Ухвала суду № 55703964, 04.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3497/15-а

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до Голопристанського відділення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області, Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

09.11.2015р. ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Голопристанського відділення Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2015р. №0007021500 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати земельного податку в сумі 170 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період дії мораторію та запровадження тимчасової адміністрації і призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 09.10.2015р. ПАТ «ВіЕйБі» незаконно отримав податкове повідомлення-рішення від 19.09.2015р. №0007021500, яке підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2015р. у задоволені адміністративного позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. 24.12.2015р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2015р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

17.01.2014р. позивач надав до Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС (Голопристанське відділення) у Херсонській області податкову декларацію зі земельного податку юридичних осіб за 2013 рік.

20.11.2014р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014р., запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015р. №35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» по 20.03.2015р.(включно).

19.09.2015р. Цюрупинська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, на підставі п.76.1 ст.75 ПК України, провела камеральну перевірку з питання несвоєчасного подання податкової декларації зі земельного податку з юридичних осіб за 2013 рік.

За наслідками цієї перевірки складено акт від 19.09.2015р. №162/19017842, в якому було зафіксовано факт несвоєчасного подання до Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області податкової декларації зі сплати земельного податку за 2013 рік (т.б. граничний термін подання - 20.02.2013 р., а фактично подано - 17.01.2014 p.).

На підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19.09.2015р. №0007021500, яким, відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170 грн.

Не погоджуючись з зазначеними діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволені позову, суд 1-ї інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, а також відповідно, з правомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

За змістом пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як слідує з приписів п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до вимог п.102.1. ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дн. у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст.39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

А згідно із п.120.1 ст.120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як видно з положень п.286.2 ст.286 ПК України, платники податку за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму цього податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Що ж стосується доводів позивача про те, що податковий орган не мав повноважень застосувати спірну штрафну (фінансову) санкцію в період дії мораторію, то колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, вважає ці доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, як вбачається зі змісту вимог п.1.3. ст.1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до приписів п.14.1.157. ст.14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

До того ж, нарахування штрафних санкцій шляхом винесення податкового повідомлення-рішення не є погашенням податкових зобов'язань або стягненням податкового боргу у розумінні п.1.3. ст.1 ПК України.

Отже, за таких обставин, та приймаючи до уваги факт майже 11-місячного порушення терміну подання позивачем до інспекції податкової декларації, судова колегія вважає, що оспорюванні дії та рішення відповідача є правомірними та не підпадають під дію зазначеної вище норми ПКУ.

Крім того, слід звернути увагу ще й на те, що контролюючий орган, в даному випадку, не має інших повноважень визначити розмір та підстави застосування штрафних санкцій, як, шляхом винесення податкового повідомлення-рішення.

Також, необхідно зазначити й про те, що процедуру ліквідації банків визначено у главі 16 Закону від 07.12.2000р. №2121-III «Про банки і банківську діяльність», розділі шостому Положення №369 та інших законодавчих i нормативних актах, дія яких поширюється на окремі заходи процедури ліквідації.

Виходячи з положень ч.3 ст.51 Закону України від 14.05.1992р. №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким встановлено місячний термін для надання кредиторами своїх заяв з вимогами до боржника, в ліквідаційній процедурі боржника орган державної податкової служби не позбавлений і має право здійснити податкову перевірку і в разі встановлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявити свої претензії до такого боржника.

Згідно із п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

При цьому, сам по собі акт перевірки не породжує настання правових наслідків, а є підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення. Тому контролюючий орган, згідно приписів п.58.1 ст.58 ПК України, надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення - рішення в «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (затв. Наказом ДПАУ від 22.12.2010р. №985).

Дійсно, у відповідно до п.8 ст.91 Закону №2121-III, вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Разом з тим, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, лише тільки з моменту внесення відповідного запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст.98 Закону № 2121-III), чого в даному випадку, по Банку позивача не має.

Таким чином, за вказаних обставин та приймаючи до уваги що ліквідація Банку позивача на момент спірної перевірки фактично завершена не була, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про правомірність визначення податковим органом суми грошового зобов'язання.

Отже, з врахуванням викладеного, приймаючи до уваги зазначені вище норми чинного у цій сфері законодавства та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт порушення позивачем приписів діючого законодавства мав місце ще до запровадження тимчасової адміністрації, а тому, контролюючий орган правомірно наклав на нього штрафні санкції у термін, передбачений ПК України.

При цьому, необхідно вказати й про те, що аналогічної правової позиції з цього питання дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема, у своїх рішеннях від 17.09.2015р. по справі №К/9991/40012/12, від 10.06.2015р. по справі №К/800/49051/14, від 16.07.2015р. по справі №К/9991/28378/12.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко