Рішення № 55706103, 09.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 132/1535/15-ц Провадження № 22-ц/772/466/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 20 Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр»

на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр» до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3, Реєстраційна служба Калинівського районного управління юстиції Вінницької області про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, -

встановила:

Публічне акціонерне товариство «Іванівський спеціалізований карєр» (далі ПАТ «Іванівський спеціалізований карєр») звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що товариство було власником в цілому обєкту нерухомості (виробничих будівель і споруд), розташованого за адресою: Вінницька область, Калинівський район, с. Іванів, вул. Заводська, 1а. Обєкт нерухомого майна в цілому складався з: будівлі майстерні літ. А з прибудовами літ. А1, літ. А2, загальною площею 452,6 кв. м., будівлі гаража літ. Б з прибудовами літ. б, літ. б1, загальною площею 104,9 кв. м., будівлі складу №2 літ. В загальною площею 69,2 кв. м., Будівлі побутових приміщень літ. Д, загальною площею 157,2 кв. м., будівлі складу №1 літ. Е, літ. Е1, загальною площею 85,3 кв. м., навісу літ. Г, убиральні літ. І, літ. Л, огорожі літ. №1-№2. Загальна площа 869,2 кв. м.

Право власності позивача на зазначене нерухоме майно підтверджувалося свідоцтвом про право власності №1860 від 27.11.2008 року, виданим Виконкомом Іванівської сільської ради на підставі рішення від 16.10.2008 року №260 й було зареєстроване в установленому законом порядку.

В травні 2015 року наглядовій раді ПАТ «Іванівський спеціалізований карєр» стало відомо, що 05 квітня 2013 року між Товариством в особі голови правління ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини вищевказаного нерухомого майна 52/100 частки виробничих будівель та споруд, що знаходяться на вул. Заводська, в с. Іванів Калинівського району Вінницької області під номером 1а (один «а») за ціною 28760 грн.

Оскільки зазначений правочин було укладено зі сторони позивача представником з перевищенням своїх повноважень та з порушенням процедури вчинення правочину, щодо яких є особа, заінтересована у його вчиненні, позивач просив визнати недійсним правочин договір купівлі-продажу, укладений 05 квітня 2013 року між ВАТ «Іванівський спеціалізований карєр» та громадянином України ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №543.

Крім того, позивач просив застосувати наслідки недійсності правочину зобовязати громадянина ОСОБА_2 повернути Публічному акціонерному товариству «Іванівський спеціалізований карєр» 52/100 частки виробничих будівель і споруд, що знаходяться на вул. Заводська в селі Іванів Калинівського району Вінницької області під номером 1а, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Іванівський спеціалізований карєр» посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Доповнення до апеляційної скарги, що подані апелянтом 03 лютого 2016 року, не можуть бути прийняті апеляційним судом до розгляду, так як відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Особи, які беруть участь у справі, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до апеляційного суду не зявилися, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає, так як поважність причин неявки в судове засідання його представників участь в іншому судовому процесі, не підтверджена документально.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати тощо.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний правочин договір купівлі-продажу, укладений й посвідчений відповідно до закону, а дії представника, що діяв від імені товариства, в подальшому були схвалені останнім, що виключає визнання такого правочину недійсним.

Проте з таким висновком не можна погодитись, так як суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального права.

Так, колегією суддів встановлено, що 05 квітня 2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Іванівський спеціалізований карєр» (продавець) в особі директора ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2 (покупець) з другого боку було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець в особі представника передав, а покупець прийняв у власність належні продавцю на праві власності 52/100 частки виробничих будівель та споруд, що знаходяться на вулиці Заводська в с. Іванів Калинівського району Вінницької області під номером 1а (т. 1, а.с. 14).

Встановленим обставинам справи відповідають правовідносини, що виникають із вчинення правочинів, зокрема, укладення договору купівлі-продажу, які врегульовані ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно частини 1 статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 241 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Крім того, законодавством встановлені особливі правила вчинення акціонерними товариствами значних правочинів та правочинів, щодо яких є заінтересованість.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 70 Закону України від 17 вересня 2008 року №514-VI «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значеного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.

Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів. передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Згідно з ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сімї чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти, та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сімї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сімї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;

2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

3) внаслідок такого правочину придбаває майно;

4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами).

Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобовязана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.

Виконавчий орган акціонерного товариства зобовязаний протягом пяти днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про:

1) предмет правочину;

2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином;

3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг;

4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину.

У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори.

Наглядова рада протягом пяти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобовязана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення.

Правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства» установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Статутом Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр» - п. 12.4 передбачено, що голова правління має право без довіреності виконувати будь-які дії від імені Товариства, якщо виконання таких дій не обмежено Наглядовою радою товариства або Загальними зборами акціонерів товариства, в тому числі має право укладати (підписувати) від імені товариства угоди, договори, інші договірно-правові, фінансово-розрахункові, внутрішньо-розпорядчі документи та інші документи.

Водночас відповідно до п. п. 11.5.18 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради товариства віднесено прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених Законом України «Про акціонерні товариства», зокрема у випадках прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, а також списання основних засобів, придбання та відчуження основних засобів, застави основних засобів, іпотеки.

За змістом цього пункту Статуту Наглядова рада товариства приймає рішення про вчинення не лише щодо вчинення значних правочинів, а й інших правочинів щодо списання основних засобів, придбання та відчуження основних засобів, застави основних засобів, іпотеки.

Відповідно до протоколу №01/2012 річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Іванівський спецкарєр» від 20 квітня 2012 року загальними зборами акціонерів попередньо схвалено значні правочини, які можуть укладатися Товариством протягом не більше одного року з дня прийняття рішення зборами. А саме: договори купівлі-продажу основних засобів, оборотних та необоротних активів, нематеріальних активів, договорів про надання послуг (виконання робіт) в тому числі які можуть укладатися за результатами проведення процедур закупівлі за державні кошти, кредитні договори, договори застави та іпотечні договори. договори поруки, будь-які інші договори гранична сукупна вартість кожного з договорів або декількох договорів може становити до ста мільйонів гривень.

Разом з тим, Наглядову раду товариства на виконання даного рішення уповноважено надавати Товариству погодження чи відмову від погодження конкретних правочинів, що вчиняються Товариством, а також зобовязано Виконавчий орган Товариства звертатися до Наглядової ради Товариства, у порядку встановленому Статутом Товариства та внутрішніми положеннями Товариства, за отриманням погодження для вчинення конкретно визначеного значного правочину, в тому числі і тих правочинів, попереднє погодження на вчинення яких надане акціонерами (т. 1 а.с. 94).

Хоча вартість майна за договором купівлі-продажу від 05 квітня 2013 року 28760 грн. і не перевищувала 10% активів товариства, які станом на початок 2013 року складали 24806000 грн. (т. 1, а.с. 148), його укладення виконавчим органом потребувало відповідно до Статуту попереднього рішення Наглядової ради, оскільки на його підставі відчужено основні засоби товариства.

Крім того, зовсім поза увагою суду першої інстанції залишилися посилання позивача на те, що оспорюваний правочин вчинено особою, в якої є заінтересованість.

Так, оспорюваний правочин вчинено між ПАТ «Іванівський спеціалізований карєр» і особі голови правління ОСОБА_4 і його сином ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження останнього (т. 1, а.с. 29-30).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» оскільки стороною правочину був син посадової особи органів товариства, така посадова особа є особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, а тому зобовязана була протягом пяти днів надати інформацію про нього Наглядовій раді, яка приймає рішення про його вчинення, чого зроблено не було.

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним.

Визначаючись з можливістю визнання недійсним оспорюваного правочину з підстав перевищення представником своїх повноважень і вчинення правочину, щодо якого в особи є заінтересованість, колегія суддів враховує істотність такого порушення для прав і охоронюваних законом інтересів позивача по справі.

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2013 року головою правління товариства відчужено своєму синові частину виробничих будівель і споруд, що знаходяться на вул. Заводська, 1а в с. Іванів Калинівського району Вінницької області, до якої входять будівлі, майстерні з прибудовами, гараж, склад, побутові приміщення тощо.

При цьому купівлю-продаж вчинено за ціною в 28760 грн. що більше ніж в 5 разів є меншою за оціночну вартість майна, вказану в звіті з незалежної оцінки обєкта, виготовленого 03.04.2013 року Вінницькою торгово-промисловою палатою 148283 грн. п. 2.2 Договору (т. 1, а.с. 15).

За таких обставин вчинений правочин не лише формально не відповідає вимогам закону, а й істотно порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, оскільки в результаті його вчинення товариство не отримало справедливу ціну за відчужений обєкт.

Помилковими є доводи відповідача й висновки суду першої інстанції про те, що правочин було схвалено товариством, що виключає визнання його недійсним.

Так, в ч. 2 ст. 241 ЦК України йдеться про наступне схвалення правочину особою, які представляють, що в свою чергу змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Натомість відповідач посилався на отримання й неповернення товариством сплачених ним грошових коштів за придбання обєкту нерухомості.

Разом з тим, в матеріалах справи (т. 1, а.с. 249) наявна квитанція №2840360-1 про перерахування ОСОБА_2 товариству 27840 грн. за будівлю побутових приміщень відповідно до рахунку №4 від 24.12.2012 року.

Зазначений рахунок-фактура від 24.12.2012 року, накладна і акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів складені на виконання договору купівлі-продажу №174 від 24 грудня 2012 року, укладеного в простій письмовій формі між ПАТ «Іванівський спецкарєр» в особі голови правління ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 244, 248). Зазначені дії мали місце до укладення оспорюваного правочину і не можуть свідчити про його наступне схвалення товариством в особі уповноважених його органів (наглядової ради чи загальних зборів).

Наглядовою радою товариства укладення головою правління правочину з перевищенням своїх повноважень виявлено в травні 2015 року після проведення перевірки ревізійною комісією і прийнято рішення про вжиття заходів з визнання даного правочину недійним (т. 1, а.с. 97).

Отже колегія суддів дійшла висновку про необхідність визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що укладений представником сторони з перевищенням своїх повноважень, зокрема, порушення правил вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення , зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, в порядку двосторонньої реституції ПАТ «Іванівський спецкарєр» підлягає поверненню майно, що передане ОСОБА_2 за правочином, який визнається недійсним, а останньому кошти, які він сплатив за дане майно до його придбання.

Згідно з п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати судовий збір за подання позову і апеляційної скарги в сумі 1116,42 грн.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр» задовольнити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр» задовольнити.

Визнати недійсним правочин договір купівлі-продажу, укладений 05 квітня 2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Іванівський спеціалізований карєр» та громадянином України ОСОБА_2, посвідчений 05 квітня 2013 року приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_3 за реєстровим №543.

Застосувати наслідки недійсності правочину, що передбачені ст. 216 ЦК України:

зобовязати громадянина України ОСОБА_2 повернути Публічному акціонерному товариству «Іванівський спеціалізований карєр» 52/100 (пятдесят дві сотих) частки виробничих будівель і споруд, що знаходяться на вулиці Заводська в селі Іванів Калинівського району Вінницької області під номером 1а (один «а»), а саме повернути будівлю побутових приміщень літ. «Д», убиральню літ. «І», огорожу №2, загальною площею 157,2 кв. м.

стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр» (ідентифікаційний код 05471750, п/р 26009000014772 в ПАТ «Кредіагрікольбанк» м. Київ, МФО 300614) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) 27840 грн., сплачені згідно з квитанцією №2840360-1 від 22 січня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований карєр» судові витрати по справі судовий збір в сумі 1116,42 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_5

Судді: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.