Постанова № 55710110, 08.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 р. Справа № 805/4986/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії щодо зняття арешту з житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії щодо зняття арешту з житлового будинку.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_4.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 16.11.2015 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції ОСОБА_3 прийнято постанову по ВП № 48876060 про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, якою накладено арешт на належний позивачу на праві власності житловий будинок з господарськими спорудами.

Підставою виникнення обтяження стала Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Вищезазначену постанову прийнято при примусовому виконанні виконавчого листа № 236/2133/14-ц виданого 07.09.2015 року Краснолиманським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 181264,00 грн. і відшкодування моральної шкоди 2000 грн. у виконавчому проваджені ВП № 48876060.

Не погоджуюсь із діями відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції і заступника начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 щодо прийняття постанови від 16 листопада 2015 року у виконавчому проваджені ВП № 48876060 про накладення арешту на житловий будинок із господарськими спорудами, що розташований за адресою вул. Новосадова, 16, смт. Кіровськ, Краснолиманського району Донецької області, що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та заборону здійснювати відчуження будь-якого належного ОСОБА_2 майна.

Крім того, позивач просив зобовязати відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області та заступника начальника відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_3 зняти накладений арешт на житловий будинок № 16 по вул. Новосадова в смт. Кіровськ, Краснолиманського району Донецької області та оголошення заборони на його відчуження зазначені у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень індексний номер 47763344 від 17.11.2015 року і скасувати заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача та відповідач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Третя особа до судового засідання не зявилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Щодо підсудності справи.

Так, в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року № 3 зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч. 1 ст. 181 КАС України).

Тому суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Пленум ВАСУ вказує, що судам необхідно враховувати, що статтею 1212 ГПК та статтею 383 ЦПК від 18 березня 2004 року визначено обмежене коло осіб, які мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у господарських та цивільних справах відповідно у порядку господарського та цивільного судочинства, а тому спори за зверненням інших осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено лише можливість оскарження дій та бездіяльності державної виконавчої служби, що ж до оскарження рішень, то така можливість відсутня. Тому оскарження рішень державної виконавчої служби під час виконання рішень господарських судів належить до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому до цивільної юрисдикції належать лише спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, ухвалених загальними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року. Спори з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень судів цивільної юрисдикції, ухвалених до 1 вересня 2005 року, відповідно до статті 181 КАС України повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства, але з обовязковим дослідженням судового провадження, за яким ухвалено рішення, що перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана адміністративна справа підсудна ОСОБА_1 окружному адміністративному суду та розглядається в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 606), у відповідності до преамбули якого цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону № 606 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статей 6, 11 Закону № 606, п. 2.1. Інструкції № 512 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п. 1.5. Інструкції № 512 під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що 07.09.2015 року Краснолиманським міським судом Донецької області розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі.

За результатами винесення рішення по вищезазначеній справі, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 181264,00 грн в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

01.10.2015 року на виконання рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 07.09.2015 року, державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслано боржнику. У строк для самостійного виконання рішення наданий державним виконавцем Олійник А.Д. рішення не виконав.

На виконанні у відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження № 48876060 відкрите на підставі виконавчого листа № 236/2133/14-ц виданий 07.09.2015 року Краснолиманським міським судом про стягнення з ОСОБА_5 відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 181264,00 грн., відшкодування моральної шкоди 2000, 00 грн на користь ОСОБА_4.

Відповідачем були зроблені запити на перевірку майнового стану боржника до ВРЕР м. Словянськ, до реєстрів рухомого та нерухомого майна, а також перевірка місце праці боржника або отримання пенсії.

Згідно перевірки майнового стану було встановлено, що за боржником зареєстровані на праві власності транспортні засоби, а саме: ВАЗ 210700-20 державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску; ВАЗ 2108, державний номер 5955ЕН, 1990 року випуску.

30.11.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення арешту на вищевказані транспортні засоби.

11.11.2015 року державний виконавець звернувся до БТІ у м. Красний Лиман про надання правоустановчого документу на житловий будинок, який розташований за адресою: вул. Новосадова, 16, смт. Кіровськ. Згідно наданого договору довічного утримання від 09.04.1993 року вищевказаний житловий будинок належить ОСОБА_2.

З 24.08.1974 року ОСОБА_2 знаходиться у шлюбі з ОСОБА_5, який зареєстрований Билбасівською селищною радою.

ОСОБА_2 має у власності житловий будинок за адресою: Донецька область, Краснолиманський район, смт. Кіровськ, вул. Новосадова, 16, який вона отримала за договором довічного утримання з ОСОБА_6 09.04.1993 року.

Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно із ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже ОСОБА_2 набула право власності на вищезазначений житловий будинок 09.04.1993 року.

Державним виконавцем 16.11.2015 року прийнято постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження та надіслана ОСОБА_2 за адресою мешкання.

Згідно Сімейного Кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається із матеріалів справи шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_5) ОСОБА_7 зареєстрований виконкомом Билбасівською селищною радою Словянського району 24.08.1974 року.

Тобто договір довічного утримання був укладений ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 Сімейного Кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Отже, житловий будинок за адресою вул. Новосадова, 16, смт. Кіровськ, який належить на підставі довічного утримання ОСОБА_2 є обєктом сумісної власності з ОСОБА_5.

Відповідно до п. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із ст. 379 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2016 року державний виконавець звернувся з поданням до Краснолиманського міського суду Донецької області про встановлення частки майна, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_5 Станом на час прийняття рішення у даній справі вищезазначене подання знаходиться на розгляді в суді.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний вживати заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документів на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження»

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає

органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

На підставі ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, на яке накладено арешт (житловий будинок за адресою: Донецька область, Краснолиманський район, смт. Кіровськ, вул. Новосадова, 16) знаходиться у сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, отже дії державного виконавця є такими, що відповідають чинному законодавству та не суперечать ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії щодо зняття арешту з житлового будинку відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.