Постанова № 55699229, 10.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 лютого 2016 р. № 820/170/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в особі державного виконавця Селіванова Олега Анатолійовича, третя особа: Харківська митниця ДФС про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А. про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2015 р., винесену у виконавчому провадженні № 49525797.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, оскаржувана постанова прийнята без з'ясування усіх обставин та всупереч вимогам діючого законодавства, чим порушені його права та інтереси, що потребує судового захисту.

Представник позивача за довіреністю Белєвцова О.С. позовні вимоги в судовому засіданні підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.

Представник відповідача, який належним чином, відповідно до вимог ст. 35 КАСУ, був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, без повідомлення про причини не прибуття, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав.

Представник третьої особи за довіреністю Зозуля М.М., проти задоволення адміністративного позову заперечував, з підстав його необгрунтованості.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаної особи на підставі наявних в ній доказів, згідно приписів ст. 128 ч. 4 КАСУ.

Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду 12.03.2015 року у справі № 820/1519/15 адміністративний позов приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" до Харківської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень - задоволено у повному обсязі: визнано протиправними дії Харківської митниці ДФС щодо коригування митної вартості товарів приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" за митною декларацією №807120000/2015/000091 від 30.01.2015 р. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000211/2 від 03.02.2015р., визнано протиправною та скасовано картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807121400/2015/00006 від 03.02.2015 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 р. по справі № 820/1519/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.09.2015 р. у справі №К/800/25487/15 касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби відхилено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року залишено без змін.

Як свідчать докази у справі, 17.06.2015 р. ПП "Торгівельний Будинок Аркада" до Харківської митниці ДФС України звернулось із заявою вих. №138 від 17.06.2015 р. про повернення з Державного бюджету України на його поточний рахунок надмірно сплачених грошових коштів в сумі 85053,12 грн., на що 02.07.2015 р. (вх. № 211) ПП "ТБ Аркада" отримано лист Харківської митниці ДФС від 25.06.2015 р. №20-70-25-01/00-2/4668, яким йому було відмовлено у поверненні надмірно сплачених грошових коштів.

Водночас, в цьому листі Харківська митниця ДФС повідомила, що відповідно до ч. 8 ст. 313 Митного кодексу України кошти, внесені ПП "ТБ Аркада" на рахунок митниці в якості грошової застави кошти у розмірі 85053,12 грн. перераховані до Держбюджету України, з чим позивач не погодися та оскаржив до суду.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 р. у справі № 820/7019/15 визнано протиправною відмову Харківської митниці ДФС, оформлену листом від 25.06.2015 р. №20-70-25-01/00-2/4668, у поверненні приватному підприємству "Торгівельний Будинок Аркада" надмірно сплачених до бюджету митних платежів за митною декларацією № 807120000/2015/000123 від 04.02.2015 р. в сумі 85053,12 грн. та зобов'язано Харківську митницю Державної фіскальної служби повторно розглянути заяву приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" про повернення надмірно сплачених платежів з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові, вказана постанова набрала законної сили 19.10.2015 р.

06.11.2015 р. Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 820/7019/15.

З доказів справи вбачається, що 16.11.2015 р. державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Селівановим О.А. відкрито виконавче провадження №49525797 з виконання наведеного вище виконавчого документу.

Однак, 24.12.2015 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селівановим О.А. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №49525797, яка вмотивована тим, що 24.12.2015 р. до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Харківській області надійшла заява №20-70-25-01/00-1/9358 від 14.12.2015 р. Харківської митниці ДФС про фактичне повне виконання рішення.

З наведеним суд не погоджується та при вирішенні даного спору враховує наступні обставини та нормативні положення.

Відповідно до ст. ст. 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Виконання судових рішень - це заключна стадія судового процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту порушених прав стягувача.

В силу положень ч.2 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Ч.1 ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Основними принципами судочинства є виконуваність рішення суду та його обов'язковість. Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Вимогами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Європейський Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як вказав Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999 року, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

У рішенні в справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р., Європейським судом з прав людини було сформульовано принцип обов'язковості виконання судового рішення адміністративними органами з посиланням на те, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Загальнообов'язковість та авторитет судового рішення не обмежується лише його резолютивною або іншою окремою частиною.

Отже, державним виконавцем в даному випадку безпідставно було зроблено висновок, що судове рішення є повністю виконаним.

Так, п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до ч. 3 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Ч.1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувану - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, в порушення вимог ч. 1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не було належним чином перевірено виконання рішення боржником.

Державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження, не переконався у виконанні судового рішення, вважаючи, що формальна відписка Харківської митниці ДФС є повним виконання судового рішення.

Ч. 1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Так, п.3.17. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. унормовано, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного з документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Відповідно до п.п.1, 3, 4, 11 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу", державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відтак, будь-яких об'єктивних та правових підстав для закриття виконавчого провадження за заявою стягувача не вбачається.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, що оскаржувану постанову було прийнято державним виконавцем з порушенням положень ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 11 ст. 49, ч. 1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.17. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р.

Крім того, дана постанова суперечить положенням ч. 2 ст. 6 Конституції України, відповідно до якої органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; ст.8 Конституції України, згідно з якою в Україні визнається і діє принцип верховенства права; ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; ст.68 Конституції України, що зобов'язує кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

При судовому розгляді встановлено, що лист Харківської митниці ДФС від 14.12.2015 р. № 20-70-25-01/00-1/9355 "Щодо повернення коштів", адресований позивачу, має посилання не те, що резолютивна частина постанови Харківського окружного адміністративного суду 12.03.2015 р. у справі №820/1519/15 не містить зобов'язання митниці здійснити визнання рівня митної вартості заявленої декларантом. Скасування рішення митниці не є безумовною підставою для повернення коштів, сплачених відповідно до цього рішення.", що є безпідставним та спростовується змістом судового рішення - постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 р. по справі № 820/7019/15, яка набрала законної сили, де судом першої інстанції було зазначено: "В той же час, з листа відповідача вбачається, що митний орган не ставить під сумнів обґрунтованість вказаних позивачем причин повернення коштів та не зазначає про жодні недоліки в документах, які надані позивачем в якості додатків до заяви.

Поряд з тим, факт сплати позивачем надмірних митних платежів встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, яким, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, оскільки лист відповідача не містить в собі викладення фактичних обставин відмови в складенні висновку про повернення коштів, суд приходить до висновку про помилковість тверджень відповідача-1 щодо відсутності законних підстав для повернення коштів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" про повернення надмірно сплачених платежів, діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, без дотримання вимог ч. 3 ст.2 КАС України, та приходить до висновку що позовні вимоги про визнання протиправною відмову Харківської митниці ДФС, оформлену листом від 25.0б.2015 р. №20-70-25-01/00-2/4668, у поверненні приватному підприємству Торгівельний Будинок Аркада" надмірно сплачених до бюджету митних платежів за митною декларацією №807120000/2015/000123 від 04.02.2015 р. в сумі 85053,12 грн. підлягають задоволенню".

При таких обставинах, рішення суду не може вважатися виконаним, що не дає підстави виконавчому органу для закриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а тому порушене право позивача підлягає поновленню.

Так, у ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до п.7 постанови пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Поряд із тим, положеннями ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

У ч. 2 ст. 71 КАСУ, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів в обгрунтування законності прийнятого рішення, що є предметом спору у цій справі, а тому у суду відсутні підстави вважати його правомірним, у зв"язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162, 181 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова Олега Анатолійовича про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2015 р., винесену у виконавчому провадженні № 49525797.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" (61038,м. Харків, шосе Салтівське, буд.67-А, код ЄДРПОУ 32548751) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.02.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.