Рішення № 55720198, 10.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/8034/15-ц 22-ц/774/533/К/16

Справа № 216/8034/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/533/К/16 Кузнецов Р.О.

Категорія - 50 ( ІII ) Доповідач - Михайлів Л.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Євтодій К.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, що продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на користь позивача на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до закінчення ним навчання в але не більше як до досягнення двадцяти трьох років, у твердій грошовій сумі - 2000 грн. щомісячно, забезпечити негайне виконання судового рішення в межах платежу, встановленого законом. В обґрунтування позову зазначила, що їх спільний з відповідачем син навчається в Запорізькому Державному медичному університеті на денній формі навчання за контрактом та перебуває на утриманні позивача. Строк закінчення навчання 30.06.2019 року. Вартість одного року навчання становить 17 250 грн. Крім того зазначила, що ОСОБА_5 мешкає в гуртожитку, вартість проживання у якому на рік складає 4,920 грн., та те, що їх спільний син має проблеми зі здоров'ям та потребує операції, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, а відповідач хоча і має таку можливість проте відмовляється її надавати.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь матері дитини - ОСОБА_2, аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі 1 000 грн., починаючи стягнення з 21 жовтня 2015 року і до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення дитиною двадцяти трьох років. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4.- ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким стягнути з відповідача аліменти в розмірі ? частини від його заробітку (доходу) на утримання повнолітнього сина до досягнення ним 23 років, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Так, на думку апелянта, суд першої інстанції невірно оцінив можливість відповідача сплачувати щомісячно аліменти у розмірі 1 000 грн., не врахував що відповідач працює у ТОВ ВКФ Юма на посаді охоронника із окладом 1855 грн., при цьому врахувавши лише інформацію яка наведена в позовній заяві а саме те, що відповідач має статус безробітного і не отримує регулярного офіційного доходу.

Судом не враховано право відповідача на достатній життєвий рівень для себе, оскільки в разі сплати аліментів у визначеному судом розмірі щомісячний дохід відповідача буде меншим за встановлений у Законі України «Про державний бюджет на 2016 рік», до того ж апелянт зазначив що максимальний розмір аліментів, який може бути стягнуто з боржника не може перевищувати 50 % зарплати цієї особи.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1993 року по 31 жовтня 2006 рік. (а.с.3) Від шлюбу мають повнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 2)

З 01.09.2015 року ОСОБА_5 навчається в Запорізькому державному медичному університеті, на денній формі навчання, за спеціальністю «Фармація», за контрактом строк навчання якого закінчується 30.06.2019 року. (а.с.5-8)

Відповідно до договору про навчання від 31.07.2015 року №Фд-2к-15, вартість навчання за один рік становить 17 250 грн., загальна вартість освітньої послуги становить 69 000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача аліменти на утримання сина, що продовжує навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з 21.10.2015р. і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років, суд першої інстанції керувався ст.. 199 СК України і виходив з наявності у ОСОБА_5 потреби у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням у вищому навчальному закладі та обов'язку батька з його утримання.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд враховує обставини, зазначені у ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст. 199 СК України обов'язок утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, покладено на обох батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як вбачається з матеріалів справи, повнолітній ОСОБА_5 самостійного заробітку не має, навчається в Запорізькому державному медичному університеті, на денній формі навчання, за контрактом, проживає у гуртожитку, потребує операції, що підтверджує висновок лікаря.

Позивач ОСОБА_6 працює викладачем у медичному училищі та має регулярний дохід.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки виданої Криворізьким міським центром зайнятості, з 13.11.2015 року припинена реєстрація відповідача ОСОБА_4 як безробітного (наказ №НТ151123 від 23.11.2015 року). (а.с.25)

Встановлено і те, що ОСОБА_4 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі «Юма» на посаді охоронника з 16.12.2015 року, з окладом 1855,00 грн. (а.с. 24).

На даний час відповідач не має на своєму утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, аліменти нікому не сплачує.

Виходячи з викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Однак при визначенні розміру та порядку стягнення аліментів судом не в повній мірі враховані дійсні обставини справи.

Так, як вбачається зі змісту апеляційної скарги відповідач не відмовляється від своїх обов'язків по утриманню повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак він незгоден з способом визначення розміру аліментів, які присуджені за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та як зазначалося раніше відповідачем, останній заперечував проти стягнення аліментів у твердій грошовій сумі й просив стягнути аліменти в частці від його заробітної плати, врахувавши те, що він працює на посаді охоронця в ТОВ ВКФ"Юма" й має щомісячний регулярний доход в розмірі 1855 грн.

Інших відомостей, щодо зайнятості відповідача за іншим місцем роботи матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, в свою чергу всупереч вказаним нормам закону, не довела суду підстави для стягнення з відповідача аліментів на свою користь на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями, абз. 4 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року, передбачено, що максимальний розмір аліментів, який може бути стягнуто з боржника не може перевищувати 50 % зарплати цієї особи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів, враховуючи матеріальне становище ОСОБА_4, який працює на посаді охоронця в ТОВ ВКФ"Юма", йго щомісячний регулярний доход в розмір 1855 грн., а також згоду відповідача на сплату аліментів в розмірі ? частки від його заробітку (доходу) щомісячно, колегія суддів вважає, що саме у вказаному розмірі й слід стягувати щомісячно аліменти з відповідача на користь позивача на утримання, повнолітнього сина, який продовжує навчання.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, в частині визначення розміру аліментів - скасуванню ,відповідно до п. 3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року, в частині визначення розміру аліментів, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, що продовжує навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача починаючи з 21 жовтня 2015 року до закінчення ним навчання, але не більше, як до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська