Ухвала суду № 55721551, 08.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6886/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/155/16 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 53

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Обласного Комунального підприємства «Аеропорт Суми», третя особа: Сумська обласна рада про визнання частково недійсним наказу,

в с т а н о в и л а:

18 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, який 26 листопада 2015 року уточнивши, обгрунтовувала тим, що з січня 2012 року працює на посаді старшого оператора технічних засобів контролю на безпеку в Обласному Комунальному підприємстві «Аеропорт Суми». 04 серпня 2015 року її було ознайомлено з наказом № 46-од від 15 липня 2015 року Про внесення змін до структури та штатного розпису підприємства, зміна яких відбулась без погодження з профспілковою організацією. Вказаним наказом її з 16 вересня 2015 року переведено на посаду старшого групи оператора технічних засобів контролю на безпеку з посадовим окладом 1825 грн. на місяць, встановлено оплату праці за фактично відпрацьований час при обслуговуванні рейсів. Зазначає, що про майбутню зміну істотних умов праці її повідомлено менш ніж за два місяці, що є порушенням норм ч. 3 ст. 32, ст. 103 КЗпП України, тому просила скасувати наказ № 46-од від 15 липня 2015 року прийнятий в частині стосовно неї.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального права, неправильне встановлення фактичних обставин справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази її письмового попередження не пізніше ніж за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва та праці починаючи з 16 вересня 2015 року, натомість про такі зміни їй було повідомлено лише 04 серпня 2015 року. Вказує, що суд не зазначив з яких підстав не прийняв до уваги як доказ існування оскарженого наказу, в якому зазначено, що зміни в організації праці починають діяти саме з 16 вересня 2015 року. Вважає, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва та праці, в даному випадку відповідач не довів вказаних обставин.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представників відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду докази на підтвердження своїх вимог, натомість встановлені наявність змін в організації виробництва і праці та своєчасність повідомлення позивачки про зміну істотних умов праці. Так, зі спірним наказом позивачку було ознайомлено 04 серпня 2015 року, а починаючи з 05 жовтня 2015 року до неї почали застосовуватись умови визначені в наказі. Крім того враховано, що ОСОБА_3 погодилась працювати на нових умовах і не звільнилась після 05 жовтня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачка наказом № 17-о/с від 30 березня 2012 року згідно її заяви з 01 квітня 2012 року переведена з посади оператора технічних засобів контролю на безпеку на посаду старшого оператора технічних засобів контролю на безпеку з 32 - годинним робочим тижнем (вихідні дні п'ятниця, субота, неділя) з оплатою праці відповідно до штатного розпису (а.с. 63).

Наказом № 46-од від 15 липня 2015 року внесено зміни до структури та штатного розпису Обласного Комунального підприємства «Аеропорт Суми» у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, відсутністю регулярних та чартерних рейсів, з метою ефективного використання трудових ресурсів та сприяння раціональній розстановці кадрів. Зокрема, з 16 вересня 2015 року п. 2 наказу змінено назву посади старшого оператора технічних засобів контролю на безпеку на старшого групи оператора технічних засобів контролю на безпеку з посадовим окладом 1825 грн. на місяць, а п. 3 встановлено вказаній посаді оплату праці за фактично відпрацьований час при обслуговуванні авіарейсів (а.с. 64).

Із зазначеним наказом позивачка ознайомилась 04 серпня 2015 року, оскільки перебувала у щорічній відпустці з 06 липня по 03 серпня 2015 року, вказані обставини підтверджуються її особистим підписом на звороті наказу та наказом № 21-в від 19 червня 2015 року про надання щорічної відпустки ( зворот а.с. 64, 69).

До суду з позовом про визнання частково недійсним вказаного наказу вона звернулась 17 вересня 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Перевіряючи наявність обставин, які викликали зміни в організації виробництва і праці підприємства, то із матеріалів справи вбачається, що підставою видачі наказу про зміни була відсутність регулярних та чартерних рейсів та необхідність ефективного використання трудових ресурсів відповідно з вимогами Інструкції з організації та здіснення контролю на безпеку в аеропортах України, затвердженої наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 28 вересня 2004 року № 81.

Наявність вказаних змін було викликано тим, що на протязі 2014 - 2015 р.р. значно зменшились послуги по наземному обслуговуванню повітряних суден.

Вказані обставини підтверджуються довідкою відповідача про те, що у 2013 році було обслуговано 33 літаковильоти , у 2014 році - 6, а у 2015 році - 4, що не спростовується позивачкою. За розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації № 398-ОД від 18 серпня 2015 року була проведена аудиторська перевірка ефективності використання коштів відповідачем, згідно звіту якої було звернуто увагу на незначний обсяг робіт та необхідність оптимізації штатної чисельності та робочого часу (а.с. 154, 187 - 192).

Таким чином, у відповідача були підстави для змін в організації роботи та винесення наказу № 46 від 15 липня 2015 року, погодивши про це з профсоюзним комітетом.

Стосовно доводів позивачки про порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України щодо неповідомлення її про зміни умов праці за два місяці, то цей факт не знайшов підтвердження.

Із матеріалів справи вбачається, що після виходу із відпустки 04 серпня 2015 року вона була ознайомлена з наказом та висловила свою незгоду зі змінами умов її праці (а.с. 15).

Проте, як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивачки вона в серпні - вересні 2015 року, тобто до 05 жовтня 2015 року працювала на раніше існуючих умовах і відповідно отримувала заробітну плату, що свідчить про те, що відповідачем витриманий двомісячний строк, після попередження позивачки про зміни в роботі.

Крім того, позивачка 30 вересня 2015 року в службовій записці на ім'я директора надає згоду про встановлення їй 24 - годинного робочого тижня з 05 жовтня 2015 року з оплатою праці згідно штатного розпису у зв'язку з виробничою необхідністю. І, як вбачається, із планових завдань, підписаних нею, вона виконувала інші завдання в жовтні 2015 року, тобто погоджувалась працювати на інших умовах, після закінчення двомісячного терміну (а.с. 70 - 76).

Таким чином, відповідачем дотримані вимоги діючого законодавства при вирішенні питання щодо змін праці на виробництві, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого наказу.

З матеріалів справи вбачається, що штатний розпис працівників комунального підприємства з 01 вересня 2015 року, погоджений начальником управління майном Сумської міської ради лише 19 жовтня 2015 року, а тому не знайшли своє підтвердження доводи позивачки, що нові умови праці почали застосовуватися до неї з 16 вересня 2015 року.

Суд правильно врахував обставини справи, вірно визначився в правах та обов'язках сторін, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -