Постанова № 55700024, 26.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 804/358/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача Медвєдєва К.І., представника відповідача: Задорожної А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2014 № 110010000/2014/20056, визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 № 110010000/2014/600121/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за контрактом, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та Компанією «SMZ-REVIMEX a.s. Revuca» (м. Ревуца) №14-0119-12 від 22.01.2014, при митному оформленні товару (вогнетривкої суміші), поставленого згідно додатку № 1 від 22.01.2014, у вантажно - митній декларації від 08.07.2014 № 110010000/2014/021031 митна вартість визначена імпортером за основним методом - за ціною договору. Однак митним органом була скоригована митна вартість товару за попереднім оформленням товару, що завозився позивачем та для її визначення було застосовано додатковий метод, а тому підприємству була виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20056 від 09.07.2014 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 № 110010000/2-14/600121/1. Позивач вважає таке коригування митної вартості необґрунтованим, оскільки, на його думку, ввізну вартість товару цілком можливо визначити за ціною контракту, до того ж митним органом необгрунтовано застосування вартості до товару, що ввозився позивачем на підставі ВМД від 08.07.2014 № 110010000/2014/021031, у розмірі 0,87 дол. США/кг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 відкрито провадження у справі №804/358/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.01.2015.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Відповідач зазначив, що Дніпропетровською митницею обґрунтовано прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2014 № 110010000/2014/20056 та рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 № 110010000/2014/600121/1, оскільки на час митного оформлення із наданих позивачем документів неможливо було визначити митну вартість товару, яку останнім заявлено у ВМД від 08.07.2014 №110010000/2014/021031. У зв'язку з чим позивачем було проведено консультацію та запропоновано позивачеві подати митному органу додаткові документи, необхідні для встановлення об'єктивної ціни товару, що ввозиться. Проте, позивачем додаткові документи надані не були. За таких обставин, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (надалі - Покупець) та Компанією «SMZ-REVIMEX a.s. Revuca», м. Ревуца укладено зовнішньоекономічний контракт №14-0119-12 від 22.01.2014 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язався здійснити покупцю поставку товару - вогнетривкої суміші неорганічних речовин магнезіальносилікатного типу на умовах DAF - залізничним транспортом станція Чоп, кордон Словаччина - Україна (додаток № 1 від 22.01.2014).

Умовами пункту 2.1 Контракту сторони обумовили, що вартість пакування і маркування включені у вартість товару.

Пунктом 3.1 Контракту визначено, що продавець поставляє товар на умовах, зазначених в кожному конкретному додатку (специфікації) до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною згідно з Імкотермс 2000.

Матеріалами справи підтверджено, що 08.07.2014 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці Міндоходів для митного оформлення товару, ввезеного на підставі зовнішньоекономічного контракту № 14-0119-12 від 22.01.2014, подавши митну декларацію № 110010000/2014/021031.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації вартості форми ДМВ - 1 за ціною контракту (основний метод).

Проте, при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості, митним органом виявлені певні ризики, що могли вказувати на заниження митної вартості, у зв'язку з відсутністю частини необхідних документів та наявністю розбіжностей у наданих до органу митного контролю документів.

Так, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 22.01.2014 № 14-0119-12 (додатку № 1 від 22.01.2014) розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі 100% передоплати.

Із наданої до митного органу довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 07.07.2014 № 370 щодо платіжного доручення від 25.06.2014 № 172 на суму 53652,00 дол. США для підтвердження ціни імпортованого товару, не зазначена кількість передплаченого товару, що унеможливило визначення вартості одиниці товару.

Також, за умовами вказаного контракту до вартості ціни товару входить вартість пакування та маркування товару, відомості щодо вказаної складової у вартості товару, що заявлений до розмитнення, декларантом не надано.

Згідно п. 1.1 додатку від 22.01.2014 № 1 до зовнішньоекономічного контракту від 22.01.2014 № 14-0119-12, умови постачання DAF - залізничним транспортом - станція Чоп, кордон Словаччина - Україна.

На звороті залізничних накладних від 30.06.2014 № 16340, № 16341 містяться відомості щодо сум транспортних витрат територією Словаччини, проте не зазначена валюта розрахунку, що унеможливлює обчислення транспортної складової.

Митний орган зазначив, що у гр. 4 залізничних накладних зазначено відомості про перевізника - Цтранс Л ДП-8-С-06/1, але відсутні будь - які документи щодо відносин продавця або покупця із вказаним перевізником.

Також, позивачем не наданий документ, посилання на який міститься у гр. 23 залізничних накладних (ZSSK Cargo D 115497/0016), який супроводжував вантаж до митного оформлення. Пояснень щодо характеру та змісту вказаного документа декларантом не надано.

Не надано перекладу декларацій країни відправлення від 30.06.2014 № 14SK5665EX40155508 та № 14SK5665EX40155607, вказані декларації не містять відомостей щодо умов постачання, не зазначені показники, що підтверджують митну вартість товару.

За результатами перевірки документів, наданих до митного органу для розмитнення товару, відповідач вказав, що надані Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» документи не містять відомостей, що однозначно свідчать про включення до ціни товару транспортної складової, яка б враховувала усі понесені продавцем витрати від місця виробництва товару до місця призначення (перевезення, навантажувально - розвантажувальних витрат, витрат з експедирування вантажу). Такі розбіжності та невідповідності дають підстави для сумніву у повноті врахування транспортної складової у заявленій декларантом митній вартості товару.

Наведені розбіжності стали підставою для винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20056 від 09.07.2014, в якій вказано про виявлення фактів ризиковості операцій та зазначено про такі факти. Також, з урахуванням виявлених ризиків посадовою особою, що здійснює митний контроль та митне оформлення сформовано ризики 105 - 2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106 - 2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

З урахуванням встановлених обставин, митним органом було проведено консультацію щодо застосування методу визначення митної вартості товару із декларантом та витребувано від останнього додаткові документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; відповідно до ст. 254 Митного Кодексу України, переклад копії митної декларації країни відправлення.

Проаналізувавши обставини справи та надані сторонами докази, суд погоджується з позицією митного органу щодо коригування митної вартості товару, який заявлений позивачем до розмитнення, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (надалі - МК України) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Частиною 5 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 2 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою органу доходів і зборів встановлено ризик заявки неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 МК України, посадова особа органу доходів і зборів у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки (пункт 2.3. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правила її заповнення»).

Декларант відмовився надати будь - які інші документи на підтвердження митної вартості, про що зроблено запис у декларації.

Враховуючи вищезазначене, під час консультацій декларанта, згідно статті 53 МК України, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з п. 6 ст. 53 МК України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Так, декларант ознайомився із зазначеним записом 08.07.2014, що підтверджується його підписом.

Суд зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару, яка визначена декларантом на підставі контракту лежить саме на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Аналогічна позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.03.2013 по справі № К/9991/77730/12 (номер судового рішення в ЄДРСР № 30329208).

Посадовою особою Дніпропетровської митниці у рішенні про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2013 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначені причини та перелік обставин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, вартість операції.

Відповідач наголосив на тому, що за відсутності додаткових документів, які б однозначно дали змогу визначити транспорту складову вартості товару, у митного органу відсутня можливість застосування визначення митної вартості товару на підставі задекларованої позивачем вартості за контрактом.

З урахуванням чого, митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 № 110010000/2014/600121/1, з якого вбачається, що провівши співставлення заявленого рівня митної вартості у розмірі 0,526 дол. США з розрахунковою за відомостями, наданими декларантом до митного оформлення документів, із наявною у органу доходів та зборів інформацією про рівень цін на такі товари встановлено, що у органу доходів та зборів наявна інформація щодо митного оформлення товару того ж виробника, аналогічної марки за ціною 0,87 дол. США за ВМД № 702020001/2014/4749 (ІМ 40) від 30.05.2014, №702020001/2014/5072 (ІМ 40) від 11.06.2014, ВМД № 702020001/2014/5314 (ІМ 40) від 23.06.2014.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Крім того, під час судового засідання судом встановлено, що на підставі оформленої позивачем ВМД № 110010000/2014/021039 від 09.07.2014 з коригованою ціною митницею було випущено ввезений товар у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання - сплату до Державного бюджету України податків та зборів, при цьому збільшилося ввізне мито та ПДВ на загальну суму 106849,84 грн.

Після оформлення нової ВМД № 110010000/2014/021039 від 09.07.2014, позивач звернувся до Дніпропетровської митниці зі зверненням щодо відкликання рішення про коригування митної вартості від 09.07.2014 №110010000/2014/600121/1 та надав висновок Торгівельно - промислової палати № ГО-3304 від 28.07.2014.

За результатами розгляду зазначеного висновку, Дніпропетровською митницею встановлено, що висновок Торгівельно - промислової палати № ГО - 3304 від 28.07.2014, наданий без урахування всіх особливостей характеру зовнішньоекономічної операції та наведені доводи щодо неможливості прийняття вказаного висновку на обґрунтування заявленої митної вартості товару, зокрема зазначено, що використані експертом для маркетингового аналізу, за яким визначається ринкова вартість, вогнетривкі бетони з вмістом АІ 2О3, що не відповідають заявленим якісним показникам імпортованого товару - «вогнетривка маса марки JEMATUN 78 DZ» у своєму складі містить MgO.

Судом критично оцінює вказаний експертний висновок як доказ на підтвердження позиції позивача, з огляду на те, що означений висновок зроблений на підставі: контракту №14-0119-12 від 22.01.2014, додатку № 1 від 22.01.2014, інвойсів № OFO150/14 від 30.06.2014, № OFO150/14 від 30.06.2014 та цінової інформації мережі Інтернет.

Однак вказаним висновком не враховано, що до складу ціни товару (за умовами самого контракту) входить вартість пакування та маркування товару. Відомості щодо вказаної складової у вартості товару декларантом ні митному органові, ні експерту не надавалися.

Разом з тим, на звороті залізничних накладних від 30.06.2014 № 16340, № 16341 містяться відомості щодо сум транспортних витрат територією Словаччини без зазначення валюти розрахунку, що унеможливлює обчислення транспортної складової.

Також відсутні документи на підтвердження відомостей про перевізника - Цтранс Л ДП-8-С-06/1 та взаємозв'язку вказаного перевізника з продавцем чи покупцем товару, що також є умовою для визначення складової об'єктивної вартості перевезення товару, що в свою чергу впливає на його митну вартість.

Будь - які інші документи, які витребовувалися від декларанта, окрім вказаного висновку, митному органу декларантом надані не були.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на адресу позивача направлено лист від 22.09.2014 № 5989/04-50-52, яким повідомлено про відсутність підстав для визначення заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено п. 6 ч. 1 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Відповідно до ст. 60 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Згідно із ч. 1 ст. 62 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Відповідно до вимог ст. 63 МК України, для застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) митному органу має бути надана інформація від виробника товарів щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну, загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Митний орган вказав про те, що застосування методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання застосувати у даному випадку було неможливо, у зв'язку із відсутністю об'єктивних документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо заявленого митного режиму, даних про товар, відомості про митну та фактурну вартість, відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 цього Кодексу.

Статтею 335 МК України передбачено подання документів та відомостей необхідних для митного контролю. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються окрім іншого відомості: у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, тощо. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З урахуванням наявної в органу доходів і зборів інформації щодо раніше визнаних митних вартостей за ВМД №702020001/2014/4749 (ІМ 40) від 30.05.2014, №702020001/2014/5072 (ІМ 40) від 11.06.2014, ВМД №702020001/2014/5314 (ІМ 40) від 23.06.2014, посадовою особою органу доходів і зборів відповідно до п. 5 ст. 54, ст. 55 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість визначено в розмірі 0,87 дол. США із застосуванням резервного методу (2г) відповідно до ст. 64 МК України.

Суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості. Під час таких консультацій орган доходів і зборів і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Факт проведення консультацій підтверджується записом декларанта на ДМВ та засвідчений його підписом.

Проте, декларант не надав митному органу документи, які від нього витребовувалися на обґрунтування визначеної ним самостійно митної вартості за ціною контракту.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю законних підстав для застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, наявністю розбіжностей у наданих позивачем до митного оформлення документів, ненаданням позивачем належних доказів на підтвердження задекларованої митної вартості вказаних товарів за ціною договору, відповідачем правомірно було скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 №110010000/2-14/600121/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20056 від 09.07.2014, відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2014 № 110010000/2014/20056, визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 № 110010000/2014/600121/1 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 березня 2015 року.

Суддя О.В. Царікова