Постанова № 55709024, 16.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р. Справа № 804/10271/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3, ІНК» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ОСОБА_3, ІНК» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення №0013021702 від 08.05.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оспорюване рішення прийняте неналежним органом, а внаслідок порушення відповідачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» до позивача неправомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню.

Позивач у судове засідання не прибув, представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, у звязку з чим судом було ухвалено проводити розгляд справи без участі представника в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08 травня 2015 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення №0013021702 від 08.05.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до змісту вищезазначеного рішення контролюючим органом було нараховано штраф (10%) у розмірі 3209,62 грн. та пеню (0,1% від суми недоїмки) у розмірі 262,53 грн. за період з 22.10.2013 року до 30.10.2013 року.

Не погодившись із винесеним рішенням позивач звернувся із скаргами до органів доходів та зборів вищого рівня, проте рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №5963/10/04-36-10-07-09 від 18.06.2015 та рішенням Державної фіскальної служби України №16115/6/99-99-10-01 -07-25 від 31.07.2015 року було відмовлено у задоволені скарг, а рішення №0013021702 від 08.05.2015 року залишено без змін.

Обґрунтовуючи неправомірність рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивач посилається на те, що вказане рішення винесено не уповноваженим органом - Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, діяльність якого була припинена на момент прийняття спірного рішення.

Проте суд не погоджується з викладеним висновком позивача з огляду на наступне.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 року №406-VII (чинного з 11.08.2013 року), яким внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», функції та повноваження щодо забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контролю повноти та своєчасності їх сплати передані центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику - Міністерству доходів і зборів України та територіальним органам доходів і зборів.

Згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».

За нормами Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної фіскальної служби України» від 21 травня 2014 року №160 було утворено Державну фіскальну службу України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету міністрів України від 6 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

Згідно пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

В силу частини 12 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Отже, прийняття органом державної влади рішення про припинення юридичної особи не є її фактичним припиненням.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 07 травня 2015 року державним реєстратором внесено запис про перебування юридичної особи - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в стані припинення за рішенням засновників. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній.

У відповідності до пункту 12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

За таких обставин, на момент винесення рішення №0013021702 від 08.05.2015 року Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не була припинена та мала повноваження у сфері адміністрування єдиного внеску.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно статті 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообовязкового державного соціального страхування.

В силу частини 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового

стану платника (частина 12 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI)

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За пунктом другим частини 11 статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У частині 10 статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За приписами частини 13 статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Позивач як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на те, що прийняте рішення не відповідає формі, яка є додатком 12 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449, оскільки контролюючим органом складено рішення за формою додатку 9 вказаної інструкції.

Однак суд зауважує, що вказаний Наказ набрав чинності 29 травня 2015 року, в той час як на момент винесення спірного рішення діяла Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 року №455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1622/24154.

Згідно розділу VII вказаної Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9.

Дослідивши рішення №0013021702 від 08.05.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, судом встановлено, що воно складено у відповідності до вимог чинної на той час Інструкції, в якій типова форма рішення визначена додатком 9.

Як вбачається із заперечень відповідача, саном на 21.10.2013 року за приватним акціонерним товариством «ОСОБА_3, ІНК» існувала переплата у сумі 2362079,39 грн.

Нарахування згідно звіту (додаток № 4 про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) за вересень 2013 року по строку 20.10.2013 року становило 2 394 175,52 грн., таким чином виникла недоїмка у сумі 32 096,13 грн., яку було погашено 30.10.2013 року, у зв'язку з чим податковим органом було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013021702 від 08.05.2015 року на загальну суму 3 472,12 грн. (фінансові санкції у сумі 3 209,62 грн. (10%) та пеня 262,53 грн.).

Таким чином, викладені у позові та поясненнях доводи не спростовують самого факту встановлення несвоєчасної сплати єдиного внеску та не є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час звернення до суду, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Отже, наявні підстави для стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3, ІНК» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення відмовити у повному обсязі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3, ІНК» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1