Рішення № 55722133, 09.02.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3779/15-ц

Провадження № 2/653/6/16

РІШЕННЯ

іменем України

09.02.2016

Генічеський районний суд Херсонської області, у складі:

головуючої судді - Шарко Н.А.,

секретаря - Разумної А.В.,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Генічеську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач або ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 листопада 2008р. у розмірі 12542 грн. 88 коп., та судові витрати у сумі 1218 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 листопада 2008р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2015 р. за ним рахується заборгованість у сумі 12542,88 грн., яку позивач просить стягнути на його користь разом з витратами по оплаті судового збору в сумі 1218 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, проте зазначив, що вважає, що застосування штрафів є порушенням норм діючого цивільного процесуального законодавства, у зв'язку з чим просив в цій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з заяви позичальника №0315050300079213470 від 26 листопада 2008р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №б/н, який складається з заяви позичальника та «Умов та Правил надання банківських послуг». Відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно наданих позивачем статутних документів, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування з закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про шо зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «Приватбанк» в новій редакції. 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вищевказаних змін, що вбачається з Довідки ЄРДПОУ серії АА № 241170 від 21.07.2009 року.

У відповідності з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н, станом на 31 жовтня 2015р. ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 12542,88 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 1395,39 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 7529,66 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 2544,36 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (відсоткова складова) - 573,47 грн.

У той же час, суд частково погоджується з даним розрахунком виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.546, ч.3 ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.6 «Умов та Правил надання банківських послуг» при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Аналізуючи вище вказані вимоги, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання - прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За таких обставин, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафів має бути відмовлено.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору в сумі 1218 грн.

Керуючись ст. ст. 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 11469 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 41 коп. за договором №б/н від 26 листопада 2008р., та судовий збір у сумі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. А. Шарко