Ухвала суду № 55705126, 02.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3790/15

Категорія: 3.4 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Тропанець О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника Державної міграційної служби України Кучіна Володимира Вікторовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби (далі - ДМС) України про визнання протиправним та скасування рішення № 303-15 від 10.04.2015 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язання прийняти рішення про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В обґрунтовування позовних вимог зазначалося, що позивач є громадянином Сирійської Арабської Республіки, але не може повернутись до країни своєї громадянської належності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, судом визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України № 303-15 від 10.04.2015 року. Також, суд зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, в частині визнання особою, яка потребує додаткового захисту. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДМС України подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення у справі, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є громадянином Сирійської Арабської Республіки, місце народження м.Хасака, за національністю - курд, за віросповіданням - ісламіст, має незакінчену вищу освіту, неодружений.

25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 прибув до України літаком рейсу м.Алепо (Сирія) - м. Одеса (України) на підставі національного паспорту та одноразової візи.

25 грудня 2014 року він звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту. При зверненні до органу міграції ОСОБА_1 зазначив, що є громадянином Сирії, до України приїхав на навчання, яке закінчив в 2011 році. Продовжувати навчання не зміг за браком коштів. На даний час у зв'язку із складною соціально-політичною ситуацією в країні походження не може повернутися до Сирії.

За результатами розгляду документів, щодо надання статусу біженця в Україні, ГУ ДМС України в Одеській області був складений висновок від 09.03.2015 року №2014OD0323 щодо відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якій обґрунтовано тим, що аналіз особової справи заявника вказує на те, що йому в країні громадського походження нічого не погрожувало та не погрожує, будь-які катування його не очікують, крім того, особисто заявникові ніхто не погрожував та не переслідував. За результатами розгляду особової справи працівниками ГУ ДМС України в Одеській області встановлено, що виїзд заявника обумовлений здобуттям вищої освіти на території України та встановлено відсутність підстав, за якими особа може бути визнана біженцем та заявник не може довести існування загроз життю, безпеці чи свободи, передбачених п.13 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Підставою для звернення до суду стало рішенням ДМС України №303-15 від 10.04.2015 року, яким висновок ГУ ДМС України в Одеській області підтримано, у наданні статусу біженця в Україні громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що рішення ДМС України №303-15 від 10.04.2015 року було прийнято без повного та об'єктивного аналізу ситуації в країні походження позивача, а тому підлягає скасуванню із покладенням на ДМС України обов'язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в частині визнання особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням обставин, що стали підставою для скасування вказаного рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Як вбачається, згідно особової справи № 2014OD0323 на територію України позивач прибув 25.10.2014 року.

У липні 2012 року Міжнародний Комітет Червоного Хресту визнав конфлікт у Сирії збройним конфліктом не міжнародного характеру. Кількість осіб, які постраждали під час конфлікту на даний момент дуже висока та продовжує зростати. ООН постійно інформує про акти насилля та вбивствах у Сирії. З початку березня 2011 року постійно надходять відомості щодо порушення права людини та основних свобод, у тому числі страти без суду, тортури, арешти, застосування тяжкої зброї проти мирного населення.

В Рекомендаціях УВКБ ООН за питанням міжнародного захисту відносно осіб, які залишають Сирійську Арабську Республіку (Редакція IIІ) від 27.10.2014 року зазначено, що після видання УВКБ ООН в жовтні 2013 р. "Рекомендацій з питання міжнародного захисту щодо осіб, які покидають Сирійську Арабську Республіку (Редакція II)" ситуація в Сирії в плані безпеки, дотримання прав людини, переміщення і гуманітарних потреб ще більше загострилася.

Також, в Рекомендаціях УВКБ ООН від 27.10.2014 року зазначено, що конфлікт у Сирії триває вже четвертий рік, і гуманітарна ситуація як і раніше погіршується. Загальне число людей, що потребують гуманітарної допомоги в Сирії досягло 11 млн. осіб, серед яких близько 6,45 млн. ВПЛ. Хоча конфліктом порушена вся територія Сирії, більшість потребують допомоги, за повідомленнями, зосереджена в провінціях Алеппо, Риф Дамаск і Ідліб. Понад 4,7 млн. чол. живуть у важкодоступних районах, а 241 тис. перебувають в обложених районах, відрізаних від поставок предметів першої необхідності і практично недоступних для гуманітарних організацій.

Згідно п.27 Рекомендацій у тих випадках, все більш виключних - де критерії включення в міжнародний захист згідно Конвенції 1951 р. не будуть дотримані, слід розглядати більш широкі критерії відповідності поняття "біженець", сформульовані в регіональних нормативно-правових актах, що стосуються біженців, або інші форми міжнародного захисту, в тому числі додатковий захист або захист від висилки, основаних на міжнародних або регіональних норми в області прав людини або базуються на нормах національного законодавства.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що міграційним органом при розгляді заяви позивача про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, належним чином не були досліджені зазначені обставини, які б могли підтвердити/спростувати /наявність суб'єктивної сторони в доводах позивача стосовно побоювань щодо переслідування за його релігійною належністю, а тому рішення про відмову у визнанні позивача біженцем або особи, яка потребує додаткового захисту має передчасний характер.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано скасував рішення від 10.04.2015 року №303-15 та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву громадянина Сирії ОСОБА_1 про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Судова колегія не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 лютого 2016 року.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова