Рішення № 55719600, 04.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5247/15Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі - Решетник М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2015 року і додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, громадської організації Садівниче товариство "Маяк-1" про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину квартири, скасування рішення про виключення з членів товариства, витребування земельної ділянки і усунення перешкод у користуванні садовим будинком,

ВСТАНОВИЛА:

26.09.2014 року, ОСОБА_3 звернувся із позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину і визнання права власності на частину квартири, скасування рішення щодо передачі членства у товаристві, визнання права власності на паєнакопичення та повернення із незаконного користування садового будинку.

Остаточно уточнивши вимоги позивач просив: визнати заяву від 13.04.2012 року про відмову від обов'язкової частки спадщини недійсною; визнати право власності на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05.10.2012 року і зобов'язати нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину; скасувати рішення товариства про передачу членства та зобов'язати товариство прийняти у члени; провернути із незаконного користування відповідачки садовий будинок й зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні садовим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_3 (а.с.149-154 т.1).

Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла дружина позивача, яка за життя 04.05.2011 року залишила заповіт на ім'я відповідачки. Після смерті дружини залишилась спадщина у вигляді 1\2 частини спірної квартири. 13.04.2012 року позивач подав до нотаріуса заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщини, однак зробив це під впливом помилки, оскільки вважав, що відповідачка, яка є його племінницею, буде доглядати його до смерті. Крім того, зазначав, що він і його дружина придбали земельну ділянку й збудували садовий будинок у садівничому товаристві "Маяк-1" (далі-Товариство), при цьому його дружина була членом Товариства. Незадовго до смерті дружини мало місце переформлення членства у Товаристві на ім'я відповідачки. Проте заперечує, що мала місце добровільна передача у користування дачної будівлі та вибуття з членства у Товаристві.

Посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом після смерті дружини, відповідачка діяла неправомірно, позбавляючи його права на частку квартири та права користування дачною будівлею, позивач просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, подала письмові заперечення на позов, стверджуючи, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки знав про вчинення його дружиною заповіту на її користь, крім того, і сам, 01.10.2004 року, склав заповіт на її ім'ї, а тому пропустив строк для прийняття спадщини у вигляді частини спірної квартири. Вимоги щодо витребування садового будинку вважає необгрунтованими через те, що земельна ділянка перебуває у користуванні Товариства, а на садовий будинок відсутні правовстановлюючі документи (а.с.125,126 т.1).

Відповідач, представник Товариства не приймала участі у судовому засіданні у суді першої інстанції, однак надала суду письмові заперечення на позов, у яких, зокрема, зазначала про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про скасування рішень правління за 2010 рік й втрату ним права на захист судом (ст. 257 ЦК України) і про необгрунтованість вимог у частині зобов'язання прийняти у члени товариства та витребування земельної ділянки й садового будинку (а.с.67,68 т.1).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.04.2015 року позов задоволено частково: суд визнав недійсною заяву позивача від 13.04.2012 року про відмову від обов'язкової частки у спадщині; визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05.10.2012 року; скасував рішення правління Товариства від 08.05.2010 року і рішення загальних зборів від 04.09.2010 року у частині виключення з членів ОСОБА_4 з передачею у користування ділянки ОСОБА_2.і витребував на користь позивача з володіння ОСОБА_2 садовий будинок (а.с.63-68 т.2).

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.08.2015 року визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05.10.2012 року у частині 1\4 частини спірної квартири (а.с.185,186 т.2).

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить рішення суду і додаткове рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішень суду, порушення судом вимог процесуального закону щодо розгляду клопотань про забезпечення і витребування доказів, неповне з'ясування судом дійсних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, необгрунтованість вимог у частині визнання недійсною заяву про відмову від частини спадщини й витребування садового будинку, на який відсутні будь-які правовстановлюючі документи.

У засіданні колегії суддів: відповідачка ОСОБА_2 і її представник, представник Товариства скарги підтримали; позивач і його представник скарги не визнали.

Рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсною заяву про відмову від частини спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва і додаткове рішення суду про визнання недійсним свідоцтва у частині підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України, а рішення суду у частині задоволення позову про скасування рішень Товариства й витребування садового будинку підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позивач, остаточно уточнивши вимоги, зокрема, просив: визнати недійсною його заяву від 13.04.2012 року про відмову від обов"язкової частки у спадщини; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 05.10.2012 року (а.с.149-154 т.1).

Суд, задовольняючи позов у частині і визнаючи недійсною заяву про відмову від частини спадщини та частково недійсним свідоцтво про право на спадщину виходив з того, що відмова від спадщини є одностороннім правочином, який позивач вчинив під впливом помилки.

Висновок суду у цій частині відповідає обставинам справи і вимогам закону - ст. ст. 229, 1274 ч.5 ЦК України.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2. За життя \04.05.2011 року\ ОСОБА_4 вчинила заповіт, яким належну їй 1\2 частину спірної квартири заповіла відповідачці ОСОБА_2 13.04.2012 року позивач ОСОБА_3 \рідний дядько відповідачки ОСОБА_2.\ подав до нотаріальної контори заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині, яка відкрилась після смерті його дружини ОСОБА_4 05.10.2012 нотаріус видала на ім'я ОСОБА_2свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4на 1\2 частину спірної квартири. 05.09.2014 року ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори заяву про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину після смерті дружини, у тому числі на майно, яке знаходиться у Товаристві. 26.09.2014 року ОСОБА_3 звернувся із позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину від 05.10.2012 року (а.с.2-9,82,83,86,94,97,102-106,108-110 т.1).

Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним і обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину, при цьому, доведенню підлягає те, що така помилка дійсно мала місце і вона має істотне значення.

Беручи до уваги похилий вік позивача \1934 року народження\, відсутність у позивача іншого житла, крім спірної квартири, позивач, подаючи 13.04.2012 року заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині, помилявся щодо правових наслідків вчинення такого одностоннього правочину, оскільки розраховував за це отримати від відповідачки догляд та турботу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову у частині визнання недійсною заяви про відмову від частини спадщини та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Заперечення відповідачки ОСОБА_2 із посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними заяви про відмову від спадщини та частково недійсним свідоцтва про право на спадщину є необгрунтованими, оскільки заява була подана у квітні 2012 року, свідоцтво видано жовтні 2012 року, а за захистом порушеного права позивач звернувся до суду у вересні 2014 року, тобто у межах строку позовної давності, яка визначена ст.257 ч.1 ЦК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм материіального та процесуального права.

Позивач заявив вимоги про скасування рішень Товариства у частині виключення з членів товариства ОСОБА_4 і витребування з володіння ОСОБА_2 дачного будинку, який розташований на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні Товариства (а.с.149-154 т.1).

Між сторонами виникли правовідносини з приводу членства у товаристві, а також захисту права власності на нерухоме майно, які регулюються ЦК України і Статутом Товариства.

Встановлено, що з жовтня 1991 року по травень 2010 року ОСОБА_4, дружина позивача, була членом Товариства і у її користуванні знаходилась земельна ділянка №32-а. 28.04.2010 року, від імені ОСОБА_4 до Товариства подана заява про виключення ОСОБА_4 з членів товариства і передачу земельної ділянки у користування ОСОБА_2 З травня 2010 року зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні відповідачки ОСОБА_2 (а.с.27-34 т.2).

У засіданні колегії суддів відповідачка ОСОБА_2пояснила, що заява від імені ОСОБА_4 від 28.04.2010 року написана нею, а підписана особисто позивачем ОСОБА_3.

Позивач ОСОБА_3 у засіданні колегії суддів 03.12.2015 року підтвердив, що заява від 28.04.2010 року від імені його дружини про виключення її з членів товариства підписана ним особисто, а у засіданні колегії суддів 04.02.2016 року стверждував, що підпис на зазначеній заяві схожий на його підпис.

Допитаний у засіданні колегїі суддів у якості свідка ОСОБА_5, який у 2010 році був членом правління Товариства (а.с.30,31 т.2) підтвердив, що заява від імені ОСОБА_4 про виключення її з членів Товариства була підписана її чоловіком, позивачем ОСОБА_3, зазначену заяву позивач разом із ОСОБА_2 у квітні 2010 року надали правлінню Товариства.

У розумінні п. п. 2.1, 2.2. Статуту Товариства, членство громадян у Товаристві здійснюється шляхом особистого вступу громадянина, а також його особистого виходу з членів Товариства (а.с.4-11 т.2).

Між тим, у квітні 2010 року ОСОБА_4, у встановленому законом порядку, особисто не подавала заяву про виключення її з членів Товариства, не уповноважувала ОСОБА_3 або ОСОБА_2 подавати від її імені заяву до Товариства про виключення з членів Товариства.

Наведене свідчить про те, що виключення ОСОБА_4 .з членів товариства у 2010 році відбулося з порушенням вимог Статуту Товариства.

Разом з тим, колегія суддів відмовляє у позові про скасування рішень Товариства з підстав пропуску строку позовної давності.

Представник Товариства, заперечуючи проти вимог щодо порушення порядку передачі членства у Товаристві, зазначала у письмових запереченнях про те, що ОСОБА_4.у травні 2010 року за власним бажанням вийшла з членів товариства, при цьому, позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України (а.с.67,68 т.1).

За змістом ст. 267 ч. ч.3,4 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що оспорювані рішення Товариства про виключення з членів Товариства прийняті у травні, вересні 2010 року, у квітні 2010 року позивач разом із ОСОБА_2 передав до Товариства заяву про виключення ОСОБА_4 з членів товариства, а із позовом про скасування рішень Товариства щодо виключення з членів Товариства звернувся у вересні 2014 року, тобто з пропуском строку, встановленим ст. 257 ЦК України, колегія суддів відмовляє у позові у цій частині з підстав пропуску строку позовної давності.

Позов про витребування з володіння ОСОБА_2 дачної будівлі задоволенню не підлягає у зв"язку із недоведеністю вимог.

Право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без правової підстави заволоділо ним, належить власнику цього майна (ст. 387 ЦК України).

Встановлено, що до квітня 2010 року у користуванні ОСОБА_4 знаходилась, а з травня 2010 року у користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка по АДРЕСА_3.

Між тим, будь-які правовстановлюючі документи на будівли або споруди, які знаходяться на спірній земельній ділянці, відсутні.

Доводи позивача про те, що у свій час він збудував на спірній земельній ділянці садовий будинок не заслуговують на увагу, оскільки право власності позивача на нерухоме майно у вигляді дачної будівлі, належними та допустимими доказами не доведено.

Збудований на спірній земельній ділянці і не зданий в експлуатацію та не зареєстрований, у встановленому законом порядку, дачний будинок не є об'єктом права власності (ст. 182 ЦК України).

Оскільки позивач не довів, що він є власником дачної будівлі, відсутні правові підстави для витребування дачної будівлі у ОСОБА_2

Приймаючи до уваги викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції і додаткове рішення суду у частині підлягають залишенню без змін, а у частині скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.п.1,2, 308, 309 ч.1 п.п.3,4, 303, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2015 року у частині визнання недійсною відмову ОСОБА_3 від обов'язкової частини у спадщині, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину від 05.10.2012 року і

додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2015 року про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.10.2012 року у частині 1\4 частини квартири - залишити без змін.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2015 року у частині скасування рішення правління від 08.05.2010 року, рішення загальних зборів від 04.09.2010 року, витребування з володіння ОСОБА_2садового будинка - скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у позові до громадської організації Садівниче товариство "Маяк-1", ОСОБА_2 про скасування рішення правління від 08.05.2010 року і рішення загальних зборів від 04.09.2010 року у частині виключення з членів товариства ОСОБА_4, витребування з володіння ОСОБА_2 садового будинку, що розташований по АДРЕСА_3

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Н.Д. Плавич