Постанова № 55716457, 08.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року № 813/6090/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКузана Р.І.,

суддіКравціва О.Р.,

суддіХоми О.П.,

секретар судового засіданняПерчак С.В.,

з участю:

позивачаОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

представника третьої особиОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Управління Пенсійного фонду у Галицькому районі міста Львова про визнання протиправною та скасування постанови, зобовязання вчинити дії -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 від 31.03.15р. про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. № 65656/11;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України здійснити дії по виконанню рішення Європейського суду з прав людини 20.06.13р. № 65656/11 в частині обов'язкового виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. у справі «Цибулько та інші проти України», де ОСОБА_1 була одним із заявників, Україну, як державу - відповідача зобовязано: протягом трьох місяців виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. 31.03.15р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 20.06.13р. №65656/11. Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з того, рішення Європейського Суду України з прав людини виконано лише частково, а тому виконавче провадження не може бути закінченим.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що державний виконавець діяв на підставі та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, в ході здійснення виконавчих дій грошові кошти перераховані стягувачу Міністерством юстиції України платіжним дорученням від 05.09.13р. № 3099 у розмірі 21055,16 грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 29.09.14р. № 6554 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 32,34 грн. Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 13.08.14р. № 8306/06-21, рішення національного суду виконано, у звязку з чим державним виконавцем цілком правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, зазначив, що листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 03.10.14р. № 43500-0-61-14/12.0.1 повідомлено, що Європейський суд у справі «Великода проти України», в якій заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобовязано здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з 01.12.08р., визнав заяву неприйнятною як повністю необґрунтовану. У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці було внесено зміни.

З урахуванням такої позиції Європейського суду з прав людини Урядовий уповноважений у справах Європейського суду зазначив, що обовязок Уряду забезпечити виконання рішення на користь позивачки закінчився щонайпізніше 01.11.11р., коли змінене законодавство було застосовано до її пенсії. Таким чином, у рішенні у справі «Великода проти України» викладена нова позиція Європейського суду щодо таких скарг, яка підлягає застосуванню як частина національного законодавства, в тому числі і державними виконавцями при виконанні національних судів. Рішення у справі «Цибулько та інші проти України» було винесено 20.06.13р., а у справі «Великода проти України» 03.06.14р., тобто роком пізніше і, таким чином, є наступною практикою застосування договору. Оскільки дії державного виконавця при виконанні зазначеного вище рішення суду вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Представник третьої особи щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових поясненнях. Зазначив, що Управлінням Пенсійного фонду у Галицькому районі міста Львова рішення щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 08.07.07р. по 31.12.07р. та починаючи з 22.05.08р. виконане в межах повноважень, визначених чинним законодавством. А тому державним виконавцем правомірно закінчено виконавче провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобовязано управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 ЗУ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 08.07.07 р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р.

Крім того, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22.04.14р. у справі № 464/3499/14-а задоволено заяву Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про розяснення судового рішення № 2111/10 щодо кінцевої дати перерахунку та зазначено, що рішенням не обмежується кінцева дата перерахунку, оскільки внесення змін у відповідні статті ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи слугуватиме підставою для зміни нарахувань.

У зв'язку з невиконанням вказаного рішення суду, позивач звернулась до Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.13р № 65656/11 заяву позивача було задоволено. Зокрема, вказаним судовим рішенням було передбачено, що: (a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат,і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

16.07.13р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження ВП 38903945 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. №65656/11.

28.07.14р. державним виконавцем направлено до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова вимогу №742/11-в про необхідність виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010 у триденний строк з моменту отримання вказаної вимоги.

У відповідь на вимогу державного виконавця Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова листом від 13.08.14р. 8306/06-21 повідомило, що постанова Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10 у справі №2-2111/2010 виконана управлінням в межах повноважень, визначених чинним законодавством. Водночас в листі боржник вказав, що з 01.11.11р. виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться відповідно до змін у законодавстві, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.11р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету».

В ході здійснення виконавчих дій по виконанню вказаного рішення Європейського суду грошові кошти перераховані Міністерством юстиції України стягувачу платіжним дорученням від 05.09.13р. № 3099. у розмірі 21055,16 грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням від 29.09.14р. № 6554 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 32,34 грн.

Крім того, з листа Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова та матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що на виконання вищезазначених судових рішень, управлінням здійснено відповідний перерахунок пенсії та виплачено позивачу у серпні 2011 року - 132 078,33 грн. (за період з 08.07.07р. до 31.12.07р. та з 25.05.08р. до 31.07.11р.); у серпні 2011 року - 4091,40 грн. (за серпень 2011 року); у вересні 2011 року - 4 091,40 грн. (за вересень 2011 року); у жовтні 2011 року - 4 218,40 грн. (за жовтень 2011 року).

ОСОБА_1 щодо наведених обставин не заперечує. Зокрема, у позовній заяві та в судовому засіданні позивач підтвердила, що постанова Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010р. належним чином виконувалась до листопада 2011 року та заборгованості з виплати пенсії у розмірі, зазначеному цим рішенням станом на 01.11.11р. немає. Однак позивач вказує, що пенсійним органом неправомірно припинено виплати з 01.11.11р., оскільки в рішенні Сихівського районного суду міста Львова не встановлено строк, на протязі якого позивачу повинні здійснюватись виплати.

31.03.15р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП38903945 з підстав фактичного виконання рішення Європейського суду з прав людини № 65656/11.

Вважаючи названу постанову такою, що винесена передчасно, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV (надалі - Закон України N 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України N 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як слідує з п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України N 606-XIV, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі - Закон України №3477-IV).

Відповідно до вимог ст. 2 та 3 Закону України № 3477-IV порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України N 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України № 3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва: надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Відповідно до вимог ч. 1-8 ст. 8 Закону № 3477-IV, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" ч. 5 ст. 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України N 606-XIV.

Згідно з вимогами ч. 5 цієї ж статті підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Виконання рішень Суду передбачає виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального та загального характеру.

Відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача;

Заходами індивідуального характеру - є а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні (відповідно до статті 10 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Заходами загального характеру - є заходи, спрямовані на усунення системної проблеми та її першопричини, встановленого рішенням Суду, щодо інших осіб (виправлення порушеного права).

Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 8 Закону № 3477-IV Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Вказані норми кореспондуються з ст. 49 Закону України N 606-XIV. Зокрема, положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ст. 17 Закону України № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).

Відповідно до ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з вимогами ст. 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Законом України від 14.06.11р. № 3491- VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені Прикінцеві положення пункту 4, якими установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання положень вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.07.11р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.11р.

У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акта терміни застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 23.07.11 р. здійснюються у порядку та розмірах, встановлених наведеним законом, а з 23.07.11 р. у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.11р. норми п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.12 р. № З-рп/2012 у справі за конституційним поданням Правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення деяких статей Конституцій України, Бюджетного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України було розтлумачено, що Кабінетом Міністрів України врегульовано порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, пенсійний орган як суб'єкт владних повноважень повинен діяти на підставі закону та у спосіб, визначений законом, і тому наділений повноваженнями самостійно визначатися щодо порядку та розміру сплати пенсії у відповідності до Закону України від 14.06.11р. № 3491- VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», рішення Конституційного суду України від 25.01.12 року № 3-рп/2012.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми i положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 piк.

Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.12р. № 5515-ІV, який набрав чинності із 01.01.13р., у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Із аналізу наведених норм випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вищевказаних вимог закону постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.11р. та постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.11р. були визначені розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, починаючи з 23.07.11р. в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно з судовим рішенням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.14р. у справі № 43331/12 "Великода проти України" викладена правова позиція щодо правовідносин між державою та особою, яка отримувала пенсійні виплати у випадку зміни їх розміру у зв'язку із змінами пенсійного законодавства.

Зокрема, у даному рішенні зазначається, що заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.08р. Суд визнав заяву неприйнятною як повністю необґрунтованою та дійшов висновку, що подальша дія такого судового рішення закінчилася, коли до законодавства, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. При цьому суд зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Водночас суд зазначив, що не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції; а зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулась держава. Крім того, суд констатував, що за відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Підсумовуючи наведене, припинення з 01.11.11р. пенсійним органом виконання постанови Сихівського районного суду міста Львова та призначення нового розміру пенсії з часу змін в законодавстві є правомірним, оскільки у позивача з цього часу виникають інші (нові) правовідносини. При цьому відсутність у постанові Сихівського районного суду міста Львова кінцевої дати виплати пенсії з урахуванням перерахунку не породжує у боржника обов'язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії, та додаткової пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням. Такий обов'язок у боржника припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.06.15р. у справі № 21-317а15.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Європейського суду з прав людини № 65565/11 від 20.06.13р. виконано в повному обсязі, та, як наслідок, постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від 31.03.15 р. є законною та обгрунтованою, а отже, винесена правомірно.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.06.14 р. у справі № 43331/12 "Великода проти України".

Крім цього, в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Аррас та інші проти Італії» від 14.02.12р., «Сухобоков проти Росії» від 13.04.06р. зазначено, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Войтенко проти України», виконання рішення про стягнення коштів з державної установи могло бути здійснено лише за умови, якщо б такі витрати були попередньо передбачені у законі про державний бюджет. Причина невиконання судового рішення про стягнення коштів з державної установи полягає саме у відсутності відповідних законодавчих заходів, які б забезпечували виконання цього рішення, а не у бездіяльності органу ДВС.

До аналогічного висновку прийшов Європейський суд у справі «Ромашов проти України». Зокрема Суд зазначив, що виконання у відношенні державного органу може бути здійснене лише в тому випадку, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів.

Також, згідно з рішенням Європейського суду «Козачек проти України», встановлено, що в українському законодавстві ні суди, ні виконавча служба не мають права скасувати закони або зобовязувати державу вносити зміни в закон про бюджет.

Беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується факт виконання Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010, позивачем не заперечується виплата їй суми компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення, суд дійшов висновку про правомірність постанови від 31.03.15 р. про закінчення виконавчого провадження ВП ВП38903945.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що наведені позивачем твердження та подані докази не спростовують доводів відповідача, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддяКузан Р.І.

СуддяКравців О.Р.

СуддяХома О.П.