Рішення № 55718483, 12.02.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/20726/15-ц

Номер провадження 2/521/1688/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року Малиновський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Лічмана Л.Г.

при секретарі Тимофієнко Н.М.,

за участі представника позивача адвоката ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

29.12.2015 р. ОСОБА_3 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою, у якій просила витребувати з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 4779984 від 25.02.2014 р. про право власності ОСОБА_5 на АДРЕСА_2.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник позовні вимоги не визнали, у задоволенні позовних вимог просили відмовити, посилаючись на правомірність договору дарування квартир № 14 у буд. № 84 по вул. Болгарській у м. Одесі між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 у судове засідання не зявилася, про дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Разом з тим до суду нею направлялися заперечення, а саме проти доводів на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо діяльності нотаріуса. Зокрема, нотаріусом вказано, що на час посвідчення договору дарування вказаної квартири від 25.02.2014 р. у нотаріуса не було жодної підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії щодо посвідчення зазначеного договору у звязку з тим, що право власності у Державному реєстрі речових прав було зареєстровано за ОСОБА_4, арештами та заборонами обтяжено не було, таким чином нотаріусом були виконані всі вимоги законодавства.

Судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні до них правовідносини.

08.02.2011 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 (а.с. 10)

З Витягу про Державну реєстрацію прав № 29179277 від 02.03.2011 р. та відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на зазначену квартиру відповідно до Рішення про державну реєстрацію від 02.03.2011 р. було зареєстровано за ОСОБА_3, номер запису 488, в книзі 758пр-160. (а.с. 11, 13)

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, посилаючись на те, що 08 лютого 2011 року під впливом омани з боку відповідачів вона уклала договір купівлі-продажу належної їй квартири АДРЕСА_3 з ОСОБА_3, вважаючи, що укладає договір застави, за умовами якого вона передає квартиру в заставу ОСОБА_8, а остання буде здійснювати плату у сумі 200 доларів США щомісяця. У звязку з цим позивачка просила суд визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2013 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 08 лютого 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7

На підставі вказаного рішення від 27 листопада 2013 року ОСОБА_4 28 січня 2014 року зареєструвала право власності на вищезазначене нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_9 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 за № 4539647.

25.02.2014 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_3 за реєстровим № 150, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно до якого ОСОБА_4 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_5 прийняла в дарунок вказану квартиру. На підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11172503 від 25.02.2014 р. внесено запис № 4779984 до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5, що підтверджується Інформаційною довідкою № 51107498 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18218813 від 25.02.2014 р. 15.04.2015 р. між відповідачами укладено Договір Оренди житлової площі, а саме квартири АДРЕСА_5 строком на 5 років. (а.с. 12, 58-59)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2014 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_2 відхилено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2014 року залишено без змін.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. (частина 1 ст. 3 ЦПК України)

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 4) відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, в розумінні вимог ст. 328 ЦК України, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_6 та набула таке право на законних підставах.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року (справа № 6-146 цс 13), яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_3 не з її волі, а на підставі зазначеного незаконного рішення апеляційного суду. Порушене субєктивне право ОСОБА_3 права власності квартири АДРЕСА_7 підлягає захисту судом, що передбачено ст. ст. 15 і 16 ЦК України, ст. 9 ЖК УРСР, ст. ст. 1, 3 і 4 ЦПК України. Способом такого захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме витребування квартири у відповідачів без визнання недійсним договору дарування. У звязку з цим суд вважає, що не мають правового значення доводи сторони відповідача про дійсність договору дарування квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6

ОСОБА_3 в порядку, передбаченим цивільним законодавством, набула право власності на спірну квартиру, на підставі вказаного договору купівлі-продажу, що встановлено і рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій. ОСОБА_4 право власності на спірну квартиру було повернуто незаконним рішенням суду, яке в установлений строк було оскаржено ОСОБА_3

Задоволення позову ОСОБА_3 відповідає не тільки національному законодавству України, а й Європейській Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права на справедливий суд, тобто на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру (ст. 6), права на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13) і права на захист власності, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. (ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)

Щодо позовної вимоги про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 4779984 від 25 лютого 2014 року про право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_7, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру прав вноситься у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав.

Пунктом 2.6., 2.10., 2.11. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. №3502/5 (далі Порядок), передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили. За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав та вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141 зазначено, що, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позивач у позовній заяві просить виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 4779984 від 25.02.2014 року про право власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_8, посилаючись на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вказаних підзаконних актів, якими передбачено скасування державної реєстрації прав, що є синонімом поняття «виключення», однаковим за правовими наслідками до поняття «скасування» державної реєстрації.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, про що зазначає у рішенні.

На підставі зазначеного суд задовольняє позовну вимогу про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 4779984 від 25 лютого 2014 року про право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_7, і визначає порядок виконання рішення суду шляхом скасування зазначеного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступних міркувань.

Звертаючись до Малиновського районного суду м. Одеси з відповідною позовною заявою ОСОБА_3 надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп., а також 243 грн. 60 коп. сплачено нею при подачі заяви про забезпечення позову (всього 730 грн. 80 коп.).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.12.2015 р., керуючись ч. 2 ст. 80 ЦПК України та ст. 6 Закону України «Про судовий збір», залишаючи позовну заяву без руху, позивачу визначено суму судового збору за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 487 грн. 20 коп., а майнового 5000 грн. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси за її заявою, з доданими відповідними письмовими доказами, відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору у розмірі 5000 грн. 00 коп. до ухвалення рішення.

Суд виходив зі ставок судового збору, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви, з врахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн. 00 коп.

У відповідності до підп. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній при поданні позовної заяви, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою встановлена в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а немайнового - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судові витрати ОСОБА_3 склали 730 грн 80 коп, тобто з врахуванням тієї обставини, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає стягненню сума 365 гривень 40 копійок судового збору на користь ОСОБА_3

Разом з тим, визначивши судовий збір у справі за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 5000 грн., які підлягають стягненню з відповідачів в дохід держави, керуючись ч. 1, 2 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме те, що вони є пенсіонерами та особами похилого віку, вважає можливим зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи за рішенням суду, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до 500 гривень 00 копійок кожній. Таким чином, в дохід держави стягується сума судового збору в дохід держави з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у розмірі 500 гривень 00 копійок з кожної.

На підставі зазначеного, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності необхідно задовольнити повністю та витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів квартиру АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_3, а також виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 4779984 від 25 лютого 2014 року про право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_9, визначивши порядок виконання рішення суду шляхом скасування зазначеного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, - задовольнити повністю.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 і ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_3.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 4779984 від 25 лютого 2014 року про право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_7. Визначити порядок виконання рішення суду шляхом скасування зазначеного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_4 365 гривень 40 копійок та ОСОБА_5 365 гривень 40 копійок судового збору на користь ОСОБА_3.

Зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи за рішенням суду, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до 500 гривень 00 копійок кожній.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 500 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 500 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

С У Д Д Я: