Рішення № 55711508, 29.12.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/9660/15-ц

Провадження №2/200/2561/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«29» грудня 2015 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.,

за участю секретаря: Кравченко Г.В.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Україна», Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 11205», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

«12» травня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Україна», Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 11205», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 04 грудня 2014 року о 16.20 год. в м. Дніпропетровську на нерегульованому перехресті Запорізького шосе і вулиці Великолукської водій ОСОБА_4, керуючи автобусом «Богдан», д/н НОМЕР_1 з легковажного розрахунку на значення Запорізького шосе, як головної дороги, самовпевнено рушив без зупинки через перехрестя, не даючи дороги автомобілю «Мерседес Бенц» д/н НОМЕР_2, під керуванням позивача, чим порушив п.16.12 Правил дорожнього руху України, спричинивши зіткнення цих транспортних засобів. Під час ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні ушкодження. 29 січня 2015 постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із змінами, внесеними постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.03.2015 року, третя особа ОСОБА_4, працюючий водієм в ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205», визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення за вказану дорожньо-транспортну пригоду і притягнутий до адміністративної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність відповідача ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205», як власника т/з «Богдан» д/н НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Україна» на підставі Полісу № АІ/4447096, укладеного відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Внаслідок зіткнення автомобіль «Мерседес Бенц» д/н НОМЕР_2, був пошкоджений, чим позивачеві, як власнику автомобіля, було завдано значний збиток, що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження № 2789 від 14.04.2015р. Як зазначає позивач, відповідно до складеного звіту вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мерседес Бенц» д/н НОМЕР_2, пошкодженого в результаті ДТП від 04.12.2014р. складає 185416,77 грн., що також підтверджується актом виконаних робіт від 23.04.2015 р. на суму 184 911,00 грн. Вартість автотоварознавчого дослідження склала 500,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру. У звязку з тим, що в телефонному режимі відповідач ПрАТ СК «Україна» повідомив позивача, що в Дніпропетровську відсутні представники страхової компанії, які повинні займатися врегулюванням страхових випадків, тому відповідно до вказівки працівників відповідач ПрАТ СК «Україна», позивач самостійно вимушений був займатися збиранням документів і відправкою їх до головного офісу в м. Київ. 05.12.2014 р. позивач звернувся до відповідача ПрАТ СК «Україна» із повідомлення про ДТП, а 05.12.2014 р. із заявою про виплату страхового відшкодування, однак ніякої інформації про причини затримки страхового відшкодування, не одержав. Враховуючи те, що строк в 90 днів для виплати страхового відшкодування з дня подачі заяви минув 05 березня 2015 року, Відповідач ПрАТ СК «Україна» так і не виплатив страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та інших витрат, які позивач поніс для відновлення свого порушеного права. Загальний розмір страхового відшкодування яке відповідач ПрАТ СК «Україна» повинен був виплатити не пізніше 12.02.2014 року, складає 50 500,00 грн., виходячи з наступного: 50 000,00 грн. ліміт відповідальності відповідача № 1; 184 911,00 грн. вартість реального збитку, завданого Позивачеві; 500,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. Крім того Позивач зазначає, що відповідальність за завдану йому шкоду також повинен нести Відповідач ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205», оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків. Водій ОСОБА_4 працює у вказаній компанії водієм і є її штатним працівником, автомобіль «Богдан», д/н НОМЕР_1, також, належить ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205». Як зазначає позивач, на підставі ст.1194 ЦК України з відповідача ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205», підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме: 134 911,00 грн. Розмір реального матеріального збитку у вигляді відновлювального ремонту автомобіля позивача, яку повинен відшкодувати відповідач ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205», позивачеві складає: 134 911,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з Відповідача №1 - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Україна» Код ЭДРПОУ 30636550 на його користь 50 000,00 грн. страхового відшкодування, 500,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження; стягнути з Відповідача № 2 Публічне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство 11205», Код за ЄДРПОУ 23935584 на його користь матеріальні збитки у розмірі 134 911,00 грн.; стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору на його користь.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, наполягав на його задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_2, який представляє інтереси відповідно до довіреності від 24.04.2015 р. серія НАН 183574, в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, наполягав на його задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_5, яка представляє інтереси на підставі договору про надання правової допомоги №19/10-15 від 19 жовтня 2015 р. позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, наполягала на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_6 Страхова компанія «Україна» до суду не зявився, причину неявки суду не повідомив, заперечень не надав, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205» - ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205». Під час розгляду справи подав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що в матеріалах цивільної справи є постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП накладено позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, яка була змінена постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області в частині виду адміністративного стягнення. За загальним правилом під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обовязковим для суду лише щодо зясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Вважає, що розглядаючи позовну заяву, яка випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст.212 ЦПК. На підтвердження висновку суду щодо розміру збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також навести докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад урахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).Але при цьому слід звернути увагу, що доводити відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК має заподіювач шкоди, а не позивач наявність вини відповідача, хоча й не позбавлений цього права. Положення ч.З ст.61 ЦПК фактично позбавляють особу, вину якої встановлено постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини. Проте вказана процесуальна норма не дає підстав за будь-яких обставин уважати невинною в ДТП особу, відносно якої не порушувалося кримінальне провадження та не складався протокол про адміністративне правопорушення. У цьому випадку вину такої особи може бути підтверджено чи спростовано іншими належними й допустимими доказами, передбаченими ЦПК (ст.57), зокрема висновком судової автотехнічної експертизи, письмовими доказами тощо. У випадку встановлення вини особи в ДТП постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників ДТП та причинний звязок цієї протиправності із завданою шкодою. Як вбачається за обставинами справи в м. Дніпропетровську на перехресті вул. Запорізьке шосе та вул. Великолуцька (вул. Рибінська) 04.12.2014 року сталося зіткнення автобуса Богдан» д/н НОМЕР_1, який рухався по вул. Запорізьке шосе позначеній знаком 2.3. «Головна дорога» під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «ОСОБА_7 GL-350» д/н АE 0088 BM, який виїхав на вказане перехрестя під керуванням водія ОСОБА_1 з вул. Великолуцької (Рибінської), при чому водій ОСОБА_1 порушив п.16.11 та п.16.15 ПДР України. На момент ДТП з боку вулиці вул. Великолуцька (вул. Рибінська) перед перехрестям з вини КП «Дніпродорсервіс» ДМР був тимчасово відсутній обовязково передбачений знак 2.1. «ОСОБА_8 дорогу», обовязок щодо встановлення та забезпечення наявності якого покладено на КП «Дніпродорсервіс» ДМР.

Отже, незважаючи на те, що відносно водія ОСОБА_1 не складався протокол про адміністративне правопорушення, вважають, що саме протиправні дії водія ОСОБА_1 призвели до того, що сталося ДТП і між його діями та завданням шкоди є причинний зв'язок виходячи з наступного.

Під час збирання матеріалу щодо обставин ДТП та розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, водій ОСОБА_1 надав неправдиві пояснення, спотворивши дійсні обставини ДТП.Як, зазначив водій ОСОБА_1 він впевнився, що знаходиться на перехресті рівнозначних доріг та вирішив здійснити проїзд цього перехрестя, керуючись правилом «перешкоди справа», а коли побачив, що водій автобуса «Богдан» не збирається надати йому дорогу, зупинив свій автомобіль, після чого відбулося зіткнення.На підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» були опитані особи, яким відомі обставини ДТП - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з пояснень яких вбачається, автомобіль ОСОБА_7 GL-350» під керуванням водія ОСОБА_1 здійснив виїзд на вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську без зупинки перед перехрестям коли до автобуса Богдан» залишалось біля 10 метрів і на момент зіткнення знаходився у русі.Як вбачається з висновку експертного автотехнічного дослідження №16/15 від 21.09.2015 року, наданого судовим експертом ОСОБА_11, в дорожній обстановці, що склалась, водій ОСОБА_1 для забезпечення безпеки руху повинен був діяти відповідно до вимог п.п.16.11 та 16.15 ПДР України і технічна можливість запобігти зіткнення для нього визначається виконанням ним вимог вказаних положень ПДР України. Також для ОСОБА_1 не було причин технічного характеру, які б не дозволили йому діяти відповідно до вимог п.п.16.11 та 16.15 ПДР України і тому він мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів. Також з висновку експерта вбачається, що ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню і тому в його діях вбачається невідповідність вимог п.п.16.11 та 16.15 ПДР України, котрі з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з настанням ДТП.

Окрім того звертає увагу на наступне.Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів.У відповідності до ст. 21 Закону України "Про дорожній рух" автомобільна дорога, вулиця є частиною території, в т. ч. в населеному пункті, для руху транспортних засобів та пішоходів з всіма розміщеними на ній спорудами. У відповідності до ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах в їх відомстві. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, дорожньо-експлуатаційні організації несуть відповідальність, якщо ДТП сталося з їх вини.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про дорожній рух», організація дорожнього руху

ійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами

місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, до реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Відповідно до п. 2.2. Статуту КП «Дніпродорсервіс» ДМР (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 28 березня 2012 року №38\22, предметом господарської діяльності підприємства є: установлення, ремонт та експлуатація технічних засобів регулювання вулично-дорожнього руху (дорожні знаки, світлофори, напрямні, сигнальні та огороджувальні пристрої тощо), прокладення ліній електромережі для їх живлення та ліній зв'язку для координації роботи світлофорних об'єктів; заміна технічних засобів регулювання вулично-дорожнього руху дорожні знаки, світлофори, напрямні, сигнальні та огороджувальні пристрої тощо), а також їх; становлення. Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. КП «Дніпродорсервіс» ДМР у своїй діяльності керується «Технічними правилами з ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України» П-Г.218113:2009, затверджених Наказом Державної служби автомобільних доріг №320 від 01 липня 2009 року, а згідно п. 3.1.1 цих Правил відповідач зобов'язаний вживати всіх заходів з організації і забезпечення безпеки дорожнього руху, проте ці вимоги ним не виконуються.За таких обставин належний позивачу автомобіль зазнав механічних пошкоджень як з його власної вини, так і з вини КП «Дніпродорсервіс» ДМР, яке не забезпечило встановлення та наявність на вищевказаному перехресті знаку 2.1. «ОСОБА_8 дорогу» з боку вул. Великолуцька

(Рибінська) в м. Дніпропетровську, що покладає на цю юридичну особу обовязок

відшкодування шкоди учасникам ДТП.

Враховуючи причинний зв'язок між завданням шкоди та протиправними діями ОСОБА_1, а також бездіяльністю КП «Дніпродорсервіс» ДМР просив відмовити у задоволенні позовних до ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205» вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що при розгляді у суді адміністративного матеріалу у відношенні нього, він не розумів та не усвідомлював, всієї відповідальності, а тому вину у вчинені адміністративного правопорушення визнав, але при розгляді даної справи, ним було зясовано, що він спричинив шкоду джерелом підвищеної небезпеки, а отже відповідач ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205» має право звернутися до суду із вимогою до нього про стягнення виплаченого відшкодування, у разі задоволення позову ОСОБА_1 А відтак, він вважає, що дане дорожня транспортна пригода відбулася із вини ОСОБА_1

ОСОБА_4 під час розгляду справи був допитаний як свідок, та надав пояснення, що 04 грудня 2014 року він, керуючи автобусом «Богдан», д/н НОМЕР_3 рухався по нерегульованому перехресті доріг вул. Запорізьке шосе і вул. Великолуцької у м. Дніпропетровську, та відбулось зіткнення його автомобіля з автомобілем «Мерседес Бенц» д/н НОМЕР_4, під керуванням позивача ОСОБА_1, котрий винний у скоєні зіткнення з ним. Після якого відбулось зіткнення, автобуса «Богдан», д/н НОМЕР_1, під його керуванням із автомобілем НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_8 Зазначив, що всі ці події відбулись з вини позивача ОСОБА_1 Крім того зазначив, що під час розгляду адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП в апеляційній інстанції не вірно зрозумів обставини викладені в матеріалах та наслідків для нього в майбутньому, та визнав себе винним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі письмові докази, оглянувши матеріали адміністративної справи 200/23007/14-п, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 61 ЦПК України визначено підстави звільнення від доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини . Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено наступне.

04 грудня 2014 року о 16.20 год. водій ОСОБА_4, керуючи автобусом «Богдан», д/н НОМЕР_1 рухаючись по нерегульованому перехресті доріг вул. Запорізьке шосе і вул. Великолуцької у м. Дніпропетровську, допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц» д/н НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1, котрий наближався до нього з права, допустивши з ним зіткнення. Після зіткнення, автобус «Богдан», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, розпочав свій некерований рух прямо, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_8

Таким чином, зіткнення автомобілів, в результаті якого транспортним засобам завдано механічні ушкодження, відбулося через порушення водієм ОСОБА_4 порушення п.16.12 Правил дорожнього руху.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєні адміністративного проступку за ст. 124 КУпАП та накладено позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. (а.с. 6).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП, - змінено, змінивши призначення стягнення у вигляді позбавлення права керування на штраф у розмірі чотириста гривень, у іншій частині постанови районного суду залишено без змін (а.с. 7).

При цьому, під час розгляду даної адміністративної справи в апеляційній інстанції ОСОБА_4 визнав себе винним, та оскаржував лише застосований до нього вид стягнення, який вважав надто суровим.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до зазначеної вище ухвали суду, порушення ОСОБА_4 ПДР України перебувають в прямому причинному зв'язку із вчиненням ДТП та наслідками, які настали.

В результаті ДТП пошкоджено автомобіль «Мерседес Бенц» д/н НОМЕР_2, власником якого є позивач ОСОБА_1 у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 5).

Відповідно до повідомлення про дорожньо транспортну пригоду від 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Україна» (а.с.11)

Відповідно до заяви про страхове відшкодування від 05 грудня 2012 року, ОСОБА_1 звернувся до директора Департаменту ВЗ ПрАТ «СК «Україна» ОСОБА_12 щодо здійснення виплати страхового відшкодування, згідно погодженої калькуляції за пошкоджений в результаті настання страхового випадку 04.12.2014 р. транспортний засіб «ОСОБА_7 - Бенц 6 L350», державний реєстраційний № НОМЕР_4 (а.с.12).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №2789 від 02.04.2015 р. ОСОБА_1 здійснено плату за експертне дослідження автомобіля «ОСОБА_7 -350 АЕ 0088 ВМ у розмірі 500 грн. (а.с.13).

Відповідно до висновку №2789 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ проведеного експертом - автотоварознавцем ОСОБА_13І, від 14 квітня 2015 року по заяві ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Mercedes - Benz GL350, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, ідентифікаційний номер (VIN) 4JGBF2FF2CA791681, пошкодженого у наслідок від ДТП 04.12.2014 року, станом на 02 квітня 2015 року, становить: 122870, 24 грн. (а.с.14-25).

Відповідно до акту прийому - передачі виконаних робіт №5 від 23.04.2015 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_14 виконав на замовлення ОСОБА_1 роботи, загальна вартість робіт склала 184911,00 грн. (а.с.26).

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, а згідно з ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Водій ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП перебував з ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205», в трудових відносинах.

Встановлено, що автобус «Богдан», д/н НОМЕР_1 належить ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205» та використовувався ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, а отже в розумінні ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно - правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

На час скоєння ДТП відповідальність власника транспортного засобу автобуса «Богдан», д/н НОМЕР_1 відповідача 2, застраховано в ПАТ «Страхова компанія «Україна», на підставі договору страхування ОСЦПВВНТЗ №АІ 4447096. Згідно витягу з Центральної бази даних МТСБУ від 27.04.2015р. відповідальність відповідача ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205» транспортний засіб АЕ 9712 АН застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Україна» на підставі полісу АІ 4447096, страховик є діючим членом МТСБУ (а.с. 30), ліміт відповідальності становить 50 000 грн., про що не заперечувала сторона відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно частини 2, 4 статті 10. ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно ч.2 статті 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, а ні стороною позивача, а ні відповідача страхового полісу надано не було, відповідних клопотань щодо витребування страхового полісу заявлено не було, та сторонами визнано наявність такого полісу відповідно до якого була застрахована відповідальність відповідача 2.

У відповідності до зазначеного страхового акту, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого становить 50 000 грн.

Відповідно до п.п.9.1; 9.2 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

В статті 12 цього Закону п.12.1. зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи, те що сторонами було визнано наявність страхового полісу відповідно до якого була застрахована відповідальність відповідача 2, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого становить 50 000 грн., а ні відповідач ПАТ «Страхова компанія «Україна», а ні відповідач ПАТ «Автотранспортне підприємство 11205» не надали копію полісу, що позбавляє суд перевірити суму франшизи, а тому грошова сума у розмірі 50000 грн., у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування підлягає стягненню з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Україна».

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі .

П. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до висновку №2789 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ проведеного експертом - авто товарознавцем ОСОБА_13І, від 14 квітня 2015 року по заяві ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Mercedes - Benz GL350, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, ідентифікаційний номер (VIN) 4JGBF2FF2CA791681, пошкодженого у наслідок ДТП 04.12.2014 року, станом на 02 квітня 2015 року, становить: 122870, 24 грн. (а.с.14-25).

Відповідно до акту прийому - передачі виконаних робіт №5 від 23.04.2015 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_14 виконав на замовлення ОСОБА_1 роботи, загальна вартість робіт склала 184911,00 грн. (а.с.26).

Отже, до Позивача у зв'язку за вищеописаним ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 184911 грн. 00 коп.

Відповідачами не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes - Benz GL350, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також не спростовано розраховану Позивачем суму страхового відшкодування.

Клопотання про витребування доказів в порядку ст. 137 ЦПК України та/або про призначення експертизи в порядку ст. 143 ЦПК України відповідачами також не заявлялося.

Судом встановлено, що наведені у вищеописаному звіті оцінювача матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими автомобілю Mercedes - Benz GL350 » д/н АE 0088 BMпошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачами не надано доказів протилежного, а також не доведено, що обрахований позивачем розмір страхового відшкодування є необґрунтованими або завищеними.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».

Враховуючи, зазначене вище, та ліміт відповідальності встановлений полісом № АІ 4447096, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 1 - ПАТ «Страхова компанія «Україна» на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі - 50 000 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, наявність страхового полісу № АІ 4447096,та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача 1 в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду у межах ліміту відповідальності Відповідача 1, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), не більше фактичної вартості відновлювального ремонту автомобіля 184 911грн.00коп та виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача за мінусом франшизи (0 грн.) з відповідача 2 , та отже в сумі 134 911грн.00 коп.

У відповідачів з часу настання ДТП було достатньо часу для дослідження спірного страхового випадку, протее, а ні відповідачем 1, а ні відповідачем 2, страховий випадок ДТП не визнано, відповідачем 1 суми страхового відшкодування на користь позивача не виплачено, обґрунтованих заперечень до позивача не висуното, і до суду також не подано. Матеріали справи не місять доказів протилежного.

Суд вважає недоведеними та необґрунтованими посилання представника відповідача 2 на те, що зазначений висновок не може прийматись судом як належний доказ, оскільки проведений не за ухвалою суду, а також не ґрунтується на достовірній інформації та повному з'ясуванні усіх обставин.

Зокрема, стороною відповідача 2 не наведено правових підстав для прийняття судом до уваги, як належного та допустимого доказу при визначенні матеріального збитку, заподіяного ушкодженням автомобіля Mercedes - Benz GL350, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, висновку експертного автотехничного дослідження №16/15 від 21.09.2015р

Зазначений висновок було проведено без присутності позивача, що є порушення прав та законних інтересів останнього.

Крім того, під час розгляду справи представником відповідача 2 було заявлено клопотання щодо виклику свідків, які допитувались під час розгляду адміністративної справи, та їх поясненням щодо обставин ДТП судом вже була надана оцінка.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по доведенню обставин справи покладено на кожну із сторін, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Відповідно до ч.1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

П.1 ч.2 статті 22 ЦПК України визначено, що втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), має право на їх відшкодування.

Також з відповідача 2 на користь позивача підлягають до стягнення витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження в розмірі 500 грн.00 коп

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Україна», Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 11205», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Україна» Код ЄДРПОУ 30636550, на користь ОСОБА_1 50000 грн.00 коп. /пятдесят тисяч грн. 00 коп/ страхового відшкодування.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 11205», Код за ЄДРПОУ 23935584, на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 134911,00 грн. /сто тридцять чотири тисячі девятсот одинадцять грн. 00 коп./

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «автотранспортне підприємство 11205», Код за ЄДРПОУ 23935584, на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження. 500,00 грн. /пятсот грн. 00 коп/

Стягнути с Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Україна» Код ЄДРПОУ 30636550, на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 500 грн. 00 коп. /пятсот грн.. 00 коп/

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «автотранспортне підприємство 11205», Код за ЄДРПОУ 23935584, на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1354 грн. 11 коп. /одна тисяча триста пятдесят чотири грн. 11 коп./

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії рішення, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску