Постанова № 55709140, 21.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 р. Справа № 804/14101/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, скасування вимог та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області з вимогами, з урахуванням уточнення до позовних вимог:

- визнати дії ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області неправомірними та скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф-644-У від 27.06.2014 року, прийняту ОСОБА_2 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 була визначена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 12 339,36 грн.;

- визнати дії Управління пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області неправомірними та скасувати вимогу від 05.06.2013 року №867-У видану Управлінням пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 була визначена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 7 464,68 грн.;

- зобовязати ОСОБА_2 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області повернути кошти в сумі 4 066,30 грн., які були стягнуті з пенсії ОСОБА_1 станом на момент розгляду справи;

- зобовязати Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області повернути кошти в сумі 7 464,68 грн., які були стягнуті з заробітної плати ОСОБА_1 станом на момент розгляду справи.

Суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача ОСОБА_2 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на її правонаступника ОСОБА_2 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані вимоги про сплату боргу по єдиному внеску є протиправними, оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому відповідно до вимог ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», звільняється від сплати єдиного внеску. Також вказує, що за винесеними вимогами через органи ВДВС з пенсії та заробітної плати утримуються грошові кошти. Вчинені дії відповідачів вважає неправомірними, а вимоги такими, що підлягають скасуванню.

До судового засідання позивач не зявився, 21.01.2016 року на адресу суду надав клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності позивача в порядку письмового провадження.

Представник Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до судового засідання 21.01.2016 року не зявився, на адресу суду 20.01.2016 року надав клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності позивача, також проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення в обґрунтування яких вказано, що вимога від 05.06.2013 року №867-У про сплату недоїмки з єдиного внеску прийнята правомірно. Зазначив, що право на звільнення від сплати єдиного внеску отримується тільки після досягнення пенсійного віку на загальних підставах, тобто з 24.12.2020 року.

Представник ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до судового засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання письмових пояснень або заперечень на позов не скористався.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.

Як вбачається зі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, остання зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець 11.12.2003 року та знаходиться на податковому обліку в ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, ФОП ОСОБА_1 з 28.02.2011 року є пенсіонером за видом пенсії - за віком.

Довідкою УПФУ в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області № 252 від 06.02.2015 року підтверджено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що відповідачами не заперечувалось.

16.05.2013 року УПФУ в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області винесено відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу № Ф-867 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 7 464,68 грн.

27.06.2014 року ОСОБА_2 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу № Ф-644-У про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 12 339,36 грн.

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ (далі Закон №2464-VІ ) .

Пунктом 4 частини 1 статті 4 вказаного Закону №2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Водночас відповідно до ч.4 ст. 4 Закону №2464-VІ передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Враховуючи, що сторонами у справі не надано доказів укладення ФОП ОСОБА_1 з УПФУ в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що при призначенні пенсії позивач не досяг пенсійного віку 55 років, а тому не має права на пільги, передбачені ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» оскільки, як вбачається з положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняються від сплати єдиного внеску пенсіонери за віком, у разі обрання ними спрощеної системи оподаткування. Зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто із кола цих осіб додатково не можуть бути виключені пенсіонери відповідно до умов призначення пенсій.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч.4 ст. 4 Закону №2464-VІ, оскільки позивач не досяг 55-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягнення особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Відповідно до ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію.

В зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за віком, а ч.4 ст. 4 Закону №2464-VІ не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд прийшов до висновку про те, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Таким чином особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (№21-57а14).

За даних обставин суд вважає, що УПФУ в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області протиправно було винесено вимогу № Ф-867 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 7 464,68 грн., а також ОСОБА_2 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області протиправно було винесено вимогу № Ф-644-У про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 12 339,36 грн., оскільки позивач не повинен сплачувати єдиний внесок.

Отже, вказані вимоги про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог в частині зобовязання ОСОБА_2 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області повернути кошти в сумі 4 066,30 грн., які були стягнуті з пенсії ОСОБА_1 станом на момент розгляду справи та зобовязання Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області повернути кошти в сумі 7 464,68 грн., які були стягнуті з заробітної плати ОСОБА_1 станом на момент розгляду справи суд вказує наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно виконавчого документа - вимоги №644 від 27.06.2013 року, надісланої відділом державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, на користь ОСОБА_2 ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області протягом жовтня 2014 року липня 2015 року було стягнуто з кошти з ОСОБА_1 шляхом утримання з пенсії в розмірі 4 066,30 грн.

Згідно виконавчого документа - вимоги № Ф-867-У від 05.06.2013 року в рамках проведення виконавчих дій за ВП № 44783811 протягом грудня 2014 року червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області шляхом утримання з заробітної плати грошову суму у розмірі 7424,68 грн.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені у статті 43 Податкового кодексу України, згідно якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За пунктом 3 наведеної статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пп. 43.4-43.6 ст.43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно ч.2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Проте, позивачем не вчинено всіх дій, що повинні передувати поверненню помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, отже наразі підстави для повернення відповідних коштів з бюджету, як це встановлено статтею 43 Податкового кодексу України, відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобовязання ОСОБА_2 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області повернути кошти в сумі 4 066,30 грн., які були стягнуті з пенсії ОСОБА_1 станом на момент розгляду справи та зобовязання Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області повернути кошти в сумі 7 464,68 грн., які були стягнуті з заробітної плати ОСОБА_1 станом на момент розгляду справи - задоволенню не підлягають.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 2294 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 616 від 11.06.2013р.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Тому, згідно із ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати по сплаті судового збору, з урахуванням задоволених позовних вимог в загальному розмірі 164 грн. 42 коп. пропорційно по 82 грн. 21 коп. присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 70-71, 86, 94, 128, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, скасування вимог та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф-644-У від 27.06.2014 року, винесену ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 12 339,36 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 05.06.2013 року №867-У, винесену Управлінням Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 7 464,68 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору з урахуванням задоволених позовних вимог в загальному розмірі 164 грн. 42 коп. пропорційно по 82 грн. 21 коп., сплачені ОСОБА_1 згідно банківських квитанцій: № 65 від 10.06.2015р., № 3 від 20.08.2015р., № 3 від 05.10.2015р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) ОСОБА_3