Постанова № 55699423, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12213/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Перший Партнерінвест», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Перший Партнерінвест» (код ЄДРПОУ 37432543) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Стройторг-Т» (код ЄДРПОУ 36586596) за період з 01 грудня 2011 року по 31 липня 2012 року та з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки № 10499/26-51-22-03/37432543 від 30 грудня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року на загальну сум 61 763, 60 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 57 385, 49 грн..

27 січня 2015 року на підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 000392203, яким ТОВ «Перший Партнерінвест» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 72 866, 60 грн., в тому числі: за основним платежем - 61 763, 60 грн., за штрафними санкціями - 11 103, 00 грн.;

- № 000402203, яким ТОВ «Перший Партнерінвест» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64 977, 70 грн., в тому числі: за основним платежем - 51 982, 16 грн., за штрафними санкціями - 12 995, 54 грн.

Основним видом діяльності ПП «Стройторг-Т» є оптова купівля-продажа сипучих будівельних матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ПП «Стройторг-Т» (виконавець) укладено типові договори про надання послуг по організації перевезення вантажів № 23 від 01 квітня 2011 року та № 01/04-202 від 01 квітня 2012 року, відповідно до умов яких, виконавець зобов'язується надати послуги по організації відправки вантажів, залізно-дорожнім транспортом зі станції відправника до станції призначення, у відповідності з даним договором, а також письмових заявок замовника, підтверджені підписом уповноваженого представника виконавця та печаткою.

Відповідно до п. 1.2 Договорів - загальний об'єм (кількість) робіт (організацій перевезень), передбачених даними договорами, складаються із сум об'єму виконаних робіт, вказаних в актах виконаних робіт.

Згідно до п. 2.1 Договору - вартість організації перевезень вантажу вказується у відповідних заявках, в яких вказуються станції відправлення та призначення.

До обов'язків виконавця відноситься, зокрема:

організовувати перевезення вантажів зі станції відправника до станції призначення, забезпечуючи необхідність замовника в об'ємах інформації по кожній відправці, при необхідності укладати від свого імені або через третіх осіб договір з залізничною дорогою, автотранспортними підприємствами на перевезення продукції;

У свою чергу, до обов'язків замовника відноситься, зокрема:

пред'явити виконавцю заявки на організацію та виконання партії робіт передбачених п. 1.1 та 3.1.1 даного договору, не менше ніж за п'ять діб до початку перевезення та передати йому наступні дані: рід та вага вантажу, станція (місце відвантаження), відправлення, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача.

Всі затрати, пов'язані з маневровою працею на станціях призначення та відправлення, сплата згідно відомостей подачі-прибирання вагонів, накопичувальних карток, всі штрафи, виставлені залізною дорогою, а також інші додаткові витрати, не пов'язані зобов'язаннями перед виконавцем по даному договору, сплачує вантажовідправник/замовник.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується копіями договорів про надання послуг по організації перевезення вантажів № 23 від 01 квітня 2011 року та № 01/04-202 від 01 квітня 2012 року № 01/04-202, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), оборотно-сальдовими відомостями реєстрами податкових накладних, прибутковими та видатковими накладними за перевіряємий період та платіжними дорученнями, якими підтверджується проведення оплати за надані послуги.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що наведені докази, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій позивачем та ПП «Стройторг-Т» щодо надання послуг по організації перевезення вантажів, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, процес поставки товару (сипучих будівельних матеріалів) від замовника до кінцевого споживача відбувався наступним чином.

Так, ТОВ «Перший Партнерінвест», отримавши заявку на поставку сипучих будівельних матеріалів від своїх замовників, дублював її відразу виробнику зазначених товарів, який в свою чергу подавав таку ж заявку Укрзалізниці. Виробник виступав виключно відправником, особою, яка від свого імені оформляє вантаж для перевезення до потрібних станцій безпосередньому отримувачу вантажу.

Між тим, у зв»язку з великою потребою вагонів для перевезення вантажів та неможливістю їх надання виробником, позивачем було підписано договір з ПП «Стройторг-Т», яке володіло необхідною кількістю вагонів та могло вчасно надати послуги з перевезення вантажів до потрібної станції.

Плата, за надані послуги, відображалася у вигляді вартості за тонну перевозки на яку впливали такі фактори як сезонність, об»єм перевозок, наявність чи відсутність вагонів на залізничній станції тощо та вказувалася в первинних документах як «залізничний тариф», що в подальшому впливало на кінцеву вартість продукції.

Як вбачається зі змісту договорів № 23 від 01 квітня 2011 року та № 01/04-202 від 01 квітня 2012 року, обов'язковою умовою для виконання контрагентом замовлення є подання позивачем письмової заявки із зазначенням змісту та обсягу послуг, також замовник зобов'язаний, згідно пункту 3.2.1 договору надати виконавцю дані про рід та вагу вантажу, станцію (місце відвантаження), відправлення, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача.

Як встановлено в судовому засіданні, зазначена заявка подавалася в письмовій формі в якій відображалася наступна інформація: отримувач, код отримувача, адреса отримувача, станція призначення, код станції та власник товару, компанія, по дорученню якої були відправлені вагони.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність письмової заявки із визначенням конкретних умов замовлення послуг по організації перевезення із визначенням інформації про рід та вагу вантажу, станцію (місце відвантаження), відправлення, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача є безпідставним.

Крім того, як встановлено вище, виконання зазначених господарських операцій підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), оборотно-сальдовими відомостями реєстрами податкових накладних, прибутковими та видатковими накладними за перевіряємий період та платіжними дорученнями, якими підтверджується проведення оплати за надані послуги.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поставка товарів відбувалася від виробника до залізничної станції безпосереднього споживача зазначеної продукції, який власним транспортними засобами здійснював її транспортування, що підтверджується первинними документами в яких одержувачем продукції завжди значився кінцевий споживач.

А тому, позивач зберігання та транспортування продукції не здійснював в зв»язку з чим у нього відсутній обов»язок доводити реальність зазначених операцій.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а тому в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є первинними документами та підтверджують факт реальності господарської операції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на Акт Васильківської ОДПІ Київської області ДПС № 92/22-01/36586596 від 13 травня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Стройторг-Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Еверест» (код ЄДРПОУ 31480476) за період грудень 2010 року, липень, серпень, вересень 2011 року, з TOB «Інтербукс» (код ЄДРПОУ 34578440) за період лютий, травень, серпень, вересень та жовтень 2011 року, з ПП «Хладком» (код ЄДРПОУ 33173402) за період лютий, березень, квітень, травень 2012 року, TOB «РЕАЛ-АГРО» (код ЄДРПОУ 32180356) за період травень, липень 2012 року, оскільки відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000392203, № 000402203, прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.