Ухвала суду № 55712539, 08.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/11181/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/76/16

Єдиний унікальний № 320/11181/13-к Головуючий в 1-й інстанції Редько О.В.

Категорія ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Фоміна В.А., Шаповал О.С.,

при секретарі Хомяк К.В.,

за участю прокурора Шелудько З.Л.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014080140004375, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

- 09.10.2003 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 25.01.2005 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. ст. 185 ч. 2, 71 КК України до 3 років 6 місяцям позбавлення волі. Звільнений 25.07.2008 року за відбуттям строку покарання;

- 26.11.2009 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 09.09.2010 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ст. ст. 185 ч. 2, 185 70 ч. 1, 71 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяцям позбавлення волі. Звільнений 30.04.2013 року умовно- достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць;

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України і призначено покарання у вигляді 6 (шести) років 5 (пяти) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 09.09.2010 року, і остаточно призначено покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишено без змін. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання з 20 год. 20 хв. 18.09.2013 року.

Також вказаним вироком засуджено ОСОБА_4, стосовно якої вирок не оскаржується.

Ухвалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової технічної експертизи в розмірі 1 101, 24 грн. Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом судового рішення, 11 вересня 2013 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку № 113 по вул. К. Лібкнехта в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, діючи з корисливих мотивів, незаконно шляхом продажу за 150 гривень збув ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на суху речовину складає 3,6429 грам.

18 вересня 2013 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, знаходячись на території домоволодіння № 113 по вул. К. Лібкнехта в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4, яка перебувала у стані наркотичного сп'яніння, незаконно шляхом продажу за 150 гривень збули ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на суху речовину складає 6,1605 грам, який вони незаконно зберігали з метою збуту за місцям свого проживання за вищевказаною адресою.

Крім того, 18 вересня 2013 року, в період часу з 22 годин 10 хвилин до 22 годин 15 хвилин, в ході проведення огляду місця події біля будинку № 97 по вул. К. Лібкнехта у м. Мелітополь Запорізької області на землі було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на суху речовину складає 72,6 грам, який ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка перебувала у стані наркотичного сп'яніння, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, незаконно, повторно з метою збуту зберігали при собі та за місцям свого мешкання за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. К. Лібкнехта, буд. 113.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати посилаючись на те, що суд не надав уваги його доводам щодо невідповідності викладених у обвинувальному акті даних, фактичним обставинам провадження, наявності чисельних порушень вимог КПК України під час проведення слідчих дій, зокрема надання свідками показань під впливом працівників міліції. Крім того, не допитав в судовому засіданні усіх свідків вказаних подій та проігнорував докази, які свідчили про його непричетність до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: захисника та обвинуваченого, зокрема в останньому слові, які просили апеляційну скаргу задовольнити, прокурора, який вважав, що вирок необхідно залишити без змін; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні наданих доказів, їх аналізі і правильній оцінці та відповідають вимогам діючого законодавства і не викликають сумнівів у своїй правильності.

Суд першої інстанції дослідив в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_5, який повідомив, що 11.09.2013 року та 18.09.2013 року він добровільно виступив в ролі закупного при проведенні оперативної закупівлі наркотичного засобу у ОСОБА_3 Обидва рази йому були видані грошові кошти по 150 грн., які були оглянуті і помічені належним чином, він придбав у ОСОБА_3 марихуану і передав придбане працівникам міліції.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він був присутнім в якості понятого при оперативній закупівлі наркотичного засобу у ОСОБА_3 11 і 18 вересня 2013 року. Обидва рази в його присутності закупному ОСОБА_5 були видані грошові кошти по 150 грн., а той придбав у ОСОБА_3 наркотичний засіб і передав його працівникам міліції. При затриманні ОСОБА_3 18.09.2013 року свідок був присутнім при добровільній видачі ОСОБА_4 грошових коштів, номери яких збігалися з номерами купюр, виданих ОСОБА_2, а руки і штани ОСОБА_3 були у порошку, який реагував на ультрафіолетове світло.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які є співробітниками СБНОН показали суду, що за оперативною інформацією вони дізналися про незаконну діяльність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 В ролі закупного за добровільною згодою виступив ОСОБА_5, який зателефонував до і погодив з ним час і місце придбання наркотичного засобу. 11 і 18 вересня 2013 року закупному ОСОБА_2 були видані грошові кошти по 150 грн., які були належно оглянуті і зафіксовані, після чого ОСОБА_2 придбав і видав працівникам міліції наркотичний засіб марихуану. Під час затримання ОСОБА_3 18.09.2013 року у того на руках і штанях було виявлено нашарування речовини, що випромінює ультрафіолет, а ОСОБА_4 добровільно видала гроші 150 грн.

Суд першої інстанції дослідив також покази обвинуваченої ОСОБА_4, яка підтвердила факт продажу ОСОБА_3, ОСОБА_5 наркотичного засобу марихуани за 150 грн., які вона заховала в шкарпетку. Після цього ОСОБА_3 повідомив їй, що він повинен зустрітися зі знайомим, щоб продати йому стакан марихуани. Коли вона і ОСОБА_3 пішли, вона побачила незнайомий автомобіль і почала бігти, висипаючи марихуану на ходу, а коли її затримали вона добровільно видала гроші, які передав ОСОБА_2 і вказала на місце, де висипала наркотик.

Судом першої інстанції досліджені акти видачі грошових коштів від 11.09.2013 року і від 18.09.2013 року, згідно з якими ОСОБА_5 видані грошів сумі 150 грн. і протокол огляду грошових коштів від 18.09.2013 року, згідно з яким ОСОБА_4 добровільно видала гроші в сумі 150 грн., номери купюр яких збігаються з номерами, зафіксованими актом видачі коштів від 18.09.2013 року.

Відповідно до протоколів огляду від 11.09.2013 року і 18.09.2013 року ОСОБА_5 добровільно видав відповідно полімерний зіп-пакет з речовиною сіро-зеленого кольору і газетний згорток з речовиною сіро-зеленого кольору, пояснивши що в ньому знаходиться придбаний у ОСОБА_3 наркотичний засіб.

Окрім того, суд першої інстанції дослідив висновки судово-хімічних експертиз № 778 від 16.09.2013 року і № 803 від 19.09.2013 року, згідно з якими надана на дослідження речовина сіро-зеленого кольору, видана ОСОБА_5 11 і 18 вересня 2013 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений канна бісом, маса якого в перерахунку на суху речовину складає відповідно 3,9171 г і 6,1605 г.

Також в судовому засіданні досліджені покази свідка ОСОБА_9, яка стверджувала, що 11.09.2013 року ОСОБА_3 знаходився у неї в гостях і не міг скоїти злочин в Мелітополі.

Повно і всебічно дослідивши надані докази, суд першої інстанції дав належні оцінку всім доказам в їх сукупності і дійшов правильного висновку про доведеність вину ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину, виклавши у вироку мотиви свого рішення про критичне ставлення до тверджень ОСОБА_3 про його невинуватість. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги і покази свідка ОСОБА_9, пославшись при цьому не тільки на те, що ці твердження спростовані іншими доказами, а й на те, що свідок не памятає до кого і в якій годині вони їздили разом з ОСОБА_3 Окрім того, зазначений факт поїздки до колонії міг бути підтвердженим адміністрацією установи, але таких доказів суду не надано.

Колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини провадження і поклав їх у формулювання обвинувачення, що визнане доведеним.

Колегія суддів вважає, що доводи скарги стосуються лише оспорювання оцінки досліджених доказів судом, і не спростовують доказове значення сукупності злочинів. Суд апеляційної інстанції не вбачає також і таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які ставили під сумнів законність отримання злочинів, що покладені в обґрунтування висновків суду. Оскільки будь-яких скарг на неправомірні дії робітників міліції не надходило, колегія вважає такі доводи скарги безпідставними.

Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст. 307 ч. 2 КК України як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції прийняв до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину, а також дані, що характеризують особу винного, обставини, що обтяжують покарання, на підставі чого обрав покарання в межах санкції статті обвинувачення, а також за правилами ст. 71 КК України, яке, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення винного.

Колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 і для зміни або скасування вироку за мотивами, що наведені у ній.

Суд апеляційної інстанції застосовує до ОСОБА_3 положення ст. 72 ч. 5 КК України, відповідно до яких зарахування попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, по якому до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України колегія суддів вважає необхідним змінити резолютивну частину вироку відносно ОСОБА_4, оскільки суд першої інстанції обґрунтувавши в мотивувальній частині своє рішення про застосування до неї ст. 69 КК України не зазначив про це в резолютивній частині.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 72 ч. 5 КК України зарахувати в строк відбування покарання термін попереднього увязнення ОСОБА_3 з 18.09.2013 року до 08.02.2016 року включно, з розрахунку один день перебування під вартою за два дні позбавлення волі.

Вирок відносно ОСОБА_4 змінити, зазначивши у вироку про застосування ст. 69 КК України.

Зазначена ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11