Ухвала суду № 55726478, 10.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 677/1312/15-ц

Провадження № 22-ц/792/260/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Талалай О.І., Юзюка О.М.,

при секретарі Шевчук Ю.Г.,

з участю прокурора Якушко Н.А.,

представниці позивача Козубняк О.П.,

представників відповідачів Ділайчук С.Ю.,

ОСОБА_3,

Омелянчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Красилівського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Веселівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області до Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_5, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - Красилівське районне управління юстиції в особі реєстраційної служби, про скасування розпоряджень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним і повернення земельної ділянки у державну власність за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року,

встановила:

У липні 2015 року прокурор Красилівського району Хмельницької області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Веселівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області (далі - рада) до Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - райдержадміністрація), ОСОБА_5, третя особа - Красилівське районне управління юстиції в особі реєстраційної служби (далі - реєстраційна служба), про скасування розпоряджень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним і повернення земельної ділянки у державну власність.

Прокурор зазначив, що розпорядженням райдержадміністрації від 15 березня 2010 року № 113/2010-р надано дозвіл 4 громадянам, у тому числі ОСОБА_5, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами с. Веселівка, Красилівського району, Хмельницької області, з метою передачі їх у власність громадян для ведення особистого селянського господарства. 27 липня 2010 року райдержадміністрація видала розпорядження № 374/2010-р, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і передано земельну ділянку площею 0,9898 га у власність ОСОБА_5 На підставі цього розпорядження 18 серпня 2010 року ОСОБА_5 одержала державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку. Всупереч вимог чинного законодавства райдержадміністрація передала земельну ділянку у власність ОСОБА_5 із земель резервного фонду, створеного під час паювання земель комунального підприємства «Пашутинці - сільськогосподарські» (далі - КП «Пашутинці - сільськогосподарські»), хоча відповідачка не була членом цього підприємства, не зайнята у соціальній сфері сіл Пашутинці, Берегелі, Веселівка та не проживає на території ради.

У зв'язку з цим, прокурор просив суд: визнати розпорядження райдержадміністрації від 15 березня 2010 року № 113/2010-р в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 незаконним і скасувати його; визнати розпорядження райдержадміністрації від 27 липня 2010 року № 374/2010-р в частині передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_5 незаконним і скасувати його; визнати державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,9898 га (кадастровий номер НОМЕР_2), виданий 18 серпня 2010 року на ім'я ОСОБА_5, недійсним; повернути земельну ділянку у власність держави.

Суд залучив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Держгеокадастр) до участі у справі як співвідповідача.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_5 правомірно набула право власності на земельну ділянку.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представники ради Козубняк О.П. і райдержадміністрації Ділайчук С.Ю. вважають апеляційну скаргу обґрунтованою.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_3 і представник Держгеокадастру Омелянчук О.В., зазначили, що рішення суду є законним, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник реєстраційної служби, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з'явився.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що розпорядженням райдержадміністрації від 15 березня 2010 року № 113/2010-р надано дозвіл 4 громадянам, у тому числі ОСОБА_5, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами с. Веселівка, Красилівського району Хмельницької області, з метою передачі їх у власність громадян для ведення особистого селянського господарства.

27 липня 2010 року райдержадміністрація видала розпорядження № 374/2010-р, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і передала у власність громадян земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, зокрема, ОСОБА_5 передано земельну ділянку площею 0,9898 га.

На підставі цього розпорядження 18 серпня 2009 року ОСОБА_5 одержала державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011075600080.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 33 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

В силу ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до п. 12 розділу Х «Перехідні положення», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як передбачено ч.ч. 6, 7, 9 ст. 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ч. 1 ст. 125 ЗК України).

Із положень ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-ХІV «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 9, 10 ст. 25 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Пунктом 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що резервний фонд земель, який створюється в процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, підлягає перерозподілу в першу чергу між працівниками державних і комунальних закладів, підприємств та організацій культури, освіти й охорони здоров'я та пенсіонерів з їх числа, що проживають у сільській місцевості.

Довідка ради від 11 червня 2015 року № 109 (а.с. 8) свідчить, що ОСОБА_5 не була членом КП «Пашутинці - сільськогосподарські», не зайнята у соціальній сфері ради, не проживала та не проживає на її території.

Цю обставину визнала й сама ОСОБА_5

Натомість, з довідок ради від 2 листопада 2015 року № 216 (а.с. 63, 84) і від 6 листопада 2015 року № 215 (а.с. 64, 85) убачається, що до списку громадян, які мають право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з резервного фонду та які ще не отримали земельних ділянок у власність, включено 65 осіб, а до списку громадян соціальної сфери, що проживають на території ради та подали заяву на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, - 45 осіб.

В суді ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_3 заперечила той факт, що передана їй у власність земельна ділянка відносилась до земель резервного фонду.

Згідно розпорядження райдержадміністрації № 377/2004-р від 30 вересня 2004 року (а.с. 93, 94) при розпаюванні земель КП «Пашутинці - сільськогосподарські» створено резервний фонд у розмірі 15% від загальної площі сільськогосподарських угідь даного підприємства площею 410,14 га.

За інформацією ради від 6 листопада 2015 року № 219 (а.с. 59) загальна площа земель запасу та резерву на території ради становить 355,8458 га, ця земля передана в оренду фермерському господарству «Дон-2005».

Оглянутий апеляційним судом проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на підставі якого ОСОБА_5 набула права власності на земельну ділянку, не вказує на те, що ця ділянка відносилась до земель резервного фонду.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор подав суду довідку відділу Держземагенства у Красилівському районі Хмельницької області від 11 червня 2015 року № 10-2213-0.2-1867/2-15 (а.с. 7), згідно якої земельна ділянка, яку одержала ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, належала до земель державної власності (земель резервного фонду).

Ця довідка є єдиним доказом належності спірної земельної ділянки до земель резервного фонду.

За повідомленням відділу Держгеокадастру у Красилівському районі Хмельницької області від 16 січня 2016 року № 9-28-99.6-80/0/15-16 (а.с. 128) указана довідка була видана заступником начальника відділу ОСОБА_6 як відповідь на лист прокуратури щодо категорії земель державної власності на території ради, натомість, документально цей факт не може бути підтверджений через відсутність у відділі будь-якої технічної документації із землеустрою.

Таким чином, довідка відділу Держземагенства у Красилівському районі Хмельницької області від 11 червня 2015 року № 10-2213-0.2-1867/2-15 (а.с. 7) не може бути визнана належним доказом, оскільки вона містить сумнівну інформацію щодо предмета доказування, що не підтверджена достатніми та об'єктивними засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 2, 4 ст. 60 ЦПК України).

Прокурор і представник ради не довели, що одержана ОСОБА_5 земельна ділянка розташовувалась на землях резервного фонду, а у справі відсутні докази неправомірного набуття останньою права власності на земельну ділянку. Позивачі не надали відповідних доказів і після ров'яснення апеляційним судом сторонам права на вчинення такої процесуальної дії (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Отже, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позов прокурора є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області відхилити.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Боголюбова Л.М.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47