Постанова № 55714878, 22.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ№810/4360/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Гери Г.Г., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наіль» до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Наіль» (далі позивач) з позовом до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.03.2015 року №0000442204.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків акту перевірки від 18.02.2015 року №236/22-4/36382661 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Наіль» (код ЄДРПОУ 36382661) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування, сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алегробуд» за період з 01.07.2014 по 30.09.2014, з ТОВ «Відекс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та по взаємовідносинах з ТОВ «Сімер Ленд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014», яким помилково встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а прийняте на підставі даного акту перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Позивач стверджує, що придбав товар та отримав послуги у вказаних контрагентів правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів фіктивними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, товарно-транспортними накладними, податковими і видатковими накладними, отримані товари та послуги були використані в господарській діяльності позивача.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що сума податку на додану вартість, сформована ТОВ «Наіль» по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алегробуд», ТОВ «Відекс» та ТОВ «Сімер Ленд» в порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України неправомірно віднесена до складу податкового кредиту, у звязку з чим занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 128136,00 грн., в тому числі по періодах: за липень 2014 року 43584,00 грн., за серпень 2014 року 51543,00 грн., за вересень 2014 року 33009,00 грн.

В судових засіданнях по справі представник позивача позовні вимоги підтримав, надав витребувані судом документи, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судові засідання по справі не зявлявся, клопотань про розгляд справи за його відсутності не направляв, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки в судові засідання не повідомляв.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги, що представником позивача подано заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження та враховуючи, що немає потреби у витребуванні додаткових доказів та у відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою суду від 13.10.2015 постановлено здійснювати подальший розгляд в порядку письмового провадження за наявними доказами у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наіль» (ідентифікаційний номер юридичної особи 36382661, місцезнаходження юридичної особи 08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, площа Рекунова, будинок 2) зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 01.09.2009 в якості юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №490401 (т.1, а.с.33).

Відповідно до свідоцтва №100243615 серії НБ №257524 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 08.09.2009 (т.1, а.с.35).

В період з 06.02.2015 по 12.02.2015 Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі направлень від 06.02.2015 №45, наказу від 05.02.2015 №102 згідно п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Наіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування, сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алегробуд» за період з 01.07.2014 по 30.09.2014, з ТОВ «Відекс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та по взаємовідносинах з ТОВ «Сімер Ленд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 18.02.2015 №236/22-4/36382661 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.61-84).

У висновках акту перевірки відповідачем встановлені порушення ТОВ «Наіль»:

- п. 198.2, 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Наіль» занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 128136,00 грн., в тому числі по періодах: за липень 2014 року 43584,00 грн., за серпень 2014 року 51543,00 грн., за вересень 2014 року 33009,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення на акт перевірки №18 від 23.02.2016 до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (т.4, а.с.105-118).

За результатами розгляду даних заперечень Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом №1154/10/10-31-22-01 від 04.03.2015 залишила висновок акту перевірки без змін (т.4, а.с.99-104).

Висновки акту перевірки від 18.02.2015 №236/22-4/36382661 покладені Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000442204 від 06.03.2015, яким ТОВ «Наіль» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 192204,00 грн., в тому числі за основним платежем 128136,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64068,00 грн. (т.1, а.с.85).

Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач звернувся зі скаргою від 16.03.2015 на податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0000442204 від 06.03.2015 до Головного управління ДФС у Київській області (т.4, а.с.79-94).

Рішенням про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Київській області №1427/10/10-36-10-01-04 від 18.05.2015 податкове повідомлення рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0000442204 від 06.03.2015 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.4, а.с.70-77).

Позивачем подано повторну скаргу №64 від 02.06.2015 на податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0000442204 від 06.03.2015 та на рішення ГУ ДФС у Київській області №1427/10/10-36-10-01-04 від 18.05.2015 до Державної фіскальної служби України (т.4, а.с.53-67), за результатами розгляду якої рішенням ДФС України №14985/6/99-99-10-01-01-25 від 17.07.2015 податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0000442204 від 06.03.2015 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.4, а.с.47-52).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено, що ТОВ «Наіль» мало господарські відносини з контрагентами ТОВ «Компанія «Алегробуд», ТОВ «Відекс» та ТОВ «Сімер Ленд».

Судом встановлено, що позивач (замовник) мав господарські відносини липні 2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Відекс» (виконавець).

Так між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відекс» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №21 від 21.07.2014 (т.1, а.с.87-88).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору з замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт.

Згідно з п.2.1 даного договору вартість надання послуг залежить від вантажопідйомності автотранспорту, розмір якої має договірний характер.

Загальна вартість наданих послуг визначається актом виконаних робіт, згідно наданої послуги (п.2.2 Договору №21 від 21.07.2014).

Відповідно до п. 5.1 даного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання договірних зобовязань.

Крім того, між ТОВ «Наіль» (замовник) та ТОВ «Відекс» укладено договір про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування №18 від 14.07.2014 (т.1, а.с.92-94).

Відповідно до п.1.1 даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобовязання за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, повязаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Замовник надає вантаж до перевезення, виконує організацію завантаження/ вивантаження (п. 2.1 Договору №18 віл 14.07.2014).

Відповідно до пункту 2.2. Договору №18 від 14.07.2014 виконавець приймає на себе зобовязання з перевезення вантажу, залучаючи для виконання своїх обовязків транспортні засоби третіх осіб, придатні для перевезення заявленого вантажу.

Згідно з пунктом 2.4 Договору №18 від 14.07.2014 замовник повинен надати виконавцю документи та іншу інформацію про властивості вантажу (маса, обєм), умови його перевезення, письмово або усно.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 (п.6.1 Договору №18 від 14.07.2014).

Позивачем 30.07.2014 було проведено попередню оплату на користь ТОВ «Відекс» у сумі 60000,00 грн. згідно платіжного доручення №2869 від 30.07.2014 (т.4, а.с.36), з яких 40000,00 грн. згідно договору №18 та 20000,00 грн. згідно договору №21.

За фактом настання першої з подій, а саме отримання передоплати ТОВ «Відекс» були виписані наступні податкові накладні, а саме №463 від 30.07.2014 на загальну суму 40000,00 грн., в тому числі ПДВ 6666,67 грн. (т.1, а.с.96) та №464 від 30.07.2014 на загальну суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн. (т.1, а.с.91).

31.07.2014 позивачем була здійснена передоплата згідно договорів №18 та №21 на суму 20000,00 грн. згідно платіжного доручення №2872 від 31.07.2014 (т.4, а.с.37), з яких 15000,00 грн. згідно договору №18 та 5000,00 грн. згідно договору №21.

За фактом наставання першої з подій, а саме отримання передоплати ТОВ «Відекс» були виписані наступні податкові накладні №515 від 31.07.2014 на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн. (т.1, а.с.97) та №516 від 31.07.2014 на загальну суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ 833,33 грн. (т.1, а.с.90).

На виконання вимог договорів № 18 та №21 ТОВ «Відекс» було надано послуги з вантажно-розвантажувальних робіт, що підтверджується актом прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0322 від 31.07.2014 на загальну суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ 833,33 грн. (т.1, а.с.89) та послуги з транспортного експедирування за маршрутом м. Костопіль м. Дніпропетровськ, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0323 від 31.07.2014 на загальну суму 11500,00 грн., в тому числі ПДВ 1916,67 грн. (а.с.95).

Згідно письмових пояснень позивача станом на кінець перевіряємого періоду у позивача була наявна дебіторська заборгованість у розмірі 63500,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Відекс».

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Відекс» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року (т.3, а.с.41-44).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 13333,33 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2014 року, про що свідчать додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди та реєстри отриманих податкових накладних, долучені до матеріалів справи.

На підтвердження факту отримання послуг від ТОВ «Відекс» позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні №1407311 від 31.07.2014 та №1409011 від 01.09.2014 (т.1, а.с.98,104).

Отримані від ТОВ «Відекс» послуги були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за липень 2014 року (т.3, а.с.191).

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Алегробуд» (постачальник) було укладено договір поставки №19 від 16.07.2014 (т.2, а.с.1-3).

Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобовязувався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити склобій безбарвний, склобій змішаний, за якістю згідно ТУ У 85-02126811-09-2000, названий у подальшому Товар, на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору №19 ціна на товар визначається за згодою сторін і вказується у видаткових накладних.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця. Також можлива поставка товару за рахунок постачальника (пункт 2.1 Договору №19).

Згідно з пунктом 7.1 Договору №19 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 включно, а в частині здійснення розрахунків та стягнення штрафних санкцій за порушення зобовязання по даному договору, що було вчинено в період дії даного Договору до моменту повного виконання сторонами свої зобовязань та вирішення спірних витань.

На виконання вимог договору №19 від 14.07.2014 ТОВ «Компанія «Алегробуд» було поставлено товар на загальну суму 623992,05 грн., у тому числі ПДВ 103998,72 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними №0207 від 16.07.2014 на суму 19610,50 грн., в т.ч. ПДВ 3268,42 грн. (т.2, а.с.4), №0208 від 16.07.2014 на суму 16510,00 грн., в т.ч. ПДВ 2751,67 грн. (т.2, а.с.7), №0265 від 21.07.2014 на суму 20332,00 грн., в т.ч. ПДВ 3388,67 грн. (т.2, а.с.10), №0266 від 21.07.2014 на суму 21918,00 грн., в т.ч. ПДВ 3653,00 грн. (т.2, а.с.13), №0274 від 21.07.2014 на суму 23213,56 грн., в т.ч. ПДВ 3868,93 грн. (т.2, а.с.16), №0275 від 21.07.2014 на суму 23039,40 грн., в т.ч. ПДВ 3839,90 грн. (т.2, а.с.19), №0285 від 22.07.2014 на суму 17621,40 грн., в т.ч. ПДВ 2936,90 грн. (т.2, а.с.22), №0286 від 22.07.2014 на суму 12707,50 грн., в т.ч. ПДВ 2117,92 грн. (т.2, а.с.25), №0310 від 23.07.2014 на суму 18947,50 грн., в т.ч. ПДВ 3157,92 грн. (т.2, а.с.28) №0373 від 28.07.2014 на суму 7605,05 грн., в т.ч. ПДВ 1267,51 грн. (т.2, а.с.31), №0029 від 04.08.2014 на суму 21385,00 грн., в т.ч. ПДВ 3564,17 грн. (т.2, а.с.34), №0030 від 04.08.2014 на суму 21988,06 грн., в т.ч. ПДВ 3664,68 грн. (т.2, а.с.37), №0050 від 05.08.2014 на суму 9490,00 грн., в т.ч. ПДВ 1581,67 грн. (т.2, а.с.40), №0051 від 05.08.2014 на суму 22945,00 грн., в т.ч. ПДВ 3824,17 грн. (т.2, а.с.43), №0067 від 06.08.2014 на суму 25902,50 грн., в т.ч. ПДВ 4317,08 грн. (т.2, а.с.46), №0082 від 07.08.2014 на суму 23790,00 грн., в т.ч. ПДВ 3965,00 грн. (т.2, а.с.49), №0146 від 12.08.2014 на суму 21826,80 грн. в т.ч. ПДВ 3637,80 грн. (т.2, а.с.52), №0164 від 13.08.2014 на суму 25545,00 грн. в т.ч. ПДВ 4257,50 грн. (т.2, а.с.55), №0189 від 14.08.2014 на суму 25805,00 грн., в т.ч. ПДВ 4300,83 грн. (т.2, а.с.58), №0215 від 15.08.2014 на суму 43215,00 грн., в т.ч. ПДВ 7202,50 грн. (т.2, а.с.61), №0316 від 21.08.2014 на суму 23822,50 грн., в т.ч. ПДВ 3970,42 грн. (т.2, а.с.64), №0343 від 22.08.2014 на суму 23276,50 грн., в т.ч. ПДВ 3879,42 грн. (т.2, а.с.67), №0344 від 22.08.2014 на суму 21272,10 грн., в т.ч. ПДВ 3545,35 грн. (т.2, а.с.70), №0388 від 27.08.2014 на суму 22815,00 грн., в т.ч. ПДВ 3802,50 грн. (т.2, а.с.73), №0002 від 01.09.2014 на суму 18967,00 грн., в т.ч. ПДВ 3161,17 грн. (т.2, а.с.76), №0023 від 02.09.2014 на суму 7995,00 грн., в т.ч. ПДВ 1332,50 грн. (т.2, а.с.79), №0039 від 03.09.2014 на суму 22323,46 грн., в т.ч. ПДВ 3720,58 грн. (т.2, а.с.82), №0056 від 04.09.2014 на суму 4160,00 грн., в т.ч. ПДВ 693,33 грн. (т.2, а.с.85), №0089 від 08.09.2014 на суму 26606,26 грн., в т.ч. ПДВ 4434,38 грн. (т.2, а.с.88), №0139 віл 10.09.2014 на суму 5421,00 грн., в т.ч. ПДВ 903,50 грн. (т.2, а.с.91), №0140 від 10.09.2014 на суму 23935,96 грн. в т.ч. ПДВ 3989,33 грн. (т.2, а.с.94).

Отриманий товар позивачем був оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями №2911 від 31.07.2014 на суму 100000,00 грн., №2921 від 26.08.2014 на суму 43815,89 грн., №2928 від 28.08.2014 на суму 60000,00 грн., №2944 від 04.09.2014 на суму 20531,52 грн., №2984 від 25.09.2014 на суму 30000,00 грн. (т.2, а.с.38-41, 43).

Крім того, 31.08.2014 між ТОВ «Наіль» та ТОВ «Компанія «Алегробуд» було здійснено взаємозалік вимог на загальну суму 287568,48 грн., що підтверджується протоколом про припинення взаємних зобовязань шляхом зарахування від 31.08.2014 (т.2, а.с.100).

На кінець періоду, що перевірявся сума заборгованості позивача перед ТОВ «Компанія «Алегробуд» складає 76755,16 грн., про що стверджує позивач у своїх письмових поясненнях (т.4, а.с.30-35).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 623992,05 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 103998,72 грн., позивач отримав від ТОВ «Компанія «Алегробуд» наступні податкові накладні: №207 від 16.07.2014 (т.2, а.с.5), №208 від 16.07.2014 (т.2, а.с.8), №265 від 21.07.2014 (т.2, а.с.11), №266 від 21.07.2014 (т.2, а.с.14), №274 від 21.07.2014 (т.2, а.с.17), №275 від 21.07.2014 (т.2, а.с.20), №285 від 22.07.2014 (т.2, а.с.23), №286 від 22.07.2014 (т.2, а.с.26), №310 від 23.07.2014 (т.2, а.с.29), №373 від 28.07.2014 (т.2, а.с.32), №29 від 04.08.2014 (т.2, а.с.35), №30 від 04.08.2014 (т.2, а.с.38), №50 від 05.08.2014 (т.2, а.с.41), №51 від 05.08.2014 (т.2, а.с.44), №67 від 06.08.2014 (т.2, а.с.47), №82 від 07.08.2014 (т.2, а.с.50), №146 від 12.08.2014 (т.2, а.с.53), №164 від 13.08.2014 (т.2, а.с.56), №189 від 14.08.2014 (т.2, а.с.59), №215 від 15.08.2014 (т.2, а.с.62), №343 від 22.08.2014 (т.2, а.с.68), №344 від 22.08.2014 (т.2, а.с.71), №388 від 27.08.2014 (т.2, а.с.74), №316 від 21.08.2014 (т.2, а.с.65), №2 від 01.09.2014 (т.2, а.с.77), №23 від 02.09.2014 (т.2, а.с.80), №39 від 03.09.2014 (т.2, а.с.83), №56 від 04.09.2014 (т.2, а.с.86), №89 від 08.09.2014 (т.2, а.с.89), №139 від 10.09.2014 (т.2, а.с.92), №140 від 10.09.2014 (т.2, а.с.95).

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Компанія «Алегробуд» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень - вересень 2014 року (т.2, а.с.110-113, 115-118, 120-122).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 103998,72 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за період липень-вересень 2014 року, про що свідчать додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди (т.2, а.с.130-131,139-140, 147-148).

На підтвердження доставки товару позивачем була надані до суду товарно-транспортні накладні та накладі на доставку товару (т.2, а.с.6, 9, 12, 15, 18, 21, 24, 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78).

Товари, отримані позивачем від ТОВ «Компанія «Алегробуд» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за 3 квартали 2014 року (т.3, а.с.181-190).

Крім того, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сімер Ленд», а саме між позивачем (замовник) та ТОВ «Сімер Ленд» (виконавець) укладено договір транспортного-експедиційного обслуговування №26/08-14 від 26.08.2014 (т.1, а.с.99-101).

Відповідно до п.1.1 даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець бере на себе зобовязання за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, повязаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 2.2 Договору №26/08-14 виконавець приймає на себе зобовязання з перевезення вантажу, залучаючи для виконання своїх обовязків транспортні засоби третіх осіб, придатні для перевезення заявленого вантажу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 (п. 5.1 Договору №26/08-14).

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Сімер Ленд» було укладено договір про надання послуг №01/09-14 від 01.09.2014 (т.1, а.с.131-132).

Відповідно до п.1.1 даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт.

Згідно з пунктом 2.2 загальна вартість наданих послуг визнається актом виконаних робіт, згідно наданої послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання договірних зобовязань (п.5.1 Договору №01/09-14).

На виконання вимог договору №26/08-14 були ТОВ «Сімер Ленд» були надані послуги з транспортного експедирування, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 45825,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 9304,16 грн.: №14-09012 від 01.09.2014 на суму 4925,00, в т.ч. ПДВ 820,83 грн. (т.1, а.с.102), №14-09021 від 02.09.2014 на суму 1500,00 грн., в т.ч. ПДВ 250,00 грн. (т.1, а.с.105), №14-09032 від 03.09.2014 на суму 5100,00 грн., в т.ч. ПДВ 850,00 грн. (т.1, а.с.108), №14-09042 від 04.09.2014 на суму 9800,00 грн., в т.ч. ПДВ 1633,33 грн. (т.1, а.с.111), №14-09044 від 04.09.2014 на суму 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 83,33 грн. (т.1, а.с.114), №14-09081 від 08.09.2014 на суму 5200,00 грн., в т.ч. ПДВ 866,67 грн. (т.1, а.с.117), №14-09102 від 10.09.2014 на суму 3500,00 грн., в т.ч. ПДВ 583,33 грн. (т.1, а.с.120), №14-09103 від 10.09.2014 на суму 5300,00 грн., в т.ч. ПДВ 883,33 грн. (т.1, а.с.123), №14-09221 від 22.09.2014 на суму 8500,00 грн. в т.ч. ПДВ 1416,67 грн. (т.1, а.с.126), №14-09232 від 23.09.2014 на суму 11500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1916,67 грн. (т.1, а.с.129).

На підтвердження факту надання послуг транспортного експедирування позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 130А).

Отримані послуги за договором №26/08-14 позивачем були оплачені частково, що підтверджується платіжним дорученням №2979 від 23.09.2014 на суму 31225,00 грн. (т.4, а.с.42).

На виконання вимог договору №01/09-14 ТОВ «Сімер Ленд» були надані послуги з вантажно-розвантажувальних робіт, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 14000,00грн., в тому числі ПДВ на суму 2333,32 грн.: №14-09043 від 04.09.2014 на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн. (т.1, а.с.133), №14-9101 від 10.09.2014 на суму 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 83,33 грн. (т.1, а.с.135), №14-09222 від 22.09.2014 на суму 3500,00 грн., в т.ч. ПДВ 583,33 грн. (т.1, а.с.137), №14-09233 від 23.09.2014 на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн. (т.1, а.с.139).

За фактом настання першої з подій (отримання послуг замовником) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 59825,00 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 11637,48 грн., грн., позивач отримав від ТОВ «Сімер Ленд» наступні податкові накладні: №4 від 01.09.2014 (т.1, а.с.103), №17 від 02.09.2014 (т.1, а.с.106), №26 від 03.09.2014 (т.1, а.с.109), №36 від 04.09.2014 (т.1, а.с.112), №38 від 04.09.2014 (т.1, а.с.115), №59 від 08.09.2014 (т.1, а.с.118), №89 від 10.09.2014 (т.1, а.с.121), №90 від 10.09.2014 (т.1, а.с.124), №267 від 22.09.2014 (т.1, а.с.127), №293 від 23.09.2014 (т.1, а.с.130), №37 від 04.09.2014 (т.1, а.с.134), №88 від 10.09.2014 (т.1, а.с.136), №268 від 22.09.2014 (т.1, а.с.138), №294 від 23.09.2014 (т.1, а.с.140).

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Сімер Ленд» (окрім податкової накладної №294 від 23.09.2014) підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року (т.3, а.с.70-71).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 10804,15 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту вересень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.3, а.с.66-67).

Крім того, суд звертає увагу, що сума ПДВ у розмірі 833,33 грн. згідно податкової накладної №294 від 23.09.2014 не була включена позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2014 року, і отримання вказаної накладної не відображено у реєстрі виданих та отриманих накладних саме за вересень 2014 року.

Отримані послуги від ТОВ «Сімер Ленд» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за вересень 2014 року (т.3, а.с.192-195).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Відекс», ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Сімер Ленд» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс», непідтвердження їх первинними документами, а по взаємовідносинах з ТОВ «Сімер Ленд» - на підставі того, що ТОВ «Сімер Ленд» не задекларовано податкове зобовязання по взаємовідносинах з ТОВ «Наіль» та відповідно не сплачено ПДВ до бюджету на загальну суму 10804,17 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в ОСОБА_1 адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій та завищення податкового кредиту був зроблений на підставі акту перевірки щодо неможливості проведення контрагенту позивача ТОВ «Відекс», акту перевірки про проведення ТОВ «Компанія «Алегробуд» по взаємовідносинах з ТОВ «Редфорд», висновку про дефектність первинних документів бухгалтерського обліку (товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алегробуд») та податкової звітності контрагента позивача ТОВ «Сімер Ленд».

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбаний у ТОВ «Компанія «Алегробуд» товар та отримані послуги від ТОВ «Сімер Ленд» та ТОВ «Відекс» позивачем були використані у господарській діяльності позивача, а саме для подальшого продажу отриманого товару контрагентам-покупцям ТОВ «ВТК «Рисан», ПрАТ «Рокитнянський скляний завод», а отримані послуги були використані для доставки/поставки товарів від контрагентів та їх розвантаження/завантаження.

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «Компанія «Алегробуд», ТОВ «Відекс» та ТОВ «Сімер Ленд», судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ №543991 та довідки органів статистики АБ №476102 від 17.09.2012 основним видом економічної діяльності позивача є: 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 46.44 оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами чищення, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту тощо (т.3, а.с.27-30).

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні ТОВ «Наіль» у господарських відносинах з власними контрагентами є посередником, а саме позивач на виконання зобовязань перед власними контрагентами-покупцями здійснює закупівлю товарів в інших контрагентів-постачальників, а в подальшому придбані товари поставляються іншим контрагентам, без зберігання на власних складах чи перероблення даної продукції, а тому у позивача відсутні складські приміщення та виробничі потужності, а штат позивача складає 5 осіб.

Враховуючи таку специфіку здійснення своєї господарської діяльності позивача з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями позивачем здійснюється специфічне оформлення товарно-транспортних накладних, зокрема, вантажовідправником зазначається в останніх ТОВ «Наіль», а не контрагент-постачальник, а вантажоотримувачем зазначається контрагент-покупець, а тому посилання відповідача на дефектність товарно-транспортних накладних позивача, наданих на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Наіль», оскільки вантажовідправником значиться ТОВ «Наіль», а не ТОВ «Алегробуд» є безпідставним.

На підтвердження факту використання товарів, отриманих від ТОВ «Компанія «Алегробуд» для його реалізації в подальшому контрагентам ТОВ «ВТК «Рисан», ПрАТ «Рокитнівський скляний завод», ТОВ «Тотал», ТОВ «Нікром ОСОБА_2» позивачем до матеріалів справи додано копії договорів, додаткових угод, укладених з контрагентами, зокрема :

- договір №740 від 03.02.2014, укладений між ТОВ «Наіль» (постачальник) та ТОВ «Рокитнівський скляний завод» (покупець) (т.3, а.с.73-76) та додаткові угоди до даного договору №1 від 05.03.2014, №2 від 21.07.2014, №9 від 01.08.2014 (т.3, а.с.77-88);

- договір №09 від 24.03.2014, укладений між ПрАТ «ВТК «Рисан» (покупець) та ТОВ «Наіль» (постачальник) (т.3., а.с.81-83) та додаткові угоди до даного договору №1 від 30.05.2014, №2 від 16.07.2014 (т.3, а.с.84-86).

На підтвердження факту виконання зобовязань за вказаними договорами позивачем надано до суду видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні (т.3, а.с.98-163, 167-168).

Крім того, отримані товари були реалізовані іншим контрагентам позивача, зокрема, ТОВ «Тотал», ТОВ «Нікром ОСОБА_2», ТОВ «Тотал», з яким позивач не укладав окремих письмових договорів, однак в підтвердження здійснення операцій надав до суду копії первинних документів, а саме видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей та товарно-транспортні накладні (т.3, а.с.164-166, 169-180).

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Компанія «Алегроюуд», ТОВ «Відекс» та ТОВ «Сімер Ленд», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало, в підтвердження чого позивачем надано до суду витяги з Реєстру платників податку на додану вартість, довідки органів статистики (т.3, а.с.87-97) та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.164-175). на контрагентів ТОВ «Сімер Ленд», ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс»

Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що отримання відповідачем актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, в яких викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобовязань не може бути покладено висновки актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ «Сімер Ленд», ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс», їх реальність безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для висновків про завищення позивачем податкового кредиту в період , що перевірявся на загальну суму 743930,00 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 145180,00 грн., відсутні.

З урахуванням цього суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.03.2015 року №0000442204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2890,00 грн. згідно платіжних доручень № 3621 від 31.07.2015 на суму 390,00 грн. (т.1, а.с.2) №3708 від 07.09.2015 на суму 2500,00 грн. (т.3, а.с.2), в той же час сума судового збору за подання даного адміністративного позову до суду складає 2883,06 грн., що складає 1,5 % від суми майнових вимог.

А тому понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2883,06 грн. підлягають стягненню з Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відповідно до положень статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.03.2015 року №0000442204.

3. Стягнути з Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління юстиції ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39473843 місцезнаходження 08200, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-A) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наіль» (ідентифікаційний код 36382661, місцезнаходження 08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, площа Рекунова, будинок 2) 2883,06 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 06 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.