Ухвала суду № 55699696, 04.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7375/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 18 грудня 2014 року № 0006301701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року №0006291701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 грудня 2014 року № Ф-68, податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2015 року № 0006291701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2015 року №Ф-2341- 23; зобов'язати ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві зарахувати суму у розмірі 48 220,00 грн. до валових витрат 2011 року, суму у розмірі 16 107,50 грн. до валових витрат 2012 року та суму у розмірі 38280,00 грн. до валових витрат 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Профмаг» та ФОП ОСОБА_4, які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт від 05 грудня 2014 року №1342/26-54-17-01-17-2840206077.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог: пункту 177.2 статті 172 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 16965,60 грн.; абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого недонараховано та недоутримано суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34119,31 грн.; Наказу «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» та пункту 177.10 статті 177 розділу IV ПК України, а саме: книга обліку доходів та витрат ведеться з порушенням порядку її ведення.

За наслідками зазначеної перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № 0006291701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 21207,09 грн.; податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2015 року №0006291701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 19399,51 грн.; рішення від 18 грудня 2014 року №0006301701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, яким позивачу нараховано 3585,18 грн. штрафних санкцій; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 грудня 2014 року № Ф-68, якою відповідач вимагає у позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 34119,31 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2015 року № Ф-2341-23 якою відповідач вимагає у позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 28982,10 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 26 січня 2015 року №257/5/26-15-10-08 скасовано суму основного платежу в частині 1125,97 грн. та штрафну санкцію на 281,58 грн. визначені у податковому повідомленні-рішенні від 18 грудня 2014 року № 0006291701, а скаргу позивача в цій частині задоволено частково, в решті заявлених вимог, а саме рішення від 18 грудня 2014 року № 0006301701 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 грудня 2014 року № Ф-68 залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення № 0006291701 від 18 грудня 2014 року та № 0006291701 від 09 лютого 2015 року прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, вказав, що оскільки позивач за період, що перевірявся, знаходився на загальній системі оподаткування, а також те, що судом встановлено завищення останнім витрат, та, відповідно, заниження чистого доходу, ним на порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не в повному обсязі нараховувався, утримувався та перераховувався до бюджету єдиний внесок із сум чистого доходу, а тому рішення від 18 грудня 2014 року № 006301701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником ненарахованого єдиного внеску є таким, що винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Отже, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Витрати, які приймають участь у формуванні об'єкта оподаткування - це документально підтверджені витрати операційної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Профмаг» та ФОП ОСОБА_4

Так, 20 липня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Профмаг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №20/07, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Товар передається в асортименті, кількості і за цінами згідно з накладними, які після підписання сторонами, стають невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.2 Договору).

Продавець повинен засвідчити якість товару, що продається та підлягає обов'язковій сертифікації, належним сертифікатом, який надається покупцю разом з товаром, а також передати разом з товаром документ, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (пункт 3.2 Договору).

На підтвердження виконання вищеозначених зобов'язань за Договору купівлі-продажу від 20 липня 2012 року № № 20/07 позивачем надано копії видаткових накладних.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження способу поставки товару та копії сертифікатів якості придбаного товару, - що є обов'язковою умовою Договору поставки купівлі-продажу від 20 липня 2012 року № № 20/07.

Також, 11.06.2014 ТОВ «Профмаг» було надіслано до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області лист №434, в якому товариство повідомило, що всі первинні документи фінансово-господарської діяльності за 2012-2013 роки були викрадені.

Вищенаведені обставини в сукупності дають колегії суддів обґрунтовані підстави до висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, 22 вересня 2014 року ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області передано запит від 22.09.2014 №3939/22-00 на встановлення місцезнаходження ТОВ «Профмаг». Службовою запискою ОУ ДПІ Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 08.10.2014 №4085/10-13-07-01-14 повідомлено, що вищеозначене підприємство має стан « 45» платник перебуває за неосновним місцем обліку у Васильківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

14 Жовтня 2014 ТОВ «Профмаг» було припинено, про що внесені відповідні відомості до ЄДРПОУ.

01 Березня 2011 року між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір № 01/03/2011, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе, у відповідності з вимогами даного договору, виконання робіт з розробки веб-сайта та банерів до нього.

Загальна вартість договору складається з суми всіх виставлених в період дії договору рахунків-фактур (пункт 3.1 Договору).

Приймання виконаних робіт до договору здійснюється шляхом підписання сторонами акта виконаних робіт (пункт 6.1 Договору).

На підтвердження виконання вищевказаних зобов'язань за Договором 01 березня 2011 року № 01/03/2011 позивачем податковому органу було надано: Договір від 01.03.2011 №01/03/2011, Додаткову угоду №1, технічне завдання та видаткові накладні.

Так, відповідно до технічного завдання, вартість виконаних робіт становить 15 000 грн. Водночас, в ході перевірки було встановлено, що позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_1 АТ «Сведбанк» грошову суму у розмірі 63220 грн.

Вказані розбіжності позивач пояснив тим, що у зв'язку з виникненням потреби в модернізації новоствореного сайту між сторонами було укладено Додаткову угоду №2, якою зафіксовано нову вартість робіт у розмірі 65 000 грн. Однак, надати вказану угоду до перевірки не зміг у зв'язку із втратою її під час зміни місцезнаходження.

Разом з тим, відповідно до п.44.5 ст.44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до податкового органу ані з заявою про втрату відповідного документу, ані заявою про продовження терміну проведення планової документальної перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи, викладені податковим органом в Акті перевірки, щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи та не спростовані позивачем, а тому підстави до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, - відсутні.

Окрім податкових повідомлень-рішень від 09 лютого 2015 року № 0006291701 та від 09 лютого 2015 року № 0006291701, позивачем оскаржуються також рішення відповідача від 18 грудня 2014 року №0006301701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18 грудня 2014 року № Ф-68 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2015 року №Ф-2341- 23, проте ані позовна заява, ані апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо наявності підстав до висновку про протиправність таких рішень відповідача, так само як і в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування (ч.4 ст.70 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи, що ході судового розгляду справи встановлено правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень від 18 грудня 2014 року №0006291701 та від 09 лютого 2015 року №0006291701, а також недоведення позивачем жодними належними та допустимими доказами обґрунтованості решти заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав до задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.