Вирок № 55722914, 15.02.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 175/58/13

(1-кп/199/2/16)

ВИРОК

іменем України

15.02.2016 року місто Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого - судді Воробйова В.Л.

суддів Дяченко І.В., Щербини-Почтовик І.В.

при секретарі Коновалової В.В.

за участю прокурора Заворотної О.В.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012040000000011від 20.11.2012 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину дочку, ІНФОРМАЦІЯ_4, адвоката, зареєстрованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пров.Штабний,2 кв.11, мешкаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

відповідно до нового обвинувального акту, складеного 13.01.2016 року прокурором відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4, затвердженого 15.01.2016 року заступником прокурора Дніпропетровської області Халіним О.В., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст.15 ч.З ст.186, ч.2 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

1.У період з 01.01.2012 по 12.04.2012 рік на території 1-го відділення дослідного господарства «Дніпро» інституту сільського господарства степової зони НААН, розташованого поблизу с.Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, зберігалися у невстановленій досудовим слідством кількості демонтовані та належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Триумф-Трейд» (далі ТОВ «Триумф-Трейд») сталеві труби колектора позамайданчикової каналізації діаметром від 600 до 800 мм, але не менше ніж одна одиниця, вартістю 4767,50 грн.

За невстановлених обставин, не пізніше 09.04.2012 (точну дату слідством не встановлено), раніше знайомим між собою ОСОБА_3, двом особам, яких оголошено у розшук та матеріали кримінального провадження стосовно яких виділено в окреме провадження (далі - дві особи, оголошені у розшук), та двом невстановленим особам, матеріали кримінального провадження стосовно яких виділено у окреме провадження (далі - невстановлені особи), стало відомо про те, що на території 1-го відділення дослідного господарства «Дніпро» інституту сільського господарства степової зони НААН, розташованого поблизу с.Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, знаходяться у невстановленій досудовим слідством кількості, але не менше ніж одна одиниця, вище зазначені демонтовані сталеві труби колектора позамайданчикової каналізації діаметром - 600-800 мм, належні ТОВ «Триумф-Трейд».

Маючи відомості щодо місцезнаходження сталевих труб і прагнучи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, ОСОБА_3, дві особи, яких оголошено у розшук та дві невстановлені особи при невстановлених обставинах, переслідуючи корисливі мотиви, вступили між собою у попередню змову, направлену на відкрите викрадення невизначеною кількістю труб, але не менше ніж однієї одиниці, що належала ТОВ «Триумф-Трейд», поєднаного із застосуванням насильства до осіб, які будуть чинити опір або стануть на заваді скоєння злочину.

Надалі ОСОБА_3 і співучасники узгодили план злочинних дій та розподілили ролі у вчиненні злочину. Згідно до цього плану обстановка під час відкритого викрадання майна мала створювати видимість законності дій нападників, нібито повязаних із проведенням оперативно-розшукових заходів працівниками правоохоронних органів. Також ОСОБА_3 і співучасники злочину виконали ряд підготовчих дій та придбали невстановлені органом досудового розслідування головні убори з прорізями в ділянках очей та роту, пластикові фіксатори для обмеження руху, гумові рукавички та тупі тверді предмети у вигляді палиць. ОСОБА_5 того, підшукали осіб для здійснення вантажних робіт та спеціальний автотранспорт для перевезення викраденого чужого майна.

Так, 09 квітня 2012 року в денний час, ОСОБА_3, виконуючи умови плану злочинних дій та відведену йому роль, запропонував раніше знайомому ОСОБА_6В, не проінформованому про злочинні наміри співучасників, за винагороду в сумі 1500 гривень, підшукати місце для збуту металобрухту, спеціальні транспорті засоби, пристосовані для завантаження та перевезення сталевих труб, а також осіб, які б за винагороду здійснили вантажно-розвантажувальні роботи.

ОСОБА_6, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3, відповів згодою і надав останньому контактні телефони осіб, які можуть за винагороду надати спеціальні транспортні засоби, пристосовані для перевезення труб, та домовився зі своїм знайомим ОСОБА_7 - власником такого транспортного засобу, щодо надання послуг ОСОБА_3

Виконуючи прохання ОСОБА_6, ОСОБА_7 віддав розпорядження ОСОБА_8 - водію вантажного автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_2, провести роботи із перевезення труб за обставин та у час, який вкажуть замовники робіт.

ОСОБА_5 того, у квітні 2012 року (точну дату слідством не встановлено), ОСОБА_3 звернувся до начальника відділу планування, фінансування та контролю управління житлово-комунального та капітального будівництва ОСОБА_9 міської ради ОСОБА_10 - яка є матірю його на той час цивільної дружини ОСОБА_11 (в теперішній час шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 зареєстровано), з метою підшукання спеціального транспортного засобу - автокрану для вантажних робіт.

У період з 10 по 11 квітня 2012 року ОСОБА_10, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_3, звернулась до директора ПАТ «Мережа Сервіс» ОСОБА_12, який, також не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3, надав ОСОБА_10 мобільний телефон водія автокрану «Камаз» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_13, якого попередньо повідомив про необхідність проведення вантажних робіт.

12 квітня 2012 року о 10-48 години, невстановлений слідством співучасник злочинної змови зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що зустріч з замовниками виконання вантажних робіт із застосуванням автокрану відбудеться на автодорозі Н08 Бориспіль - Дніпропетровськ при виїзді із м.Дніпропетровська у напрямку руху до м.Запоріжжя, куди йому необхідно прибути в цей день о 19-00 годині, на що ОСОБА_13, не будучи обізнаним про злочинні наміри співучасників злочину, відповів згодою.

12 квітня 2012 року приблизно о 19-00 годині на автокрані «Камаз» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_13 прибув до автозаправної станції «Лукойл - Україна» №0417, розташованої на 417 кілометрі ділянки автодороги Н08 Бориспіль - Дніпропетровськ, де став чекати зустрічі з замовниками вантажних робіт.

12 квітня 2012 року у період з 11-00 до 17-00 години ОСОБА_6, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3, виконуючи умови домовленості з останнім, повідомив водія вантажного автомобіля «ІВЕКО» ОСОБА_8, що для виконання робіт з перевезення вантажу йому необхідно прибути в цей день о 21-00 годині на авто дорогу Н08 Бориспіль - Дніпропетровськ, при виїзді з м.Дніпропетровська у напрямку руху до м.Запоріжжя, де відбудеться зустріч з замовниками перевезення вантажу. На цю пропозицію ОСОБА_8, який не був обізнаним про злочинні наміри співучасників злочину, відповів згодою та 12 квітня 2012, приблизно о 21-00 годині, на автомобілі НОМЕР_1, НОМЕР_2 прибув на 415 кілометр + 150 метрів ділянки автодороги Н08 Бориспіль - Дніпропетровськ, де став чекати зустрічі з замовниками перевезення вантажу.

ОСОБА_5 цього, ОСОБА_6, який не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3, 12 квітня 2012 року, близько 21-00 години разом з вантажниками ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на автомобілі НОМЕР_4 прибув на 415 кілометр ділянки автодороги Н08 Бориспіль - Дніпропетровськ, де став чекати зустрічі з ОСОБА_3

У цей же день, 12 квітня 2012 року приблизно в період часу з 22-00 до 23-00 години ОСОБА_3 разом з двома особами, яких оголошено у розшук і двома невстановленими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, реалізуючи умови спільного злочинного наміру на автомобілі «ОСОБА_11 А-6» сріблястого кольору, д/н якого слідством не встановлено, прибув до 1-го відділення дослідного господарства «Дніпро» поблизу с.Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб згідно відведених ролей, маючи при собі заздалегідь підшукані тупі тверді предмети у вигляді палиць, пластикові фіксатори обмеження руху та гумові рукавички, одягай головні убори з прорізами в ділянках очей та роту, які повинні були приховати їхні обличчя, сховались за приміщенням у вигляді металевого вагончику, вибираючи зручний момент для усунення перешкод.

У цей час до вагончика підійшов ОСОБА_16

Невстановлені слідством особи із числа співучасників обвинуваченого, діючи спільно, за попередньою узгодженістю із ОСОБА_3, з метою усунення перешкод, реалізуючи свій спільний з обвинуваченим злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а, саме труб, які належать ТОВ «Триумф-Трейд», застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоровя, несподівано для ОСОБА_16 умисно нанесли йому декілька ударів палицями по голові, обличчю, тулубу, грудній клітині, верхнім кінцівкам, від яких ОСОБА_16 упав. Після чого співучасники злочину скрутили його руки за спиною, завели до вагончика, повалили на ліжко і, попереджуючи можливий опір, зашморгнули пластикові фіксатори на кистях рук та закріпили їх на бильці ліжка, залишивши його у такому положенні.

Внаслідок протиправних дій невстановлених осіб з числа співучасників обвинуваченого, потерпілому ОСОБА_16 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, вушної раковини праворуч, голови, підключичної області ліворуч з переходом на плечовий суглоб, грудної клітини ліворуч, садна обличчя, осаднення обох променевопясних суглобів, які відповідно до висновків судово-медичного експерта № 2013 е від 12.06.2012 та №4074 е від 12.11.2012 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Одразу після цього, ОСОБА_3, разом з особою, оголошеною у розшук, залишив своїх співучасників злочину з потерпілим ОСОБА_16, з метою утримання його під контролем, та на автомобілі «ОСОБА_11 А-6» направився до раніше обумовленого місця, де на них чекали ОСОБА_17 на автокрані «Камаз» д/н НОМЕР_3, ОСОБА_8 на автомобілі НОМЕР_1, НОМЕР_2, та ОСОБА_6 разом з вантажниками ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на автомобілі НОМЕР_4.

12 квітня 2012 року, приблизно з 22-00 до 23-00 години до пункту 1-го відділення дослідного господарства на автомобілі «Газель» (д/н НОМЕР_5) прибули ОСОБА_18 та ОСОБА_19 з метою отримання дозволу на збирання соломи, яка знаходилась на території даного дослідницького господарства.

Побоюючись викриття злочинних дій, двоє з трьох співучасників, які залишились на місці події, діючи з метою усунення перешкод у доведенні спільного злочинного плану до кінця у вигляді відкритого викрадення чужого майна, а, саме труб, які належать ТОВ «Триумф-Трейд», діючи узгоджено, нанесли невстановленими слідством тупими твердими предметами у вигляді палиці удари ОСОБА_19 по спині, спричинивши фізичний біль, та удари ОСОБА_18 по голові, тулубу та верхніх кінцівках, спричинивши відповідно до висновків судово-медичного експерта №1170 від 14.04.2012 та №4020 е від 06.11.2012 року тілесні ушкодження у вигляді чотирьох саден в лобній ділянці праворуч та ліворуч, на передньо-внутрішній поверхні правого плеча та передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Подавивши таким чином волю ОСОБА_18 і ОСОБА_19 до опору, співучасники злочину завели потерпілих до вагончика, де утримувався ОСОБА_16, повалили на підлогу та утримували в такому положенні, застосовуючи при цьому до них психічне насильство, що полягало у погрозі застосування фізичного насильства, підкріплюючи свої погрози жестами та демонстрацією невстановлених тупих твердих предметів у вигляді палиць. Такі погрози, з урахуванням попередніх побоїв, були сприйняті потерпілими як реальні.

12 квітня 2012 року після 23-00 години ОСОБА_3, разом з особою оголошеною в розшук, та з ОСОБА_13 на автокрані «Камаз» д/н НОМЕР_3, ОСОБА_8 на автомобілі НОМЕР_6 з причепом д/н НОМЕР_7, ОСОБА_6 та вантажниками ОСОБА_14, ОСОБА_15 на автомобілі НОМЕР_4, повернувся на територію 1-го відділення дослідного господарства «Дніпро» інституту сільського господарства степової зони НААН і побачивши ОСОБА_18 та ОСОБА_19 схвалив дії співучасників щодо застосування до вказаних осіб насилля.

Після чого ОСОБА_3, разом з іншими співучасниками та задіяними особами, почав проводити дії щодо завантаження сталевих труб до автотранспорту, тобто до відкритого викрадення чужого майна, але не зміг вчинити всіх необхідних дій для доведення злочину до кінця та заволодіти майном ТОВ «Триумф-Трейд» у вигляді невстановленої досудовим слідством кількості, але не менше однієї одиниці, вартістю 4767,50 гривень, через те, що в період часу з 23-00 до 24-00 години 12 квітня 2012 року злочинні дії ОСОБА_3 та інших співвиконавців злочинів були викриті працівниками ТОВ «Триумф-Трейд», які прибули на місце події, у звязку з чим, ОСОБА_3 разом з двома особами, яких оголошено у розшук та двома невстановленими особами, матеріали кримінального провадження стосовно яких виділено у окреме провадження, залишив місце вчинення злочину та зник.

За фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.15 ч.З ст.186 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою провину не визнав.

Суду показав, що злочин він не скоював, знаходився вдома зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_11М і бабусею ОСОБА_20, якій надавав медичну допомогу. Кримінальне провадження та докази щодо нього було сфальсифіковані слідчим прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_21 у звязку із особистими неприязними стосунками. 12.04.2012 року після 19-00 годин він разом з дружиною ОСОБА_11, на автомобілі НОМЕР_8, приїхав на ж/м Перемоги, на авто мийку, яка розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Добровольців,3д, по дорозі зустрів свого знайомого ОСОБА_22, якому запропонував провести разом з ним час доки автомобіль буде митися на авто мийці. В цей же час його дружина ОСОБА_23 направилась до місця їх проживання, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2. Приблизно після 20-00 годин він з ОСОБА_22 повернувся на мийку, де він попрохав мийника ОСОБА_24 помити його автомобіль, а вони разом з ОСОБА_22 вирішили пограти у більярд у комплексі, розташованому неподалік авто мийки, купили цигарки на автобусній зупинці. На цієї зупинки побачили знайомого ОСОБА_25, який виходив з кафе «Шансон», з котрим вони поговорили та зайшли до більярдного комплексу, де знаходились близько однієї години. Під час перебування у комплексі йому на абонентський номер НОМЕР_9 зателефонував знайомий ОСОБА_26, який попрохав у нього про зустріч для надання йому юридичної допомоги. Близько о 22-00 вони зустрілись з ОСОБА_26 у комплексі та який з ними був десь з 20 хвилин, після чого вони повернулись до мийки, забрали автомобіль, знову зустрілись з ОСОБА_26 і на двох автомобілях приїхали до його, - ОСОБА_3, дому, де він розстався з ОСОБА_22 та поставив під вікно свій автомобіль. ОСОБА_26 допоміг йому донести речі до підїзду дому, часу вже було після 22-00 години. ОСОБА_27 перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_20 Дізнавшись, що у бабусі підвисився тиск, він спробував самостійно нормалізувати її стан здоровя, але коли це не вдалося, подзвонив декілька раз до «швидкої медичної допомоги», після чого звернувся за допомогою до сусідки по підїзду ОСОБА_28 - медичного працівника, яка у подальшому знаходилась у його квартирі близько години, дочекалася доки не нормалізувався стан здоровя бабусі. Коли ОСОБА_28 пішла, він прийняв душ до 24-00 години, оскільки був «чистий четвер» перед святом. В період часу з 22-30 12.04.2012 року до 01-30 13.04.2012 року, він дзвонив з свого телефону, абонентський номер 063-499-77-77 та неодноразово звязувався з ОСОБА_29 на її абонентський номер 050-697-40-43, з особистих справ останньої. З свого помешкання він не виходив до моменту виїзду після 08-00 години 13.04.2012 року.

Суд, керуючись ч.1 ст.337 КПУ України, здійснивши судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до нового обвинувального акта, складеного 13.01.2016 року, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_18, свідків, дослідивши під час судового розгляду всі докази, надані сторонами обвинувачення, захисту, вважає, що стороною обвинувачення частково доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.15 ч.З ст.186 КК України, з огляду на наступне.

Обвинувальний акт у старій редакції, а, також, обвинувальний акт у новій редакції, складений 13.01.2016 року, містять відомості відносно представника потерпілого (юридичної особи) ТОВ «Триумф-Трейд» - ОСОБА_30.

Відповідно копій свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Триумф-Трейд»серії А01 № 303135, місцем знаходження юридичної особи є м.Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок,36-38, місце проведення державної реєстрації Шевченківська районна у місті Києві Державна адміністрація, а згідно копії довідки АА № 215789 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, керівником ТОВ «Триумф-Трейд» - є ОСОБА_30 (т.1 а.с.54,55).

Матеріали кримінального провадження містять постанову від 19.09.2012 року слідчого прокуратури ОСОБА_21 о визнанні ТОВ «Триумф-Трейд» - потерпілим, а представником потерпілого директора ТОВ «Триумф-Трейд» ОСОБА_30, якого 19.09.2012 року слідчим Драгуновим В.В. було допитано потерпілим (т.4 а.с.54,55-61).

Згідно ч.2 статті 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання.

У відповідності з ч.1 статті 95 КПК України, показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту потерпілим щодо відомих йому обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Частина 4 статті 95 КПК України вказує, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

ОСОБА_30, не зважаючи на багато чисельні виклики до суду, про які йому було достовірно відомо особисто, а, також через своїх представників, жодного разу у судові засідання не зявився, показання по обставинам кримінального провадження не дав та звернувся з письмовими заявами особисто та через своїх представників, діючих на підставі довіреності ТОВ «Триумф-Трейд», що під час подій не зникло жодного майна, яке належало товариству, ТОВ «Триумф-Трейд» не має до ОСОБА_3 жодних претензій, повязаних із завданням підприємству реальних збитків, товариством прийнято рішення не предявляти позовних вимог та відкликати подану позовну заяву, не розглядати цивільний позов ТОВ «Триумф-Трейд» до ОСОБА_3, здійснювати подальший розгляд справи без участі ТОВ Триумф-Трейд» та його уповноважених представників (т.25 а.с.169;201;202).

На теперішній час стороні обвинувачення, іншим учасникам судового розгляду, не відомі місце проживання, місце перебування або знаходження ОСОБА_30, зв'язок з яким відсутній.

Таким чином, враховуючи викладене, керуючись вимогами закону, викладеними у частині 4 статті 95 КПК України 2012 року, суд не обґрунтовує судове рішення вирок у відношенні ОСОБА_3, показаннями ОСОБА_30, як потерпілого, наданими слідчому прокуратури ОСОБА_21 та як свідка - складу колегії суддів Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, вирок якого від 20 січня 2014 року скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області на новий розгляд, у звязку з неявкою ОСОБА_30

Під час судового розгляду Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, потерпіли, свідки суду показали.

Потерпілий ОСОБА_18 показав, що у вечорі десь о 22-00 години, точну дату вказати не може, він із ОСОБА_19 на автомобілі «Газель» прибув до території 1-го відділення ДГ «Дніпро» за сіном. Він постукав у двері сторожки, які різко відчинилися і звідти вибігли два невідомих чоловіка у масках, представились працівниками міліції, затягли їх до сторожки, де поклали на підлогу, при цьому на ліжку бачив ОСОБА_16, але не може вказати чи були руки останнього звязані. Він раптово облив одного у масці пивом, після чого отримав 2-3 удари в область голови, але погроз на його адресу не було. Через деякий час почув про приїзд автомобіля і згодом до сторожки ввійшов невідомий чоловік, і наказав звільнити їх. Вийшовши зі сторожки побачив багато незнайомих людей, близько 15 осіб. За час перебування у сторожці чув, як двоє невідомих у масці спілкувались між собою, як називали імя «Андрій». Під час проведення впізнання на нього слідчим прокуратури ОСОБА_21 здійснювався тиск, останній казав, на кого необхідно вказувати, що це лише формальність, всі учасники впізнали обвинуваченого, що необхідно допомогти слідству, напередодні надавали фотографію ОСОБА_3 та відеозапис з його зображенням, а з документами, які надавали йому на підпис, він у повному обсязі не ознайомлювався. При проведенні слідчого експерименту одночасно вивозили його, ОСОБА_19 та братів ОСОБА_15. При цьому він чув покази ОСОБА_19, а брати ОСОБА_15 стояли неподалік. Перед слідчим експериментом на нього тиск не здійснювався, разом з цим у ході допиту під час досудового засідання неодноразово на нього здійснював тиск слідчий Драгунов В.В. та зазначив, що його просили допомогти слідству, впізнати та вказати на обвинуваченого ОСОБА_3 Він не памятає щоби під час його допиту 26.09.2012 року слідчим Драгуновим В.В., він вказував чоловіка на імя «Сергій», коли перебував у сторожці та чув розмову між двома невідомими у масках, зазначає, що вказував тільки на імя «Андрій». Він особисто, вважає непричетним обвинуваченого ОСОБА_3 до злочину, оскільки останній, як за своєю статурою, так і за голосом, не схожий на жодного з осіб у масці, а на місці пригоди його не памятає. ОСОБА_3 він у вагончику 12.04.2012 руку не бачив, на людей які затримали його ОСОБА_3 не схожий. Аналогічні покази він надав на досудовому слідстві двічі і лише коли слідчий Драгунов В.В. ввів його в оману, що нібито ОСОБА_3 злочинець, який знаходився у вагончику 12.04.2012 року, він повірив ОСОБА_21 і заявив, що ОСОБА_3 нібито схожий на 70 відсотків на людину у масці, яка знаходилась у вагончику 12.04.2012 року. Приблизно двадцять разів слідчий Драгунов В.В. викликав його до прокуратури Дніпропетровської області і в бесідах наполягав, що йому необхідно вказати на ОСОБА_3 з метою допомогти слідству, а перед проведенням очної ставки з ОСОБА_3 показував фото останнього і також наполягав вказати на ОСОБА_3, як на людину яка знаходилась у вагончику 12.04.2012 року.

Потерпілий ОСОБА_19 показав, що 12.04.2012 року у вечірній час разом із ОСОБА_18 прибув до території 1-го відділення ДГ «Дніпро» за сіном. Коли ОСОБА_18 постукав у двері сторожки, вони різко відчинилися і звідти вибігли два невідомих чоловіка у масках, які представились працівниками міліції, наказали лягти на підлогу, при цьому надавши їм ковдру у якості підстилки, ніхто його не бив. У сторожці на ліжку бачив ОСОБА_16, руки якого були звязані та прикріплені до бильця ліжка за допомогою пластикових хомутів. ОСОБА_3 на місці події не бачив, а вперше побачив на судовому засіданні. У ОСОБА_18 були тілесні ушкодження, оскільки у останнього виник конфлікт з невідомою особою у масці, але сам конфлікт не бачив. Осіб у масках він сприймав як працівників міліції та підкорявся їхнім наказам. Погроз на його адресу не було. Через деякий час почув про приїзд автомобіля і приблизно через 3 хвилини до сторожки ввійшов невідомий чоловік, і наказав звільнити їх. Вийшовши зі сторожки, побачив багато незнайомих людей, які згодом представились власникам фірми і повідомили, що чекають на приїзд міліції. Приблизно через 5-10 хвилин ОСОБА_16 також звільнили. Він, вийшовши зі сторожки, вантажних автомобілів не бачив, а двоє у масці на обвинуваченого ОСОБА_3 за статурою та голосом не схожі. Зазначає, що на підпис йому надавали документи без їх попереднього ознайомлення, а заяву про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному правопорушення складати вказав слідчий Драгунов В.В. Він не бачив 12.04.2012 року ОСОБА_3, який не був схожий на людей, які затримали їх - ні по росту, ні по голосу, ні по статурі. Його не били, а у ОСОБА_18 виник конфлікт з одним із чоловіків, після того, як той раптово вдарив того в груди пляшкою пива та облив пивом. Ніякого морального тиску на них люди в масках не чинили.

Потерпілий ОСОБА_16 показав, що 12.04.2012 року у вечірній час на території 1-го відділення ДГ «Дніпро», біля трактору, декілька невідомих чоловіків його побили палицями та завдали йому тілесні ушкодження, після чого зникли з місця події. Згодом в сторожку зайшли невідомі особи в масках, які представилися співробітниками міліції та запропонували йому лягти на ліжко, при цьому звязали руки та прикріпили їх до бильця ліжка за допомогою пластикових хомутів. Через деякий час приїхали ОСОБА_18 і ОСОБА_19 Невідомі в масках поклали їх на підлогу і заборонили рухатися. При цьому ОСОБА_18 наніс один удар пляшкою, яка була у нього в руці в область живота одного в масці. Пізніше, зявилися особи, які представилися власниками труб і через деякий час їх звільнили. По виходу зі сторожки жодної вантажівки з завантаженими трубами не бачив. Обвинуваченого ОСОБА_3 не бачив та не вважає його причетним до вказаних подій. Натомість зазначає, що на нього здійснювався тиск з боку слідчого прокуратури ОСОБА_21, матеріали кримінального провадження на ознайомлення не надавали, протокол його допиту підписав не прочитавши. На вказаній території знаходились труби, які були розташовані на відстані приблизно 300-400 метрів від вагончика на ділянці приблизно 50х50, щодо кількості труб точно вказати не може, а у липні 2012 року вказані труби з території вивезли і більше він їх не бачив. На досудовому слідстві, ні під час судовому розгляду він не вказував, що ОСОБА_3 схожий на невідомих, які знаходились у вагончику 12.04.2012 року, ні по голосу, ні по статурі, ні по зросту. Люди, які знаходились у вагончику його не били. Після прибуття ОСОБА_30 до нього підійшли біля вагончика двоє невідомих чоловіків, що представились співробітниками міліції і погрожуючи, змусили його надати неправдиві покази, що нібито люди в масках його побили. Він повідомив цих двох невідомих міліціонерів, що люди в масках його не били, а приблизно о 21-00 помітив двох неохайно одягнених чоловіків, які намагались викрасти запчастини з трактора і коли він їх викрив, між ними сталася сутичка і після цього вони побігли у напрямку аеропорту, про що надав заяву від 24.10.2012 року (т.6 а.с.135). На нього вчинив тиск слідчий прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_21, намагаючись примусити надати неправдиві свідчення. Після подання заяви, ОСОБА_21 30.10.2012 року (т.6 а.с.135) пізно ввечері приїжджав до нього на роботу з невідомим чоловіком і намагався його забрати нібито до прокуратури Дніпропетровської області. Коли він намагався подзвонити з мобільного телефону своєму керівництву, ОСОБА_21 вихопив у нього мобільний телефон і після вмовляння, лише через деякий час, повернув телефон. Вже через два дні після цього тиску на нього, він звільнився з роботи за особистим бажанням, побоюючись, що ОСОБА_21 на цьому не зупиниться. В той же вечір, 30.10.2012 року, ОСОБА_21 виписав йому повістку на 08-00 годину до прокуратури Дніпропетровської області на допит. Прибувши в призначений час, він, після нічної зміни, про що ОСОБА_21 було достеменно відомо, чекав допиту аж до 13-55 (т.6, а.с.141-145).

Свідок ОСОБА_13 показав, що він працював водієм вантажного крану у ПрАТ «Мережа Сервіс» та напередодні вказаних у обвинувальному акті подій до нього підійшов невідомий молодий чоловік з пропозицією розвантажити кран, на що він погодився і дав номер мобільного телефону. Зателефонувавши на вказаний телефон, невідомий чоловік вказав куди необхідно їхати, щоб він їхав на Запорізьке шосе до АЗС «Лукойл» на виїзді з м.Дніпропетровська. Прибувши у обумовлене місце, почав чекати. Через деякий час, вже у темний час доби приїхав невідомий чоловік на легковому автомобілі світлого кольору, передав 500 гривень для заправки автокрана і попросив ще почекати, а сам поїхав. Після заправки крану, через деякий час знову підїхав той самий легковий автомобіль світлого кольору, із вікна якого невідомий чоловік помахав йому рукою і він поїхав слідом за ним. Розвернувшись та поїхавши у сторону міста, автомобіль зупинився і невідомий, опустивши бокове скло автомобіля та не виходячи з автомобіля, вказав йому напрямок руху до місця розвантаження, зазначивши, що там його зустрінуть. На вказаному місці його зустрів невідомий молодий чоловік, який вказав дорогу та місце для зупинки, яке було біля труб, кількістю 10-15 одиниць. Після цього невідомий сказав, щоб він приготував кран до роботи, а сам пішов. Приблизно через 5-10 хвилин до місця знаходження труб підїхав вантажний автомобіль і підійшли два чоловіка для виконання стропильних робіт. Пізніше приїхали працівники міліції, які повідомили про незаконність його дій. Він обвинуваченого ОСОБА_3 не бачив та не вважає його причетним до вказаних подій. Натомість зазначає, що на нього здійснювався тиск з боку працівників прокуратури, з документами, які надавали йому на підпис, у повному обсязі не ознайомлювався. З приводу легкового автомобіля вказує, що саме працівники прокуратури вказали та наполягали на марку автомобіля «AUDI А-6» та вказували на фотографію ОСОБА_3 як винної особи у скоєнні злочину. А особа, яка дала йому кошти 500 гривень для заправки автокрану, у протилежність ОСОБА_3, була світловолосою. ОСОБА_3 він не знає, перший раз побачив в прокуратурі Дніпропетровської області. На місці події 12.04.2012 року ОСОБА_3 не було, а на людей, яких він бачив 12.04.2012 року на місці події, обвинувачений ОСОБА_3 не схожий. На нього, як на свідка, чинив тиск слідчий прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_21 з метою надати неправдиві покази відносно ОСОБА_3, що нібито він бачив останнього 12.04.2012 року на місці події, а якщо не вкаже, то притягне до кримінальної відповідальності як співучасника. ОСОБА_21 викликав його до прокуратури Дніпропетровської області близько 20 раз, і йому бувало приходилося чекати до вечора, а слідчий його не допитував, після чого він повертався додому, а його допити проводив навіть у лікарні, 28.12.2012 року, коли він знаходився на стаціонарному лікуванні. Цей тиск був вчинений після того як при допиті у Жовтневому районному суді м.Дніпропетровськ він заявив, що ОСОБА_3 не знає і на місці подій 12.04.2012 року не бачив. З приводу цих незаконних дій він звернувся с заявою до прокуратура Дніпропетровської області. Після подання цієї заяви його знову викликав ОСОБА_21, який наполягав, щоби він надав неправдиві покази відносно свого директора ОСОБА_12, що нібито той надав йому вказівку провести завантаження труб. Перед допитом у суді його було знову викликано до прокуратури Дніпропетровської області і вже двоє слідчих продовжували тиск на нього, примушуючи до неправдивих показань. Про це він виклав у своєму клопотанні. Зазначає, що якби йому не надали документи, він не став би проводити завантаження труб. ОСОБА_6 є тою особою яка особисто домовлялась з ним про завантаження труб 12.04.2012 року, та який залишив йому свій номер мобільного телефону.

Свідок ОСОБА_14 показав, що напередодні подій, вказаних у обвинувальному акті, знайомий на імя «Артур» запропонував йому і його брату ОСОБА_15 роботу по завантаженню автомобіля металобрухтом. 12.04.2012 року у вечорі їх забрав на легковому автомобілі білого кольору ОСОБА_6 і вони вирушили до місця виконання робіт. Під час поїздки ОСОБА_6 на мобільний телефон приходили чисельні смс-повідомлення і згодом останній попросив у нього мобільний телефон, оскільки його власний телефон розрядився та вказав, що поповнить мобільний рахунок, тому що були відсутні гроші на рахунку. Вони зупинились біля житлового будинку та кіоску - точне місце зупинки він вказати не може, де ОСОБА_6 поповнив рахунок мобільного телефону. Повернувшись ОСОБА_6 комусь зателефонував - саму розмову він не запамятав. Потім вони зупинились біля вантажного автомобіля, за яким стояла легковий автомобіль іномарка. ОСОБА_6 поспілкувався з водієм цього автомобіля, а після вони почали рух у невідомому для нього напрямку. Приїхавши на місце та вийшовши з машини побачив невелику кількість труб, десь приблизно 9-10 штук, та автомобільний кран, попереду якого рухалась іномарка, а за нею «Камаз». Бачив як біля сторожки були ще якісь незнайомі чоловіки. Вони з братом намагалися відмовитись від роботи, так як не мали навичок стропальників для завантаження подібних труб і вказали на це. Потім прибули працівники міліції, які їх затримали. Обвинуваченого ОСОБА_3 на місці події не бачив. Після цих подій невідомий чоловік залякав їх та вказав, що йому з братом необхідно покинути місто. Невідомі вивезли до села Варварівка, де він з братом пробув 4 дні, а після самостійно повернулись до дому. На його адресу були погрози та залякування з боку невідомих, проте до правоохоронних органів з відповідною заявою він не звертався.

Свідок ОСОБА_15 підтвердив показання свого брата свідка ОСОБА_14 та суду показав, що напередодні подій, знайомий на імя «Артур» запропонував йому та брату підзаробити - завантажити автомобіль металобрухтом, а 12.04.2012 року у вечорі, їх забрав на легковому автомобілі білого кольору, можливо марки «ВАЗ 2109» чоловік на імя «Вадим», після чого вони разом вирушили до місця виконання робіт. Під час дороги ОСОБА_6 повідомив, що у його мобільному телефоні розрядилась батарея і сказав, що необхідно подзвонити. ОСОБА_14 запропонував власний мобільний телефон, але повідомив про відсутність грошей на рахунку. По дорозі зупинились на вул.Набережній, де ОСОБА_6 поповнив рахунок мобільного телефону ОСОБА_14 ОСОБА_6 декілька разів розмовляв по телефону, при цьому двічі для розмови виходив з машини та один раз розмовляв у їх присутності в машині. По приїзду на місце їх висадили та сказали йти пішки за автомобілем, при цьому по дорозі чекали на вантажний автомобіль. Бачив як проїхали шлагбаум, бачив біля сторожки трактор. Прийшовши на місце, побачив невелику кількість великих труб, десь 5-7 штук, автомобільний кран, якусь вантажівку та легковий автомобіль червоного кольору. Бачив як біля сторожки були ще якісь незнайомі чоловіки. Вони з братом намагалися відмовитись від роботи, так як не мали навичок стропальників для завантаження подібних труб і вказали на це. Потім прибули працівники міліції, які їх затримали. ОСОБА_3 на місці події не бачив та про його причетність до цих подій нічого не знає. Після цих подій невідомі особи відвезли їх з братом до центру м.Дніпропетровська, посадили на маршрутне таксі та відвезли до села Варварівка, де вони пробули деякий час, дали 200 гривень. На судове засідання у ОСОБА_9 районному суді Дніпропетровської області їх привезли невідомі, вони перебували поруч з співробітниками міліції.

Було близько девяти труб діаметром близько півметра. Коли приїхали разом з ОСОБА_6 Їм вказали які надавати показання під час допиту у судовому засіданні.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 також показали, що знають ОСОБА_6, який раніше запрошував їх для проведення робіт. 12.04.2012 року ОСОБА_6 привіз їх на місце події, але коли вони відмовились від проведення робіт, той покинув їх та зник разом з мобільним телефоном, який позичив у ОСОБА_15 та досі не повернув. У полі без будь-якої огорожі знаходилось труби, вони не бачили людей у масках, не було і автомобіля «Газель».

Свідок ОСОБА_31 показала, що працює обліковцем у Дослідному господарстві «Дніпро». Свідком подій не була та знає лише зі слів ОСОБА_16 ОСОБА_10 на території підприємства були складені одна на одній у кількості більше 10 одиниць, точну кількість не знає, а потім їх вивезли за 1-2 тижні після цих подій. Охоронці ДП «Дніпро» труби не охороняли у звязку з відсутністю будь-яких договорів на зберігання та охорону труб з ТОВ «Триумф-Трейд», данні труби знаходились у полі без огорожі і влітку 2012 року ТОВ «Триумф-Трейд» повністю їх вивезли. Вона у ранці, після подій, бачила побитого ОСОБА_16 з тілесними ушкодженнями, та з перевязаною головою.

Свідок ОСОБА_32 показав, що дружив з ОСОБА_6, який декілька раз просив дозволу взяти його автомобіль ВАЗ 21099, останній раз на декілька днів. Для яких саме цілей ОСОБА_6 був необхідний його автомобіль, він не питав. ОСОБА_6 має власний автомобіль ВАЗ 2106.

Свідок ОСОБА_11 показала, що вона цивільна дружина ОСОБА_3 і 12.04.2012 у вечірній час доби перебувала у своїх батьків, куди за нею приїхав останній, після чого о 18-00 години вони разом на двох автомобілях поїхали до свого будинку. Розїхались біля підїзду, коли ОСОБА_3 на автомобілі НОМЕР_10 поїхав до авто мийки. Повернувшись до дому ОСОБА_3 весь час перебував у квартирі по пр.ОСОБА_20, приміщення квартири покидав лише раз, після 22-00 години, коли піднімався до сусідки, яка є медсестрою, для медичної допомоги своїй бабусі, яка мешкає разом з ними. Після надання медичної допомоги вони перебували у вказаній квартирі вчотирьох вона, ОСОБА_3, бабуся обвинуваченого та сусідка, остання з яких, приблизно через 1 годину, залишила квартиру. Після чого чоловік тривалий час розмовляв по мобільному телефону з ОСОБА_29, розмова яких закінчилась о 24-00. У їхніх родинах не має автомобіля «Ауді». Чоловік на авто мийці перебував з хлопцем на імя «Денис», а біля підїзду з хлопцем на імя «Валерій», який допомагав йому підняти пакети, оскільки останній кульгав після перелому ноги. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що кримінальне провадження сфабрикували, оскільки у нього наявний конфлікт зі слідчим Драгуновим В.В. Увечері 12.04.2012 приблизно з 22-00 години і до самого ранку 13.04.2012 ОСОБА_3 знаходився за місцем їх сумісного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Свідок ОСОБА_22 показав, що 12.04.2012 року після 20-30 години зустрівся з ОСОБА_3 та з яким на автомобілі «Порш Каєн» приблизно о 20-40 20-50 годині приїхав до авто мийки, де обвинувачений залишив автомобіль для мийки, а вони пішли грати в більярд у комплексі, який знаходиться поруч за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Добровольців,10, та де у той період часу разом з ними перебували також ОСОБА_25 та ОСОБА_26. При цьому ОСОБА_26 підійшов до них приблизно за 10-15 хвилин після закінчення гри, а з ОСОБА_25 зустрілись навпроти мийки, коли виходили з неї, поспілкувались деякий час і розійшлись. Він разом з ОСОБА_3 сів до його автомобіля та рушив до дому. Приблизно о 21-50 ОСОБА_3 підвіз його до повороту до свого будинку, висадив, а сам поїхав до дому, при цьому ОСОБА_26 слідував за обвинуваченим до його дому. Грали у більярд приблизно одну годину, мийка автомобіля також тривала приблизно годину. ОСОБА_3 кульгав та пересувався за допомогою палиці, у цей період з кимось багато розмовляв по мобільному телефону.

Свідок ОСОБА_33 показав, що свідком подій не був та йому про них стало відомо від знайомих сина. Відразу найняв захисника, але той у продовж 2-х діб не мав можливість спілкуватись з сином, оскільки слідчий уникав зустрічі. Зі свідками та потерпілими не спілкувався, тиск на них не здійснював, погроз з його сторони не було. З ним на зв'язок виходила сестра ОСОБА_6, яка повідомила, що за гроші її брат надасть правдиві покази, оскільки останнього сильно залякали співробітники міліції. Пообіцяла передзвонити, але так і не передзвонила. Перебуваючи у прокуратурі бачив декількох свідків, запитав у них про тиск та погрози з боку працівників правоохоронних органів, але змінити покази не просив. З боку ОСОБА_30 та ТОВ «Триумф-Трейд» були неправомірні дії з приводу незаконних розкопок труб, як він вважає, з метою заміни речових доказів у кримінальному провадженні.

Свідок ОСОБА_34 показав, що працював охоронцем на території 1-го відділення ДГ «Дніпро», територія якого не була огороджена, був лише шлагбаум, який був постійно відкритим та про вказані події йому відомо від його співробітників та ОСОБА_16 особисто, який повідомив, що у вагончик охорони заскочили двоє невідомі в масках, які були у формі охоронців та вклали останнього на ліжко. У ОСОБА_16 не бачив тілесних ушкоджень, голова не була розбита чи перебинтована та йому не відомо чи обмежували його у русі при вказаних подіях. Ніякого фізичного впливу на ОСОБА_16, зі слів останнього, не чинили. На території 1-го відділення ДГ «Дніпро» перебували труби, які знаходились у двох місцях біля заправки, приблизно на відстані 100-120 метрів від вагончику та за охоронюваною територією, за ангарами на відстані приблизно 200 метрів від вагончику у кількості близько 10-12 одиниць, а загальна їх кількість була приблизно 30 одиниць, діаметром 500-600 мм, які лежали в один ряд. Після подій вказані труби додатково охороняли до моменту їх вивезення - у кінці червня того ж року. ОСОБА_3 не знає, раніше його не бачив та вказане прізвище не чув. Труби діаметром 600 мм, у кількості до десяти одиниць, які знаходились у полі без огорожі, вони не охороняли, так як ці труби їх підприємству не належали, про це їх повідомило керівництво ДП «Дніпро». Підїхати до труб, які лежали у полі, було можливо по чотирьох різних дорогах без будь-яких перешкод. Данні труби були вивезені в червні місяці 2012 року до м.Дніпродзержинськ. Він був використаний слідчим прокуратури ОСОБА_21 як статист при відтворенні обставин подій 12.04.2012 року із свідком ОСОБА_35 Його, ОСОБА_34, - посадили у машину, яка нібито їхала на зустріч ОСОБА_35 На протязі півгодини слідчий Драгунов В.В. та інші, намагались виставити машини одну напроти іншої, але людей у машині видно не було.

Свідок ОСОБА_8 показав, що за попереднім погодженням з ОСОБА_36 у нічний час на вантажному автомобілі вирушив на Запорізьке шосе для завантаження металевих труб. Прибувши на зазначене місце о 21-00 годині зателефонував чоловіку на імя «Вадим», з яким домовився про вказану поїздку. Після чого до нього приєднався автомобіль бежевого кольору марки «Ауді» та разом рушили на вказане місце. Попереду рухався автомобіль «Ауді», а за ним він на вантажному автомобілі. По приїзду на місце події проїхав шлагбаум, який був відчиненим, а біля нього на відстані 2-3 метри стояла сторожка. Водій «Ауді» почав розвертатись і він так само, після чого побачив неподалік та позаду себе, легковий автомобіль «ВАЗ 2109», біля якої стояли троє невідомих. На вказаному місці знаходилися сталеві труби, які лежали в один ряд у кількості біля 10-15 одиниць, поблизу яких стояв автокран. Вже через 10 хвилин приїхали працівники міліції, перед їх приїздом ніхто місце події не залишав. До приїзду міліції нічого підозрілого не бачив та не чув. Його упевнили, що документи на труби маються і все законно, тобто перевезення без документів взагалі не відбулось би. ОСОБА_37 йому не відомо, але декілька раз бачив останнього разом з ОСОБА_36 у офісі. З ним проводилось впізнання, під час якого він нікого не впізнавав. ОСОБА_3 він не знає та ніколи з ним не спілкувався, на місці подій 12.04.2012 року його він не бачив.

Свідок ОСОБА_38 показав, що є слідчим Дніпропетровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та приймав участь у слідчих діях у вказаному кримінальному провадженні. Посаду слідчого займає з кінця червня місяця 2012 року, у той же час отримав спеціальне звання та проводив впізнання ОСОБА_6 та декілька допитів. На місце скоєння кримінального правопорушення не виїжджав. З приводу причини його внесення у групу слідчих у постанові від 17.04.2012 року відповісти не може, але він станом на 17.04.2012 слідчим ще не був, спеціальне звання «лейтенант» не мав.

Свідок ОСОБА_39 показав, що у 2012 році перебував на посаді слідчого Дніпропетровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та приймав участь у слідчої дії у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - проводив його допит у якості підозрюваного за участю адвоката. Під час проведення допиту ОСОБА_3 тиск на нього ніхто не здійснював та при цьому приймав участь адвокат. Матеріалів кримінального провадження не було, оскільки на той час вони перебували в прокуратурі Дніпропетровської області, тому не мав можливість надати їх для ознайомлення.

Свідок ОСОБА_40 показав, що, працюючи у ОСОБА_9 ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 25.05.2012 року отримав спеціальне звання «лейтенант міліції», а 26.06.2012 року зайняв відповідну посаду. По кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 на місце скоєння кримінального правопорушення не виїжджав, слідчі дії проводив після скоєння злочину. Від його імені у поясненні свідка ОСОБА_15 від 13.04.2012 року (т.1 а.с.62) почерк, яким складені пояснення та підпис, виконані не ним; у поясненні потерпілого ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_18 від 13.04.2012 року (т.1 а.с.63,65), підпис співробітника, який відбирав пояснення, схожий на його, але має сумніви; не памятає, що відбирав пояснення у потерпілого ОСОБА_19 від 13.04.2012 року (т.1 а.с.66); у поясненні свідка ОСОБА_14 від 13.04.2012 року (т.1 а.с.67), почерк не його, а підпис схожий на його, але стверджувати не може.

Суд не бере до уваги ці показання свідка ОСОБА_40, щодо сумніву останнього у складанні та підпису вказаних ним пояснень, оскільки «пояснення осіб» відповідно до КПК України 1960 року - не є доказами, тому суд не посилюється у судовому рішенні вироку відносно ОСОБА_3 на пояснення вказаних осіб.

Свідок ОСОБА_20 показала, що її онук обвинувачений ОСОБА_3 12.04.2012 року прийшов до дому, де вона разом мешкає з ним та з його дівчиною. У період часу з 21-00 до 22-00 години онук покликав сусідку медсестру для надання їй медичної допомоги, оскільки вона себе погано почувала з-за гіпертонічного кризу.

Свідок ОСОБА_26 показав, що 12.04.2012 року після 21-00 години зустрівся для розмови з ОСОБА_3, який разом з ОСОБА_22 грав у більярд у комплексі на вул.Дальній на ж/мПеремога. Вони вийшли всі разом, виїхали з автомобільної мийки і поїхали до дому ОСОБА_3 на пр.Героїв,32 у м.Дніпропетровську, якого біля 22-00 години 12.04.2012 року провів до підїзду, оскільки останній кульгав після перелому ноги.

Свідок ОСОБА_41 показав, що з березня 2013 року по лютий 2014 року він був заступником директора державного підприємства «ОблПлемПідприємство», де знаходились труби - 121 одиниця, діаметром 810-820 мм, довжиною від 8 до 11 метрів, які належали ТОВ «Триумф-Трейд», за зберігання яких гроші не сплачувались та з-за цього він склав декілька претензій і звертався до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_42 показав, що у 2010 році працював дільничним інспектором Дніпропетровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та обслуговував криворізьке направлення. Дільничному інспектору Богданову М.В. зателефонував ОСОБА_3, який повідомив, що у с.Благовещенка з території асфальтного заводу демонтують діжки. Він з ОСОБА_43 приїхали на місце, побачили техніку, вантажівки длиноміри, автокран та людей, які не надали будь-яких документів, затримали їх і направили до ОСОБА_9 На місці події відбирали пояснення, там перебував ОСОБА_6, який повідомив, що вказані діжки придбав у невідомої особи. Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.08.2010 року (т.15 а.с.176) складена від його імені, але підпис не його, він її не складав.

Свідок ОСОБА_44 показала, що на початку квітня місяця 2012 року о 18-00 19-00 годині вона зателефонувала своїй подрузі дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_11, та попросила у неї дозволу поговорити з ОСОБА_3, якому у подальшому декілька раз телефонувала, з абонентського номеру НОМЕР_11, приблизно з 22-00 години до 01-00 години, також, і після 21-00 години.

Свідок ОСОБА_28 показала, що вона сусідка ОСОБА_3, який мешкає зі своєю дівчиною ОСОБА_11 та бабусею ОСОБА_20 2012 року перед Пасхою у «чистий четвер» (тобто, 12.04.2012 року), приблизно о 22-20 годині до неї, як до медсестри, прийшов ОСОБА_3 та попросив виміряти тиск у його бабусі, оскільки остання себе погано почуває і вона раніше зверталась до неї за допомогою. Прийшовши до квартири, де перебувала ОСОБА_11, вона поміряла тиск бабусі ОСОБА_3, який був підвищений та побачила кровотечу з носу останньої. Зробила укол і на протязі близько однієї години перебувала разом з ними. На протязі всього цього часу ОСОБА_3 квартиру не залишав, виходив тільки у коридор і повертався до кімнати, розмовляв з кимось по мобільному телефону.

Свідок ОСОБА_45 показав, що прізвище «ОСОБА_6В.» йому знайоме, як підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні. Він приймав участь при затриманні ОСОБА_6 приблизно 03 вересня 2012 року, точну дату вказати не може. ОСОБА_6В, став основним підозрюваним, після показів робочих та водія «Камаз», які вказали, що саме ОСОБА_6 привів їх на місце пригоди. Факт того, що він за інформацією ОСОБА_3 здійснював розшук ОСОБА_6, свідок не підтвердив.

Свідок ОСОБА_46 показав, що працював охоронцем на території 1-го відділення ДГ «Дніпро», територія якого не була огороджена, був лише шлагбаум, а далі відкрите поле. Йому відомо, що хотіли вкрасти труби, які знаходились як на території підприємства, так і за її межами, у кількості 20-25 одиниць, довжиною приблизно 10 м, які лежали в один ряд. Підтвердив їх положення відповідно до фото-таблиці до протоколу огляду місця події від 13.04.2012 року (т.1 а.с.8 фото №2). Він до охорони цих труб стосунку не має, вони просто лежали і вказівок їх охороняти від керівництва не надходило. Вказані труби після цих подій, десь у червні-липні 2012 року вивезли. ОСОБА_16 стисло розповів про ці події, тільки що він вийшов з вагончику охорони, його вклали, приїхали ще двоє невідомих, і потім співробітники міліції, що у той день, напередодні відігнав декілька безхатченків від трактора, який був на території підприємства. Про тілесні ушкодження ОСОБА_16 нічого не казав і їх він не бачив. До вказаних труб можливо підїхати декількома шляхами, не проїжджаючи до вагончику охорони.

Свідок ОСОБА_47 показав, що є директором ПП «Металополіс», на території якого ТОВ «Триумф-Трейд» орендувало частину ділянки для зберігання 83 труб 820 мм діаметра, довжиною від 10 до 12 м. На теперішній час ТОВ «Триумф-Трейд» вже не орендує вказану ділянку, а також залишилась тільки одна труба, яка вже не є власністю ТОВ «Триумф-Трейд». Частина труб була порізана на металобрухт по команді ОСОБА_30, а інша реалізована. Він з ОСОБА_30 домовився, що остання труба трохи полежить і її забере новий власник, але її так ніхто і не забрав.

Свідок ОСОБА_12 показав, що є директором підприємства «Мережа Сервіс», а ОСОБА_13 працює у нього водієм автокрану, та який вирішив 12.04.2012 року без погодження підзаробити, а пізніше зателефонував і повідомив, що його затримали працівники міліції. Він має договір з департаментом на утримання автошляхів та знає ОСОБА_10, але особисто з нею не спілкується.

Свідок ОСОБА_48 показав, що у вечірній час його батькові зателефонував ОСОБА_30 і повідомив, що невідомі особи напали на охорону і намагаються викрасти труби, належні ТОВ «Триумф-Трейд». Так як він рухався в автомобілі разом із своїм батьком ОСОБА_49, то вони прибули до місця зустрічі з ОСОБА_30 і вирушили на місце події. До приїзду на місце події ОСОБА_49 викликав наряд ДСО і направив їх з іншої сторони. По дорозі, рухались за ОСОБА_30 і недалеко від місця події вони зустріли два автомобілі - «AUDI» та «ВАЗ-21099», які рухалися їм назустріч. ОСОБА_30 автомобілем намагався «підрізати» їх, але не вдалося. Прибувши на місце, при вїзді, вони побачили сторожку, автокран та автомобіль «Газель». В сторожці знаходилось декілька звязаних осіб. Один лежав на ліжку, а інший на підлозі, які розповіли, що невідомі в масках напали на них і застосували насильство у вигляді побоїв і погроз. Були як охоронець так і люди з «Газелі», які повідомили про мету свого приїзду на місце купівлю сіна. Він знав обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки вони навчались разом.

Свідок ОСОБА_50 показав, що у вечорі, дату не памятає, він у складі наряду відділу державної служби охорони, на виклик виїхав до кафе «Каскад», де від присутніх дізнався, що невідомі особи за допомогою автокрану намагаються завантажити і вивезти чужі сталеві труби. Після цього вони направилися до місця події. Рухались двома групами та різними дорогами, він по ґрунтовій, а інша у складі автомобілів «Тойота Камрі» та «Ніссан Альмера» по асфальтованій. Коли прибули на територію дослідного господарства, то затримали автокран і вантажівку, а також осіб, які знаходилися біля труб, після чого залишилися чекати співробітників міліції. Затримані особи пояснювали, що їх по телефону найняли вантажити та вивозити труби, на свого керівника не вказували. Підійшовши до сторожки, дізнався, що охорона була звязана, а біля неї було 8-10 осіб, у середину не заходив. По приїзду на місце події бачив автокран, на якому горіло світло та вантажний автомобіль. Бачив у полі труби у кількості біля 10 одиниць, діаметром біля 1 м.

Свідок ОСОБА_7 показав, що навесні 2012 року приятель ОСОБА_6, з яким спільно займався металобрухтом, зателефонував йому щодо перевезення металу. Після цієї розмови йому зателефонував невідомий та пояснив, що він від ОСОБА_6 (ОСОБА_6В.) і робота для вантажівки полягає у перевезенні металевих труб, які знаходиться в районі ж/м Тополя у м.Дніпропетровську, ймовірно до м.Запоріжжя, точне місце завантаження та вивантаження не повідомляв. Цю особу він проінформував, що оплата роботи вантажівки відбудеться по факту, тобто коли стане відомий кілометраж. Після цього направив водія ОСОБА_8, який повинен був домовитись з замовником особисто і перевезти вантаж на автомобілі «Даф». Ввечері йому зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, що автомобіль заарештували. Після цього він прибув на місце події, де бачив співробітників міліції, ОСОБА_8 та інших незнайомих осіб. Ні з ким крім ОСОБА_8 він не спілкувався. Зазначає, що на вантажівку можливо завантажити близько 20 тонн та у кількості до 10 сталевих труб. На місці пригоди бачив металеві труби - приблизно 30. Зазначає, що напередодні телефонував ОСОБА_6, а після телефонувала невідома особа, яка домовлялась, саме, про перевезення і повідомила, що телефонує від ОСОБА_6. ОСОБА_6 без його згоди не погодився б на перевезення будь-якого вантажу.

Свідок ОСОБА_51 показав, що на протязі 2012 року працював на посаді менеджера ТОВ «Триумф-Трейд». Через сплив тривалого часу про події повідомити не може, наполягає на своїх попередніх показаннях у суді та письмових і повністю підтримує їх. ОСОБА_52 або ОСОБА_35 зателефонував йому і повідомив про підготовку невідомих до викрадення труб, які зберігались на території 1-го відділення ДГ «Дніпро». Після чого він разом з ОСОБА_30 та ОСОБА_35, на автомобілі «Тойота» поїхали на місце події. При цьому спочатку рухались з вимкненим світлом фар, а потім увімкнули. По дорозі їм на зустріч рухались автомобілі «Ауді» та «ВАЗ 2109», з якими розминулись. Хто перебував в середині вказаних автомобілів вказати не може. По приїзду на місце події бачив автокран, вантажний автомобіль, вагончик охорони та труби. Труби лежали одна на одній, у великій кількості близько 100 одиниць, які знаходились на відстані 200-300 метрів від вагончика, територія на якій це все відбувалось, огороджена не була. Зазначені труби були вивезені з території вказаного підприємства у червні 2012 року до території ТОВ «Дзержинець». У ТОВ «Триумф-Трейд» з ТОВ «Дніпроазот» був укладений договір про купівлю металевих труб. Більш детально про події не памятає за спливу тривалого часу.

Оцінюючи всі наявні та надані сторонам докази, суд керується висновком Верховного Суду України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 17 грудня 2015 року, розглядаючи справу № 5-205кс 15 (15) щодо порядку і строків застосування положень пункту 2 статті 445 КПК у редакції Закону України № 192-VIІІ, про те, що новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.

Кримінальним процесуальним законодавством України визначається порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень.

На відміну від кримінального матеріального закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.

Це положення випливає з частини першої статті 5 КПК, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3С у вчиненні вищевказаного кримінального провадження підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_18, допитаного під час досудового розслідування відповідно до ч.1 ст.225 КПК України, згідно яких 12.04.2012 року приблизно о 22-00 він разом з ОСОБА_19 на автомобілі «Газель» прибув до сторожки, розташованої при вїзді на територію 1-го відділення ДГ «Дніпро». В цей час шлагбаум був у закритому стані. Він і ОСОБА_19 направилися до сторожки для отримання дозволу у сторожа на збір соломи. В той момент, коли він постукав у двері сторожки, двері різко відчинилися і невідомий чоловік у масці почав наносити йому удари деревяною палкою зверху вниз в область голови, нанісши від 4 до 6 ударів. В цей же час інший чоловік у масці металевою телескопічною дубинкою наносив удари по тілу ОСОБА_19 ОСОБА_22 їх затягли у сторожку, повалили на підлогу і, наносячи удари, почали кричати, що вони співробітники міліції. У сторожці йому нанесли 3-4 удари по спині. ОСОБА_5 того, ці особи погрожували притягненням його, ОСОБА_19 і сторожа до кримінальної відповідальності за крадіжку за ч.3 ст.185 КК України. Знаходячись у сторожці, він бачив, що на ліжку на животі лежав сторож, руки в якого були звязані та прикріплені до бильця ліжка за допомогою пластикових хомутів. За час його перебування у сторожці, невідомі чоловіки виходили зі сторожки і обшукували їх автомобіль, спілкувалися між собою, піднімаючи маски за межами сторожки. Через відкриті двері він бачив обличчя двох осіб, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_3, який знаходився біля сторожки у шапочці. Його портрет він власноручно зобразив при допиті та впізнав по фотознімку. ОСОБА_5 того, по фотознімку він впізнав іншого нападника.

Показаннями свідка ОСОБА_6 на досудовому слідстві, під час судового розгляду, що з ОСОБА_3 він знайомий з грудня 2011 року, коли останній підійшов і поцікавився, чи знає де приймається металобрухт, чи може з кимось познайомити, через когось здати. Обмінявшись телефонами після цієї зустрічі, вони здзвонились. ОСОБА_3 цікавився ціною на металобрухтом, чому у нього, вказати не може, оскільки його діяльність на пряму з металобрухтом не пов'язана, тільки зводив людей. Після цього з ОСОБА_3 бачився кілька разів в нічному клубі, в кафе, завелося спілкування на загальні теми, мали місце розмови про металобрухт, говорив, що є майданчики, різні ціни. 09.04.2012 року йому зателефонував ОСОБА_3 і запропонував знайти місце для збуту металобрухту за вигідною ціною, пообіцявши винагороду в розмірі 1500 гривень, питав через кого можна його здати, сказав, що буде близько 3 машин. Де знаходиться металобрухт ОСОБА_3 не поясняв. Він відповів ОСОБА_3, що коли дізнається, зателефонує. На той момент він ще не знав, який саме буде метал, йшлося про довгомір, це близько 60-70 тонн, також не цікавився, звідки у нього така кількість. 09 квітня вони здзвонились але не зустрічалися. В цей же день він зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що металобрухт можна здати на завод «ВторЧерМет» через його знайомого ОСОБА_7 ОСОБА_3 говорив, що транспорт буде необхідний наступного дня, 10 числа, потім 10 числа сказав, що переноситься на 11 число. Після чого ОСОБА_3 просив його допомогти відшукати машину, тому що щось у нього не виходило. 11.04.2012 року ОСОБА_3 повідомив, що йому не вдається привезти металобрухт у обумовлене місце і попросив знайти автотранспорт для його перевезення. ОСОБА_3 пояснив, що металобрухтом є сталева труба і перевезення переноситься на 12.04.2012 року, при цьому просив знайти трьох вантажників. Він зателефонував знайомому ОСОБА_53, дізнався за його довгоміри, дізнався, чи можна дати його номер людині, якій потрібна машина. Пізніше подзвонив ОСОБА_3, якому дав номер ОСОБА_53 НОМЕР_12. Після цієї розмови він зателефонував ОСОБА_54 і домовився перевезти металобрухт за допомогою належного останньому вантажного автомобіля «IVECO». Щодо вантажників домовився зі своїм знайомим ОСОБА_55 Потім ОСОБА_3 подзвонив йому і сказав, що 11 переноситься на 12 число. У період часу з 09-11.04.2012 року вони тільки дзвонили один одному, не зустрічались. 12.04.2012 року ОСОБА_3 подзвонив йому і сказав, що буде машина на обід, потім передзвонив і повідомив, що не встигає, пізніше просив знайти 3-х людей. Він на прохання ОСОБА_3 зателефонував знайомому і знайшов 3-х людей, після чого ОСОБА_3 попросив їх підвезти, але не повідомив куди саме. Біля 20-30 години 12.04.2012 року він забрав двох вантажників із пр.Воронцова у м.Дніпропетровську і поїхав із ними на автомобілі «ВАЗ-21099» у напрямку Запорізького шосе. Рухався на автомобілі «ВАЗ 21099», який взяв у товариша, оскільки його особистий перебував у ремонті. Близько 19-30 годин зупинилися па Запорізькому шосе на «АЗС». ОСОБА_3 він дзвонив зі свого телефону, а потім попросив телефон у вантажників, оскільки власний розріджувався, по дорозі зупинився і купив картку. Він зателефонував ОСОБА_3, але у того був вимкнутий телефон чи ОСОБА_3 не брав трубку. На АЗС вони перебували біля 20 хвилин і в цей час йому зателефонував ОСОБА_3 із невідомого номера, сказав, що він поруч, вже підїжджає. ОСОБА_3 сказав, що йому потрібно їхати по Запорізькому шосе, доки не побачить вантажний автомобіль. Після цього він із ОСОБА_14 і ОСОБА_15 поїхав у сторону м.Запоріжжя і зупинився біля автомобіля «IVECO». В цей час до автомобіля підїхав автомобіль «AUDI А-6» сріблястого кольору і з нього вийшов ОСОБА_3, який сказав, що ще не все готово і що необхідно почекати. Після цього вони поїхали в сторону м.Запоріжжя, а потім знов у напрямку м.Дніпропетровська і зупинилися напроти «Епіцентра». Там вони пробули біля 40 хвилин, після чого йому знов зателефонував ОСОБА_3 і сказав, щоб вони поверталися до автомобіля «IVECO». Коли вони повернулись, то там був автомобіль «AUDI А-6» і вони, та автомобіль «IVECO», поїхали за автомобілем «AUDI А-6» в сторону м.Запоріжжя. Приблизно через 2 км вони повернули наліво і через деякий час він побачив територію, де, як він зрозумів, зберігалися труби. Він зупинився на узбіччі біля шлагбауму. Приїхали вони приблизно о 23-00 годині 12.04.2012 року. Шлагбаум був відкритий і на території знаходився автокран. На територію також проїхали автомобілі «AUDI» та «IVECO». До нього підійшов ОСОБА_3, одягнений в чорне, і сказав, щоб вантажники йшли з ним. Біля металевого вагончика він бачив невідомого чоловіка у чорному, на голові якого була маска з прорізями для очей, а в руці тримав предмет, схожий на палку, можливо прут. ОСОБА_3 із вантажниками пішов, а він сів до свого автомобіля. Через деякий час біля його автомобіля зупинився автомобіль «AUDI», з якого вийшов знайомий йому ОСОБА_56 Перед шлагбаумом стояв ОСОБА_3, а біля знайомий йому ОСОБА_57 Поблизу вагончика знаходився вищезазначений чоловік у масці, а за шлагбаумом - інший чоловік у масці. По якій причині вони були у масках, ОСОБА_3 не пояснював. ОСОБА_3 був одягнений у чорну водолазу та чорні брюки. Люди в масках були у чорному та тримали щось в руках, що саме вказати не може. Те, що невідомі були у масках здалося йому підозрілим і він вирішив поїхати звідти. В цей час він побачив, що з боку Запорізького шосе їдуть два автомобіля і що одразу автомобіль «AUDI» з ОСОБА_3 розпочав рух. ОСОБА_57 сказав йому їхати і вони поїхали за автомобілем «AUDI». Побачивши, як «Ауді» з ОСОБА_3 швидко залишає місце пригоди, він також почав швидко рухатись. Поїхали вони біля 23-15 години 12.04.2012 року і направилися на ж/м Перемога у м.Дніпропетровську. На його питання, що відбувається, ОСОБА_57 сказав, що це непорозуміння і що все пояснить ОСОБА_3 Приїхавши на ж/м Перемогу-4, він продовжував ставити питання, але чув від того лише, що ОСОБА_3 приїде і надасть відповіді. Проїхали повз стоянки та зїхали з дороги на узбіччя. Потім Пшеничников повідомив, що за ОСОБА_3 треба заїхати, якщо необхідні відповіді. Надалі вони зустрілися із ОСОБА_3 на ж/м Перемога, де останній пояснив, що на його думку це була якась випадковість, непорозуміння та він все зясує. На всі питання від ОСОБА_3, чув тільки "вибач, вийшло непорозуміння". ОСОБА_3 запропонував довести його до дому, від чого він відмовився і через деякий час самостійно поїхав до своєї сестри. Про наміри ОСОБА_3 злочинним шляхом заволодіти трубами він не був обізнаний та зрозумів це, лише знаходячись на місці події. На таксі вони проїхали до будинку, як зрозумів, де живе ОСОБА_3, пересіли в його автомобіль «Порш Кайєн» № 1234, де останній запропонував його підвезти. Підїхавши до кола на ж/м Перемога, в районі ресторану «Макдональдс», він вийшов, зловив таксі та вирушив до своєї сестри на пр.Кірова, у якої залишися до ранку. Через деякий час після цих подій він подзвонив ОСОБА_3, який запропонував покинути місто без телефону, для того, щоб останній все залагодив, і пропонував фінансову допомогу, на що він відмовився. Йому було відомо, що будуть вантажити труби, дізнався про це за кілька днів, і шукав покупця. Дзвонив в кілька місць, цікавився цінами, але трубами не займався, не домовлявся про перевезення, пропонував на той момент варіанти, які зміг знайти, ОСОБА_3, який повинен був вирішувати, куди товар відвезти. Розглядалося кілька варіантів: на підприємство «Вторчермет» - здати металобрухт та у м.Запоріжжя - покласти на майданчик на зберігання, а потім знайти покупця.Також повідомив, що на підприємство «Вторчермет» машини приїжджають в будь-який час доби, навіть якщо не встигають, то займають місце на наступний ранок. Він не знав, де все це буде відбуватися, і не давав ніяких розпоряджень. На місці пригоди знаходився на відстані приблизно 10 метрів від вагончика у який заходила тільки одна людина в масці, пробула там близько 30 секунд і вийшла.Не бачив, щоб ОСОБА_3 заходив як на вказану територію так і у вагончик. Ніяких сторонніх звуків не чув. Хто саме перебував у вагончику, повідомити не може. З приводу двох ОСОБА_57 вказав, що їх не знає, бачив тільки одного в спілкуванні з ОСОБА_3, а імя іншого «Олександр» почув зі спілкування ОСОБА_3 Вказує, що його ОСОБА_3 попросив знайти вигідну ціну на ринку. Спочатку мова йшла про металобрухт, а 10 або 11 числа дізнався, що мова йде про труби. Про автомобілі з ОСОБА_36 не домовлявся, уточнив лише, чи є вільна машина і запитав, чи можна дати його номер телефону ОСОБА_3 Він особисто не наймав робітників в 2012 році, не вважає, що брав участь в тому, що робив ОСОБА_3 відносно труб. Також у приміщенні прокуратури він склав заяву про надання заходів безпеки, дату, коли писав, не пам'ятає. Склав її, оскільки спілкувався з адвокатом, мала місце ситуація, коли батько обвинуваченого ОСОБА_33 приїжджав до його дому, пропонував гроші. За ним стежили та на його автомобілі різали колеса. Йому пропонувалися заходи супроводу на кожен день, після цього, він і вирішив написати іншу заяву про відмову від забезпечення заходів супроводу. У 2010 році була ситуація з діжками, але тоді він не затримувався, лише надав письмові пояснення та не вважає вказану ситуацію злочином, оскільки вказані діжки придбав.

Показаннями свідка ОСОБА_13, допитаного під час досудового розслідування відповідно до ч.1 ст.225 КПК України, що 11.04.2012 року йому зателефонував директор ПрАТ «Мережа Сервіс» ОСОБА_12 і запитав, чи зможе він 12.04.2012 року розвантажити труби. Після того, як він дав згоду, ОСОБА_12 сказав, що номер його мобільного телефону надасть чоловіку, який зателефонує і повідомить місце проведення робіт. 12.04.2012 року близько 11 години йому зателефонував невідомий чоловік і повідомив, що розвантаження труб необхідно виконати після 17 години. В той же день цей чоловік знову зателефонував йому і сказав, щоб він їхав на Запорізьке шосе до АЗС «Лукойл» на виїзді з м. Дніпропетровська. Близько 19 години він прибув у обумовлене місце і там чекав приблизно до 21 години. Після цього приїхав невідомий на автомобілі «AUDI А-6» сріблястого кольору, передав йому 500 грн. для заправки автокрана і попросив ще почекати, а сам поїхав. О 21 годині 54 хвилини він заправив автокран і чекав цього чоловіка. Приблизно через 40 хвилин йому посигналив той же автомобіль «AUDI», із пасажирського вікна якого невідомий чоловік помахав йому рукою і він поїхав слідом за ним. На повороті праворуч пасажир автомобіля «AUDI» вказав йому напрямок руху до місця розвантаження, зазначивши, що там його зустрінуть. Біля вагончика зі шлагбаумом він побачив невідомого чоловіка, одягнутого у темне, який жестом вказав напрямок руху і побіг попереду. Він поїхав за ним і зупинився біля труб. Після цього невідомий сказав, щоб він приготував кран до роботи, а сам пішов. Приблизно через 5-10 хвилин до місця знаходження труб підїхав вантажний автомобіль і підійшли два чоловіка для виконання стропильних робіт. Пізніше приїхали працівники міліції, які повідомили про незаконність його дій. Про це по телефону він розповів ОСОБА_12 У подальшому йому стало відомо, що у вагончику знаходилися звязані охоронці.

Показаннями свідка ОСОБА_35, допитаного під час досудового розслідування відповідно до ч.1 ст.225 КПК України і під час судового розгляду у Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області в режимі відеоконференції відповідно до ст.336 КПК України, що 12.04.2012 року у вечірній час йому надійшла інформація про те, що невідомі особи шукають вантажний автотранспорт для перевезення у м.Запоріжжя сталевих труб, які знаходяться в с.Новолександрівка. Спочатку цю інформацію він не сприйняв, а коли повернувся додому, повідомив її своєму батькові ОСОБА_52 і ОСОБА_30 Після 21 години 12.04.2012 року вони вирішили перевірити схоронність сталевих труб, які належать ТОВ «Триумф-Трейд», і з цією метою почали обїжджати територію, на якій зберігалися труби, що були демонтовані Товариством. Приблизно о 22-23 годині на території 1-го відділення ДГ «Дніпро» вони побачили автокран і вантажний автомобіль, у звязку з чим ОСОБА_30 викликав співробітників охоронної фірми «Центуріон», які у свою чергу викликали співробітників державної служби охорони. По дорозі до місця зберігання сталевих труб на території 1-го відділення ДГ «Дніпро» вони зустріли автомобіль «AUDI А-6» стального кольору, на передньому пасажирському сидінні якого знаходився раніше невідомий ОСОБА_3, і автомобіль «ВАЗ-2109 білого кольору, за кермом якого знаходився раніше невідомий ОСОБА_6 Ці автомобілі рухалися без світла фар, обїхали їхній автомобіль по узбіччю зліва і поїхали у напрямку Запорізького шосе. Після цього вони прибули до сторожового вагончика, у якому виявили лежачих на підлозі двох невідомих чоловіків, а на ліжку звязаного охоронця. Як пояснили ці особи, на них було скоєно напад невідомими особами у масках, які, називаючи себе працівниками міліції, застосували до них насильство і утримували їх у вагончику. Також на місці зберігання сталевих труб знаходилися вантажний автомобіль і автокран, водії цих транспортних засобів і два стропальника.

Аналогічними показаннями у суді свідка ОСОБА_58, які були викладені вище.

Показаннями на досудовому слідстві та в суді свідка ОСОБА_8, що 12.04.2012 року до нього звернувся ОСОБА_7 і запропонував у нічний час на вантажному автомобілі перевезти до м. Запоріжжя вантаж. Після цієї розмови він спілкувався з ОСОБА_6 і дізнався, що до 21 години йому необхідно бути на Запорізькому шосе. Після прибуття на місце, де нікого не було, він зателефонував ОСОБА_6, який сказав, що треба почекати. Після цього йому зателефонував невідомий і вказав місце зустрічі навпроти кафе, яке розташоване за памятником «Голодомору» в напрямку м. Запоріжжя. Коли він знаходився у вказаному місці, до нього підїхав автомобіль «АUDI» сріблястого кольору номерний знак 33…АА, більше не запамятав. Двоє чоловіків із цього автомобіля сказали, що вони від ОСОБА_6 і попросили зачекати. Чекав він близько 30-40 хвилин. За цей час вказаний автомобіль відїжджав декілька разів, а коли підїхав знову, вони вирушили на місце - автомобіль «АUDI» попереду, а він за ним на автомобілі «IVECO». Коли проїхав шлагбаум, він спостерігав, як із автомобіля «АUDI» вийшли двоє чоловіків, до них підійшов третій. Також недалеко в стороні він бачив автомобіль «ВАЗ-21099», біля якого знаходилися ще троє осіб. Після проїзду шлагбауму невідома особа вказала місце розташування вантажу. На вказаному місці знаходилися сталеві труби, поблизу яких стояв автокран. Через деякий час зявилося двоє чоловіків у міліцейській формі, затримали його та розпитували, з яких підстав він знаходиться на цьому місці. Після затримання він зателефонував ОСОБА_54, який пізніше підїхав на місце.

Показаннями свідка ОСОБА_59, що 12.04.2012 року він працював оператором на АЗС №1407 «Лукойл» і приблизно о 22 годині заправляв автокран «КАМАЗ» пальним на500 грн. На вимогу водія автокрану він видав касовий чек. Після 24 години на АЗС приїжджали співробітники міліції, які повідомили, що поблизу відбулося пограбування. Після перегляду відеозапису з камери спостереження магазину при АЗС, який йому демонстрував слідчий, він згадав про автомобіль «AUDI» світлого кольору і впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 як особу, схожу на одного з чоловіків із цього автомобіля.

Письмовими доказами, зібраними відповідно до положень КПК України 1960 року та діючого КПК України 2012 року, а саме:

-протоколом усної заяви про злочин від 12.04.2012 року, зареєстрованим того ж дня під №273/1713 у журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються ОСОБА_9 ГУМВС України в Дніпропетровській області, у якій ОСОБА_30 повідомив, що 12.04.2012 року близько 23 години на території тракторної бригади № 2 ДГ «Дніпро» невідомі особи намагалися відкрито заволодіти майном ТОВ «Триумф-Трейд» (т.1,а.с.3);

-заявою директора ТОВ «Триумф-Трейд» ОСОБА_30 від 13.04.2012 року, що 12.02.2012 року приблизно о 23 годині невідомі особи, відрекомендувавшись працівниками УБОЗ, які запобігають вчиненню тяжкого злочину, проникли на територію відділення тракторної бригади № 2 ДГ «Дніпро» поблизу с.Новоолександрівка та здійснили розбійний напад на охоронця і двох сторонніх осіб, які випадково опинилися на місці події, спричинили їм тілесні ушкодження і звязали охоронця. Працівниками ТОВ «Триумф-Трейд» при обїзді території була помічена спецтехніка, яка заїхала на територію зберігання належних Товариству 119 сталевих труб діаметром 820 мм, після чого були викликані працівники державної служби охорони, які по дорозі зустріли автомобіль «AUDI А-6» стального кольору реєстраційний номерний знак 3347 чи 3374 (літери розгледіти не вдалося) і автомобіль «ВАЗ-2109» реєстраційний номерний знак АЕ8889, які по узбіччю прорвалися і зникли. Працівники ОСОБА_9 на місці події знайшли чек, відповідно до якого автокран «КАМАЗ» 12.04.2012 року о 21 годині 57 хвилин на АЗС «Лукойл» був заправлений 500 літрами бензину (т.1,а.с.11-12). Зазначення у тексті заяви дати події 12.02.2012 року, колегія суддів розцінює як описку, яка не має правового значення. Неточність номерного знаку автомобіля «ВАЗ-2109» не впливає на достовірність іншої інформації, зазначеної у цій заяві;

- актом судово-медичного обстеження № 1167 від 13.04.2012 року і висновком експерта № 2013е від 12.06.2012 року, що у потерпілого ОСОБА_16 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, голови у кількості 8-ми, 1-го садна обличчя і 2-х осаднень обох променевопястних суглобів, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (т.1,а.с.57-58,91);

- висновком фахівця судово-медичного експерта № 1170 від 14.04.2012 року і висновком експерта № 2082е від 18.06.2012 року, що у потерпілого ОСОБА_18 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 4-х саден в лобній області праворуч і ліворуч, на передньо-внутрішній поверхні правого плеча та передпліччя, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (т.1,а.с.59,95);

- копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що сідловий тягач «IVECO 440» реєстраційний номер НОМЕР_13 і напівпричіп-фургон «KOGEL AN8» реєстраційний номер НОМЕР_14, якими 12.04.2012 року керував ОСОБА_8, зареєстровані за ОСОБА_60 (т.1,а.с.69);

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що автокран «КАМАЗ» КС20Т-С реєстраційний номер НОМЕР_15, яким 12.04.2012 року керував ОСОБА_13, зареєстрований за ЗАТ «Мережа Сервіс» (ПрАТ «Мережа Сервіс» після реорганізації, т.1 а.с.70);

- протоколами предявлення особи для впізнання від 04.09.2012 року і фото-таблицями до них, із яких вбачається, що свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 впізнали ОСОБА_6 як особу, яка 12.04.2012 року привезла їх на автомобілі «ВАЗ-2109» до території дослідного господарства, де зберігалися сталеві труби (т.1 а.с.111-114,115-118);

- протоколами предявлення особи для впізнання від 04.09.2012 року і фото-таблицями до них, із яких вбачається, що свідки ОСОБА_35 і ОСОБА_58 впізнали ОСОБА_6 як особу, яка знаходилася за кермом автомобіля «ВАЗ-2109», що рухався 12.04.2012 року зі сторони 1-го відділення ДГ «Дніпро» у напрямку Запорізького шосе (т.1,а.с.119-122,123-126);

- протоколом огляду від 08.09.2012 року і фото-таблицями до нього, з яких вбачається, що місцем події є територія 1-го відділення ДГ «Дніпро», вїзд на яку обладнаний шлагбаумом. Біля шлагбауму розташоване приміщення у вигляді вагончика (т.2,а.с.43-57);

- протоколом огляду від 08.09.2012 року, відповідно до якого співробітником АЗС № НОМЕР_16 «Лукойл-Україна» ОСОБА_61 було добровільно видано DVD диск із відеозаписом камер спостереження торгівельного павільйону зазначеної АЗС за 12.04.2012 року (т.2 а.с.58-59);

- протоколом огляду від 09.09.2012 року і фото-таблицями до нього, згідно яких було оглянуто автомобіль НОМЕР_17, на якому 12.04.2012 року ОСОБА_6 прибув до 1-го відділення ДГ «Дніпро» разом зі свідками ОСОБА_14 і ОСОБА_15 (т.2 а.с.87-89);

- протоколом предявлення особи для впізнання по фотознімкам від 13.09.2012 року, згідно якого свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_56 на фотознімку № 1 як особу, яка 12.04.2012 року знаходилася разом з ним і ОСОБА_3 при обставинах, на які він вказував у своїх показаннях (т.3 а.с.35-36);

- інформацією з транспортних телекомунікаційних мереж операторів ЗАТ «Київстар», ПрАТ «МТС Україна» і ТОВ «Астеліт» щодо абонентських номерів: НОМЕР_18, НОМЕР_9, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_41, НОМЕР_42, НОМЕР_43, вилученою на підставі постанов апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.09.2012 року і 30.10.2012 року, із якої вбачається, що з 09 по 13 квітня 2012 року обвинувачений ОСОБА_3 мав телефонні звязки та розмови з ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_56 і ОСОБА_57 (т.3 а.с.134-137,144-147,153-249; т.4 а.с.1-53; т.6 а.с.32-77,78-114,120-122);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28.09.2012 року і відеозаписом цієї слідчої дії, із яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_16 у присутності понятих детально розповів про обставини і на місці події показав механізм злочину 12.04.2012 року, під час якого 4 або 5 невідомих йому осіб у масках наносили йому удари дубинками в область голови і тулуба, спричинивши тілесні ушкодження, після чого завели у приміщення сторожового вагончика, поклали на ліжко, зашморгнули пластикові фіксатори на кистях рук і закріпили їх на бильця ліжка. Пізніше у приміщення вагончика дві особи в масках завели і поклали на підлогу ОСОБА_18 і ОСОБА_19 (т.4 а.с.99-104);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 02.10.2012 року і відеозаписом цієї слідчої дії, із яких вбачається, що свідок ОСОБА_8 на місці події у присутності понятих пояснив, що 12.04.2012 року біля 21-00 години він чекав ОСОБА_6 напроти авто мийки на Запорізькому шосе, 53-а у м. Дніпропетровську, куди приїхав за вказівкою ОСОБА_7 на вантажному автомобілі «IVECO». Він зателефонував ОСОБА_6, але останній сказав зачекати. Біля 22.00 години йому зателефонував невідомий чоловік від ОСОБА_6 і повідомив, що зараз до нього підїдуть. Пройшло біля 30 хвилин, але нікого не було. Після цього йому зателефонували і сказали їхати за памятник «Голодомору». Коли він прибув на місце, до нього підїхав автомобіль «AUDI», з якого вийшли двоє невідомих осіб. Вони сказали зачекати 15 хвилин, після чого двічі відїжджали і приїжджали. Другий раз невідомий чоловік помахав із автомобіля «AUDI» і він поїхав за цим автомобілем. Після цього вони прибули на територію 1-го відділення ДГ «Дніпро», проїхали шлагбаум і зупинилися на ґрунтовій дорозі. На цій території він бачив ще трьох невідомих чоловіків у темному одязі, а також автомобіль «ВАЗ-2109». Один із чоловіків показав йому дорогу до місця завантаження, де знаходилися труби. Там же знаходився автокран і двоє робочих. Після цього приїхали співробітники правоохоронних органів і затримали їх (т.4 а.с.110-115);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 04.10.2012 року і відеозаписом цієї слідчої дії, із яких вбачається, що свідок ОСОБА_6 у присутності понятих детально розповів і показав про обставини, при яких 12.04.2012 року він бачив ОСОБА_3 у автомобілі «AUDI А-6» на Запорізькому шосе, а потім у разом з ОСОБА_57, ОСОБА_56 і невідомими особами у масках біля сторожового вагончика 1-го відділення ДГ «Дніпро» (т.4 а.с.126-133);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події від 10.10.2012 року і відеозаписом цих слідчих дій, із яких вбачається, що потерпілі ОСОБА_18 і ОСОБА_19 у присутності понятих детально розповіли і на місці події показали на статистах обставини застосування до них насильства двома невідомими особами в масках, які 12.04.2012 року на території 1-го відділення ДГ «Дніпро» наносили їм удари палицями, насильно затягли до сторожового вагончика, де утримували у лежачому положенні на підлозі, а також погрожували подальшим застосуванням фізичного насильства. У цьому ж вагончику на ліжку знаходився зі звязаними руками ОСОБА_16 (т.4 а.с.170-174,175-179).

- протоколами відтворення обстановки та обставин події від 11.10.2012 року і відеозаписом цих слідчих дій, із яких вбачається, що свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 у присутності понятих розповіли на місці події про обставини, при яких 12.04.2012 року вони разом із ОСОБА_6 приїхали у якості вантажників на територію 1-го відділення ДГ «Дніпро», де знаходилися сталеві труби великого діаметру, біля яких стояли вантажний автомобіль і автокран (т.4 а.с.180-185,186-190);

- розписками ОСОБА_30 від 13 квітня і 19 вересня 2012 року, що останній взяв на себе обовязок зберігання 119 сталевих труб діаметром 820 мм, які були предметом злочину (т.1 а.с.10 т.4 а.с.66);

-висновком експерта від 16.11.2012 року, із якого вбачається, що вартість сталевих труб у кількості 119 одиниць станом на 12 квітня 2012 року - складає 567330 гривень, тобто вартість однієї труби складає 4767, 50 гривень (т.7 а.с.42-58);

Твердження сторони захисту щодо визнання цього висновку експерта - недопустимим доказом, колегія суддів вважає необґрунтованим, та керується висновком Верховного Суду України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 17 грудня 2015 року, яка розглядала справу № 5-205кс 15 (15) і нормами КПК України 1960 року, який діяв на час проведення експертизи та складання висновку;

-документами від ТОВ «Триумф-Трейд»: договором купівлі-продажу № 665/10-5 від 16.12.2010 року між ОАО «ДніпроАЗОТ» та ТОВ «Триумф-Трейд», що придбано труби внеплощадочного колектору діаметром 600-800 мм, загальною довжиною 52,76 км; дільниця № 1 складається з труб довжиною 3,48 км діаметром 600 мм; дільниця № 2 складається з труб довжиною 43,98 км діаметром 80 мм; дільниця № 3 складається з труб довжиною 5,30 км діаметром 600 мм;

- протоколом огляду від 12.10.2012 року і фото таблицями до нього, із яких вбачається, що за участі спеціаліста і представника потерпілого проведено огляд 119 сталевих труб, що зберігалися ТОВ «Триумф-Трейд» на території Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» на підставі договору зберігання № 0108-01 від 01.08.2012 року (т.4 а.с.197-206Т.7,а.с.195-198);

-актами виконаних робіт підрядником ТОВ «Будівництво та механізація щодо до демонтажу труби діаметром 600 мм;

-довідкою від ТОВ «Триумф-Трейд» до актів виконаних робіт, що труби, по яких ТОВ «Будівництво та механізація» проводило демонтаж були діаметром 800 мм;

- протоколом предявлення особи для впізнання по фотознімкам від 15.10.2012 року і фото таблицею до нього, згідно якого на фотознімку № 3 потерпілий ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_56 як особу, яку бачив без маски 12.04.2012 року і яка нанесла йому близько 6 ударів палкою в лобну ділянку голови. Під час нанесення ударів і у приміщенні сторожки ОСОБА_56 був у масці, а його обличчя він бачив мельком, недалеко від входу в приміщення сторожки, коли лежав на полу (т.5 а.с.7-9);

- протоколом предявлення особи для впізнання по фотознімкам від 15.10.2012 року і фото-таблицею до нього, згідно якого на фотознімку №4 потерпілий ОСОБА_18 впізнавобвинуваченого ОСОБА_3 як особу, яку він 12.04.2012 року бачив без маски поза вагончиком при обставинах, вказаних у його показаннях (т.5 а.с.13-15);

-додатковим висновком експерта №4074е від 12.11.2012 року, що у потерпілого ОСОБА_16 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, вушної раковини праворуч, голови, підключичної області ліворуч з переходом на плечовий суглоб, грудної клітини ліворуч, садна обличчя, осаднень обох променевопястних суглобів. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень можливо вказати, що виявлені у нього ушкодження: у вигляді синців обличчя, вушної раковини праворуч, голови, підключичної області ліворуч з переходом на плечовий суглоб, грудної клітини ліворуч і садна обличчя спричинені від дії тупих твердих предметів. Ці тілесні ушкодження конкретно не відображають травмуючий предмет, але можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути і руки, стиснуті в кулак, і ноги, взуті у взуття, або інші аналогічні предмети; у вигляді осаднень обох променевопястних суглобів спричинені від дії твердих предметів, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони не суперечать механізму їх утворення, на який вказав ОСОБА_16 при відтворенні обстановки та обставин події 28.09.2012 року без участі судово-медичного експерта (т.5 а.с.185-186);

- додатковим висновком експерта № 4020е від 0106 листопада 2012 року, що у потерпілого ОСОБА_18 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 4-х саден в лобній області праворуч і ліворуч, на передньо-внутрішній поверхні правого плеча та передпліччя. Тілесні ушкодження у вигляді саден не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету (предметів), можливо лише вказати, що вони спричинені від не менше як 4 механічних дій тупого твердого предмету (предметів). Враховуючи характер тілесних ушкоджень, ступінь ознак їх загоєння (садна під буро-коричневими коринками вище рівня оточуючої шкіри), можливо вказати, що термін їх утворення становить близько 2-3 діб до моменту первинного огляду, тобто можливо, що вони могли виникнути 12.04.2012 року. Характер і локалізація тілесних ушкоджень в області обличчя і верхньої кінцівки не суперечать механізму їх утворення, на який вказав ОСОБА_18 при відтворенні обстановки та обставин події 10.10.2012 року, тобто при ударі тупим твердим предметом (палицею) в область голови та верхньої кінцівки (т.5 а.с.193-194);

- протоколом предявлення особи для впізнання по фотознімкам від 24.10.2012 року і фото-таблицею до нього, згідно якого на фотознімку № 1 свідок ОСОБА_13 впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 як особу, з якою 12.04.2012 року він зустрічався на Запорізькому шосе і яка передала йому 500 грн. на заправку автокрану, на якому в подальшому він повинен був виконувати роботи по завантаженню труб (т.5 а.с.221-222);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 08.11.2012 року і відеозаписом цієї слідчої дії, із яких вбачається, що свідок ОСОБА_35 у присутності понятих детально розповів і показав на місці про обставини, при яких 12.04.2012 року він бачив ОСОБА_3 на правому передньому пасажирському сидінні автомобіля «AUDI А-6», та ОСОБА_6 за кермом автомобіля «ВАЗ-2109», які рухалися йому назустріч по дорозі зі сторони 1-го відділення ДГ «Дніпро» (т.7 а.с.185-189);

- протоколом огляду оптичного диску та прослуховування аудіо файлів від 10.12.2012 року, із якого вбачається, що ОСОБА_3 був обізнаний щодо операцій по демонтажу і транспортуванню сталевих труб (т.8 а.с.91-115);

- копіями наказів про прийняття на роботу від 27.09.2011 року і про звільнення з роботи від 02.11.2012 року, копією посадової інструкції сторожа ДГ «Дніпро» від 05.08.2007 року, відповідно до яких ОСОБА_16 з 27.09.2011 року по 02.11.2012 року працював сторожем 1-го відділення ДГ «Дніпро» (т.8 а.с.209,210,211-212);

- речовими доказами: автокраном «КАМАЗ», переданим на зберігання ОСОБА_12, тягачем «IVECO 440» з напівпричепом «KOGEL», переданими на зберігання ОСОБА_8 (т.1 а.с.84-87, т.8 а.с.171), 119 сталевими трубами, переданими на зберігання ОСОБА_30 (т.4 а.с.65,66), DVD-R диском «TITANIUN» з відеозаписом з камери спостереження АЗС № НОМЕР_16 «Лукойл-Україна» (т.9 а.с.19);

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

До такого висновку суд приходить з урахуванням кількості сталевих труб, які зберігалися на території 1-го відділення ДГ «Дніпро» (119 труб і транспорту, підшуканого співучасниками злочину, вважаючи, що завантаження і вивезення всіх цих труб у нічний час за допомогою лише одного автокрану і одного вантажного автомобіля є неможливим.

Будь-яких доказів того, що обвинувачений зі співучасниками підшукав інші транспортні засоби для завантаження і перевезення всієї кількості труб, і мав умисел на їх заволодіння, суду не надано.

Такий висновок узгоджується з показаннями свідківОСОБА_8 і ОСОБА_7, згідно яких максимальна кількість і вага труб, які можливо було вивезти на вантажному автомобілі «ІВЕКО» з причепом у даному випадку не перевищує 6-8 труб загальною вагою не більше 20 тон.

Згідно показань свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_8, попередня домовленість з ними була про завантаження лише одного автомобіля.

Твердження сторони захисту про непослідовність показань свідка ОСОБА_6, суд вважає безпідставними. Що стосується уточнення цим свідком деяких подій, то вони не є істотними і не можуть бути розцінені як непослідовність показань.

Обставин, які б могли бути мотивом для обмови ОСОБА_3 в ході судового розгляду не встановлено, а тому суд приходить до висновку про достовірність показань цих свідків.

ОСОБА_5 цього, суд бере до уваги, що показання свідка ОСОБА_6 у сукупності з іншими доказами узгоджуються, щодо - часу, місця і телефонних контактів, із інформацією операторів мобільного звязку, що додає їм доказової сили.

Так, під час судового розгляду ОСОБА_3 заявив, що станом на 12.04.2012 року він постійно користувався абонентськими номерами мобільного звязку: НОМЕР_27, НОМЕР_21 і НОМЕР_9.

Органом досудового розслідування у встановленому законом порядку було вилучено інформацію щодо вказаних номерів у відповідних операторів мобільного звязку (т.3 а.с.134-137,144-147,153-249; т.4 а.с.1-53; т.6 а.с.32-77,78-114,120-122).

Згідно цієї інформації абонент НОМЕР_9 (ОСОБА_3С.) о 21-08 годині 12.04.2012 року мав телефонний звязок із абонентом НОМЕР_11 (належить ОСОБА_29 згідно матеріалів кримінального провадження) і знаходився в зоні дії базової станції, розташованої по вул.Науковій,1 у сел.Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області; о 21-40 годині 12.04.2012 року знаходився у зоні дії базової станції, розташованої по пр.Героїв,30-д у м.Дніпропетровську; о 22-47 годині 12.04.2012 року знову мав телефонний звязок із абонентом НОМЕР_11 (ОСОБА_29) і знаходився у зоні дії базової станції, розташованої по провулку Добровольців,10 у м.Дніпропетровську; о 23-59 годині 12.04.2012 року знову мав телефонний звязок із абонентом НОМЕР_11 (ОСОБА_29) і знаходився у зоні дії базової станції, розташованої по пр.Героїв,30-д у м.Дніпропетровську; о 01-30 годині 13.04.2012 року знову мав телефонний звязок із абонентом НОМЕР_11 (ОСОБА_29) і знаходився у зоні дії базової станції, розташованої по пров.Добровольців,10 у м.Дніпропетровську; о 08-07 годині 13.04.2012 року знаходився у зоні дії базової станції, розташованої по пров.Добровольців,10 у м.Дніпропетровську.

Абонент НОМЕР_27 (ОСОБА_3С.) за період з 09 по 13 квітня 2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_32 (належить ОСОБА_6В.), про які зазначено далі по цьому абоненту; о 13-31, 13-54 годині 09.04.2012 року, о 13-26, 13-36, 17-00, 17-25, 18-08, 18-09, 18-34 і 18-44 годині 10.04.2012 року, об 11-32, 12-05 і 14-18 годині 11.04.2012 року, о 16-07, 18-28 і 19-44 годині 12.04.2012 року, о 12-24, 15-01 і 15-46 годині 13.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_44 (належить ОСОБА_56 згідно даних УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області, т.4 а.с.160), о 12-17, 15-22 і 15-24 годині 09.04.2012 року, об 11-29, 12-38, 13-16, 13-17, 13-37, 13-40, 13-52, 15-22, 15-59 і 16-22 годині 10.04.2012 року, о 21-42 годині 11.04.2012 року, об 11-18, 14-41 і 16-38 годині 12.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_29 (належить ОСОБА_57 згідно даних Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області, т.4 а.с.153).

На момент телефонних звязків з 19-43 по 21-20 годину 12.04.2012 року абонент НОМЕР_27 (ОСОБА_3С.) перебував у зоні пр.ОСОБА_58 і пров.Добровольців у м.Дніпропетровську. На момент останнього телефонного звязку 12.04.2012 року о 21-41 годині цей абонент знаходився в зоні бульвару Слави,17а/20 у м.Дніпропетровську. Наступний телефонний звязок даний абонент мав о 08-03 годині 13.04.2012 року, перебуваючи в зоні пр.ОСОБА_58 і вул.Мандриківської від вул.Космічної до бульвару Слави у м.Дніпропетровську.

Абонент НОМЕР_21 (ОСОБА_3С.) о 19-58, 20-09, 20-23, 20-25 і 21-42 годині 12.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_25 (належить ОСОБА_56 згідно матеріалів кримінального провадження). На момент останнього телефонного звязку абонент знаходився у зоні дії базової станції, розташованої по бульвару Слави,17/20 у м.Дніпропетровську. Наступний телефонний звязок мав о 09-14 годині 13.04.2012 року з невстановленим абонентом. О 09-19 годині 13.04.2012 року мав телефонний звязок із абонентом НОМЕР_32 (ОСОБА_6В.).

Абонент НОМЕР_32 (ОСОБА_6В.) о 08-05, 08-11, 08-37, 09-00, 09-01, 12-37 і 14-51 годині 09.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_27 (ОСОБА_3С.). В цей же день об 11-01, 13-41, 15-02 і 17-04 годині мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_12 (належить ОСОБА_54 згідно матеріалів кримінального провадження). О 10-43, 10-52, 12-44, 13-08, 14-12, 14-24, 14-29, 14-31, 15-20, 15-27, 15-41, 15-45, 15-55, 16-37, 17-38, 18-31 і 20-51 годині 11.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_27 (ОСОБА_3С.). В цей же день о 14-10, 15-41, 16-39, 18-48, 19-45, 20-15 і 21-03 годині ОСОБА_6 мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_12 (ОСОБА_7). О 21-02, 22-11 і 22-44 годині 12.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_45 (належитьОСОБА_8 згідно матеріалів кримінального провадження), об 11-20, 17-41, 17-48, 19-19, 20-37, 20-54, 20-57, 21-06, 21-10, 21-25 і 21-41 годині 12.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_27 (ОСОБА_3С.). На момент телефонного звязку о 21-25 годині 12.04.2012 року абонент НОМЕР_32 (ОСОБА_6В.) перебував у зоні вул.Панікахи, Запорізького шосе у м.Дніпропетровську. На момент телефонних звязків із 21-41 по 21-59 годину 12.04.2012 року цей абонент перебував у зоні Запорізького шосе, Запорізького кладовища у м.Дніпропетровську. На момент телефонного звязку о 22-06 годині 12.04.2012 року абонент НОМЕР_32 (ОСОБА_6В.) перебував у зоні виїзду з м.Дніпропетровська у напрямку м.Запоріжжя, с.Братське і с.Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області. На момент телефонного звязку о 22-11 годині 12.04.2012 року цей абонент знову перебував у зоні Запорізького шосе, Запорізького кладовища у м. Дніпропетровську. На момент телефонного звязку о 22-44 годині 12.04.2012 року абонент НОМЕР_32 перебував у зоні Запорізького шосе від вул.Панікахи у напрямку виїзду із Дніпропетровська у напрямку м. Запоріжжя. На момент телефонного звязку о 00-59 годині 13.04.2012 року цей абонент перебував у зоні пр.Героїв,81-а у м.Дніпропетровську.

Абонент НОМЕР_46 (належить ОСОБА_11 згідно матеріалів кримінального провадження) о 18-50 годині 11.04.2012 року мав телефонний звязок із абонентом НОМЕР_21 (ОСОБА_3С.).

Абонент НОМЕР_26 (належить ОСОБА_10 згідно матеріалів кримінального провадження) о 19-26 годині 11.04.2012 року мав телефонний звязок із абонентом НОМЕР_46 (ОСОБА_11М.); о 19-28 і 19-31 годині 11.04.2012 року даний абонент мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_30 (належить ОСОБА_12 згідно матеріалів кримінального провадження); о 19-30 і 19-35 годині 11.04.2012 року знов мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_46 (ОСОБА_11М.).

Абонент НОМЕР_30 (ОСОБА_12Ф.) о 19-36, 19-38, 19-45, 20-18, 20-20, 20-57 і 21-24 годині 11.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_27 (ОСОБА_3С.); о 20-16 і 20-20 годині 11.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_23 (належить ОСОБА_13 згідно матеріалів кримінального провадження); о 20-18 годині 12.04.2012 року знов мав телефонний звязок з абонентом НОМЕР_23 (ОСОБА_13М.).

Після події злочину, а саме, о 23-49 і 23-59 годині 12.04.2012 року, 00-03, 00-24, 00-38 і 06-20 годині 13.04.2012 року абонент НОМЕР_23 (ОСОБА_13М.) мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_30 (ОСОБА_12Ф.).

Абонент НОМЕР_30 (ОСОБА_12Ф.) о 23-47 годині 12.04.2012 року, о 07-41 і 07-43 годині 13.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_26 (ОСОБА_10М.); о 00-01, 00-10 і 01-17 годині 13.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_47 (ОСОБА_11М.) і як зазначалося вище, о 08-05, 08-16, 09-03 і 09-18 годині 13.04.2012 року мав телефонні звязки з абонентом НОМЕР_27 (ОСОБА_3С.).

З телефонних звязків вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 з 09 по 13 квітня 2012 року постійно спілкувався з ОСОБА_6 та особами, оголошеними у розшук, а також особами, задіяними для завантаження і перевезення труб, що спростовує його твердження про непричетність до злочину. Зазначені телефоні звязки, на думку колегії суддів, безумовно свідчать про узгодження ОСОБА_3 певних обставин з реалізації спільного злочинного плану щодо викрадення труб.

Кількість телефонних дзвінків, які мали між собою ланцюговий взаємоповязаний характер щодо події кримінального правопорушення, викладеної у обвинувальному акті, між ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, та між ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, також підтверджують встановлені органом досудового розслідування обставини підготовки до злочину, а саме, що автокран «КАМАЗ» ОСОБА_3 підшукав через матір своєї цивільної дружини - ОСОБА_10, встановивши через неї контакт з ОСОБА_12, а вантажний автомобіль «IVECO» через ОСОБА_6, який в свою чергу задіяв ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Зворотній ланцюг взаємоповязаного муж собою характеру дзвінків, здійснений безпосередньо після вчинення злочину, логічно і безумовно вписується в картину подій, викладених у обвинувальному акті і підтверджує попередні контакти зазначених осіб, а тому встановлені органом досудового розслідування обставини, колегія суддів вважає вірними.

Відсутність телефонних зєднань з абонентськими номерами ОСОБА_3 НОМЕР_27, НОМЕР_21 і НОМЕР_9 після 21-42 години 12.04.2012 року та до 08-07 години 13.04.2012 року (за виключенням зєднань з номером НОМЕР_11, який належить ОСОБА_29), суд повязує з тим, що ОСОБА_3, маючи достатній стаж роботи в органах міліції на посадах оперативного уповноваженого, який вивчав у спеціальному вищому учбовому закладі внутрішніх справ, знав та використовував під час своєї служби знання оперативно-розшукової діяльності та будучи обізнаним про можливість отримання слідчими органами інформації про абонентів, які знаходились в зоні дії базових станцій операторів мобільного звязку, що покривають місце злочину, залишив за місцем проживання мобільні телефони з відповідними SIMс - картками (вимкнув тощо), попереджаючи таким чином можливість його викриття за допомогою таких заходів як зняття інформації з його телефонних звязків.

Враховуючи викладене, суд розцінює заяви сторони захисту та показання ОСОБА_3 про непричетність до інкримінованого діяння як такі, що направлені будь-яким способом ухилитися від покарання за вчинення умисного тяжкого злочину.

Сторона захисту також посилалася на показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_28 і ОСОБА_29, які, на думку захисту, підтверджують алібі обвинуваченого про те, що приблизно з 21-40 хвилин 12.04.2012 року і до ранку 13.04.2012 року він перебував вдома разом з бабусею і цивільною дружиною.

Зазначені обставини перевірялися в ході судового розгляду і свого підтвердження не знайшли.

Так, свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснила, що 12.04.2012 року приблизно з 22 до 23 години до неї звернувся обвинувачений з проханням надати медичну допомогу його бабусі, у якої була носова кровотеча. В цей час вона прийшла у квартиру, в якій проживає ОСОБА_3 зі своєю цивільною дружиною і бабусею, надала допомогу бабусі, якій зміряла тиск і зробила інєкцію. Додому вона повернулася близько 24-00 години. День 12.04.2012 року добре запамятала тому, що це був «Чистий четвер».

Такі ж показання дали свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_20, які крім того, пояснили, що ОСОБА_3 перебував вдома до ранку 13.04.2012 року.

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні пояснила, що знайома з обвинуваченим, з яким знаходиться у дружніх стосунках. 12.04.2012 року приблизно з 22-00 години до 01-00 години 13.04.2012 року вона тричі розмовляла по телефону з ОСОБА_3 і в цей час він знаходився у себе вдома.

Суд критично оцінює показання зазначених свідків, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю доказів, у тому числі послідовними показаннями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_35, показаннями свідка ОСОБА_13 у порядку ст.225 КПК України, протоколами впізнання, відеозаписом з камери спостереження АЗС № 0417 «Лукойл-Україна» і протоколами відтворення обстановки і обставин подій.

Такі показання свідків, на думку суду, обумовлені особисто близькими родинними або дружними звязками (знайомством сусідки ОСОБА_3 медсестри ОСОБА_28 з ОСОБА_29 яка є подругою дружини обвинуваченого - ОСОБА_11М.) і не спростовують доказів обвинувачення, а тому не приймаються судом до уваги.

Суд звертає увагу на той факт, що на час телефонних звязків абонентів НОМЕР_47 (ОСОБА_11М.) і НОМЕР_30 (ОСОБА_12Ф.) о 00-01, 00-10 і 01-17 годині 13.04.2012 року телефонний звязок абонента НОМЕР_11 (ОСОБА_29) із абонентом НОМЕР_9 перервався і продовжився о 01-30 годині 13.04.2012 року.

Ця обставина, на думку суду, вказує лиш на те, що мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_9 ОСОБА_3 залишив за місцем свого проживання і за цим телефоном його цивільна дружина ОСОБА_11 спілкувалася зі своєю подругоюОСОБА_29, що у наступному обвинувачений використав на користь свого алібі у непричетності до скоєного злочину.

Показання свідка ОСОБА_33 про те, що звечора 12 квітня до ранку 13 квітня 2012 року його син ОСОБА_3 був вдома, дані зі слів свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_20, а тому судом до уваги не приймаються.

Суд вважає, що залишення телефонів дома, показання вказаних свідків з числа родичів, знайомих, сусідів ОСОБА_3 на його користь, є ні чим іншим як штучне створення обвинуваченим, стороною захисту доказів невинуватості та штучне створення алібі для ОСОБА_3

Твердження сторони захисту щодо недопустимості протоколів допиту свідків ОСОБА_35, ОСОБА_58, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_13, потерпілих ОСОБА_18В, ОСОБА_16 і ОСОБА_19, а також протоколів очних ставок між ними і обвинуваченим ОСОБА_3, що були складені під час досудового розслідування, суд не приймає до уваги, оскільки їх показання узгоджуються з усіма доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_3 та предявленого йому обвинувачення, ці особи були допитані в ході судового розгляду або допитані на досудовому розслідуванні слідчим суддею, яких не будь підстав для визнання їх недопустимими, не вбачається.

ОСОБА_5 того, під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту, суд перевіряв заяву сторони захисту про фальсифікацію слідчих дій та процесуальних документів, проведених та складених слідчими Сутулою Ю.А. та Негодою В.В., у звязку з чим було призначено судову почеркознавчу експертизу, за висновком якої фактично спростована заява сторони захисту щодо фальсифікації справи, доказів та про відсутність доказової бази про винуватість ОСОБА_3

Відповідно до висновку №4544-14 судової почеркознавчої експертизи від 08.05.2015 року експерта ОСОБА_9 науково-дослідного інституту судових експертиз (т.26 а.с.76-75), всі підписи від імені ОСОБА_62 в оригіналах наступних документів: фототаблиця від 13.04.2012 (т.1 а.с.6); фототаблиця від 13.04.2012 року (т.1 а.с.8-9); заява ОСОБА_16 без дати (т.1 а.с.83); протокол допиту ОСОБА_35 від 03.09.2012 року (т.1 а.с.109-110); протокол предявлення осіб для впізнання від 04.09.2012 року (т.1 а.с.111-114), під час якого свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_6; протокол предявлення осіб для впізнання від 04.09.2012 року (т.1 а.с.115-117), під час якого свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_6; фото впізнання ОСОБА_15 ОСОБА_6; протокол предявлення осіб для впізнання від 04.09.2012 (т.1 а.с.123-125), під час якого свідок ОСОБА_58 впізнав ОСОБА_6; фото впізнання ОСОБА_58 ОСОБА_6 (т.1 а.с.126); протокол допиту ОСОБА_6 від 04.09.2012 року (т.1 а.с.140-142); протокол огляду мобільного телефону «Нокиа» від 04.09.2012 року (т.1 а.с.143); постанова про обєднання кримінальних справ (т.2 а.с.3); протокол допиту ОСОБА_13 від 08.09.2012 (т.2 а.с.34-35); протокол додаткового допиту ОСОБА_14 від 09.09.2012 (т.2 а.с.79-80);

протокол додаткового допиту ОСОБА_15 від 09.09.2012 (т.2 а.с.83-84); протокол додаткового допиту ОСОБА_63 від 09.09.2012 (т.2 а.с.85); протокол огляду автомобіля «ВАЗ-21099» від 09.09.2012 і фототаблиця автомобіля (т.2 а.с.87,89), а, також інші документи це протоколи затримання і обшуку ОСОБА_6, розписки ОСОБА_64 і ОСОБА_63, заява ОСОБА_63, протокол про допуск адвоката ОСОБА_65, подання на обшук житла, транспортного засобу запит до кваліфкомісії адвокатів виконані самим ОСОБА_62. Ознаки навмисної зміни виконання власного підпису в досліджуваних підписах відсутні.

Всі підписи від імені ОСОБА_39 в оригіналах наступних документів: протокол затримання ОСОБА_3 (т.1 а.с.153-154); протокол допиту ОСОБА_18 від 09.09.2012 (т.2 а.с.75-77) - виконані самим ОСОБА_39. Ознаки навмисної зміни виконання власного підпису в досліджуваних підписах відсутні.

Твердження сторони захисту про неможливість використання як доказів протоколів відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_18 і ОСОБА_19 у звязку з їх недопустимістю через присутність обох потерпілих при проведенні цих слідчих дій, про що зазначив свідок ОСОБА_66 (статист), суд вважає необґрунтованими, оскільки при перегляді відеозапису цих слідчих дій дана обставина не підтвердилася.

Посилання захисту на недопустимість протоколів відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_35 (т.4 а.с.99-101, 110-113,126-131,170-172,175-177,180-183,186-188,т.7,а.с.185-187) через те, що даним особам не розяснені положення ст.ст.59,62,63 Конституції України, суд вважає безпідставними, оскільки такі права раніше розяснювались цим особам в ході їх допиту. Зазначені протоколи слідчих дій були отримані в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, а тому відповідно до п.8 Перехідних положень КПК України 2012 року є допустимими.

Показання свідка ОСОБА_34, згідно яких в ході відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_35 він, як статист, не міг розгледіти осіб, які знаходилися в зустрічному автомобілі при конкретних обставинах, суд не приймає до уваги, оскільки на протязі всього кримінального провадження свідок ОСОБА_35 давав послідовні показання, які узгоджуються з іншими доказами, фактичними даними, а тому сумнівів у їх достовірності немає і у суду не підстав вважати, що ці показання недостовірні.

Доводи сторони захисту про недопустимість протоколів предявлення ОСОБА_3 для впізнання ОСОБА_18 і ОСОБА_13 через те, що таке впізнання проводилося за фотознімками, суд вважає необґрунтованими. На думку суду, проведення впізнання у такій формі було обумовлено наявними ризиками неправомірного впливу на ОСОБА_18 і ОСОБА_13, і у звязку з цим, невідкладністю даної слідчої дії.

Під час судового розгляду ОСОБА_18 практично повністю змінив свої показання, заперечуючи факт застосування до нього насильства і факт присутності ОСОБА_3 на місці злочину. ОСОБА_13 у суді також не впізнав ОСОБА_3 як особу, від якої отримав гроші 500 гривень на заправку автокрану. Отже, побоювання органу досудового розслідування щодо впливу на цих осіб мали реальне підґрунтя.

За таких обставин, суд вважає, що проведення впізнання за фотознімками в порядку ч.5 ст.174 КПК України 1960 року було виправданим. Істотних порушень вимог ст.174 КПК України 1960 року при проведенні цієї слідчої дії не вбачається.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що відносно ОСОБА_3 проводилися оперативно-розшукові заходи. В ході таких заходів, на підставі постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року (т.5 с.п.а.с.162), відбувалося зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_3

Голос особи, телефонні розмови якої були зафіксовані під час проведення оперативно-технічних заходів (т.8 а.с.91-115), відповідно до висновку судової експертизи звукозапису №70/32-795/12 від 25.02.2013 року (т.2 с.п. а.с.197-246) належить саме - обвинуваченому ОСОБА_3

Зі змісту телефонних розмов ОСОБА_3 вбачається, що обвинувачений обговорює з ОСОБА_57 і невстановленими особами обставини місцезнаходження труб, їх ознаки, деталі демонтажу із-під землі і транспортування.

В цих розмовах ОСОБА_3 проявляє себе як особа, яка детально обізнана щодо вказаних обставин і безпосередньо планує проводити роботи з демонтажу і транспортування труб. З розмов також вбачається, що заплановані роботи є протиправними і що співрозмовники намагаються попередити їх викриття за допомогою звязків у правоохоронних органах.

Суд вважає, що цей факт викриває неправдиві показання обвинуваченого і характеризує його як особу, яка здатна спланувати і реалізувати подібний злочин.

Як зазначалося вище, такі оперативно-розшукові заходи щодо ОСОБА_3 як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж проводилися на підставі відповідного судового рішення апеляційного суду Дніпропетровської області, а тому доводи сторони захисту про їх незаконність є безпідставними. Порушень гарантій адвокатської діяльності у звязку з проведенням таких заходів не встановлено.

Посилання обвинуваченого на підміну цифрового носія, який містить телефонні розмови і який досліджувався експертом, є безпідставними і спростовуються ілюстрованою таблицею до висновку судової експертизи звукозапису № 70/32-795/12 від 25.02.2013 року, на якій зображений загальний вигляд оптичного диску з інвентарним номером і реквізитами, які відповідають даним протоколу огляду від 10.12.2012 року (т.2с.п.,а.с.245, т.8,а.с.92-115).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 заперечувала той факт, що зверталася до директора ПрАТ «Мережа Сервіс» ОСОБА_12 щодо надання автокрану для виконання вантажних робіт.

Свідок ОСОБА_12 у суді також заперечував контакти з ОСОБА_10 і ОСОБА_13 з приводу автокрану, зазначивши, що не знає, яким чином техніка ПрАТ «Мережа Сервіс» опинилася на місці злочину.

Показання ОСОБА_10 і ОСОБА_12 суперечать вищевикладеній інформації щодо їхніх телефонних звязків з 09 по 13 квітня 2012 року, показанням свідка ОСОБА_13, даним під час досудового розслідування в порядку ст.225 КПК України, і первісним показанням самого ОСОБА_12 (т.5 а.с.208-212), а тому показання цих свідків суд розцінює як недостовірні.

Мотивом цьому суд вважає родинні звязки ОСОБА_10 з цивільною дружиною обвинуваченого, а також бажання свідків заперечити свою причетність до злочину.

Свідок ОСОБА_67 суду показав, що працював керуючим на автомобільній мийці, (знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Добровольців,3д), де всі автомобілі були враховані, с занесенням до відповідного журналу. Відповідно запису у журналі авто мийки, ОСОБА_24, який у той період працював мийником - мив автомобіль «Порш Каєн». Відповідно до журналу, вказаний автомобіль перебував на мийці 12.04.2012 року приблизно о 21-00 годині. ОСОБА_24 міг повідомити його, що автомобіль був приблизно о 21-20 годині. Мийка автомобіля могла тривати одну годину. Всі співробітники вносили запис до журналу, оскільки боялися звільнення, так як вони вважали, що у приміщенні була камера відео спостереження, але до цих подій вказана камера зникла.

ОСОБА_67 у судовому засіданні, під час огляду речового доказу - журналу обліку автомобілів, що знаходились у них на мийці, підтвердив що це є саме їх журнал. Підтвердив, що згідно записів у журналі вбачається, що автомобіль «Порш Каен», знаходився у них на мийці з 21-00 години до 22-00.

Згідно відповіді ОСОБА_67 від 29.11.2012 року на адвокатський запит - 12.04.2012 року з 21-00 години автомобіль «Порш Каєн» №1234 знаходився на вищевказаній авто мийці.

Суд критично відноситься до цих показань свідка та його довідки, оскільки ОСОБА_67 не був свідком безпосередньо того, як ОСОБА_3 мив машину у зазначений в його довідці і журналі час, а знає тільки начебто зі слів ОСОБА_24, який не допрошувався теперішнім складом суддів, у звязку зі смертю ОСОБА_24

Щодо запису з журналу авто мийки, то з нього беззаперечно не вбачається, що саме - ОСОБА_3 мив автомобіль на авто мийці, оскільки відсутні в журналі його прізвище, повний номер автомобіля, контактний телефон водія клієнта, час та вартість мийки.

Що стосується показань свідка ОСОБА_24 про те, що 12.04.2012 року після 20 години на авто мийці по провулку Добровольців,3-б на ж/м Перемога у м.Дніпропетровську він мив автомобіль ОСОБА_3 «PORSCHE CAYENNE», про що зазначив у журналі реєстрації миття транспортних засобів, показань свідка ОСОБА_67, який підтвердив показання свідка ОСОБА_24 щодо наявності запису у вказаному журналі щодо мийки зазначеного автомобіля, а також даних облікового журналу авто мийки, згідно яких на аркуші 62 мається запис про повну мийку автомобіля «PORSCHE CAYENNE» після 20-00 години 12.04.2012 року, то вони не виключають можливість участі обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину після 22-00 години 12.04.2012 року.

Також не створюють алібі обвинуваченому показання свідків ОСОБА_26 і ОСОБА_22, згідно яких приблизно з 20-30 до 21-40 12.04.2012 року години вони спілкувалися з ОСОБА_3 під час гри у більярд і біля будинку обвинуваченого, оскільки вони є друззями обвинуваченного, а ці показання свідків також не виключають участь ОСОБА_3 у злочині.

Показання інших свідків, що були допитані в ході судового розгляду, судом не оцінюються, оскільки даних або значення щодо предмету доказування не містять.

У ході судового розгляду не знайшов свого обєктивного підтвердження факт особистих неприязних стосунків у минулому між слідчим прокуратури ОСОБА_21 і обвинуваченим ОСОБА_3, за твердження останнього - нібито з-за якої то дівчини, а тому такі твердження останнього, суд вважає явно надуманими та розраховані на спростування обвинувачення.

Окремої оцінки заслуговують показання потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_18 і ОСОБА_19, а також свідка ОСОБА_13, що були дані ними в ході кримінального провадження.

Так, при медичному обстежені 13.04.2012 року в ОКЗ «Бюро СМЕ» ОСОБА_16 пояснив, що в ніч з 12 на 13 квітня 2012 року пятеро невідомих (з метою пограбування, коли він знаходився на робочому місці) били його дубинками по голові, обличчю, тулубу, верхнім кінцівкам. Також били порожньою скляною пляшкою по голові (при цьому пляшка не розбилася) і надягли йому на руки наручники (т.1 а.с.57).

У ході допиту 08.05.2012 року у якості потерпілого ОСОБА_16 пояснив, що працює охоронцем ДГ «Дніпро», на якій знаходиться техніка і сталеві труби, залишені на зберігання. 12.04.2012 року о 22-30 годині біля вагончика охорони на нього напали 4 чи 5 чоловіків у масках і почали наносити йому удари дубинками по голові. Після цього вони затягли його до вагончику, звязали руки пластиковими затискачами і привязали його до ліжка. Через деякий час приїхали люди за сіном і чоловіки в масках також нанесли їм удари, після чого поклали на підлогу. Далі він почув звук вантажних автомашин і люди в масках вийшли на вулицю. Через деякий час він почув звук легкових автомашин, а потім приїхав власник труб і працівники міліції (т.1 а.с.80-82).

Аналогічні показання ОСОБА_16 дав в ході додаткового допиту 09.09.2012 року, а при відтворенні обстановки і обставин події 28.09.2012 року показав на місці механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень і повністю підтвердив раніше дані ним показання (т.2 а.с.81-82, т.4 а.с.99-101,104).

24 жовтня 2012 року ОСОБА_16 звернувся до слідчого із заявою, у якій зазначив, що 12.04.2012 року близько 23 години до нього у вагончик зайшли невідомі, один із яких наказав лягти на ліжко. Фізичного насильства до нього не застосовувалось (т.6 а.с.135), приблизно о 21-00 помітив двох неохайно одягнених чоловіків, які намагались викрасти запчастини з трактора і коли він їх викрив, між ними сталася сутичка і після цього вони побігли у напрямку аеропорту, про що надав заяву від 24.10.2012 року (т.6 а.с.135).

Суд зазначає, що с заявою ОСОБА_16 звернувся тільки через більш півроку після подій злочину та затримання ОСОБА_3 12.09.2012 року і обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не виключає про наявність тиску на потерпілого збоку оточення обвинуваченого для звернення з заявою від 24.10.2012 року та зміною своїх показань на користь обвинуваченого.

У подальшому, при додатковому допиті 31.10.2012 року ОСОБА_16 пояснив, що 12.04.2012 року близько 23 години він знаходився на чергуванні по охороні 1-го відділення ДГ «Дніпро», і в цей час, почувши гавкіт собак, вийшов із вагончика і пройшовся по території. Нікого не помітивши, він повернувся у вагончик, куди приблизно через 3-5 хвилин зайшли 4-5 невідомих чоловіків, одягнуті у все темне, у яких на головах були маски, а на руках рукавички. Невідомі представилися працівниками УБОЗ і сказали йому лежати. Він ліг на ліжко і одразу один із невідомих привязав руки до ліжка пластиковими затискачами. Він лежав головою донизу і того, що відбувалося у вагончику не бачив. Приблизно через 30 хвилин у двері постукали і сказали, що приїхали за соломою. Цих осіб завели у вагончик і поклали на підлогу. Невідомі в масках говорили їм, що вони з УБОЗ. Після цього він знаходився у тому ж положенні приблизно 40 хвилин 1 годину. Невідомі виходили з вагончика на вулицю, про щось розмовляли. В цей час він почув звук руху автомобілів. Через деякий час невідомі в масках вискочили, і як він зрозумів, уїхали. Після цього приїхав власник труб з іншими чоловіками, один із яких звільнив йому руки. Пізніше приїхали працівники міліції. Щодо тілесних ушкоджень, то їх йому спричинили не чоловіки в масках, а близько 21 години два невідомих чоловіка, можливо наркомани, яких він застав біля трактора у той час, як вони хотіли щось викрасти. Раніше давав показання про його побиття чоловіками в масках у звязку з тим, що про це йому сказали чоловіки у цивільному одязі, які після його звільнення знаходилися на місці події (т.6 а.с.141-145).

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 пояснив, що 12.04.2012 року близько 21 години знаходився на робочому місці у приміщенні сторожки охорони 1-го відділення ДГ «Дніпро». У цей час він вийшов на гавкіт собак і побачив двох невідомих чоловіків, які намагалися щось вкрасти з трактора, що стояв на охоронюваній території неподалік від сторожки. Коли він підбіг до них, то вони за допомогою палиць завдали йому тілесні ушкодження - били по голові і тулубу, після чого зникли з місця події. Через дві години в сторожку зайшли невідомі особи в масках, представилися співробітниками міліції та запропонували йому лягти на ліжко. Він підкорився, після чого вони привязали його руки пластиковими фіксаторами до бильця ліжка. Через декілька хвилин приїхали ОСОБА_18 і ОСОБА_19 за соломою. Невідомі в масках поклали їх на підлогу і заборонили їм рухатися. Пізніше, хвилин через двадцять, зявилися особи, які представилися власниками труб і через деякий час його звільнили. Після цього він вийшов із приміщення сторожки на двір, де зустрів двох невідомих осіб у цивільному одязі, які сказали, що вони співробітники міліції та що йому необхідно дати пояснення про те, що саме невідомі особи в масках завдали йому тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_18 при медичному обстежені 14.04.2012 року в ОКЗ «Бюро СМЕ» пояснив, що 12.04.2012 року двоє невідомих чоловіків у масках били його руками, ногами, деревяною палицею по голові, обличчю, тулубу, кінцівкам, при цьому він падав на підлогу (т.1 а.с.59).

У ході допиту 09.09.2012 року ОСОБА_18 пояснив, що 12.04.2012 року приблизно о 22-30 годині разом із ОСОБА_19 на автомобілі «Газель» прибув до сторожки, розташованої при вїзді на територію 1-го відділення ДГ «Дніпро». Вони направилися до сторожки з метою отримання дозволу у сторожа набрати сіна. Коли він постукав у двері сторожки, вони різко відчинилися і невідомий чоловік у масці почав наносити йому удари деревяною палкою в область голови, нанісши близько 6 ударів. Від отриманих ударів він присів наприсядки і повернувшись, побачив, як інший чоловік у масці металевою телескопічною дубинкою наносить удари ОСОБА_19 по тілу. Після цього їх заштовхали у сторожку і повалили на підлогу, наносячи при цьому удари. Невідомі кричали, що вони являються співробітниками міліції. У сторожці на ліжку він бачив чоловіка, руки якого були звязані та прикріплені до бильця ліжка за допомогою пластикового хомута (т.2 а.с.75-77).

Аналогічні показання ОСОБА_18 дав в ході додаткового допиту у якості потерпілого 26.09.2012 року. Також пояснив, що раніше у своїх показаннях вказував про те, що не може впізнати нападників, оскільки побоювався, що особи в масках мають відношення до правоохоронних органів і можуть завдати йому шкоду, але тепер може це зробити. Власноручно намалював обличчя одного з нападників, який поза сторожкою знімав маску, а саме ОСОБА_3 (т.4 а.с.74-79).

Такі ж показання ОСОБА_18 дав слідчому 10.12.2012 року (т.8 а.с.83-87), а потім 11.12.2012 року слідчому судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська (т.8 а.с.44).

У ході відтворені обстановки і обставин події 10.10.2012 року ОСОБА_18 вкотре підтвердив викривальні ОСОБА_3 показання і на місці злочину показав механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень (т.4 а.с.170-172,174).

15.10.2012 року ОСОБА_18 впізнав по фотознімкам ОСОБА_3 і ОСОБА_56 як осіб, що вчинили розбійний напад 12.04.2012 року (т.5 а.с.7-9,13-15).

У ході очної ставки із ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_18 знову підтвердив показання, що були дані ним раніше, зазначивши, що впізнає ОСОБА_3 як особу, яку 12.04.2012 року бачив без маски поблизу сторожки (т.7 а.с.85-93).

Однак, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 заявив, що надані ним раніше показання частково не відповідають дійсності. Насправді, у сторожку він заходив із відкритою пляшкою пива, тримаючи її попереду. Коли відкрилися двері, він пролив пиво на особу в масці і саме з цим було повязане застосоване до нього насильство. Осіб у масці він сприймав як працівників міліції і підкорявся їхнім наказам. Що стосується впізнання ОСОБА_3, то зробити це його переконали співробітники міліції, пояснивши, що всі його впізнали і це проста формальність. Насправді він ОСОБА_3 не впізнає. Протоколи, що були складені раніше, підписував не читаючи, оскільки не мав на це часу. Протокол відтворення подій підписував «заднім числом». У подальшому доповнив, що перед тим, як покласти його з ОСОБА_19 на підлогу, особи у масках надали їм підстилку.

Потерпілий ОСОБА_19 у ході допиту 09.09.2012 року пояснив, що 12.04.2012 року приблизно о 22-00 разом із ОСОБА_18 прибув до території 1-го відділення ДГ «Дніпро» за соломою. Коли ОСОБА_18 постукав у двері сторожки, вони різко відчинилися і звідти вибігли два невідомих чоловіка у масках. Один з них почав наносити деревяною палкою удари ОСОБА_18 по голові, а другий з металевою телескопічною дубинкою направився до нього. Далі цей чоловік, застосовуючи фізичне насилля, притис його до землі та затягнув у сторожку. При цьому нападники кричали, що вони являються співробітниками міліції. Після цього невідомі повалили їх на підлогу і почали кричати, що він з ОСОБА_18 крадії і вони у змові з охоронцем. У сторожці на ліжку він бачив чоловіка, руки якого були звязані та прикріплені до бильця ліжка за допомогою пластикових хомутів (т.2 а.с.93-95). Аналогічні показання ОСОБА_19 дав при допиті 26.09.2012 року. В ході відтворення обстановки і обставин події 10.10.2012 року потерпілий показав на місці механізм застосуванні до нього фізичного насильства і повністю підтвердив раніше дані ним показання (т.4 а.с.81-84, т.4 а.с.175-177,179).

На допиті 14.12.2012 року потерпілий ОСОБА_19 підтвердив зазначені показання і доповнив, що в ході нападу йому також було нанесено дубинкою чи рукою близько 2-х ударів в область спини (т.8 а.с.160-163).

Однак, у судовому засіданні ОСОБА_19 частково змінив свої показання, зазначивши що ніхто йому ударів не наносив і він не бачив, щоб ОСОБА_18 били деревяною палкою. Осіб у масках він сприймав як працівників міліції та підкорявся їхнім наказам. У подальшому доповнив, що перед тим, як покласти його з ОСОБА_18 на підлогу, особи у масках надали їм підстилку.

Свідок ОСОБА_13 у ході допиту 24.10.2012 року пояснив, що працює на посаді водія автокрана ПрАТ «Мережа Сервіс», директором якого є ОСОБА_12 11.04.2012 року йому зателефонував ОСОБА_12 і спитав, чи зможе він 12.04.2012 року вивантажити труби, на що він відповів, що зможе. Тоді ОСОБА_12 сказав, що дасть його телефон чоловіку, який з цього питання з ним звяжеться. Після цього зателефонував невідомий чоловік і сказав, що домовлявся з ОСОБА_12 щодо автокрана. Також сказав, що роботи будуть з вивантаження труб і що місце роботи він повідомить пізніше. 12.04.2012 року о 18-00 годині цей чоловік знов зателефонував і сказав їхати до АЗС «Лукойл», що розташована на Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську. Він повідомив чоловіка, що в нього немає пального, на що чоловік відповів, що заправить автокран на місці. Біля 19-00 години він прибув на обумовлене місце, про що по телефону повідомив зазначеного чоловіка. Чоловік сказав йому чекати на місці і він простояв там біля 2 годин. Приблизно після 21-00 години приїхав невідомий на автомобілі «АUDI» сріблястого кольору, передав йому 500 грн. для заправки автокрана і попросив ще почекати, а сам уїхав. Він заправився (згідно чеку о 21-54 годині), виїхав на Запорізьке шосе і знов став чекати. Приблизно через 40 хвилин йому посигналив автомобіль «АUDI» сріблястого кольору, з пасажирського вікна якого невідомий чоловік помахав йому рукою і він поїхав слідом за ним. На повороті праворуч пасажир автомобіля «АUDI» вказав йому напрямок руху до місця розвантаження, зазначивши, що там його зустрінуть. Біля вагончика зі шлагбаумом він побачив невідомого чоловіка, одягнутого у темне, який жестом вказав напрямок руху і побіг попереду. Він поїхав за ним і зупинився біля труб. Після цього невідомий сказав, щоб він приготував кран до роботи, а сам пішов. Приблизно через 5-10 хвилин до місцезнаходження труб підїхав вантажний автомобіль і підійшли два чоловіка для виконання стропильних робіт. Ще через 5 хвилин приїхали працівники міліції. У подальшому йому стало відомо, що у вагончику знаходилися звязані охоронці. Про цю подію він повідомив по телефону ОСОБА_12 (т.5,а.с.213-220).

Того ж дня ОСОБА_13 впізнав по фотознімкам ОСОБА_3 як особу, яка 12.04.2012 року на Запорізькому шосе у м.Дніпропетровську давала йому 500 грн для заправки автокрану (т.5 а.с.221-223).

У ході очної ставки із ОСОБА_3 свідок ОСОБА_13 знову підтвердив показання, що були дані ним раніше, зазначивши, що впізнає ОСОБА_3 як особу, яка 12.04.2012 року на Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську давала йому 500 грн. для заправки автокрану (т.5 а.с.177-180).

Слідчому судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Савченко Є.М. дав аналогічні показання, однак зауважив, що ОСОБА_3 не впізнає (т.8 а.с.53, т.3 с.п., а.с.15).

У судовому засіданні ОСОБА_13 відмовився від раніше даних показань, зазначивши, що ніяких наказів приймати участь у вантажних роботах ОСОБА_12 йому не давав. Насправді роботу йому запропонував невідомий чоловій напередодні та про цю роботу він директора не повідомляв. Впізнати особу, яка давала грошові кошти на заправці він не може, марка автомобіля, на якому приїхала ця особа йому невідома. Що стосується попередніх показань і впізнання ОСОБА_3, то це відбувалося у приміщенні прокуратури і протоколи він підписував не читаючи. Побоювався відповідальності за вчинені дії, а тому сказав слідчому, що приймати участь у вантажних роботах йому наказав керівник. Показання, що були дані ним слідчому судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська правдиві лише у тому, що ОСОБА_3 він не впізнає. Також доповнив, що особа, яка дала йому кошти на заправці була світловолосою, а кількість труб на місці події не перевищувала 15-20 штук.

Таким чином, у ході кримінального провадження потерпілі ОСОБА_16, ОСОБА_18 і ОСОБА_19 істотно змінили показання щодо злочину, заперечуючи окремі обставини, що є ознаками даного злочину. У ході судового розгляду загалом орієнтувалися на позицію захисту і від будь-яких претензій до обвинуваченого відмовилися. Просили виправдати ОСОБА_3 за невинуватістю. Свідок ОСОБА_13 відмовився від попереднього впізнання ОСОБА_3 і зазначив риси особи, не притаманні обвинуваченому. Також заперечував факт доручень на виконання вантажних робіт з боку ОСОБА_12

Суд зауважує, що окрім того, що показання цих осіб у суді суперечать сукупності наведених вище доказів та їхнім же показанням, що були дані у ході досудового розслідування, вони, на думку суду, рясніють такими деталями, які логічно не вписуються в картину розбійного нападу і є явно надуманими. Зокрема про те, що нападники надали ОСОБА_18 і ОСОБА_19 підстилку перед тим, як покласти їх на підлогу, переймаючись, таким чином, їхнім здоровям. Або про те, що нападники пристебнули ОСОБА_16 до ліжка та поклали ОСОБА_18 і ОСОБА_19 на підлогу, не застосовуючи при цьому насильства. Або про те, що застосування насильства до ОСОБА_18 було обумовлено проливанням пива на особу в масці.

Наведені потерпілими і свідком ОСОБА_13 мотиви, з яких вони раніше давали інші показання, обєктивно не підтверджуються і, на думку суду, є неспроможними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про явну недостовірність показань ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_13, що були дані ними в судовому засіданні, а тому не посилається на них у вироку.

ОСОБА_5 цього, оскільки система кримінального правосуддя істотною мірою залежить від суворого дотримання потерпілими (свідками) обовязку говорити правду і у звязку з цим, необхідністю пильного контролю за виконанням цього обовязку з боку суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі«Х і Y проти Федеративної Республіки Німеччина від 02.03.1983 року»), суд вважає необхідним ініціювати проведення досудового розслідування за даними фактами, вважаючи, що таке відверте порушення закону цими особами не повинно залишитись безкарним.

Також суд вважає за необхідне висвітлити фактичні дані, які дають підстави зробити висновок про застосування неправомірного тиску в даному кримінальному провадженні.

Так, було встановлено, що під час досудового розслідування слідчому прокуратури ОСОБА_21 погрожував розправою батько обвинуваченого ОСОБА_33

Про такі погрози з боку ОСОБА_33 заявляв і свідок ОСОБА_6 (т.3 а.с.76).

В ході впізнання свідок ОСОБА_8 просив проводити дану слідчу дію без візуального контакту з особою, побоюючись за свою безпеку (т.4 а.с.158).

14.12.2012 року до ЄРДР були внесені відомості за заявою ОСОБА_13 про погрози застосування до нього насильства з боку невідомих осіб з метою спонукання до дачі завідомо неправдивих показань (т.6 с.п. а.с.41-42).

До потерпілого ОСОБА_18, свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_13 застосовувались заходи безпеки.

У своїй заяві свідок ОСОБА_5 повідомив, що під час судового засідання у ОСОБА_9 районному суді, невідома жінка, присутня у залі, показувала йому аркуш паперу з погрозами (т.10 с.п. а.с.128).

Як вбачається, тиск на свідків обвинувачення мав постійний та системний характер, а тому, у суду є достатні підстави вважати, що цей тиск чи вплив у інший спосіб були реальною причиною зміни показань потерпілими ОСОБА_18, ОСОБА_16 і ОСОБА_19, свідками ОСОБА_13 і ОСОБА_12 на користь сторони захисту, безпосередньо - на користь обвинуваченого ОСОБА_3

На користь такого висновку також свідчать показання ОСОБА_7 і ОСОБА_8, згідно яких, батько обвинуваченого - ОСОБА_33 зустрічався з ними в ході досудового розслідування і обговорював обставини кримінального провадження.

Кримінальним процесуальним законодавством України визначається порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень.

З огляду на вказані обставини, суд вважає можливим визнати допустимими доказами показання свідків ОСОБА_35 і ОСОБА_48 зі слів потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_18 і ОСОБА_19 в порядку ст.97 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, яке діяло до і після 19 листопада 2012 року, тобто в порядку КПК України 1960 року і КПК України 2012 року, а тому розцінюються судом як допустимі. Доводи захисту про недопустимість цих доказів є необґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочинів та необхідність призначення йому покарання, передбаченого законом.

У ході судового розгляду сторона захисту наполягала на тому, що свідок ОСОБА_6 обмовляє ОСОБА_3 через помсту обвинуваченому за дії, повязані з документуванням протиправної діяльності цього свідка у сфері незаконних операцій з металобрухтом під час роботи ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ.

Такі доводи не знайшли обєктивного підтвердження, необґрунтовані, спростовуються сукупністю досліджених доказів, у тому числі, показаннями дільничних інспекторів міліції ОСОБА_42 і ОСОБА_43, які в суді пояснили, що будь-якої інформації щодо протиправної діяльності ОСОБА_6 вони від ОСОБА_3 не отримували, телефонними перемовами ОСОБА_6 з ОСОБА_3 на протязі тривалого часу, також і 12.04.2012 року.

ОСОБА_6 допитувався в ході судового розгляду і його показання ретельно перевірялися на предмет відповідності іншим фактичним даним, а стороні захисту була надана можливість детально допитати цього свідка щодо обставин кримінального провадження.

Аналіз показань ОСОБА_6 свідчить про те, що вони повністю узгоджуються з доказами, покладеними судом в основу вироку. Показання цього свідка були послідовними в ході кримінального провадження і, на думку суду, логічно вписуються в картину події злочину.

Те що ОСОБА_6 тривалий час був підозрюваним, протягом великого часу знаходився під підпискою про невиїзд, що на думку сторони захисту було тиском на останнього - є необґрунтованим та не маючим ніякого правового значення, оскільки свідок не заявляв про тиск на нього з боку слідчих органів, а навпаки, припускав про можливу причетність у скоєнні незаконних дій відносно нього збоку оточення сімї ОСОБА_3 або оточення останнього, у вигляді незаконного за ним нагляду, пошкодження коліс на автомобілі, у звязку з чим він був вимушений звернутись до правоохоронних органів для забезпечення свого особистого захисту.

ОСОБА_6 обвинувачення не предявлялось, а кримінальна справа відносно нього закрита за відсутністю у його діях будь-якого складу злочину, постанова про це не скасована та на теперішній час є законною.

Твердження ОСОБА_3 щодо неможливості спілкування з ОСОБА_6 як особою, яка займається протиправною діяльністю у сфері металобрухту, а також про те, що він ніколи не займався діяльністю у цій сфері, суд також вважає надуманими.

Ніхто з свідків суду не підтвердив, що ОСОБА_3 у минулому припиняв яку-небудь незаконну діяльність ОСОБА_6, брав участь як оперативний уповноважений у оперативно-розшукових заходах, розробки свідка як фігуранта справ, що після подій 12.04.2012 року обвинувачений здійснював які-небудь такі заходи щодо затримання або розшуку ОСОБА_6 та з цього приводу звертався до правоохоронних органів, у тому числі до своїх колишніх колег.

З телефонних звязків абонентів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 з 09 по 13 квітня 2012 року постійно спілкувався з ОСОБА_6 та особами, оголошеними у розшук, а також особами, задіяними для завантаження і перевезення труб,

З огляду на викладене, суд вважає, що такі твердження ОСОБА_3 відносно свідка ОСОБА_6 є не чим іншим як позиція обвинуваченого та обрана лінія його захисту, яка спрямована на відволікання уваги до його особи, на зменшення його ролі у скоєному, перекладання винуватості у скоєному злочині з себе на іншу особу ОСОБА_6, якого він використав для своїх злочинних дій та який не був обізнаний щодо наміру ОСОБА_3 викрасти чуже майно, а, також для усунення доказової бази його винуватості.

Відсутність у теперішній час речових доказів труб, а, тому на твердження стороні захисту це є перешкодою для ухвалення судом судового рішення, суд вважає безпідставним та не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, оскільки під час досудового розслідування труби були оглянуті належним чином та оцінені, а дій ОСОБА_30 з цього приводу знаходяться по за межами кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3

Також не має ніякого правового значення твердження сторони захисту, що ОСОБА_62 та ОСОБА_39 не могли бути включені в слідчу групу для розслідування кримінального провадження, оскільки на час винесення постанови від 17.04.2012 року не перебували на посаді слідчого, оскільки в зазначений період часу вони ніяких слідчих дій не проводили, а станом на вересень 2012 року вже знаходились на посаді слідчого та мали право на проведення слідчих дій.

Відповідно КПК України 1960 року до складу слідчо-оперативної групи могли бути включені інші працівники міліції, тому суд вважає включення їх як слідчих є тільки помилкою у визнанні їх посад.

Прокуратурою Дніпропетровської області дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.3 ст.15 та ч.3 ст.186 КК України, що виразилися в незакінченому замаху на відкрите викрадання чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого за попередньою змовою групою осіб та з проникненням в інше сховище, оскільки обвинувачений, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Колегія суддів вважає невірною кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч.З ст.15 та ч.З ст.186 КК України, оскільки в діях обвинуваченого відсутня кваліфікуюча ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України як грабіж, поєднаний з проникненням в інше сховище, з огляду на наступне.

Прокуратура Дніпропетровської області вважала, що труби які були предметом злочину, перебували на території яка була під охороною.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком прокуратури, який є необґрунтований.

Відповідно до п.22 Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, огород, ставок, поле, тощо»

В судовому засіданні встановлено, що сталеві труби знаходились в полі, на відкритій, неогородженій ділянці, за межами охоронюваної території тракторної бригади 1-го відділення ДГ «Дніпро».

В судовому засіданні встановлено, що сталеві труби зберігалися не на охоронюваній території 1-го відділення ДГ «Дніпро», сторожові собаки для цієї цілі не використовувались, до труб був вільний доступ, у тому числі наявність інших чотирьох підїзних шляхів та тільки з яких один мав шлагбаум. То, що до території доступ був обмежений шлагбаумом, немає ніякого правового значення, оскільки шлагбаум перш за все - засіб для швидкої перепони або звільнення шляху для транспорту та контролю врегулювання вїзду на територію чи виїзду.

Наявність на території 1-го відділення ДГ «Дніпро» приміщення у вигляді вагончику також не є доказом, що територія знаходилась під охороною, оскільки функціональне значення вказаного приміщення було тимчасове перебування всіх працівників підприємства і використання його для своїх побутових цілей.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_31, завідуючої 1-го відділення ДГ «Дніпро», ні усного, ні письмового договору між ТОВ «Триумф-Трейд» і керівництвом ДГ «Дніпро» щодо охорони труб ніколи не укладалось та останніми не охоронялось.

Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_16, свідків ОСОБА_34, ОСОБА_46, охорона вказаних труб ними не здійснювалася та ніяких письмових або усних вказівок на це від свого керівництва вони ніколи не отримували.

Згідно до листів адміністрації ДГ «Дніпро» від 29.04.2013 року та 22.07.2014 року № 90, металеві труби, які належали ТОВ «Триумф-Трейд», мали бути вивезені останніми з 01.01.2012 року, на вказаній території знаходиться не повинні, оскільки були відсутні правові підстави.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати не за ч.З ст.15 та ч.З ст.186 КК України, а за ч.3 ст.15 та ч.2 ст.186 КК України, як незакінчений замах на відкрите викрадання чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, оскільки обвинувачений, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з виключенням з обвинувачення кваліфікуючої ознаки складу кримінального правопорушення «проникнення в інше сховище».

2) Прокуратурою Дніпропетровської області ОСОБА_3 предявлено обвинувачення за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, тобто, у незаконному поводженні зі зброєю, що,

«…05.09.2012, в період часу з 21.50 год. по 22.30 год., в районі автовокзалу, який розташовано за адресою вул.Дніпропетровського шосе,1 у місті Кривому Розі Дніпропетровської області під час проведення санкціонованого обшуку належного ОСОБА_68 - сестрі ОСОБА_3, автомобіля НОМЕР_48, яким постійно користувався ОСОБА_3, у відділенні лівої передньої дверці з боку водія виявлено та вилучено предмет у вигляді ножа довжиною 308 мм, який відповідно до висновку експерта № 70/03-712 від 07.11.2012 є мисливським ножем загального призначення, виготовленим саморобним способом та відноситься до категорії холодної зброї колючої дії, та який ОСОБА_3 умисно переміщував у своєму транспортному засобі, тобто носив без передбаченого законом дозволу…».

Умисні дії ОСОБА_3, що виразилися в носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ч.2 ст.263 КК України.

На думку сторони обвинувачення, винуватість ОСОБА_3 підтверджується:

показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_45, ОСОБА_69,

письмовими доказами, а саме:

- протоколом обшуку від 05.09.2012 року, із якого вбачається, що при обшуку автомобіля НОМЕР_49 чорного кольору в лівій передній двері працівниками міліції у присутності понятих виявлений і вилучений мисливський ніж з рукояткою коричневого кольору у чохлі. Також в автомобілі виявлені та вилучені мобільні телефони «NOKIA 6230», «MOTOROLLA w 210», «SAMSUNG DUOS», «MOTOROLLA» з сім-картою «People», інші предмети та речі, які були упаковані в поліетиленові пакети та опечатані. Щодо виявлених при обшуку предметів, як зазначено у протоколі, ОСОБА_3 пояснив, що «…все, окрім знайдених документів, належить йому…» (т.1 а.с.151-152);

- висновком експерта № 70/03-712 від 07.11.2012 року, із якого вбачається, що ніж довжиною 308 мм, вилучений 05.09.2012 року під час обшуку автомобіля НОМЕР_49, є мисливським ножем загального призначення, виготовлений саморобним способом і відноситься до категорії холодної зброї колючої дії (т.5 а.с.202-205);

- протоколом огляду предметів від 21.10.2012 року, відповідно до якого були оглянуті речі та документи, вилучені в ході обшуку 05.09.2012 року, у тому числі мисливський ніж (т.5 а.с.95-96);

- речовим доказом мисливським ножем, переданим до камери зберігання речових доказів прокуратури Дніпропетровської області на підставі постанови слідчого Тимошенка В.В. від 11.12.2012 року (т.9 а.с.18).

Доказами у кримінальній справі є такі, одержані відповідно до закону, фактичні дані, які загалом відповідають вимогам належності до справи, допустимості та достовірності.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому законом (ч.1 ст.86 КПК України). Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_9 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 ст.87 КПК України).

Фактичні дані є недопустимими і не повинні мати значення доказів, якщо вони отримані з порушенням процесуальної форми слідчої дії. Фактичні данні як докази мають бути достовірними, що означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності, у буквальному смислі це дані, які відповідають дійсності фактам.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою провину не визнав.

Суду показав, що злочин він не скоював. З приводу виявленого під час обшуку у місті Кривий Ріг та вилученого з автомобіля НОМЕР_48 ножа, який відповідно до висновку експерта є холодною зброєю, показав, що він йому не належить, про його існування в автомобілі йому нічого не було відомо. Проведення обшуку автомобіля «Порш Каєн», під час якого був вилучений ніж, слідчий Дон А.В. провів з грубими порушеннями вимог КПК України. Всі докази, матеріали кримінального провадження щодо вилученого ножа, сфальсифіковані, а досудове розслідування по кримінальній справі здійснювалося слідчими Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровські області, а також слідчим прокуратури ОСОБА_21 з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства України. Дописку, яку слідчий Дон А.В. вчинив в протоколі обшуку і де він вказав, що «ОСОБА_16 пояснил ОСОБА_70, все вышеперечисленное, кроме изъятых документов, принадлежит ему» (т.1 а.с.151-152), дійсності не відповідає і є умисним спотворенням процесуального документу та обставин того, що насправді відбувалося під час обшуку. Вважає, що ніж міг потрапити в автомобіль, тому що, крім нього, автомобілем користувалися всі члени сімї - батько ОСОБА_3, мати ОСОБА_71, сестра ОСОБА_72, цивільна дружина ОСОБА_73, часто зі своїми близькими знайомими їздили в різні місця на відпочинок, тому не виключає того, що хтось із знайомих міг залишити ніж в цьому автомобілі. Але найбільш достовірним, що ніж йому підкинули ввечері 05.09.2012 року працівники міліції під час проведення обшуку. ОСОБА_5 того, його спеціально слідчим було позбавлено права на захист, яке полягає у неможливості ним або адвокатами поставити питання експерту при призначенні експертизи, заявити клопотання про надання дозволу бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень.

Стороною захисту заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими «…з приводу виявленого під час обшуку 05.09.2012 року у місті Кривий Ріг та вилученого у відділенні лівої передньої дверці з боку водія з автомобіля НОМЕР_48, яким ОСОБА_3 постійно керував, ножа, який відповідно до висновку експерта є мисливським ножем загального призначення, виготовленим саморобним способом та відноситься до категорії холодної зброї колючої дії…», - а саме протоколу обшуку від 05.09.2012 року автомобіля «PORSCHE CAYENNE», реєстраційний номер НОМЕР_50, складеного слідчим Дон О.В.

Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободі людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави (ст.3 Конституції України).

У відповідності до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.62 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності з ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню. Подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, та відповідно до ч.2 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Вище вказані показання обвинуваченого ОСОБА_3 стороною обвинувачення не спростовані, більш того свідки, які були допитані під час судового розгляду, суду показали.

Свідок ОСОБА_27, що він як слідчий Дніпропетровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, за дорученням начальника слідчого відділу, можливо у 2012-2013 році, на підставі ухвали суду, у складі оперативної групи, у м.Кривому Розі провів обшук автомобіля, яким керував ОСОБА_3 позашляховика темного кольору, та складав протокол обшуку. Що знайшли під час обшуку, не памятає. Обшук проводили працівники оперативного супроводу, всього 5 осіб, а протокол складав він особисто, у якому вказав все, що було вилучено з автомобіля. Чи вилучався ніж під час обшуку автомобіля «Порш Каен», він не памятає, чи є дописка в протоколі обшуку від 05.09.2012 року пояснити суду не може. Про інші події не памятає за спливу тривалого часу та не памятає, що казав ОСОБА_3, коли знайшли ніж.

Свідок ОСОБА_45, що знав ОСОБА_3, з яким разом працював у райвідділу міліції, брав участь у затриманні останнього у м.Кривий Ріг. Хто конкретно обшукував машину, не памятає, що знайшли у машині, не знає. Він як оперуповноважений ОУР разом з іншими працівниками міліції був присутній у м.Кривому Розі біля автовокзалу при проведенні обшуку автомобіля, яким керував ОСОБА_3 та затриманні останнього, якого затримали, коли той йшов від автомобіля «Порше» на відстані 30-40 метрів. В середині автомобіля перебувало один або двоє йому невідомих. Обшук автомобіля проводив слідчий, припускає, що це був ОСОБА_62, але точно вказати не може. Під час обшуку він знаходився поблизу автомобіля і стояв поруч із обвинуваченим, співробітниками міліції та ще двома особами. Що саме, та де було знайдено і вилучено щось під час проведення обшуку, він вказати не може.

Свідок ОСОБА_5, що восени 05.09.12 року у темний час доби приблизно о 21-00 21-30 годині на зупинці громадського транспорту до нього з ОСОБА_74 підійшли працівники міліції і повідомили, що їм необхідні поняті, надали свою згоду та пішли за ними. На місці стояв автомобіль темного кольору, біля якого стояли люди були в наручниках і співробітники міліції згодом почали обшук автомобіля, під час якого знаходили різні предмети. Під час проведення обшуку було вилучено мобільний телефон та папери. Більш нічого не вилучалось. Коли вони з ОСОБА_74 підійшли до автомобіля, дверцята його були відчиненими, а працівники міліції повідомили, що будуть шукати зброю, при цьому вважає, що у такому стані автомобіль знаходився приблизно 10 хвилин. Один співробітник міліції записував на капоті автомобіля, а інший, щось шукав в салоні автомобіля, проводив обшук. Вилучене було поміщено у прозорі пакети та запечатане у їх присутності. Він під час проведення обшуку перебував на відстані одного метру від дверцями автомобіля і перед ним була спина співробітника міліції. Йому не було розяснено його права та обовязки, нічого не зачитувалось. При наданні протоколу обшуку для підпису з ним у повному обсязі не знайомився. Зазначає, що при вилученні речей з автомобіля, на бирках до ножа, свого підпису не ставив. Також, уточнює, що він тільки через 10 хвилин після його розмови с працівниками міліції - обійшовши територію автовокзалу, підійшов до автомобіля «Порш Каен», двері якого були відкриті та біля нього стояло декілька чоловіків. З м.Кривий Ріг до м.Дніпропетровська він приїхав на маршрутному таксі. 04.08.2015 року на автовокзалі його зустріла прокурор і привезла на таксі до суду. Вона нагадувала йому про події, що відбувалися, коли це могло бути. Прокурор нагадувала йому про дату подій та казала за ніж. Запитала його, чи був ніж? На що він відповів, що не памятає.

Свідок ОСОБА_69 у судовому засіданні пояснив, що він спільно з ОСОБА_3 і ще декількома своїми знайомими у вечірній час доби прибув на автовокзал м.Кривого Рогу на автомобілі «PORSCHE CAYENNE» під керуванням ОСОБА_3 У той час, коли ОСОБА_3 вийшов із автомобіля щоб забрати посилку, до автомобіля швидко наблизилися невідомі особи, які витягли з автомобіля усіх присутніх на вулицю. Ці особи представилися співробітниками міліції. Далі бачив, як неподалік від автомобіля затримали і ОСОБА_3, коли останній повертався. Проводити обшук почали у відсутність понятих, які підійшли тільки згодом. Під час проведення обшуку в автомобілі він перебував на відстані приблизно 10 метрів від нього, що саме було вилучено вказати не може. Зазначає, що коли його та інших, що разом були в автомобілі затримали та взяли в наручники, ОСОБА_3 в цей час був на відстані від автомобіля 30 40 метрів. Йому відомо про неприязні відносини між ОСОБА_3 та слідчим Драгуновим В.В., у звязку з особистою симпатії до однієї дівчини. Також йому відомі про неприязні відносини між ОСОБА_3 з ОСОБА_6, у звязку з затриманням останнього обвинуваченим у 2010 році, коли ОСОБА_3 працював у міліції.

Під час судового розгляду встановлено наступне.

17.04.2012 року постановою слідчого СО Дніпропетровського РО ГУ МВС України в Дніпропетровської області Солодовник було порушена кримінальна справа № 4121356 за ч.2 ст.187 КК України, за фактом розбійного нападу та за заявою ОСОБА_30 від 12.04.2012 року (т.1 а.с.1,3), відносно майна ТОВ «Триумф-Трейд».

В межах кримінальної справи № 4121356 на підставі постанови судді від 05.09.2012 року, тобто, через чотири місяці, в той же день 05.09.2012 року слідчим Дон А.В. було проведено обшук, під час якого в автомобілі, яким керував ОСОБА_3, було вилучено мисливській ніж у чохлі.

У статті 62 Конституції України вказано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.64 КПК України (в редакції 1960 року) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.91 КПК України (в редакції 2012 року) у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Це означає, що склад злочину включає психічне ставлення обвинуваченого до всіх фактичних обставин, які віднесені законодавцем до обєкта і обєктивної сторони злочину. Тобто при доказуванні умислу насамперед необхідно встановити конкретні фактичні дані, які б свідчили, що інтелектом і волею (умислом) обвинуваченого охоплювались виявлені час, місце, спосіб вчинення злочину тощо.

Відповідно до ст.23 КК України злочином може визнаватися діяння лише за наявності вини, а особа може визнаватися винною у вчиненні злочину за наявності у неї певного психічного ставлення до вчинюваного діяння та його наслідків (у формі умислу та необережності). Відсутність вини тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.

З субєктивною сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.263 КК України може бути вчинене тільки з прямим умислом.

ОСОБА_3 суду заявив, що ні під час досудового розслідування, а також судового розгляду він не визнавав себе винним у незаконному носінні холодної зброї - ножа, виявленого працівниками міліції, стверджував, що ніж йому не належить, про його існування в автомобілі йому нічого не було відомо.

Ці показання і твердження обвинуваченого щодо своєї невинуватості, стороною обвинувачення не спростовані, крім того, відсутні обєктивні докази, які би спростовували показання обвинуваченого та його твердження, «що ніж йому не належить, про його існування в автомобілі йому нічого не було відомо».

Під час судового розгляду не встановлені свідки, які би бачили, знали, що ОСОБА_3 до обшуку, носив або перевозив у автомобілі ножі, які би вказували, що вилучений ніж у чохлі належить саме обвинуваченому.

Під час досудового розслідування чохол та ніж на наявність відбитків на них слідів рук обвинуваченого ОСОБА_3, не досліджувалися, а під час обшуку і складання протоколу обшуку, - експерт-криміналіст для цієї слідчої дії слідчим не долучався та участі у обшуку не приймав, відбитки слідив рук не виявляв та не вилучав, що дають право суду вважати про відсутність на чохлі, ножі відбитків слідив рук ОСОБА_3

Слідчим Дон А.В. у протоколі обшуку від 05.09.2012 року записано, щодо виявлених при обшуку предметів, як зазначено у протоколі, ОСОБА_3 пояснив, що «…все, окрім знайдених документів, належить йому…».

Але, у протоколі не записано слідчим і не вказано, що ОСОБА_3 визнав належність йому саме вилученого ножа та відсутні взагалі які-небудь пояснення обвинуваченого з цього приводу. Більш того, перед початком обшуку ОСОБА_3 було пропоноване видати речі, предмети та інші предмети, які він незаконно зберігає, на що останній заявив, що «нічого забороненого нема».

ОСОБА_5 того, відповідно до висновку за результатами проведення фізико-хімічного експертного дослідження матеріалів документів №1470 від 12.11.2015 року (т.27 а.с.192-196;197-199) фрагмент рукописного тексту в електрофотографічній копії протоколу обшуку від 05.09.2012 року (т.1 а.с.152) «(Также изымается) ОСОБА_16 пояснил ОСОБА_70 все вышеперечисленное кроме изъятых документов принадлежит ему», за виявленими зовнішніми ознаками, - є допискою.

Суд не погоджується з твердженням сторони обвинувачення, що вказаний висновок є недопустимим доказом, тому що в ньому відсутні відомості, що експерт попереджався про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України, оскільки, - експерт не відмовився від виконання покладених на нього обовязків, у будь якому випадку несе кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від

виконання покладених на нього обов'язків, якщо в його діях будуть наявні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.384, 385 КК України, та що передбачено як кримінальним законодавством, ст.70 КПК України так і Законом України «Про судову експертизу» 1994 року.

ОСОБА_5 того, вказаний висновок не суперечить, а повністю узгоджується з дослідженими під час судового розгляду доказами в частині обвинувачення, яке було предявлено ОСОБА_3 за ч.2 ст.263 КК України, тому може бути визнаний як допустимий доказ.

З показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_69 вбачається, що обшук, який був почато у відсутність понятих, проведено слідчим та групою працівників міліції з декількох осіб, один з яких щось записував, знаходячись на капоті автомобіля, а інший, щось шукав в салоні автомобіля та безпосередньо проводив обшук.

Свідок ОСОБА_27 показав, що він, як слідчий, складав протокол обшуку, а безпосередньо обшук автомобіля здійснював інший працівник міліції, хто саме, не памятає.

В супереч закону в протоколі обшуку не вказані інші посадові особи, які брали участь у проведенні обшуку автомобіля.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він у м.Кривий Ріг брав участь понятим у обшуку автомобіля. Коли він підійшов до автомобіля обшук вже був початий без нього, дверцята автомобіля були відчиненими. Під час проведення обшуку було вилучено мобільний телефон та папери. Більш нічого не вилучалось. Він не памятає, щоби було вилучено ніж. Він не бачив як здійснюється обшук у автомобілі, оскільки йому заважав працівник міліції, який безпосередньо проводив обшук в салоні та перекривав йому обзір. Йому не було розяснено його права та обовязки, нічого не зачитувалось. При наданні протоколу обшуку для підпису з ним у повному обсязі не знайомився. Зазначає, що при вилученні речей з автомобіля, на бирках до ножа, свого підпису не ставив.

З протоколу обшуку вбачається, що понятим та ОСОБА_3 не було розяснено їх права, передбачені в протоколі, в графі «бути присутніми при всіх діях робітника органу слідства та вносити заяви з приводу тих або інших його дій», оскільки підписі під цієї графи, відсутні, що узгоджується з вище вказаними показаннями свідка ОСОБА_5 про порушення його прав як понятого під час обшук та складання протоколу, про порушення збоку слідчого під час вилучення ножа та інших речей.

Суд погоджується зі стороною захисту, що відносно вилученого під час обшуку ножа у чохлі та іншого, слідчий Дон А.В. порушив вимоги ч.2 ст.186 КПК України 1960 року, яка наголошує: - Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен предявити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані, та обмежився, зазначивши у протоколі, мовою оригінала, що: «В ходе обыска обнаружено: в левой передней двери 1) в чехле находится нож с рукояткой коричневого цвета, длина лезвия 15 см, длина рукоятки 15 см». Виявлений ніж разом з іншими знайденими в автомобілі предметами був поміщений в поліетиленовий пакет під № 3» (т.1, а.с.152).

Індивідуальних ознак вилученого ножа, чохла, який взагалі не описаний, слідчим в протоколі не зазначено. Не було здійснено слідчим будь-якого описування поліетиленового пакету, в який був поміщений ніж в чохлі, а на бирці відсутня підпис понятого ОСОБА_5

Твердження сторони обвинувачення, що ніж, який був вилучений, належить обвинуваченому, оскільки в ході судового розгляду встановлено і це не заперечував ОСОБА_3, що автомобіль постійно перебував у його користуванні, у тому числі на момент обшуку 05.09.2012 року, суд вважає безпідставними, не може вважатись як доказ, тому що твердження - суперечить Конституції України, чинному КПК України, оскільки ґрунтується на припущенні, що «це могло бути так».

З огляду на викладене, суд вважає, що проведення обшуку автомобіля «Порш Каєн», під час якого був вилучений ніж та складено протокол обшуку від 05.09.2012 року, слідчий Дон А.В., провів та склав з грубими порушеннями вимог КПК України, слід визнати за клопотанням сторони захисту недопустимим доказом а саме, протокол обшуку від 05.09.2012 року, із якого вбачається, що при обшуку автомобіля «PORSCHE CAYENNE», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_50, де в лівій передній двері виявлений і вилучений мисливський ніж з рукояткою коричневого кольору у чохлі.

З огляду на викладене ОСОБА_3 підлягає визнанню невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, тобто у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, і виправданню, у звязку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено ним.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування було допущено порушення вимог КПК України 1960 року, що потягло недопустимість окремих доказів.

Відповідно до ст.8 Розділу XI Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Згідно Конституції України, КПК України 1960 року забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист являється одним із принципів судочинства, важливою гарантією обєктивного розгляду справи і недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб.

Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника (ч.1 ст.47 КПК України 1960 року).

Відмова від захисника можлива на будь-якій стадії провадження по справі лише по ініціативі підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного (ч.1 ст.46 КПК України 1960 року).

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2012 року о 01-50 хвилин слідчий Негода В.В. склав протокол про затримання ОСОБА_3 у порядку, передбаченому ст.115 КПК України 1960 року, в якому обвинувачений письмово заявив про залучення захисника (т.1 а.с.153).

Незважаючи на цю обставину, того ж дня з 16-03 хвилин до 17-00 години слідчий Дон А.В. провів впізнання ОСОБА_3 свідком ОСОБА_35 без участі захисника, оформивши таку слідчу дію відповідним протоколом. Даних про згоду підозрюваного на проведення цієї слідчої дії за відсутності захисника матеріали справи не містять. ОСОБА_5 того, у цьому протоколі не повністю зазначена дата його складання, а саме не зазначений рік, що є порушенням вимог ст.85 КПК України 1960 року.

Частинами 1 і 3 статті 127 КПК України 1960 року передбачено, що при проведені обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події, опису майна обов'язкова присутність не менше двох понятих.

Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства.

Однак, у порушення цих вимог слідчий Солодовник А.А. 13.04.2012 року провів огляд місця події та огляд транспортних засобів, залучивши у якості понятих потерпілих ОСОБА_19 і ОСОБА_16 (т.1 а.с.5-6,7-9), а тому зазначені слідчі дії не можуть вважатись законними.

З огляду на це і виходячи з вимог ч.2 ст.86, ч.1 ст.89 КПК України, суд визнає протокол предявлення особи для впізнання від 06.09.2012 року і протоколи огляду від 13.04.2012 року - недопустимими доказами, а тому не посилається на них при ухваленні судового рішення - вироку.

ОСОБА_5 того, відповідно до висновку №4544-14 судової почеркознавчої експертизи від 08.05.2015 року експерта ОСОБА_9 науково-дослідного інституту судових експертиз (т.26 а.с.76-75), підписи від імені ОСОБА_62 в оригінале: протоколу допиту ОСОБА_6 від 07.09.2012 року (т.2 а.с.67) одна підпис; протоколу допиту ОСОБА_8 від 08.09.2012 року (т.2 а.с.36-37) одна підпис виконані не ОСОБА_62, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_62

З огляду на це і виходячи з вимог ч.2 ст.86, ч.1 ст.89 КПК України, суд визнає: протоколу допиту ОСОБА_6 від 07.09.2012 року та протокол допиту ОСОБА_8 від 08.09.2012 року - недопустимим доказом, а тому не посилається на нього при ухваленні судового рішення - вироку та вважає, що це ніяким чином не впливає на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, з огляду на послідові показання ОСОБА_6, надані під час досудового розслідування, судового розгляду, а також наявністю обєктивних доказів, які підтверджують його показання і показання ОСОБА_8 на досудовому розслідуванні.

Питання про недопустимість інших письмових документів, які відповідно вказаного висновку почеркознавчої експертизи виконані від імені ОСОБА_62 та ОСОБА_39, - але не ОСОБА_62, не ОСОБА_39, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_62 та ОСОБА_39, суд не розглядає, оскільки ці документи відповідно до ст.84 КПК України 2012 року, доказами не являються.

Твердження сторони захисту про визнання недопустимими всі докази, у тому числі протокол, на підставі якого було вилучено з магазину на АЗС відео запис, з зображенням ОСОБА_3, у звязку з тим, що старшою слідчою ОСОБА_75, та іншими слідчими, яки входили до складу слідчої групи, проводилися слідчі дії без відповідної постанови прийняття справи до свого провадження, суд до уваги не приймає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог КПК України та на підставі постанови керівника СО ОСОБА_9 у Дніпропетровської області, останнім було доручено слідство по кримінальному провадженню групі слідчих, визначено склад слідчої групи, де старшим є слідча ОСОБА_75 Відсутність постанови, колегія суддів вважає, це відсутність контролю збоку керівника СО ОСОБА_9 у Дніпропетровської області, який він залишив за собою, та не тягне такого наслідку як визнання докази недопустимі.

Твердження сторони захисту про незаконність протоколу огляду DVD диску з відеозаписом із камер спостереження АЗС № НОМЕР_16 «Лукойл-Україна», проведеного 08.09.2012 року слідчою ОСОБА_76, у звязку з тим, що диск не було вилучено у встановленому законом порядку, суд вважає безпідставними, оскільки за даними протоколу огляду цей диск був наданий працівником АЗС добровільно (т.2 а.с.58-59).

Той факт, що роздруківка фотознімків з цього диску долучена до подання слідчого про обшук від 04.09.2012 року, тобто до його надання слідчому 08.09.2012 року, не свідчить про фальсифікацію протоколу огляду від 08.09.2012 року, оскільки на той час відносно ОСОБА_3 проводилися оперативно-розшукові заходи і ці фотознімки отримані в рамках оперативно-розшукової справи.

Переглянувши відеозапис із камери спостереження АЗС № НОМЕР_16 «Лукойл-Україна», що міститься на долученому до справи DVD диску, суд переконався, що відображені в ньому події узгоджуються між собою і ознак монтажу не містять. Обставини встановлення та вилучення відеозапису пояснив свідок ОСОБА_45 Враховуючи викладене та відсутність даних про вплив зовнішніх факторів на даний відеозапис і його відповідність іншим доказам, у суду не виникає сумнівів у його достовірності. Твердження обвинуваченого і його захисників щодо фальсифікації цього доказу є голослівними.

На підтвердження своїх доводів щодо підробки відеозапису та невинуватості ОСОБА_3, спростування доводів сторони обвинувачення, що останній перебував на АЗС, стороною захисту надано висновок № 05/16 експертного дослідження від 20 січня 2016 року ТОВ «Експертноправова консалтингова компанія «ЮПЕКС», а саме, відеозапису (за заявою адвоката ОСОБА_1 щодо дослідження копії запису на DVD диску з камери відео спостереження з АЗС) з зображенням обвинуваченого ОСОБА_3, з якого вбачається, що «позначення дати та часу, введене до кадрів досліджуваного відеозапису містить окремі ознаки, які можуть бути інтерпретовані як ознаки втручання у зображення або як артефакти стиснення. Встановити чим вони є насправді без дослідження оригінального запису, який знаходиться на накопичувачі пристрою, яким зафіксовано досліджуваний відеозапис, зазначеного пристрою й інших, технічних засобів, застосованих для його отримання, неможливо.

Проведення судової фоноскопичної експертизи за копією запису є технічно можливим, але можливості такого дослідження будуть суттєво обмежені, зокрема, таким чином неможливо встановити автентичність досліджуваного відеозапису.

Суд вважає, що вказаний висновок є недопустимим доказом з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України від 1994 року «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ст.7 Закону судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

-науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України ;

-науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Відповідно до ст.9 Закону атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Відповідно до ст.10 Закону судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію

судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Як вбачається з висновку він був складений у ТОВ «Експертноправова консалтингова компанія «ЮПЕКС», який не є державною спеціалізованою установою, в особі ОСОБА_77, який про себе зазначив, що має вищу технічну освіту, та досвід роботи 15 років в галузі компютерно-технічної експертизи і 18 років у галузі фоноскопічної експертиз, е співавтором низки діючих методик та наукових робіт в галузі компютерно-технічної експертизи.

Але, суду стороною захисту, яка предявила доказ, у супереч ч.3 ст.93 КПК України не надано відомості щодо ОСОБА_77, що він є судовим експертом та включено до державного Реєстру атестованих судових експертів або він відповідає вимогам ч.2 ст.10 Закону.

З огляду на викладене, суд вважає ОСОБА_77, як такого, який не є належним субєктом проведення експертизи та складання «висновку № 05/16 експертного дослідження від 20 січня 2016 року».

ОСОБА_5 того, суд зазначає, що висновок, який був складено на підставі дослідження копії запису (оригінальний запис відсутній), - на зацікавлені відповіді сторони захисту та на користь них, не відповів, є неконкретизований, абстрактний та містить припущення «можуть бути», що є неприпустимим, а, крім того, неможливо встановити автентичність досліджуваного відеозапису, - тобто його походження від першоджерела, достовірність, відповідність оригіналові.

Твердження сторони захисту про недопустимість висновків експертиз через відсутність удержавному Реєстрі атестованих судових експертів данихпро експертів ОСОБА_78 і ОСОБА_79, не відповідають дійсності. Згідно даних інтернет-ресурсу http://rase.minjust.gov.ua, експерти ОСОБА_78 і ОСОБА_79 включені до державного Реєстру атестованих судових експертів і мали право на проведення відповідних експертиз.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо незаконності дій ТОВ «Триумф-Трейд» по демонтуванню, підміні та знищенню сталевих труб, визнаних речовими доказами, оскільки відповідно до ч.1 ст.357 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта і дані обставини знаходяться поза межами обєктивної сторони злочину, передбаченого ст.186 КК України.

Сукупністю достовірних доказів підтверджується, що на момент кримінального правопорушення сталеві труби знаходились на місці події і саме ці труби були предметом злочинного посягання.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 скоїв умисний корисний тяжкий, насильницький злочин, який має суспільну небезпеку, провину не визнав, не розкаявся, тому, колегія суддів вважає, що обвинуваченому повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

ОСОБА_61 з тим, загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує обставини, які помякшують покарання, тобто, що ОСОБА_3 раніше не засуджувався, кримінальне правопорушення до кінця доведено не було, відсутні до обвинуваченого які-небудь претензії матеріального характеру.

ОСОБА_3 десь на обліку не перебуває, характеризується позитивно, страждає на хронічні хвороби, має постійне місце проживання, має сімю та малолітню дочку на утриманні, до затримання певний час працював співробітником міліції, отримав свідоцтво про право на заняття на Україні адвокатською діяльністю та працює адвокатом.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3, відсутні.

Під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 перебував під вартою (попереднє увязнення) з 12.09.2012 року до 21.08.2014 року включно, коли йому було змінено запобіжний захід на домашній арешт.

Клопотання про продовження обвинуваченому у вигляді домашнього арешту до суду не надходило, тому за спливом часу дії запобіжного заходу вказаного в ухвалі суду слід вважати, що ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався і не існує.

Враховуючи вище викладене, суд вважає можливим призначити обвинуваченому мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.186 КК України та звільнити його на підставі ст.75 КК України від покарання з випробуванням але поклавши на ОСОБА_3 обовязки, передбачені п.2 та 3 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов ТОВ «Триумф-Трейд» про відшкодування майнової шкоди підлягає залишенню без розгляду, відповідно до письмових заяв збоку ОСОБА_30 та його представників.

ОСОБА_27 речових доказів і документів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ч.2 ст.110, ст.ст.368-371,373,374 КПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 та ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 та п.2 та 3 ч.1 ст.76 КК України встановити засудженому іспитовий строк 3 (три) роки та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України і виправдати його, у звязку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Цивільний позов ТОВ «Триумф-Трейд» про стягненняматеріальної шкоди залишити без розгляду.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів: на користь держави - 470,40 гривень (одержувач платежу УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, номер рахунку 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ в Дніпропетровській області, призначення платежу за проведення судової експертизи №70/03-712 від 07.11.2012 року); на користь держави 5920,00 гривень (виконавець ОСОБА_9 науково-дослідний інститут судових експертиз, призначення платежу за проведення судової почеркознавчої експертизи №4544-14 від 08.05.2015 року).

Автокран «КАМАЗ» КС20Т-С реєстраційний номер НОМЕР_15, який належить ПрАТ «Мережа Сервіс» і переданий на зберігання ОСОБА_13, тягач «IVECO 440» реєстраційний номер НОМЕР_13 і напівпричіп «KOGEL AN8» реєстраційний номер НОМЕР_14, який належать ОСОБА_60 і передані на зберігання ОСОБА_8, - після набрання вироком законної сили залишити у розпорядженні власників за належністю.

Мисливський ніж, який знаходиться у камері зберігання речових доказів прокуратури Дніпропетровської області на підставі постанови слідчого Тимошенка В.В. від 11.12.2012 року, - після набрання вироком законної сили, - знищити.

Мобільні телефони «NOKIA 6230», «MOTOROLLA w 210», «SAMSUNG DUOS» і «MOTOROLLA», вилучені 05.09.2012 року в ході обшуку автомобіля НОМЕР_51, які належать ОСОБА_3, - після набрання вироком законної сили, повернуть за належністю власнику.

Речі і документи, вилучені 05.09.2012 року в ході обшуку автомобіля НОМЕР_51 (крім мисливського ножа), які зберігаються в прокуратурі Дніпропетровської області на підставі протоколів огляду предметів від 21.10.2012 року, складених слідчим Драгуновим В.В., повернути за належністю.

DVD-R диск «TITANIUN» з відеозаписом із камери спостереження АЗС № НОМЕР_16 «Лукойл-Україна», - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Всі диски з відеозаписами слідчих дій, а, також, надані стороною захисту або вилучені на підставі ухвал слідчого судді с записами телефонних перемов, - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

ОСОБА_3, захисники, прокурор та представники потерпілого мають право подати апеляційну скаргу на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до апеляційного суду Дніпропетровської області.

На підставі ч.6 та ч.7 ст.376 КПК України - копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_3, прокурору, а захисники копію вироку мають право отримати у суді.

Копію судового рішення вироку, не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати потерпілому, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: суддя В.Л.Воробйов

Члени колегії: судді І.В.Дяченко

ОСОБА_80