Ухвала суду № 55706018, 09.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/2052/14 Провадження № 22-ц/772/439/2016Головуючий в суді першої інстанції Гаврилюк Т. В.Категорія 34Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В. , Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", за участю третіх осіб: на стороні позивача - ОСОБА_3, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про стягнення збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки,

встановила:

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" на користь ОСОБА_2 136790 грн. завданої матеріальної шкоди, а також 1368,60 грн. в відшкодування сплаченого судового збору і 768 грн. понесених судових витрат за проведення експертизи, а всього 138926 грн. 60 коп.

Не погодившись із рішенням відповідач ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" подало через свого представника Романову Т.Г. апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача ПрАТ "Продовольча компанія Поділля" Романова Т.Г. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній, і просила задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 і його представник - адвокат Бардин М.Б. проти вимог апеляційної скарги заперечували, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Третя особа ОСОБА_3 проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить її відхилити.

Третя особа ОСОБА_4, повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, третьої особи і представників сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 жовтня 2014 року о 20 год. 10 хв. на автодорозі Ямпіль-Немирів 106+400 км. водій ОСОБА_4 керуючи трактором "Джон-Дір-7820" державний номерний знак НОМЕР_1 буксирував сівалку, яка виступала за межі транспортного засобу та під час зустрічного проїзду автомобіля марки "Форд-Транзит" під керуванням водія ОСОБА_3, не врахував, що буде утруднено роз'їзд, допустив зіткнення із даним автомобілем, власником якого є позивач ОСОБА_2

Власником же трактора "Джон-Дір-7820", державний номерний знак НОМЕР_1 є відповідач - ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля", із яким водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах і на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував покладені на нього трудові обов'язки, що не заперечується сторонами.

Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення (а.с.14 т.1).

Разом з тим, постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2014 року адміністративну справу відносно водія ОСОБА_3 за ст.124 КпАП України закрито за відсутністю в діях останнього складу даного правопорушення (а.с.15 т.1).

Постанова суду від 12 листопада 2014 року як така, що набула законної сили відповідно до частини 4 статті 61 ЦПК України є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої її ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Зазначене спростовує посилання апелянта на нібито наявність обопільної вини обох водіїв у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При зіткненні автомобіль марки "Форд-Транзит" держаний номер НОМЕР_5 отримав технічні ушкодження.

Відповідно до висновку комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної, автотоварознавчої експертизи від 24.11.2015 року N1665/1666/1667/15-21 (а.с. 46-72 т. 2) вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Форд Транзит" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 внаслідок ДТП, яка мала місце 20.10.2014 року складає 209960 грн.

Провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого КТЗ автомобіля "Форд-Транзит" держаний номер НОМЕР_5 можливо і їх вартість складає величину не менше 428035,72 грн., що перевищує ринкову вартість автомобіля зі строком експлуатації, як на момент пошкодження, що є економічно недоцільним.

Ринкова вартість автомобіля "Форд-Транзит" держаний номер НОМЕР_5 станом на 20 жовтня 2014 року складала величину 141305 грн.

Відповідно до розрахунку №342 від 08.11.2014 року (а.с.16-21 т. 1), проведеного автосервісом СПД ОСОБА_8 вартість матеріалів та запчастин, необхідних для заміни внаслідок пошкодження автомобіля "Форд Транзит" після ДТП становить 117490 грн., а вартість послуг щодо відновлення даного автомобіля складає 19300 грн., а всього вартість робіт, матеріалів і запчастин становить 136790 грн.

Посилання відповідача на необґрунтованість даних розрахунків не підтверджені будь-якими належними і допустимими доказами. Не погоджуючись із висновком експертизи, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, відповідач не заявляв клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи з відповідних питань.

Спір між сторонами виник з приводу вимог позивача до відповідача ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" про стягнення матеріального збитку, який на думку позивача становить 136790 грн., що відповідає зазначеному вище рахунку.

Вирішуючи спір про стягнення з відповідача суми матеріального збитку, яка заподіяна позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що сума збитків, які завдані потерпілому в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 136790 грн. підлягає стягненню з ПрАТ " Продовольча компанія "Поділля" для повного відшкодування завданої його працівником шкоди.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи і нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до частини 1 першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роді і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Крім того, статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), так і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 15 Постанови від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу регламентовано статтею 30 Закону України від 01.07.2004 року №1961-IV«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт транспортного засобі вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Оскільки відповідно до висновку судової комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної автотоварознавчої експертизи від 24.11.2015 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Форд Транзит» складає величину не менше 428035,72 грн., що перевищує ринкову вартість автомобіля зі строком експлуатації як на момент пошкодження -141305 грн., відновлювати даний автомобіль економічно недоцільно, а тому він визнається фізично знищеним.

Водночас позивачем заявлено до стягнення суму, яка була визначена первісно при пред'явленні позову й вказана в розрахунку СТО та не перевищує ринкової вартості автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди - 136790 грн., що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленому в ст. 11 ЦПК України.

Згідно з статте ю 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" відхилити, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.