Ухвала суду № 55699541, 10.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 876/2519/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015р. по справі за позовом Приватного підприємства «Саюл» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

20.11.2014р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.11.2014р. №0004062201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18876,0 грн. та №0004072201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 22314,0 грн., в тому числі 14876,0 грн. - основного платежу та 7438,0 грн. - штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме: ТзОВ БТК «Євробуд», ПП «Фірма «Фортеця», ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Пролог Трейд», та про нікчемність і фіктивність проведених між ними господарських операцій є протиправними. Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на актах ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо неможливості проведення зустрічних звірок по вказаних контрагентах, які не можуть бути належними доказами факту відсутності господарських операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2015р. позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що вжитими заходами з проведення зустрічної звірки ТзОВ «БТК «Євробуд» не підтверджується реальність проведення господарських операцій Товариством, а, отже, заходами встановлено відсутність об'єктів оподаткування ПДВ у ТзОВ «БТК «Євробуд» за період з 01.08.11 по 24.11.11, визначеними ст.185 ПК України.

ТзОВ «Юридична фірма «Фортеця» не надано жодних пояснень та їх документальне підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

Тобто, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Відповідно до ІС «Податковий блок», підсистеми „Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів " рахується розбіжність за серпень 2011 року в сумі 5868 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Юридична фірма «Фортеця».

Не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТзОВ «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Пролог-Трейд», а отже наявність у ПП „Саюл" податкової накладної, видаткової накладної, виданих вищезазначеним контрагентом, не є безумовною підставою для віднесення сум до витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в такій податковій накладній, видатковій накладній є недостовірними.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.55 КАС України ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області замінено на ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, яка просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Саюл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ БК «Київбудмонтаж», ТзОВ БТК «Євробуд», ПП «Фірма «Фортеця», ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Пролог Трейд», а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), або подальшої реалізації цих товарів, про що складено Акт від 18.09.2014р. № 1351/22-01/20804962.

Позивачем подано заперечення на вказаний акт перевірки, які стали підставою для проведення повторної перевірки.

За результатами повторної перевірки складено акт №1690/22-01/20804962 від 28.10.2014р. та встановлено порушення ПП «Саюл»: вимог п.п.14.1.202, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, а саме завищено доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування в 2011 році на загальну суму 46345 грн. та п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, а саме завищено витрати в 2011 році на загальну суму 128413,76 грн., в результаті чого ПП «Саюл» занижено податок на прибуток у 2011 році всього на суму 18875,81 грн.; вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 25664 грн.

На підставі даного акта відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.11.2014р. №0004062201 та №0004072201.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки зазначені в акті перевірки від 28.10.2014р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження у суді першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного:

Наявні у справі та досліджені судом першої та апеляційної інстанції договори, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, рахунки-фактури, стверджують взаємовідносини з ТзОВ БТК «Євробуд», ПП «Фірма «Фортеця», ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Пролог Трейд». Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності та надані послуги проведена в повному обсязі та підтверджується копіями платіжних доручень.

Придбання у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей відповідає специфіці діяльності позивача. Придбані товарно-матеріальні цінності є комплектуючими для виробництва печаток, штампів та поліграфічної продукції. ПП «Саюл» є виробником такої продукції.

Готові вироби були реалізовані кінцевим споживачам, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідачем не заперечується факт реалізації товарно-матеріальних цінностей кінцевим споживачам, таким як ДП МВС «Крим-Інформ-Ресурс», ДП «Розвиток», ТзОВ «Блок ЛТД». Разом з цим, у зв'язку з безтоварністю, на думку податкового органу, операцій з придбання матеріалів та комплектуючих у контрагентів-продавців та, відповідно, завищенням валових доходів та податкового кредиту по цих операціях, відповідач дійшов висновку про здійснення позивачем транзитних операцій та надання податкової вигоди контрагентам-покупцям.

Податковими деклараціями по податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних встановлено, що господарські операції з вказаними вище контрагентами належним чином відображались позивачем в податковій звітності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

п.187.1 ст.187 ПК Кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, актів приймання-передачі, товарними накладними, податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем представлено докази, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ БТК «Євробуд», ПП «Фірма «Фортеця», ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Пролог Трейд».

Посилання відповідача на акти перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва №1689/22- 8/33499358 від 16.05.13р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», №1642/22.8/36520226 від 14.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Юридична фірма «Фортеця», від 24.06.2014р. №1499/22-13/37729866 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Пролог-Трейд», від 23.05.2013р. №1788/22.8/37403533 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Ай Ті», від 17.05.13 №1691/22.8/37635291 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс», не заслуговують на увагу і суду апеляційної інстанції, оскільки, як зазначено судом першої інстанції, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів, а лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності податкового органу.

Відповідачем, як суду першої так і апеляційної інстанції не було надано вироку суду про засудження осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом щодо підприємств постачальників позивача, чи вироку суду з якого б вбачалася вина осіб у підробленні документів первинного бухгалтерського обліку.

Органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними, а надано лише право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами - ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки відповідача про непідтвердженість реальності здійснення операцій позивача з контрагентами без дослідження первинної документації, оформленої за результатами проведення таких операцій, не можуть братись до уваги.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.2 ст.5, ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» в редакції від 22.05.2015р., з ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області підлягає стягненню судовий збір в сумі 5359,20 грн. (2 % розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати - 4872,0 грн. * 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги).

Керуючись ст.ст.94, 160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015р. по справі №813/7946/14 - без змін.

Стягнути з ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, "Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371 - 5359 (п»ять тисяч триста п»ятдесят дев»ять) грн. 20 коп. судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 11.02.2016р.