментом надання відповідачу кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів. При цьому відповідач зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення частинами суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована у разі порушення умов договору.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст.628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобов'язання є укладений між сторонами кредитний договір, який за змістом та формою відповідає вимогам ст.1054-1055 ЦК України та відповідно до ст.629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами.

За клопотанням представника відповідача судом ухвалою від 09 жовтня 2015 року було витребувано від позивача банківську виписку про рух коштів на кредитному рахунку НОМЕР_1, згідно якого в період з 17 серпня 2010 року по 06 лютого 2013 року відповідач здійснювала зняття готівки, поповнення карткового рахунку, сплату комісії за зняття готівкових коштів (а.с.91-97), а відомості відображені у виписці, відповідають розрахунку, наданому на вимогу суду (а.с.98), поясненням, зазначеним в запереченнях самою відповідачкою.

На вимогу суду, за клопотанням відповідача та її представника, позивачем не було надано оригінал кредитного договору №015-03505-160810, інформацію про зміну ліміту кредитної лінії за вказаним договором; платіжне доручення про перерахування грошових коштів банку на картковий рахунок НОМЕР_1; анкету-держателя на ім'я ОСОБА_1

В той же час позивачем під час звернення з позовом до суду до позовної заяви було надано належним чином завірену копію кредитного договору (а.с.4-5), Тарифи на обслуговування платіжних карток (а.с.5 зворот), які були підписані ОСОБА_1, а відповідачка та її представник не спростовували факту підписання спірного договору. Тому не надання витребуваних документів не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.

Також позивачем до позову був наданий розрахунок ціни позову (а.с.8), в якому детально зазначено платіжні періоди за спірним кредитним договором, дата та сума зняття готівки, а також дата та сума платежів на погашення заборгованості, що також зазначено і в розрахунку, який міститься на а.с.98 та відповідає відомостям, які зазначені у виписці по рахунку НОМЕР_1.

При цьому суд зазначає, що інформація про здійснення відповідачкою регулярних платежів та щодо здійснення нею часткових оплат для погашення заборгованості з квітня 2014 року, про що було зазначено ОСОБА_1 в своїх письмових запереченнях, відповідає тій інформації, яка відображена в розрахунку ціни позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на вказане, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що оскільки позивачем не було надано суду витребуваних документів, то в задоволенні позову слід відмовити на підставі недоведеності належними доказами існування заборгованості по кредитному договору.

При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 в своїх запереченнях підтвердила як факт укладання кредитного договору, так і існування заборгованості за тілом кредиту, який за розрахунком позивача складає 16 414 гривень 65 копійок.

Посилання представника відповідача на не надання позивачем належних доказів існування заборгованості, а саме оригіналу кредитного договору не приймаються судом, оскільки відповідачка не спростовувала факт укладання такого договору.

Також не приймаються судом посилання представника відповідача на ненадання позивачем в якості належного доказу інформації про зміну ліміту кредитної лінії за вказаним договором, оскільки відповідно до п. 1.3 договору ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно, а сторони дійшли згоди про те, що додаткова угода про зміну ліміту сторонами не складається (а.с.4).

Посилання представника відповідача щодо відсутності у позивача права на дострокове стягнення тіла кредиту не приймаються судом з огляду на те, що відповідно до п. 3.6 укладеного договору, держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого зазначаються у Тарифах. Обов'язковими складовими ОМП є частка погашення заборгованості, овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів.

Згідно Тарифів на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет «Класичний» (а.с.5 зворот), який був підписаний ОСОБА_1, держатель зобов'язаний щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді ОМП, який складається з частки обов'язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит (тариф 1.4.1), плати за обслуговування (тариф 1.5), овердрафту, процентів за овердрафт (тариф 1.4.3), штрафу за прострочену заборгованість (тариф 3.1) та суми заборгованості минулих періодів.

Таким чином, розрахована позивачем заборгованість по тілу кредиту в розмірі 16 414 гривень 65 копійок не є достроковим стягненням заборгованості за договором, як вважає представник відповідачки. Його посилання щодо незрозумілості нарахування заборгованості за тілом кредиту, за простроченим тілом кредиту та відсотками не приймаються судом, оскільки судом було встановлено, а також підтверджено в запереченнях ОСОБА_1, що з вересня 2010 року по березень 2014 року нею регулярно здійснювалося погашення за кредитним договором, а з квітня 2014 року - лише періодично (а.с.8).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 передбачених кредитним договором №001-03188-160408 зобов'язань за розрахунками позивача (а.с.8) станом на 12 червня 2015 року утворилася заборгованість з простроченого тіла кредиту в розмірі 5 435 гривень 66 копійок та за відсотками в розмірі 4 405 гривень 93 копійки, яку представник відповідачки визнав судовому засіданні 12 лютого 2016 року.

Крім того, станом на 12 червня 2015 року утворилася також заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16 414 гривень 65 копійок, яку представник відповідачки визнавав в судовому засіданні 09 жовтня 2015 року (а.с.47) та яка підлягає стягненню на користь позивача,оскільки позивач має право вимагати від відповідача оплати боргового зобов'язання в примусовому порядку згідно чинного законодавства України.

Посилання представника відповідача щодо ненадання розгорнутого розрахунку по заборгованості щодо відсотків, які він розцінює як не доведення існування такої заборгованості також не приймаються судом, оскільки в судовому засіданні 19 листопада 2015 року судом роз'яснювалося право на подання клопотання про призначення у справі судової бухгалтерсько-економічної експертизи для визначення правильності нарахування відсотків, заборгованості, від подання якого представник відповідачки відмовився.

Щодо ненадання позивачем платіжного доручення про перерахування грошових коштів банку на картковий рахунок НОМЕР_1; розгорнутого розрахунку нарахування відсотків по кредитному договору №015-03505-160810 від 16 серпня 2010 року; анкети-держателя на ім'я ОСОБА_1, то суд зазначає, що відповідач не спростовувала факту перерахування позивачем на її картковий рахунок грошових коштів, що підтверджує надана суду виписка про рух коштів, а наданий позивачем розрахунок ціни позову містить в собі розгорнутий розрахунок нарахування відсотків по кредитному договору.

Таким чином суд вважає, що оскільки відповідачкою були визнані факти укладання договору, отримання грошових коштів, зняття їх з картки, здійснення нею періодичних платежів щодо погашення заборгованості, а також здійснення нею часткових оплат заборгованості з квітня 2014 року, що повністю співпадає з інформацією, яка відображена в розрахунку ціни позову (а.с.8, 98), то такі обставини, згідно вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Судом було встановлено, що в розділі 6 кредитного договору під час його укладання зазначено, що ОСОБА_1 отримала картку №4438 7170 5173 1837 та ПІН-код до неї, про що свідчить її підпис на договорі (а.с.5), а тому посилання представника відповідача на те, що позивачем було заблоковано картку № 5488 7400 0400 7960 (а.с.30-32), тобто з іншим номером, ніж було отримано під час укладання договору, не приймаються судом, оскільки суду не було надано доказів отримання відповідачкою саме цієї карти за спірним кредитним договором, оскільки картка, яка була видана під час укладання спірного договору та яка була надана до заперечень відповідачки, мають відмінні реквізити.

Крім того, суд не приймає в якості доказів блокування карткового рахунку та картки № 5488 7400 0400 7960 роздруківку, надану ОСОБА_1, яка виконана ПАТ КБ Приватбанк (а.с.31), оскільки така роздруківка виконана не ПАТ «Дельта Банк», який видав картку, а підстави відмови у виконанні транзакції зазначені «52-неверная карточка», проте доказів щодо блокування картки ПАТ «Дельта Банк» саме таким повідомленням, відповідачем та її представником суду не надано.

Також відповідачкою та її представником не надано суду належних доказів блокування картки з 03 березня 2015 року, а відповідно до п. 5.13 кредитного договору, з підписанням цього договору держатель погоджується з тим, що банк в односторонньому порядку в будь-який час має право заблокувати надану карту та/або відмовити у відкритті кредитної лінії у разі невиконання та/або неналежного виконання держателем умов цього договору (а.с.5).

У зв'язку з викладеним позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за укладеним кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, оскільки позивач згідно п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у зв'язку зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідацією банку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526-530, 536, 549-551, 598, 610-615, 624, 625, 638-654, 1046-1056-1 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором №015-03505-160810 від 16 серпня 2010 року заборгованість по тілу кредиту в розмірі 16 414 (шістнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 65 копійок, заборгованість з простроченого тіла кредиту в розмірі 5 435 (п'яти тисяч чотириста тридцять п'ять) гривень 66 копійок, заборгованість за відсотками в 4 405 (чотири тисячі чотириста п'ять) гривень 93 копійки, а всього 26 256 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 262 (двісті шістдесят дві) гривні 56 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 15 лютого 2016 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина