Ухвала суду № 55716405, 11.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

11 лютого 2016 року № 444/2800/15-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Капустинська Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третіх осіб ОСОБА_4,ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської районної державної адміністрації, треті особи : ОСОБА_4, ОСОБА_5 та за участі Прокуратури Львівської області про скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Львівському окружному адміністративному суді знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовківської районної державної адміністрації, треті особи : ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування розпорядження №289 від 06.07.2015 року «Про надання ОСОБА_4 дозволу на дарування житлового будинку та земельної ділянки на користь ОСОБА_5О.».

Так, підставою звернення позивача ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою стало розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 06.07.2015 року №289 «Про надання ОСОБА_4 дозволу на дарування житлового будинку та земельної ділянки на користь ОСОБА_5О.». В обгрунтування позовних вимог зазначила, що в серпні 2015 року дізналась від брата ОСОБА_5, що бабуся ОСОБА_4 оформила договір дарування в його користь на будинок, в якому вона проживає разом із двома неповнолітніми дітьми, одна дитина є інвалідом дитинства. Позивач зазначає, оскільки такий договір дарування без згоди опікунської ради не можливий, до опікунської ради вона не зверталась, будь-яких заяв та документів не подавала. Оскільки, на думку позивача, ОСОБА_4 незаконно заволоділа документами на неповнолітніх дітей позивача, подала їх до відповідача всупереч вимог законодавства та порядку звернення, відповідачем протиправно прийнято розпорядження №289 від 06.07.2015 року «Про надання ОСОБА_4 дозволу на дарування житлового будинку та земельної ділянки на користь ОСОБА_5О.».

В порядку п.2 ч.6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» судом задоволено клопотання першого заступника прокурора Львівської області М.Тиховського в порядку п.2 ч.6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про вступ у розгляд справи в інтересах неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом дитинства.

В судовому засіданні з ініціативи суду та за письмовим клопотанням представника третіх осіб поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у звязку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили щодо закриття провадження у справі, оскільки вважають, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримала клопотання представника позивача щодо закриття провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо закриття провадження не заперечила.

Третя особа та представник третіх осіб в судовому засіданні підтримали клопотання про закриття провадження у справі в повному обсязі, просили суд його задоволити.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

П.7 ч.1 ст.3 КАС України передбачає, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч.1 ст.17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема, згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, що виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Якщо суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то, залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст.15 ЦПК України.

Завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує розпорядження районної державної адміністрації, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на дарування житлового будинку та земельної ділянки на користь ОСОБА_5, що свідчить про наявність у цій справі приватного інтересу, пов'язаного із потребами окремої особи, яка вступає у приватноправові відносини для задоволення свого приватного інтересу.

Враховуючи викладене, а також те, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, а предметом судового захисту фактично є питання користування житлом неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_7 окремо від них, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не може вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обовязок субєкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розяснити позивачу, що він має право звернутися до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовківської районної державної адміністрації, треті особи : ОСОБА_4, ОСОБА_5 та за участі Прокуратури Львівської області про скасування розпорядження ОСОБА_4 Жовківської районної державної адміністрації від 06.07.2015 року Про надання ОСОБА_4 дозволу на дарування житлового будинку та земельної діляники на користь ОСОБА_5 - закрити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп) сплачений згідно квитанцій №0.0.471606763.1 від 07.12.2015 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

СуддяГулкевич І.З.