Рішення № 55726471, 04.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/20449/15-ц

Провадження № 22-ц/792/344/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,

суддів : Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

за участі : секретаря Лапка Ю.В., апелянта ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і їх представника ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а

У жовтні 2015 року позивач звертаючись до суду з позовом, просила визнати недійсними договори дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, які були укладені 21 лютого 2012 року нею з внукою та 20 лютого 2015 року між внукою та її батьком. Таким чином її син ОСОБА_4 став єдиним власником спірної квартири. Укладаючи договір дарування вона помилися стосовно обставин, які мають істотне значення, а саме, даруючи свою частину квартири внучці вважала, що зможе вільно проживати та користуватися квартирою, а та надаватиме їй по мірі потреби допомогу по догляду за квартирою. ОСОБА_4 тепер чинить їй перешкоди у проживанні, погрожує виселити, запрошує покупців для огляду квартири. В зв'язку із чим позивач змушена звернутися до суду, оскільки іншого житла, окрім спірної квартири не має.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2015 року накладено арешт на спірну квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 грудня 2015 року в задоволені позову відмовлено за його недоведеністю. Скасовано заходи забезпечення позову щодо спірної квартири.

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду не погоджується, посилається на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

________________

Головуючий у першій інстанції - Стефанишин С.Л.

Доповідач - Фанда В.П. Категорія : 21

Зазначає, що при укладені договору припустилася помилки, щодо обставин, які мають істотне значення, а саме даруючи свою частку квартири внуці вважала, що зможе вільно проживати та користуватися квартирою проте, внука подарувала свою частку батькові, який тепер погрожує виселити апелянта.

На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції апелянт, її представник ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги, вважають, що її слід задовольнити з підстав вказаних у апеляції. Вказують, що наявна у позивача 51/600 частина будинку за іншою адресою є непридатною для проживання.

ОСОБА_4, ОСОБА_3, їх представник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, вважають, що укладення договору дарування спірної частини квартири вчинено у відповідності з вимогами закону, відповідало волевиявленню позивача, тому ОСОБА_3 стала законним власником частини квартири і мала право розпорядитися нею, в тому числі і подарувати своєму батькові.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування, зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, в тому числі, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Даним вимогам рішення суду не відповідає у повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування ? частини спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення позивача було спрямоване саме на дарування частини квартири.

З таким висновком колегія суддів погодитися не можна, оскільки він вчинений без дослідження всіх обставин справи.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 29.12.2000 року та свідоцтва по право на спадщину від 16.04.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 у рівних частинах були співвласниками квартири АДРЕСА_1

21 лютого 2012 року позивач подарувала внуці ОСОБА_3 ? частину квартири АДРЕСА_1

У відповідності до положень ст.ст. 717, 719 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом із тим за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статей 229 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Позивач, укладаючи спірний договір помилялася щодо правової природи правочину, його змісту, оскільки договір дарування та договір довічного утримання є близькими за своїм змістом та природою, що потягнуло за собою хибне сприйняття його природи.

Позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним посилалася на необхідність надання їй від обдарованої фізичної допомоги по догляду як за квартирою так і за нею. Така допомога їй надавалася після вчинення оспорюваного правочину, що підтвердила у судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3.

Однак відносини між позивачем і ОСОБА_3 погіршилися, надання такої допомоги припинилося та відповідач частину спірної квартири 20.08.2015 року подарувала своєму батькові.

Відповідно до ч. 2 ст. 717 ЦК України договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування та є підставою для визнання договору дарування недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 та ст. 229 ЦК України (правова позиція Верховного суду України по справі №6-69цс14 від 18.06.14 року).

Хоч і відповідач ОСОБА_3 зареєструвала у встановленому порядку своє право власності на спірну частину квартири, але після укладення даного договору дарування позивач залишилася проживати у даному будинку, оплачує комунальні послуги, що визнавалося відповідачами у судовому засіданні, доводиться оглянутими розрахунковими книжками по сплаті комунальних послуг.

Колегія суддів враховує, що позивач є особою похилого віку, спірний договір уклала у період перебування на лікуванні у неврологічному відділенні міської лікарні, мала на меті отримання від відповідача догляду та необхідної допомоги, а тому у позивача було відсутнє волевиявлення на безоплатне відчуження спірної частини квартири.

За таких обставин колегія суддів приходить до обгрунтованого висновку, що при укладенні договору дарування позивач вважала, що укладає договір довічного утримання, тобто помилялася щодо правових наслідків договору і це є обставиною, що має істотне значення, а тому є передбачені ст. 229 ЦК України підстави для визнання правочину недійсним.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.02.2016 року співвласниками житлових будинків А-1 та Б-1 по АДРЕСА_2 є п'ять співвласників, з ідеальними долями, в тому числі ОСОБА_1 (51/600 частин), де вона ніколи не проживала, не утримувала його. Наявність у позивача ідеальної долі у іншому житлі не ніяким чином не впливає на наявність (відсутність) у неї волевиявлення щодо відчуження частини спірної квартири.

Згідно з роз'яснень, викладених у постанові №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, п.10, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

З врахуванням цього, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування 20.08.2015 року ОСОБА_3 ? частини спірної квартири ОСОБА_4.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, таке неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають вирішенню судові витрати. Позивач є інвалідом другої групи, звільнена від сплати судового збору, її позовні вимоги задоволено частково. Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 у дохід держави в розмірі 1461, 39 грн..

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, укладений 21.02.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений Державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, реєстраційний №4-203.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у дохід держави у розмірі 1461,39 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис Судді: підписи

З оригіналом згідно : суддя Апеляційного суду В.П. Фанда