Постанова № 55701247, 05.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 лютого 2016 р. Справа № 820/11605/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Жовнера О.А.,

представника відповідача - Кобилінської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Промелектро" до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Промелектро" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 24.11.2015 № 0000212202.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що контролюючим органом було проведено перевірку ТОВ "Виробнича компанія "Промелектро", за результатами якої складено Акт № 1264/20-34-22-01-05/33291528 від 09.11.2015 року. На підставі даного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212202 від 24.11.2015 року. Позивач зазначає, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із контрагентами та мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є законними, а тому позов не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Промелектро" зареєстровано як юридична особа 22.01.2005 року за № 14801020000005949 за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, 37.

ТОВ "Виробнича компанія "Промелектро" взято на податковий облік в ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 08.02.2005 року за № 50, код ЄДРПОУ 33291528.

Судом встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВК "Промелектро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1264/20-34-22-01-05/33291528 від 09.11.2015 року, у висновках якого зазначені наступні порушення, а саме: п. 138 ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 344476,00 грн..

Також, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000212202 від 24.11.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 516714,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 344476,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 172238,00 грн..

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2014 року між ТОВ "ВК "Промелектро" та ДП "Техноскрап" ТОВ "Скрап" укладено договір поставки № 21-02/2014 року. Відповідно до умов договору ДП "Техноскрап" ТОВ "Скрап" поставляє ТОВ "ВК "Промелектро" продукцію, в асортименті, кількості, у строки, по цінам та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами.

Виконання умов договору підтверджується рахунок-фактурами: № ТС-05114-3 на круг ЛС d 70 у кількості 20324,00 кг. на загальну суму 1138144,00 грн., в т.ч ПДВ 189690,67 грн.; № ТС-21104-2 на латунь ЛС чушка у кількості 20685,00 кг на загальну суму 1158360,00 грн.. в т.ч. ПДВ 193060,00 грн.; видатковими накладними № ТС-09114-1 від 09.11.2014 року на суму 1138144,00 грн., в т.ч. 189690,67 грн.; ТС-28104-1 від 28.10.2014 року на загальну суму 1158360,00 грн., в т.ч ПДВ 193060,00 грн.; податковими накладними № 18 від 09.11.2014 року на круг ЛС d 70 у кількості 20324,00 кг. на загальну суму 1138144,00 грн., в т.ч ПДВ 189690,67 грн.; № 52 від 28.10.2014 року у кількості 20685,00 кг на загальну суму 1158360,00 грн., в т.ч. ПДВ 193060,00 грн., банківськими виписками, транспортування латуні відбувалось за товаро-транспортними накладними № ТС-09114-1 від 09.11.2014 року, № ТС-28104-1 від 28.10.2014 року.

Відповідно до лімітно-забірних карток, які містяться в матеріалах справи, латунь ЛС в чушках була використана для виготовлення латунних деталей у жовтні 2014 року - 29520,00 кг., листопаді 2014 року - 426,00 кг, грудні 2014 - 8230,00 кг; латунь ЛС круг d70 була використана для виготовлення латунних деталей у листопаді 2014 року - 12154,00 грн., грудні 8170,00 грн..

Собівартість виготовленої продукції, а саме латунних деталей за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року склала 1716054,90 грн., з 01.11.2014 року по 31.11.2014 року склала 1020691,16 грн., з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року -1102621,45 грн..

Також, 20.01.2014 року між ТОВ "ВК "Промелектро" та ТОВ "Промелектро-Харків" укладено договір поставки з відстроченням платежу № 20/01/14 на поставку латунних деталей.

Виконання умов договору підтверджується накладними, відповідно яких ТОВ "ВК "Промелектро" передало ТОВ "Промелектро-Харків" комплект латунних деталей у кількості 9000 шт. на суму 2133000,00 грн. від 03.10.2014 року № 29, у кількості 5000 шт. на суму 1350000,00 грн. від 25.12.2014 року № 33, у кількості 5000 шт. на суму 1350000,00 грн. від 08.12.2014 року № 31, банківськими виписками, транспортування комплекту латунних деталей відбувалось за товаро-транспортними накладними № 29 від 03.10.2014 року, № 33 від 25.12.2014 року, № 31 від 08.12.2014 року.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум по господарським операціям із контрагентами та визначенні на їх підставі зобов'язань податку на прибуток по звітній декларації від 02.03.2015 року № 9081462054 у розмірі 517690,00 грн., в зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 24.11.2015 № 0000212202 прийняте відповідачем підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Промелектро" до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 24.11.2015 № 0000212202.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Промелектро" (місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Іскринська, буд. 37, ідентифікаційний код юридичної особи 33291528) сплачену суму судового збору в розмірі 7750 (сім тисяч сімсот п'ятдесят) грн 72 коп. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: 61121, м. Харків, вул. Світла, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 39860564).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников