Ухвала суду № 55720174, 08.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1571/16 Справа № 175/1693/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

08 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Черненкової Л.А., Пономарь З.М.

при секретарі - Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «КПД АКТИВ», ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДТЗ» про припинення поруки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 03 липня 2013 року між TOB «Торговий дім ДТЗ» та TOB «КПД АКТИВ» укладено договір безвідсоткової позики № 2-Ф за умовами якого TOB «КПД АКТИВ» отримало грошові кошти у сумі 685 000 грн. зі строком повернення до 05 серпня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань TOB «КПД АКТИВ» за договором безвідсоткової позики, TOB «Торговий дім ДТЗ» 03 липня 2013 року уклало з ОСОБА_2 договір поруки № 2-П.

24 вересня 2014 року між TOB «Торговий дім «ДТЗ» та ОСОБА_3 було укладено договір №2-У про відступлення права вимоги за договором безпроцентної позики № 2-Ф від 03 липня 2013 року.

Вважає, що дія договору поруки № 2-П від 03 липня 2013 року припинена з підстав визначених у положеннях ч.4 ст. 559 ЦК України, тому як строк повернення позики встановлений до 06 лютого 2014 року вже давно минув.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.105).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с.107-109).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2013 року між TOB «Торговий дім ДТЗ» та TOB «КПД АКТИВ» укладено договір безвідсоткової позики № 2-Ф за умовами якого TOB «КПД АКТИВ» отримало грошові кошти у сумі 685 000 грн. зі строком повернення до 05 серпня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань TOB «КПД АКТИВ» за договором безвідсоткової позики, TOB «Торговий дім ДТЗ» 03 липня 2013 року уклало з ОСОБА_2 договір поруки № 2-П.

24 вересня 2014 року між TOB «Торговий дім «ДТЗ» та ОСОБА_3 було укладено договір №2-У про відступлення права вимоги, за умовами якого, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги дебіторської заборгованості, що належить первісному кредитору відповідно до договору безпроцентної позики № 2-Ф від 03 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З метою належного виконання зобов'язання його може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом (ст. 546 ЦК України).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст.554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту ч.1 ст.598 ЦК України вбачається, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Крім того, у ст.559 ЦК України встановлені спеціальні підстави припинення поруки.

Згідно з положеннями ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Виходячи із вимог ч.4 ст.559 ЦК України, строк припинення дії поруки може бути передбачений в договорі або визначений в законі.

Як встановлено судом першої інстанції, до договору поруки від 03 липня 2013 року №2-П було укладено 03 липня 2013 року додаткову угоду, за умовами якої, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але не довше моменту припинення дії основного договору.

З огляду на вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини у справі, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки суперечать правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

Встановивши вищезазначені обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дію договору поруки у строк до 31 грудня 2016 року та враховуючи право кредитора на звернення протягом встановленого договором строку з вимогою до поручителя про повернення позики, не знайшов законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, тому як порука до спливу цього строку, не є припиненою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про незастосування судом першої інстанції положень ч.4 ст. 559 ЦК України не заслуговують уваги, оскільки умови договору поруки свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України, а тому в цьому випадку порука не є припиненою.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Л.А. Черненкова

З.М. Пономарь