Ухвала суду № 55717385, 10.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/1042/15-ц 10.02.2016 10.02.2016 10.02.2016

Провадження №22-ц/784/264/16 Провадження №22-ц/784/264/16

Справа № 480/1042/15-цГоловуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Буренкової К.О.

суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України

на ухвалу Миколаївського районного суду від 25 листопада 2015 року у справі за його позовом до ОСОБА_3, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про відшкодування вартості навчання,

в с т а н о в и л а:

В травні 2015 року Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України (далі - Інститут) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі УМВС України в Миколаївській області), про відшкодування вартості навчання.

Ухвалою Миколаївського районного суду від 25 листопада 2015 року провадження у справі за вказаним позовом Інституту закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Інститут, посилаючись на порушення судом норм цивільного процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції керувався тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір носить публічно-правовий характер та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.

Відповідно до положень ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У п. 3 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Із матеріалів справи вбачається, що Інститут звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат на навчання у звязку із звільнення останнього за власним бажанням з органів внутрішніх справ України на підставі п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 2-7, 34).Ухвалою судді Миколаївського районного суду від 28 травня 2015 року відкрито провадження у даній справі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув належну увагу на зміст позовних вимог, положення ст. 15 ЦПК, зокрема на субєктний склад спору, не визначився з характером спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку, що вказаний спір виник у зв'язку із здійсненням Інститутом як суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведені обставини, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

УхвалуМиколаївського районного суду від 25 листопада 2015 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: К.О. Буренкова

Судді: Т.М. Базовкіна

ОСОБА_4