Постанова № 55708865, 05.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 р. Справа № 804/11659/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3; Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3; Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №19663190 від 27.02.2015р.;

зобовязати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у цивільній справі №199/6474/14-ц від 23.12.2014р. право власності на нерухоме майно - домоволодіння №33, розташоване по вул. Поздовжній у м. Дніпропетровську, яке складається з: житлового будинку літ. А-1, площею 54, 1 кв.м.; прибудови літ. А1-1, площею 27 кв.м.; сараю літ. В, площею 25, 5 кв.м.; сараю літ.Д, площею 16, 0 кв.м.; сараю літ. М, площею 6,8 кв.м.; гаражу літ. Е, площею 21, 7 кв.м.; споруди №1-18,І, ІІ.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що всупереч тому, що позивач має всі докази, які засвідчують виникнення у нього права власності на нерухоме майно, а саме - домоволодіння №33, розташоване по вул. Поздовжній у м. Дніпропетровську, яке складається з: житлового будинку літ. А-1, площею 54, 1 кв.м.; прибудови літ. А1-1, площею 27 кв.м.; сараю літ. В, площею 25, 5 кв.м.; сараю літ.Д, площею 16, 0 кв.м.; сараю літ. М, площею 6,8 кв.м.; гаражу літ. Е, площею 21, 7 кв.м.; споруди №1-18,І, ІІ, уповноваженим органом з реєстрації речових прав на нерухоме майно безпідставно було відмовлено у державній реєстрації права власності на нерухоме майно. ОСОБА_4 вважає, що наведені державним реєстратором в оскаржуваному рішенні підстави для відмови йому у здійсненні державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно не відповідають дійсним обставинам та підставам, з існуванням яких законодавець пов'язує відмову у державній реєстрації права на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами заперечень до суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2014 р. у цивільній справі № 199/6474/14-ц за ОСОБА_4 визнано право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння № 33 по вул. Поздовжня в м. Дніпропетровську, яке складається з: житлового будинку літ. А-1, площею 54,1 кв.м.; прибудови літ. А1-1, площею 27 кв.м.; сараю літ. В, площею 25,5 кв.м., сараю літ. Д, площею 16,0 кв.м.; сараю літ. М, площею 6,8 кв.м., гаражу літ. Е, площею 21,7 кв.м., споруди № 1-18, І, II.

Зазначене судове рішення набрало законної сили - 06.01.2015р.

06.02.2015 року ОСОБА_4 звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію права власності на домоволодіння № 33 по вул. Поздовжня в м. Дніпропетровську, яке складається з: житлового будинку літ. А-1, площею 54,1 кв.м.; прибудови літ. А1-1, площею 27 кв.м.; сараю літ. В, площею 25,5 кв.м., сараю літ. Д, площею 16,0 кв.м.; сараю літ. М, площею 6,8 кв.м., гаражу літ. Е, площею 21,7 кв.м., споруди № 1-18, І, II.

Дана заява зареєстрована та внесена у базу даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2015р. за реєстраційним номером - 19304562.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 за № 19304562 від 12.02.2015р. зупинено розгляд поданої ОСОБА_4 заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку тим, що не подані усі документи.

Вказане рішення було обґрунтоване тим, що подане позивачем разом із заявою заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2014р. по справі №199/6474/14-ц відсутнє у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також аргументовано тим, що в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація щодо обєкта нерухомості, стосовно якого подано заяву про реєстрацію права власності.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем 1 запропоновано заявнику внести подане рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2014 р. у цивільній справі № 199/6474/14-ц до Єдиного державного реєстру судових рішень, а також надати інформацію щодо реєстрації прав власності за об'єктом нерухомого майна з архіву Комунального підприємства «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» (далі-КП«Дніпропетровське МБТІ»).

27.02.2015р. у звязку з усуненням обставин, які стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду поданої позивачем заяви, а саме: подано інформацію щодо реєстрації прав власності за об'єктом нерухомого майна з архіву КП «Дніпропетровське МБТІ» - державним реєстратором винесено рішення за №19662787, яким відновлено розгляд заяви ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності на домоволодіння № 33 по вул. Поздовжня в м.Дніпропетровську.

Так, за результатами розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_4 відповідачем 1 було прийнято рішення за №19663190 від 27.02.2015р., яким заявнику відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності на вказаний обєкт нерухомості.

Зі змісту даного рішення вбачається, що підставою для його винесення стало те, що, на думку державного реєстратора, подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, зазначиши наступне:

-відомості про технічні характеристики домоволодіння, отримані від КП«Дніпропетровське МБТІ», значно не співпадають із відомостями, зазначеними у технічному паспорті від 16.10.2013р., оскільки: станом на 1996 рік під час проведення технічної інвентаризації встановлено наявність ще одного житлового будинку літ.Б1, загальною площею 47,7 кв.м., відомості щодо якого відсутні у технічному паспорті від 16.10.2013р.; зменшено загальну та житлову площу житлового будинку літ. А-1 (станом на 1996 рік така площа становила 117,3 кв.м. та 53,4 кв.м. відповідно, а у технічному паспорті від 16.10.2013р. загальна площа будинку становить 54, 1 кв.м., житлова 40, 3 кв.м.);

-у рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2014р. у цивільній справі № 199/6474/14-ц не зазначено повний технічний опис домоволодіння, а саме: відсутні убиральня літ. З, альтанка літ. К, літній душ літ. М, навіс літ. Н, а також невірно зазначена площа сараю літ. Д.;

-згідно відомостей КП «Дніпропетровське МБТІ» встановлена наявність щодо ще одного користувача домоволодіння - ОСОБА_5, відомості про якого відсутні у рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2014р. у цивільній справі № 199/6474/14-ц.

Вважаючи оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ОСОБА_6 Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV визначено режим рухомих та нерухомих речей, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація обтяження на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із приписами ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"- права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Положеннями ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначений вичерпний перелік підстав для проведення державної реєстрації прав, яка проводиться, зокрема, на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013р. (далі-Порядок №868).

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком (п. 36 Порядку №868).

У відповідності до положень п. 37 Порядку № 868 - документом, яким підтверджується виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Зі змісту рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2014р. у цивільній справі № 199/6474/14-ц вбачається, що у відповідності до норм законодавства, яке діяло на момент завершення будівництва спірного нерухомого майна (Указ Президії Верховної ОСОБА_6 СРСР від 26.08.1948р. «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 26.08.1948р. «Про Порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_6 СРСР від 26.08.1948р. «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків») не повязувало виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що до моменту звернення позивача із заявою щодо здійснення державної реєстрації права власності на домоволодіння № 33 по вул. Поздовжня в м. Дніпропетровську з метою здійснення такої реєстрації до КП «Дніпропетровське МБТІ» або Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області не звертались, в тому числі і зазначена державним реєстратором в оскаржуваному рішенні особа, як додатковий користувач домоволодіння.

Водночас рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2014р. у цивільній справі № 199/6474/14-ц (набрало законної сили 06.01.2015р.) визнано за ОСОБА_4 право вланості на домоволодіння № 33 по вул. Поздовжня в м. Дніпропетровську, яке складається з: житлового будинку літ. А-1, площею 54,1 кв.м.; прибудови літ. А1-1, площею 27 кв.м.; сараю літ. В, площею 25,5 кв.м., сараю літ. Д, площею 16,0 кв.м.; сараю літ. М, площею 6,8 кв.м., гаражу літ. Е, площею 21,7 кв.м., споруди № 1-18, І, II.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, за правилами якого розглядалась справа про визнання права власності, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, таке рішення суду, що набрало законної сили відповідно до п. 37 Порядку №868 та ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно із п. 28 Порядку №868: державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Вичерпний перелік підстав, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, неведений у статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, згідно із зазначеною нормою, відповідне рішення може бути прийнято органом державної реєстрації, зокрема, у разі якщо - подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно із ч. 2 та ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наявності підстав для відмови в державній реєстрації. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим відповідачами не виконано вимоги ухвали суду від 15.09.2015р. про надання у судове засідання у разі заперечення проти позову всіх матеріалів, що що були або мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення.

Таким чином, відповідачем 1 та відповідачем 2, як субєктами владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що відповідачами не надано до суду заперечень на адміністративний позов та жодних доказів правомірності оскаржуваного рішення, приймаючи до уваги, презумпцію вини відповідача субєкта владних повноважень, що діє в адміністративному судочинстві (ч. 2 ст. 71 КАС України), а також викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 №19663190 від 27.02.2015р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно - домоволодіння №33, розташоване по вул. Поздовжній у м. Дніпропетровську, яке складається з: житлового будинку літ. А-1, площею 54, 1 кв.м.; прибудови літ. А1-1, площею 27 кв.м.; сараю літ. В, площею 25, 5 кв.м.; сараю літ.Д, площею 16, 0 кв.м.; сараю літ. М, площею 6,8 кв.м.; гаражу літ. Е, площею 21, 7 кв.м.; споруди №1-18,І, ІІ.

Водоночас стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на відповідний обєкт нерухомості слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено частиною четвертою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, з огляду на Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" випливає, що державна реєстрація проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки завершені.

Наведена позиція також висловлена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №20 від 18.09.2015р.

Так, станом на момент винесення судового рішення, у матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується факт подання ОСОБА_4 передбачених законодавством про державну реєстрацію речових прав та обтяжень на нерухоме майно - документів з належним оформленням та у повному обсязі (зокрема до суду не надано картки прийому заяви №10099691, у який наведено перелік наданих позивачем разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень документів), а також з огляду на відсутність документів, на які посилається державний реєстратор в оскаржуваному рішенні, суд не має можливості встановити завершеність здійсненої органом державної реєстрації перевірки відповідності заявлених позивачем прав і поданих ним документів вимогам, встановленим законодавством.

На підставі викладеного, позов ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3; Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії - підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №19663190 від 27.02.2015р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в особі: Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (код ЄДРПОУ 33275904) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 74, 00 грн. (сімдесят чотири гривні).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

ОСОБА_6 або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1