Ухвала суду № 55699376, 08.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Справа № 876/10177/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства «Володар» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області до сільськогосподарського приватного підприємства «Володар» про відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсій,-

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до сільськогосподарського приватного підприємства «Володар» в якому просило з врахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с. 21) стягнути з відповідача 8555,58 грн. боргу на покриття витрат по виплаті та доставці пенсій призначених на пільгових умовах.

Постаново Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволено, стягнуто з сільськогосподарського приватного підприємства «Володар» (ідентифікаційний код 31104316, 47620, Тернопільська обл., Козівський р-н., с. Велика Плавуча) на користь управління Пенсійного фонду України в Козівському районі, Тернопільської області 8 555 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 58 коп. заборгованості на покриття витрат по виплаті та доставці пенсій призначених на пільгових умовах за період з 01.01.2015 р. по 01.09.2015 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції сільськогосподарське приватне підприємство «Володар» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач у своїй заяві посилається на те, що пенсію громадянці ОСОБА_1 призначено згідно п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Даний пункт наголошує на тому що такого роду пенсія призначається незалежно від віку та трудового стажу. Однак діюче законодавство не містить прямої норми яка б вказувала на те, що пенсії призначені відповідно до цього пункту мають сплачуватись за рахунок останнього роботодавця.

Також позивач опирається на розрахунок та порядок призначення пенсії відповідно до п. 6.8 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов' язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Цей пункт не вказує переліку зобов'язаних підприємств, а відсилає до п. 6.4 даної Інструкції, яка у розрахунку суми пенсії вказує, що вони мають бути призначені відповідно до ч. 2 «Перехідних положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а це пенсії призначені особам зі списку № 1 та № 2, а не матерям яким пенсія призначається без урахування стажу.

На сьогоднішній день законодавство містить норми, щодо зобов'язання роботодавців покривати витрати на призначені пільгові пенсії, але це стосується лише пенсій призначених з урахуванням трудового стажу, а громадянці ОСОБА_1, пенсія була призначена без такого врахування. Крім того апелянт звертає увагу суду на те що витрати по відшкодуванню таких пенсій розподіляються між підприємствами на яких працювала особа. В даному випадку позивач жодним чином не згадав у своєму розрахунку про те, що особа працювала у колгоспі ім. Шевченка, правонаступником якого є КСП «Колгосп ім. Шевченка».

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що сільськогосподарське приватне підприємство «Володар» зареєстровано 11 грудня 2001 р. управлінням економіки Козівської райдержадміністрації Тернопільської області. Громадянину ОСОБА_1, яка працювала у відповідача, відповідно до п. п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було призначено пільгову пенсію, фактичні витрати з виплати і доставки яких за період з січня по серпень 2015 року склали 8555,58 гривень.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Підприємства та організації, на яких працівники вийшли на пенсію призначену відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах, з коштів призначених на оплату праці, згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.6.1. «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зобов'язані відшкодувати органу Пенсійного Фонду плату, що покриває сто процентів витрат на оплату і доставку пільгових пенсій.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділом доходів органу Пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (форма Розрахунку затверджена постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1) складених відповідно до п. 6.4. зазначеної Інструкції, надсилаються платникам до 20 січня поточного року, а протягом 10 днів повідомлення з новопризначених пенсій та повинні бути ними оплачені щомісячно до 25 числа.

Згідно з п. 7.5 ст. 7 Інструкції, несвоєчасно перераховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Також суд вірно зазначив, що згідно п.1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору до Пенсійного фонду України, яким є сільськогосподарське приватне підприємство «Володар» об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства «Володар» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року по справі № 819/2417/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2016 року