Ухвала суду № 55717402, 10.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2068/15-ц 10.02.2016 10.02.2016 10.02.2016

Провадження №22-ц/784/363/16

Справа № 486/2068/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Франчук О.Д.

Провадження № 22ц/784/363/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 50

Ухвала

Іменем України

10 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Буренкової К.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Шаманської Н.О.

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участі: позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Южноукраїнського міського суду від 10 грудня 2015 року у справі за її позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що вона з квітня 2011 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. 07 квітня 2013 року у них народився син ОСОБА_5. Після народження сина вона та відповідач разом не проживають, син знаходиться на її утриманні. Відповідач лише з червня 2014 року почав надавати матеріальну допомогу на утримання сина, але з листопада 2015 року припинив матеріальну підтримку.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повнолітня.

Крім цього, позивачка просила стягнути на її користь із відповідача аліменти за минулий час, починаючи з 07 квітня 2013 року по 31 травня 2014 року, посилаючись на те, що матеріальну допомогу на утримання дитини у вказаний період він не надавав.

Рішенням Южноукраїнського міського суду від 10 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Постановлено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

В частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини за період з 07 квітня 2013 по 31 травня 2014 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий період, тобто з 07 квітня 2013 по 31 травня 2014 року. Позивачка посилається на те, що висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи і положенням сімейного права.

ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що позивачка не довела належними доказами обставини щодо його ухиляння від надання матеріальної допомоги на утримання дитини за період з 07 квітня 2013 року по 31 травня 2014 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із таких підстав.

Із свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, видно, що його батьками записані позивачка та відповідач (а.с.3).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у звязку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Мотивуючи вимоги про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6, позивачка посилалась на те, що дитина із народження перебуває на її утриманні і по травень 2014 року відповідач не надавав матеріальної допомоги на її утримання.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Матеріали справи не містять будь яких доказів того, що ОСОБА_2 вживала відповідних заходів для одержання із ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини з 07 квітня 2013 року по 31 травня 2014 року, а останній ухилявся від їх сплати.

Та обставина, що позивачка одна утримувала дитину в указаний період, не є підставою для присудження із відповідача аліментів за минулий час.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ст. 191 ЦПК України прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий час.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Тому аргументи позивачки стосовно того, що обставини ухиляння відповідача від сплати аліментів на утримання дитини можуть бути підтверджені показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 правового значення не мають, оскільки позивачці в задоволенні такого клопотання відмовлено апеляційним судом, тому що таке клопотання в суді першої інстанції останньою не заявлялось.

Інших доводів та посилань на докази, які спростовували б висновок суду першої інстанції

в оскаржуваній частині, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в цій частині немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: К.О. Буренкова

Судді : Т.В. Крамаренко

ОСОБА_10