Постанова № 55716482, 08.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року №2а-14429/11/1370

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дирекція по будівництву обєктів» до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000372301, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Дирекція по будівництву обєктів» (надалі ДП «Дирекція по будівництву обєктів») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року в адміністративній справі №2а-14429/11/1370 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Дирекція по будівництву обєктів» було відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачем було оскаржено постанову суду від 22.05.2012 року в апеляційному порядку.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року апеляційну скаргу позивача було задоволено частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року у справі №2а-14429/11/1370 скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Дирекція по будівництву обєктів» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Червонограді Львівської області від 16.06.2011 року №0000372301 щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 523 413,00 грн. за основним платежем та на 130 853,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та прийнято нову, якою такі позовні вимоги задоволено; у решті постанову суду від 22.05.2012 року - залишено без змін.

Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач та відповідач звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015 року було частково задоволено касаційні скарги Державного підприємства «Дирекція по будівництву обєктів» та відповідача, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.10.2015 року справа була надіслана Вищим адміністративним судом України до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 06.11.2015 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до вимог статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №2а-14429/11/1370 було передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевичу О.М.

Ухвалою від 09.11.2015 року дану справу було прийнято суддею Сасевичем О.М. до свого провадження та призначено судове засідання.

11.01.2016 року позивачем було подано до суду заяву про зміну позовних вимог №14/35.2-690 від 22.12.2015 року, за якою він відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000372301 у частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 156 355,63 грн. (125 084,50 грн. за основним платежем і 31 271,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року було здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у м.Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області (надалі ДПІ у м.Червонограді ГУ ДФС у Львівській області).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення в оспорюваній ним частині було прийняте контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечить чинному законодавству України.

Позивач стверджує, що ДП «Дирекція по будівництву обєктів», у рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно було здійснено нарахування амортизаційних відрахувань у сумі 10 219 623,00 грн., які у відповідності до норм чинного законодавства були відображені у звітності та, відтак, ним правомірно було зменшено оподатковуваний дохід, а відповідачем було зроблено помилковий висновок по розрахунку амортизаційних відрахувань по основних фондах, нібито придбаних за рахунок бюджетних коштів. Окрім цього, позивач зазначає, що відповідач відобразив в акті перевірки необґрунтовані дані про заниження податку на прибуток при списанні придбаних позивачем будівельних матеріалів на покращення основних фондів, хоча в дійсності витрати на їх придбання позивачем не декларувалися в складі витрат підприємства, що виключає такий висновок відповідача. А також, позивач вказує, що в звязку з тим, що орендарем гірничого обладнання й техніки було проведено заміну його виконавчих органів, а витрати на це були компенсовані орендарю позивачем у рахунок орендної плати, облік таких витрат позивачем у складі валових є повністю правомірним. Щодо висновків контролюючого органу про заниження валового доходу внаслідок не нарахування орендної плати, позивач відзначає, що сторонами договорів оренди були складені акти про їх виконання в наступному звітному періоді, власне, в якому й були відображені відповідні доходи, що вповні відповідає нормам чинного законодавства.

З огляду на вказане, позивач вважає, що при проведенні перевірки податковим органом не було дано належної оцінки усім наявним доказам, у звязку з чим, його висновки є необґрунтованими та помилковими, а прийняте ним рішення є протиправним в оспорюваній позивачем частині та підлягає скасуванню відповідно до позовних вимог ДП «Дирекція по будівництву обєктів».

Відповідач проти таких вимог позивача заперечив, оскільки вважає оскаржуване рішення таким, що було прийняте в повній відповідності до норм чинного законодавства України та базуючись на дійсних обставинах справи.

Зокрема, відповідач вказує на те, що позивачем було безпідставно здійснено амортизацію основних фондів, придбаних за рахунок бюджетних трансфертів, що не відповідає нормам законодавства. Окрім того, при списанні вартості будівельних матеріалів у монтаж позивачем не було самостійно зменшено попередньо формованих витрат із вартості придбання таких будівельних матеріалів. Також, на переконання відповідача, позивач протиправно включив до складу валових витрат суми витрат на ремонт техніки, яка була передана в користування третій особі й такі витрати були понесені орендарем. Окрім того, позивачем не нараховувалась та не включалася до доходів того ж звітного періоду орендна плата за користування майном, переданим в оренду, хоча така підлягала безумовному нарахуванню.

На підставі наведеного вище відповідач стверджує, що факти порушення позивачем податкового законодавства, встановлені ним за результатами перевірки є обґрунтованими, унаслідок таких порушень позивачем було занижено розмір податку на прибуток, а відповідно, прийняте податкове повідомлення-рішення, з урахуванням результатів його адміністративного оскарження, є правомірним й підстав для його скасування немає.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, поясненнях та просили позов задовольнити відповідно до уточнених вимог.

Представники відповідача проти позову заперечили, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, поясненнях та просили суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП «Дирекція по будівництву обєктів» як юридична особа зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області 19.03.1992 року. На податковий облік позивача взято 10.11.1996 року.

Як підтверджується матеріалами справи, в період із 12.05.2011 року по 25.05.2011 року Державною податковою інспекцією у м.Червонограді ДПА у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ДП «Дирекція по будівництву обєктів», код за ЄДРПОУ 00179737 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 01.06.2011 року №480/2301/00179737, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ДП «Дирекція по будівництву обєктів» у своїй діяльності:

1)пп.3.1.1, 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ всього на 352 439 грн., у тому числі за січень 2011 року на 116 235 грн., за лютий 2011 року на 117 281 грн., за березень 2011 року на 118 923 грн.;

2)пп.4.1.1, 11.3.1, 5.3., п.5.1, пп.5.3.9, 5.7.1 8.1.1, 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу всього на суму 3 845 056 грн., в тому числі за 2009 рік на 1 821 267 грн., за 2010 рік на 1 579 466 грн., за І квартал 2011 року - на 444 324 грн.

3)пп.8.1.1, 16.3.5, 17.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та на підставі п.7.1 вищевказаного Закону донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 3 493,35 грн.;

4)ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів», абз.«б» п.19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф-1ДФ за ІІ-ІІІ квартали 2009 року, І-ІV квартали 2010 року з порушенням встановлених податковим законодавством вимог.

На підставі акту перевірки від 01.06.2011 року №480/2301/00179737, ДПІ у м.Червонограді було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000372301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 4 806 320 грн. (у тому числі 3 845 056 грн. за основним платежем та 961 264 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивачем було оскаржено таке податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000372301 в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області та ДПС України.

За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням ДПА у Львівській області від 29.08.2011 року №23045/10/25-005/1848 вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині 111 079,75 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток, а в іншій частині залишено без змін.

Рішенням ДПС України від 11.11.2011 року №5389/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000372301 було залишене без змін, із урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 29.08.11 року №23045/10/25-005/1848, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями субєкта владних повноважень і надалі, позивачем було заявлено означений позов, у якому ДП «Дирекція по будівництву обєктів» стверджує про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000372301 та, відповідно, про його протиправність.

У звязку з чим, ґрунтуючись на матеріалах справи, суд відзначає, що в ході проведеної податковим органом перевірки ним було встановлено здійснення позивачем амортизаційних відрахувань із вартості основних фондів, придбаних за рахунок бюджетних коштів, що відображено по рахунку 2410 капітальні трансферти.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація», основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (ст.8 даного Закону).

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що амортизації підлягають витрати на:

-придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

-самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

-проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Пунктом 18 Положення бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, визначено, що цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних обєктів інвестування основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих обєктів.

Також і п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України визначено, що амортизації підлягають:

-витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

-витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

-витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

-витрати на капітальне поліпшення землі, не повязане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

-капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання обєкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому обєкту відповідно до положень п.п.137.2.1 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України;

-сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до ст.146 Податкового кодексу України;

-вартість безоплатно отриманих обєктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або обєктів.

При цьому, перевіркою ДП «Дирекція по будівництву обєктів», проведеною відповідачем, не було встановлено декларування валових доходів у розмірі пропорційному до розміру задекларованих амортизаційних відрахувань, чи в розмірі отриманих капітальних трансфертів.

Окрім того, суд бере до уваги норми Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України 25.11.2008 року №495, якими визначено, що «капітальні трансферти» це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, повязаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом кількох років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Відповідно до листа ДПА України від 11.05.2005 року №8978/7/15-111, капітальні трансферти, отримані платником після 01.07.2004 року, не включаються до складу валового доходу платника податків, оскільки поняття «капітальні трансферти» не є тотожним до таких понять, як «дотації» та «субсидії». У цілях оподаткування платники податку не зменшують скоригований прибуток на суму амортизаційних відрахувань на основні фонди, придбані (створені) ними за рахунок капітальних трансфертів. Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на придбання, самостійне виготовлення основних фондів для власного виробничого використання (власних виробничих потреб).

Відтак, оскільки спірні витрати позивача по основних фондах були здійснені за рахунок трансфертів, тобто фактично понесені державою, а не платником податку, то в цілях оподаткування підстави для амортизації платником податку відповідних основних фондів були відсутні. При цьому, позивачем не було включено до складу доходів сум коштів, пропорційних нарахованій амортизації по основних засобах.

Отже, підсумовуючи, факт отримання бюджетних трансфертів та подальша амортизація основних фондів, придбаних за рахунок таких трансфертів, не повинні вливати на розмір обєкта оподаткування податком на прибуток. Така правова позиція підтверджується й практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 11.09.2013 року в справі №К/9991/57126/12, ухвала від 16.07.2013 року в справі №К/9991/24851/12, ухвала від 22.04.2013 року в справі №К-39315/10).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було безпідставно нараховано амортизацію на основні фонди, придбані за рахунок бюджетних коштів, всього в сумі 10 219 623 грн., у т.ч. за 2009 рік 4 302 663 грн., за 2010 рік 5 901 862 грн., І квартал 2011 року 15 098 грн., що в результаті призвело до заниження податку на прибуток підприємства за перевірений період. Відтак, висновки податкового органу в цій частині є вірними та обґрунтованими й в повній мірі відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Окрім того, в ході проведеної податковим органом перевірки останнім було встановлено включення ДП «Дирекція по будівництву обєктів» до складу валових витрат вартості придбаних будівельних матеріалів та їх не зменшення при списанні в грудні 2009 року вартості цих будівельних матеріалів на суму 2 093 652,00 грн. на рахунок 1514 «Капітальне будівництво - обладнання в монтаж», у звязку з чим, суд відзначає наступне.

Відповідно до затвердженого Мінвуглепромом України 25.12.2009 року Кошторису робіт і витрат на капітальне будівництво, фінансування яких буде здійснюватись за рахунок коштів Стабілізаційного фонду у 2009 році за проектом будівництво шахти №10 «Нововолинська», по ДП «Дирекція по будівництву обєктів» передбачено придбання технологічного обладнання на суму 2 523 200,00 грн. Фактично у 2009 році було придбано технологічне обладнання на суму 2 093 652,00 грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи договори про закупівлю від 02.12.2009 року №02-01/1-86, від 09.12.2009 року №2.0.00/12/09, від 24.12.2009 року №2.0.00/26/09, від 25.12.2009 року №2.0.00/27/09, від 23.12.2009 року №2.0.00/28/09-К61П2477, видаткові накладні від 14.12.2009 року №ЛE-0000239, від 23.12.2009 року №6006, від 28.12.2009 року №185, від 28.12.2009 року №186, від 28.12.2009 року №12, акти приймання-передачі устаткування до монтажу від 14.12.2009 року №2, від 28.12.2009 року №3, №4, №5 та від 30.12.2009 року №6, було позивачем передано підрядним організаціям в монтаж у грудні 2009 року придбане ним у грудні 2009 року технологічне обладнання, а саме:

-підстанцію комплектну трансформаторну 2КТП-400/6/0,4кВт та трансформатор 35000/3//100/3/100/3 3HOM-35-65, всього на 750 000,00 грн. в тому числі ПДВ, придбане у ТОВ «Лідер-Електрик»;

-канат 46.50 Г-1-С-Н-1570(160) 1800 м, всього на 238 482,00 грн. в тому числі ПДВ, придбаний у ВАТ «Стальканат»;

-скіп У-4.7м/куб. НК4.10.00.000Н-01, всього на 477 066,00 грн. в тому числі ПДВ, придбаний у ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод»;

-противаги Л24.00.000, всього на 432 624,00 грн. в тому числі ПДВ, придбаний у ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод»;

-живильник ПК-2.6-10 (лівий) УЗ ТУ 24.08.1596-89, всього на 195 480,00 грн. в тому числі ПДВ, придбаний у ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені ОСОБА_4».

Про здійснення господарської операції з передачі цього обладнання в монтаж свідчать журнал-ордер і відомість по рахунку 1514 «Капітальне будівництво - обладнання в монтаж за грудень 2009 року», за дебетом якого ДП «Дирекція по будівництву обєктів» по обєктах будівництва шахти №10 «Нововолинська» списано вартість даного обладнання на загальну суму 2 093 652,00 грн.

Таким чином, позивачем у грудні 2009 року було передано в монтаж обладнання загальною вартістю 2 093 652,00 грн., придбане в грудні того ж року в постачальників: ТОВ «Лідер-Електрик» на суму 750 000,00 грн., у тому числі ПДВ; ВАТ «Сталь канат» на суму 238 482,00 грн., у тому числі ПДВ; ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» на суму 477 066,00 грн. та 432 624,00 грн., у тому числі ПДВ; ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені ОСОБА_4» на суму 195 480,00 грн., у тому числі ПДВ, що відображено у розшифровці вартості придбаного обладнання на суму 2 093 652 грн., переданого у монтаж на рахунок 1514 «Капітальне будівництво - обладнання в монтаж» за 2009 рік, яке не включається до декларації з податку на прибуток.

Як вбачається з декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» позивачем задекларовано всього 4 639 384,00 грн. При цьому, позивач стверджує, що до суми таких задекларованих валових витрат не включалися витрати в сумі 2 093 652,00 грн., понесені ним у звязку з придбанням обладнання у вказаних постачальників (ТОВ «Лідер-Електрик», ВАТ «Сталь канат», ДП «Нововолинський РМЗ», ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені ОСОБА_4»), яке було в подальшому передане підрядним організаціям в монтаж у грудні 2009 року, а до рядка 04.1 декларації було включено лише суму витрат на придбання будівельних матеріалів у розмірі 1 341 520,99 грн. Зазначене позивач, зокрема, обґрунтовує розшифровкою цього рядка декларації та власною довідкою, які були надані в ході судового розгляду даної справи.

Проте, такі доводи позивача суд оцінює критично, позаяк відомостями документів бухгалтерського обліку засвідчується, що ДП «Дирекція по будівництву обєктів» було придбано в 2009 році будівельних матеріалів на суму 3 464 442,44 грн. Зазначене випливає з обліку, здійсненого позивачем по субрахунках 201 «Сировина й матеріали» і 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291, на субрахунку 205 підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій, на субрахунку 205 не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації, устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їх монтажу й використання. А на субрахунку 631 ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками. Так, із облікових даних указаних субрахунків убачається, що ДП «Дирекція по будівництву обєктів» було придбано в 2009 році будівельних матеріалів власне на суму 3 464 442,44 грн., які й були відображені в складі витрат в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, а не 1 341 520,99 грн. як стверджує позивач.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації. А тому, придбавши будівельні матеріали позивач мав право включити їх до складу валових витрат як такі, проте, в подальшому, списуючи їх на капітальне будівництво (тобто на основні фонди) він повинен був скоригувати ці валові витрати. Позаяк та обставина, що будівельні матеріали, вартість яких була попередньо включена до витрат, використовуються на будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, у силу пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заперечує можливість подальшого обліку їх в складі валових витрат.

У звязку з чим, суд приходить до висновку, що позивачем було безпідставно включено до складу валових витрат за 2009 рік вартість будівельних матеріалів на суму 2 093 652 грн., які були списані в монтаж. Отже, висновки податкового органу в цій частині є вірними та обґрунтованими й відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Окрім того, в ході проведеної податковим органом перевірки останнім було встановлено безпідставне віднесення ДП «Дирекція по будівництву обєктів» до складу валових витрат за півріччя 2009 року суму коштів по проведенню ремонту прохідницьких комбайнів КСП-32 у розмірі 804 416,67 грн., у звязку з чим, суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» було набуто від ДП «Дирекція по будівництву обєктів» у користування на умовах оренди майно, а зокрема, прохідницькі комбайни КСП-32 (заводські номери 223, 224), що підтверджується змістом договору оренди №4-4/04-в/МТЗ від 01.01.2004 року (з додатками і змінами), який був укладений позивачем і ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» та серед переліку майна, що передається в оренду, наявні згадані прохідницькі комбайни. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до умов такого договору (в новій редакції за додатковою угодою від 01.01.2008 року), орендар (ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка») зобовязаний здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна, що водночас не тягне за собою обовязок орендодавця щодо компенсації відповідних поліпшень.

Як вказано у змісті акту про виконання робіт по заміні виконавчих органів прохідницьких комбайнів КСП-32 (заводські номери 223, 224) від 30.04.2009 року, складеному за участі представників ДП «Дирекція по будівництву обєктів» і ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка», останнім для заміни елементів комбайнів було придбано відповідне обладнання (редуктор виконавчого органу, вал виконавчого органу, редуктор виконавчого органу з коронками). Зазначене також підтверджується видатковими накладними від 03.10.2007 року №РН-0000055 на суму 348 900 грн., від 04.07.2008 року №РН-0000020 на суму 56 400 грн., від 30.09.2008 року №79 на суму 560 000 грн., за якими набувачем та отримувачем обладнання був орендар техніки ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка». Відповідно до зазначеного вище акту про виконання робіт від 30.04.2009 року, на орендованих прохідницьких комбайнах КСП-32 (заводські номери 223, 224) була здійснена заміна відповідних елементів (виконавчих органів).

Відтак, суд приходить до висновку, що здійснення ремонту орендованої техніки силами й коштом орендаря відповідає умовам договору оренди та факт здійснення такого ремонту за кошт орендаря підтверджується матеріалами справи (накладними від 03.10.2007 року №РН-0000055, від 04.07.2008 року №РН-0000020, від 30.09.2008 року №79, актом про виконання робіт від 30.04.2009 року). Отже, такі витрати були понесені не позивачем безпосередньо, а орендарем ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка».

При цьому, суд бере до уваги те, що в акті про виконання робіт по заміні виконавчих органів прохідницьких комбайнів КСП-32 (заводські номери 223, 224) від 30.04.2009 року вказується, що сума понесених ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» витрат у розмірі 965 300 грн. (у т.ч. ПДВ, тобто 804 416,67 грн. без ПДВ) компенсується ДП «Дирекція по будівництву обєктів» за рахунок орендної плати.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що така компенсація мала місце, зокрема, не підтверджено відповідного зменшення орендної плати на 804 416,67 грн., нарахування позивачем зменшеної плати за користування майном, сплату орендарем орендної плати у зменшеному розмірі, дату такої компенсації тощо.

Відтак, позивачем було безпідставно включено до складу валових витрат за півріччя 2009 року 804 416,67 грн., що відповідає сумі витрат на придбання обладнання для проведення ремонту прохідницьких комбайнів КСП-32, які були здійснені не позивачем, а ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка». Отже, висновки податкового органу в цій частині є вірними та обґрунтованими й в повній мірі відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Також, у ході проведеної податковим органом перевірки ним було встановлено заниження ДП «Дирекція по будівництву обєктів» валового доходу за І квартал 2011 року на 1 762 195 грн., що мало місце в звязку з не нарахуванням ВАТ «Укрзахідвуглебуд» орендної плати за користування майном у січні-березні 2011 року, тобто по факту надання і споживання послуг з оренди.

З огляду на вказане, суд відзначає, що між ДП «Дирекція по будівництву» та генпідрядником ВАТ «Укрзахідвуглебуд» було укладено договори оренди від 04.01.2010 року №1.3.00/MT3-10 та від 21.07.2010 року №1.3.00/126-10, відповідно до яких позивач (Орендодавець) передав, а ВАТ «Укрзахідвуглебуд» (Орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме та рухоме майно з метою промислового використання (експлуатації) при будівництві шахти №10 «Нововолинська».

Відповідно до п.3.1 договору оренди №1.3.00/МТЗ-10 від 04.01.2010 року, орендна плата, що підлягає сплаті орендарем, згідно з цим договором, складається зі сплати за користування нерухомим та рухомим майном та плати за користування земельними ділянками й становить за базовий місяць розрахунку 866 205,78 грн., в тому числі ПДВ 144 284,14 грн. Згідно з п.3.1.1 договору оренди №1.3.00/126-10 від 21.07.2010 року, орендна плата за користування нежитловим приміщенням загальною площею 1477,6 кв.м становить 30 158,20 грн., в тому числі ПДВ 6 031,64 грн.

Згідно з п.п.2.1 договорів оренди від 04.01.2010 року №1.3.00/MT3-10 та від 21.07.2010 року №1.3.00/126-10, ВАТ «Укрзахідвуглебуд» вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами договорів та актів приймання-передачі майна.

Відповідно до п.3.5 договору оренди №1.3.00/МТЗ-10 від 04.01.2010 року, орендна плата сплачується щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Згідно із п.3.3 договору оренди №1.3.00/126-10 від 21.07.2010 року, орендна плата сплачується щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Суд також відзначає, що сторони не заперечують того факту, що майно за договорами оренди від 04.01.2010 року №1.3.00/MT3-10 та від 21.07.2010 року №1.3.00/126-10 було передане ВАТ «Укрзахідвуглебуд» у користування за відповідними актами до 01.01.2010 року. Відтак, суд приходить до висновку, що в період з січня по березень 2010 року орендоване майно знаходилося у володінні та користуванні ВАТ «Укрзахідвуглебуд». При цьому, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до природи правовідносин із найму (оренди) послуги з користування таким майном споживаються орендарем постійно у період строку оренди (тобто з моменту передачі майна та до моменту його повернення).

Як визначено пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку

Відтак, у випадку оренди, відповідні послуги фактично надаються кожного місяця в періоді користування майном, під яким слід розуміти строк після передачі майна в оренду та до його повернення з оренди. При цьому, в такому випадку не має значення факт складення чи не складення сторонами договору оренди будь-яких актів наданих послуг з оренди за відповідні місяці, дати їх складення тощо, позаяк це не впливає на фактичне щомісячне споживання послуг із оренди та кореспондуючий цьому обовязок платника податків із відображення відповідних валових доходів у періоді їх фактичного надання і споживання.

Окремо суд також відзначає, що чинним законодавством України передбачено можливість зменшення розміру орендної плати або ж звільнення від її сплати за наявності для цього правових підстав (зокрема, обставини форс-мажору, неможливість використання майна через обставини, за які орендар не відповідає тощо), однак, у даному випадку факт існування таких підстав матеріалами справи не підтверджується, а більш того, факт самостійного нарахування позивачем доходів від оренди у наступному звітному періоді вказує на їх відсутність.

У звязку з чим, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно не включав до складу доходу суми нарахованої орендної плати за січень-березень 2010 року, які підлягали зарахуванню в збільшення валового доходу цього ж періоду (І кварталу 2010 року), а не наступного (ІІ кварталу 2010 року). Отже, висновки податкового органу в цій частині є вірними та обґрунтованими й відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Вирішуючи даний спір, суд відзначає, що у відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Окрім цього, відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно принципу змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Зазначена правова позиція випливає також із висновків Верховного Суду України, які викладені в постанові від 22.09.2015 року у справі №2а-2717/11/2670. Отже, оспорюючи рішення відповідача позивач повинен також належним чином доказувати обставини, на які він посилається.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити й на необхідності дотримуватися також позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Таким чином, суд відзначає, що наведені ДПІ у м.Червонограді ГУ ДФС у Львівській області є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують факти порушення ДП «Дирекція по будівництву обєктів» норм податкового законодавства, що призвело до заниження ним податку на прибуток підприємств. Дослідивши ж доводи й докази ДП «Дирекція по будівництву обєктів», суд прийшов до висновку, що вони не спроможні спростувати правильність висновків і рішень відповідача, які оспорюються позивачем.

А тому, податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0000372301, із урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 29.08.11 року №23045/10/25-005/1848, яким скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині 111 079 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток, та з урахуванням відмови позивача від частини вимог, є законним і правомірним.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 лютого 2016 року.