Вирок № 55709396, 11.02.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11486/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.

при секретарі судового засідання - Копчі Є.І.

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Медуниці Д.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070170000531 від 09.04.2015 року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, на утриманні малолітня дитина, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У судове засідання не зявився потерпілий, який повідомлений належним чином про дане судове засідання у відповідності до приписів ст. 136 КПК України, що підтверджується розписом ОСОБА_3 про отримання повістки 20.01.2016 року на розписці про одержання повістки про виклик у судове засідання 11.02.2016 року на 13.30. Водночас, потерпілий ОСОБА_3 20 січня 2016 року подав до суду заяву від 20.01.2016 року, у якій просить проводити судовий розгляд кримінального провадження №12015070170000531 по обвинуваченню ОСОБА_1 без його участі, оскільки претензій до ОСОБА_1 не має та просить його суворо не карати.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості проведення судового розгляду без участі потерпілого, щодо якого наявне передбачене ст. 137 КПК України підтвердження отримання особою повістки про виклик, на підставі ст. 325 КПК України прийшов до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі потерпілого.

ОСОБА_1 інкримінується грубе порушення 08.04.2015 року громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинені із застосуванням спеціально пристосованого або заздалегідь приготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень хуліганство за наступних обставин.

Так, 08 квітня 2015 року близько 21 години 45 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Форд Транзит», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, заїхав на автомобільну заправку ПАТ «Укрнафта», що розміщується біля автомобільної дороги сполучення Київ - Чоп по вул. Свободи, 46 в с. Розівка, Ужгородського району.

Перебуваючи в салоні автомобіля на АЗС «Укрнафта» ОСОБА_1, поводячись особливо зухвало, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства вступив у конфлікт з оператором АЗС ОСОБА_3, який виник на ґрунті того, що ОСОБА_3, зробив зауваження ОСОБА_1, відносно того, що останній курив у салоні автомобіля сигарету. Коли оператор АЗС ОСОБА_3 закінчив заправляти автомобіль та йшов у напрямку будівлі АЗС, ОСОБА_1, скориставшись моментом, витягнув з - під сидіння автомобіля деревяну палицю, та підійшовши ззаду до ОСОБА_3, наніс йому один удар палицею в ділянку плечей, тобто даний предмет був спеціально пристосований ОСОБА_1, для нанесення тілесних ушкоджень під час хуліганських дій. Після цього ОСОБА_1, сів до салону автомобіля, завів двигун, проїхав одне коло по території АЗС «Укрнафта», зупинив автомобіль біля вітрин з супутніми товарами, вийшов з салону автомобіля та розбив палицею скло вітрини. В результаті дій ОСОБА_1, було тимчасово припинено роботу АЗС «Укрнафта», що розташовується по вул. Свободи, 46 в с. Розівка.

Відповідно до висновку експерта №845 від 09 вересня 2015 року на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах спини. Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути затиснені в кулак та обуті ноги сторонньої людини, а також предмет на який вказує потерпілий (деревяна бита). По давності вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка відбулась 08.04.2015 року і не суперечать обставинам справи.

Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_1 кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

При роз'ясненні обвинуваченому суті обвинувачення, останній повідомив, що йому воно зрозуміле, також зауважив, що визнає себе винним у вчиненому правопорушенні за обставин, наведених у обвинувальному акті, а також вказав про бажання давати показання.

У відповідності до положень ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки прокурор, обвинувачений, захисник не заперечили щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 377 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся. Згідно з його показаннями щодо обставин вчинення ним злочину ОСОБА_1 пояснив, що 08 квітня 2015 року він заїхав на заправку, із заправником виник конфлікт, якого він один раз ледь вдарив деревяною палицею, яка знаходилася в салоні автомобілю, та потім розбив вітрину заправки. В подальшому він відшкодував майстру, який полагодив вітрину АЗС, кошти за використані матеріали та його роботу.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину та факт вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин доведена повністю.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненому діянні, суд кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 296 КК України: хуліганство, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинені із застосуванням спеціально пристосованого або заздалегідь приготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з положень ст.12 КК України щодо ступеня тяжкості злочину, а також санкції ч. 4 ст.296 КК України, ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

У судовому засіданні встановлено, що:

- згідно з характеристикою Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 14.09.2015 року №289 02-23 рада претензій до ОСОБА_1 немає, скарг на його поведінку за останні шість місяців не поступали;

- згідно з відповіддю Ужгородської районної лікарні №1 м. Чоп від 24.06.2015 року №790/15 громадянин ОСОБА_1 на обліку у лікарів психіатра та фтизіатра не перебуває, а з диспансерного обліку у лікаря нарколога знятий у 2014 році внаслідок ремісії більше, ніж 3 роки;

- на утриманні має малолітню дитину;

- згідно з довідкою №413-23062015/21012, сформованою на вимогу від 06.07.2015 року №619, ОСОБА_1 03.12.2012 року звільнений за закінченням іспитового строку, отже не є судимий у розумінні ст. 89 КК України.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, слід визнати активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, помякшуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, характер та тривалість хуліганських дій, завдання потерпілому неакцентованого удару, фактичне примирення з потерпілим, про що свідчить власноручна заява потерпілого щодо відсутності претензій до обвинуваченого, відшкодування заподіяної АЗС «Укрнафта» шкоди, яка на досудовому розслідуванні підтвердила обставини щодо відсутності претензій стосовно відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства і призначає йому покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 обрано ухвалою від 20.01.2016 року у вигляді особистого зобовязання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід особисте зобовязання обраний відносно ОСОБА_1 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2016 року залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий О.М. Світлик