Рішення № 55720116, 08.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1172/16 Справа № 201/15130/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г. В. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання недійсним частини договору та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2015 року набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Перед підписанням даного договору продавець ОСОБА_3 запевнив, що заборгованості за будь-якими платежами з експлуатації будинку відсутні, проте заселившись до будинку та намагаючись переоформити особовий рахунок у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпрогаз» на своє ім'я, уклавши з останніми відповідний договір, її повідомили, що за адресою зазначеного будинку наявна заборгованість за послуги з газопостачання у розмірі 27 295,50 грн. При цьому їй було вручено відповідне повідомлення, а також зазначено, що у разі несплати нею як новим власником будинку даної суми боргу, будинок буде відключений від газопостачання. Таким чином, її було змушено підписати договір з відповідачами, яким, в тому числі, вона визнала борг у розмірі 27 295,50 грн. На підставі викладеного просила суд визнати договір про надання населенню послуг з газопостачання № 0310294050 від 04 вересня 2015 року, укладений між нею, постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» та газорозподільним підприємством Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» в частині наявності боргу у споживача за спожитий газ, а саме: пункт 15 та додаток до договору про надання населенню послуг з газопостачання № 0310294050 від 04 вересня 2015 року, в якому зазначено наявність заборгованості споживача у сумі 27 295,50 грн. - недійсним, таким, що суперечить змісту цивільного кодексу України, іншим актом цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та укладеним без вільного волевиявлення, такого, що не відповідає її внутрішній волі; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпрогаз» зробити перерахунок по особовому рахунку ОСОБА_2, відкритому для оплати за послуги по газопостачанню, з урахуванням того, що борг в сумі 27 295,50 грн., який було створено попередніми споживачами, відсутній.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано договір про надання населенню послуг з газопостачання № 0310294050 від 04 вересня 2015 року, укладений між споживачем ОСОБА_2, постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» та газорозподільним підприємством публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» в частині наявності боргу у споживача за спожитий газ, а саме: пункт 15 та додаток до договору про надання населенню послуг з газопостачання № 0310294050 від 04 вересня 2015 року, в якому зазначено наявність заборгованості споживача у сумі 27 295,50 грн. - недійсним.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» та публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» зробити перерахунок за особовим рахунком ОСОБА_2, відкритому для оплати з газопостачання, з урахуванням того, що борг в сумі 27 295,50 грн., який було створено попередніми споживачами, відсутній.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ПАТ «Дніпрогаз» ставить питання про скасування рішення Жовтневого районного суду від 19 листопада 2015 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Вислухавши представника ПАТ «Дніпрогаз» - Медяного О.Ю., позивача ОСОБА_2 та представника позивача - ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Стаднік І.Л. 10 липня 2015 року був посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 отримала у приватну власність житловий будинок АДРЕСА_1 Пунктом 3.1.6 договору визначено, що продавець гарантує, що він зобов'язується нести обов'язок по утриманню житлового будинку, оплаті всіх належних платежів, а також відповідати за вказаний стан житлового будинку до моменту прийому-передачі.

04 вересня 2015 року між споживачем ОСОБА_2, постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» та газорозподільним підприємством Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» був укладений договір про надання населенню послуг з газопостачання № 0310294050, відповідно до п.15 якого, у разі наявності на час укладання цього договору заборгованості з оплати послуг з газопостачання споживач зобов'язується сплатити заборгованість на таких умовах: величина заборгованості на 04 вересня 2015 року становить 27295,50 грн., що сплачується споживачем таким чином:_ (умови такої сплати в договорі не зазначені).

В додатку до вказаного договору, яким є «Порядок оплати заборгованості наданих послуг з газопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1» йдеться про те, що сума заборгованості становить 27295,50 грн.

При укладанні вищезазначеного договору співробітниками відповідачів були вручені позивачу попередження про припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з наявністю боргу станом на 31 липня 2015 року у розмірі 27 200,86 грн. та повідомлення про заборгованість за спожитий природний газ за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 04 вересня 2015 року у сумі 24900,00 грн. Дані попередження та повідомлення виписані на прізвище ОСОБА_2.

07 вересня 2015 року позивач звернулася на адресу ПАТ «Дніпрогаз» з письмовою заявою про списання з її особового рахунку заборгованості у розмірі 27 200,86 грн., що нарахована за використання природного газу попередніми власниками відповідного будинку.

На заяву позивача від 08 вересня 2015 року щодо проведення перерахунку заборгованості та невідключення будинку від газопостачання листом ПАТ «Дніпрогаз» від 06.10.15 було повідомлено позивача, що питання щодо наявної заборгованості вона має вирішувати з продавцем домоволодіння у відповідності до п.3.4.2 Договору купівлі-продажу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір був підписаний внаслідок погрози відключення від газопостачання, крім того ані п.15 договору, ані додаток до нього не містить порядку, умов, строків щодо сплати заборгованості. Позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Однак, погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 1-3, 5, ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочинну має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно із ч.1 ст. 11 ЦПК, суд розглядає справу за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а згідно із ч.1 ст.218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо- і відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до пункту 4 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

З 01.07.2015 року реалізацію природного газу населенню здійснює ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», а не ПАТ «Дніпрогаз», у зв'язку з чим кожен споживач повинен був укласти новий договір про надання послуг з газопостачання відповідно до типового договору, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2006 року № 938. Тобто, даний договір не може бути доповнений чи змінений сторонами по договору, адже типовий договір - затверджена компетентним органом письмова форма договору із заздалегідь визначеними умовами. Таким чином, пункт 15 спірного договору, в якому вказана величина заборгованості в розмірі 27295,50 на момент укладення договору, є типовою умовою, яка ґрунтується на приписах імперативного характеру. Оскільки позивачем відповідно до п.14 договору не було заявлено про необхідність реструктуризації вказаного боргу, графік погашення заборгованості сторонами не складався. Однак дані обставини помилково не були прийняті до уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач в своїй позовній заяві не спростовує факт укладення спірного договору, типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання скріплений підписами сторін, що свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав та обов'язків.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталася з письмовою заявою від 08.09.2015 року до ПАТ «Дніпрогаз» (а.с. 39-40) з проханням надати можливість погашення заборгованості, зазначеної пунктом 15 спірного договору, частинами в термін у 3 роки, що свідчить про свідоме визнання даного пункту та обов'язку оплати заборгованості.

Крім того, згідно договору купівлі-продажу будинку № 67 по вул.Муромській в м.Дніпропетровську, позивач прийняла будинок у попереднього власника 10.07.2015 року. За п.п.3.1.6, 3.4.2, 3.4.3зазначеного договору, продавець зобов'язався нести обов'язок по утриманню житлового будинку, оплати всіх належних платежів до моменту прийому передачі. У разі невиконання умов п.3.1.6 договору - покупець має право на відшкодування нанесеної їй матеріальної шкоди та вимагати від продавця виконання інших обов'язків за цим договором. Таким чином, договором купівлі-продажу будинку встановлено взаємні права та обов'язки покупця та продавця, тобто створено правовий механізм врегулювання спірних питань, зокрема, і щодо оплати заборгованості за комунальні платежі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано ст.233 ЦК України, яка передбачає що правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 23 Постанови пленуму Верхового суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Однак, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують такі обставини, а отже висновки суду першої інстанції з цього питання є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання недійсним частини договору та зобов'язання вчинити певні дії у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України,у разі залишення позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року - скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання недійсним частини договору та зобов'язання вчинити певні дії.

Судові витрати, понесені Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз», компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова