Ухвала суду № 55712476, 10.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/1601/14-ц Головуючий у 1 інстанції Курбатова О.М.

Номер провадження 22-ц/778/759/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_2,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , ,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнив, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 18 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б\н, згідно з умовами якого відповідачу було надано надано кредит і видано кредитну картку зі строком дії до вересня 2009 року, з встановленим початковим кредитним лімітом на суму 4000 грн.

В порушення Умов і правил надання банківських послуг відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по кредиту за період з 13 лютого 2011 року по 12 березня 2014 року у розмірі 7365,18 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 7365,18 грн. та судові витрати.

Рішенням Хортицкього районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк».

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В засідання судової колегії відповідач не зявився. Повідомлений про час і місце розгляду справи у встановленому ст.ст. 74-76 ЦПК України порядку. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_4 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки у судове засідання через хворобу, проте доказів на підтвердження хвороби не надала.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає відсутніми поважні причини неявки і розглядає справу у відсутності відповідача та його представника.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку на підставі ст.ст. 256, 267 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущена позовна давність без поважних причин, про застосування якої заявив відповідач.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи, добутими доказами і відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що 18 вересня 2006 року ОСОБА_3 на підставі його заяви від 18 вересня 2006 року від позивача отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 4000 грн. на платіжну картку зі сплатою щомісячно відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

18 вересня 2006 року була видана відповідачу кредитна карта «універсальна» № 5457082930963421зі строком дії 09/ 09 рік. і відкритий рахунок.

Згідно до припису ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до розділу 2 Умов і правил надання банківських послуг Кредит - це розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, обумовлений у договорі, на умовах платності і повернення.

Згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невідємною частиною кредитного договору, договір укладений на строк - 12 місяців. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий самий строк.

Разом із тим за змістом Умов і правил надання банківських послуг строк дії договору визначається не тільки цими правилами, а й положеннями, вказаними у Памятці клієнта та строком дії кредитної картки, що передбачено у Правилах користування платіжною карткою.

Відповідно до п. п. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Строк дії кредитної картки, згідно договору від 18 вересня 2006 року, закінчився в вересні 2009 року. Оскільки за умовами договору строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки, то строк дії кредитного договору закінчився в вересні 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за умовами кредитного договору ОСОБА_3 здійснив в червні 2007 року, після чого грошові зобов'язання за договором ним не виконувались, дія картки закінчилась 30 вересня 2009 року, нові грошові кошти банком відповідачці не надавались, новий договір сторонами не переукладався.

Таким чином з урахуванням вимог п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг щодо зобовязання боржника погашати заборгованість за кредитом протягом 30 днів з моменту її виникнення, право на звернення позивача до суду з даним позовом у нього виникло з вересня 2009 року, а з урахуванням дій боржника щодо часткового погашення боргу у червні 2007 року, то остаточно початок перебігу строку давності починається з червня 2007 року.

З позовом до суду банк звернувся лише в березні 2014 року, пропустивши строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України. Про наявність поважних причин пропуску позовної давності позивач не зазначає.

Доводи апеляційної скарги про те, що за умовами договору, щомісячні платежі нараховуються до моменту погашення кредиту, який не погашений, - а, отже є законні підстави стягнути несплачені, але нараховані суми щомісячних платежів у межах трирічного строку позовної давності, не можуть бути взятими судом до уваги, оскільки умовами кредитного договору передбачений строк його дії,який співпадає зі строком дії кредитної картки.

Інші доводи апеляційної скарги не мають належного обґрунтування того, у чому полягає порушення судом вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення.

Судом повно і всебічно зясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: