Ухвала суду № 55707946, 11.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/6727/15-ц Номер провадження 22-ц/775/280/2016

Головуючий 1 інстанції Мартишева Т.О.

Категорія 81 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Мальованого Ю.М., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2015 року у цивільній справі за поданням відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області про оголошення розшуку ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2015 року подання відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області задоволено, оголошено розшук ОСОБА_1.

З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він тимчасово поїхав на заробітки, за викликом державного виконавця до відділу ДВС з'явилась його дружина, надала пояснення та просила надати їй розмір суми боргу та рахунок для сплати, але їй було відмовлено, крім того, 24 грудня 2015 року він повернувся додому та йому стало відомо про подання до суду про оголошення розшуку, вважає, ухвалу незаконною, оскільки місце перебування його відомо, також суд послався на ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», в той час як розшук передбачено ст. 40 зазначеного закону.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відділу ДВС в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника.

Заслухавши доповідача, пояснення дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що місцезнаходження ОСОБА_1 не виявилось можливим встановити, оскільки державним виконавцем зроблено вихід за адресою мешкання боржника та встановлено, що боржник там не мешкає.

Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом першої інстанції при вирішенні вказаного питання не в повному обсязі було з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області 25 березня 2011 року відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Донецької області №16/28 від 18 березня 2011 року про примусове виконання рішення господарського суду від 02 березня 2011 року СПД ОСОБА_1 на користь СПД ОСОБА_2 заборгованості в сумі 17829,55 грн. (а.с.5).

З акту від 04 грудня 2015 року, складеного державним виконавцем, вбачається, що за місцем реєстрації ОСОБА_1 не проживає, місце знаходження його невідомо (а.с.6).

Згідно із ч. 1 ст. 375 ЦПК України розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, розшук боржника - юридичної особи та розшук майна боржника здійснюється безпосередньо державним виконавцем без звернення до суду шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Частиною 2 ст. 375 ЦПК України передбачено право суду витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до ст. 40 Закону №606-XIV, державний виконавець має вжити заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини.

Отже, суд не звернув увагу на те, що перш ніж звертатись до суду, державний виконавець повинен самостійно вжити заходів щодо встановлення місця проживання боржника та надати суду відповідні докази.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив подання про оголошення розшуку боржника, оскільки державний виконавець не надавав суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, відсутні данні про ухилення боржника від сплати боргу, також відсутні відомості про привід боржника, крім того, відсутні докази, які підтверджували б вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місця знаходження боржника, відсутні відомості про те, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження. Крім того, в апеляційному суді ОСОБА_1 надав пояснення, що місце свого проживання він не змінював, виїжджав на півтора місяці на заробітки, за місцем реєстрації крім нього проживає його дружина ОСОБА_3, яка при отриманні виклику до ДВС зверталась до державного виконавця для отримання розрахункового рахунку та суми боргу для вирішення питання щодо його сплати.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням вимог матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2015 року скасувати.

У задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області про оголошення в розшук ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді