Ухвала суду № 55699176, 03.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4618/15

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

суддів - Канигіної Т.С. , Бойка С.С. ,

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Сомика Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного агентства земельних ресурсів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного агентства земельних ресурсів України про, з урахуванням уточнень, визнання протиправними дій щодо попередження ОСОБА_3 05.11.2015 про звільнення із займаної посади начальника Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що реорганізація Управління Держземагентства у м. Кременчуці проведена без фактичного скорочення чисельності чи штату працівників, що виключає, на думку позивача, його звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Також позивач зауважив, що Держземагентством України не запропоновано позивачу усіх вакантних посад в Управлінні Держгеокадастру у м. Кременчуці, що були вакантні станом на 05.11.2015, що, на думку позивача, є порушенням вимог статті 492 КЗпП України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач - Державне агентство земельних ресурсів України - у письмових запереченнях зазначив, що у зв'язку з реорганізацією Держземагентства України позивача 05.11.2015 попереджено про вивільнення. Також, відповідач зауважив, що позивачу, відповідно до його професійних якостей, з урахуванням досвіду та кваліфікації запропоновано вакантні посади для подальшого працевлаштування в Управлінні Держгеокадастру у м. Кременчуці.

Відповідач - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру - у письмових поясненнях зазначив, що при наданні позивачу повідомлення про можливе вивільнення у зв'язку з реорганізацією, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідачів у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 03.07.2013 № 1399-кт/а ОСОБА_3 призначено на посаду начальника Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» та від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів з виконавчої влади», наказу Комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 13.07.2015 № 147 «Про реорганізацію Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області» Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області реорганізовується шляхом приєднання до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 91 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України постановив:

утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення;

установив, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються, права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено:

утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1.

установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 13 липня 2015 № 147 «Про реорганізацію Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області» наказано реорганізувати Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області шляхом приєднання до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області.

05.11.2015 року начальнику управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області ОСОБА_3 надано Попередження про вивільнення в зв'язку з реорганізацією Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області шляхом приєднання до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області. Відповідно до вказаного попередження позивачу запропоновано для подальшого працевлаштування до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області вакантні посади:

начальника відділу державного земельного кадастру Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області;

головного спеціаліста відділу державного земельного кадастру Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області;

головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області;

головного спеціаліста з державного геодезичного нагляду Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області;

головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області.

Позивача попереджено, що у разі відмови від запропонованої посади його буде звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

Позивач ознайомився з Попередженням про вивільнення 05.11.2015, а також не погодився на переведенням на запропоновану посаду, про що свідчить його підпис /а. с. 12/.

Позивач зазначив, що реорганізація Управління Держземагентства у м. Кременчуці проведена без фактичного скорочення чисельності чи штату працівників, що виключає, на думку позивача, його звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Також позивач зауважив, що Держземагентством України не запропоновано позивачу усіх вакантних посад в Управлінні Держгеокадастру у м. Кременчуці, що були вакантні станом на 05.11.2015, що, на думку позивача, є порушенням вимог статті 492 КЗпП України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною четвертою статті 36 КЗпП України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитись інші посади, спеціальності, професії, тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватись, а в окремих випадках навіть збільшуватись.

Відповідачем до суду надані Штатні розписи на 2015 рік Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області та Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області /а. с. 83-84/. Аналізуючи штатні розписи вказаних управлінь від 5 січня 2015 року (Управління Держземагентства) та від 25 травня 2015 року (управління Держгеокадастру) можна встановити, що в Управлінні Держгеокадастру на відміну від Управління Держземагентства:

- зменшилася кількість керівництва на одну штатну одиницю (скорочено посаду Заступника начальника управління - начальник відділу державного земельного кадастру);

- введено посаду начальника відділу державного земельного кадастру;

- зменшено кількість посад головних спеціалістів відділу державного земельного кадастру з п'яти до чотирьох;

- збільшено кількість посад головних спеціалістів відділу землеустрою з двох до трьох;

- створено посаду головного спеціаліста з питань кадрової роботи та державної служби;

- створено посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій та інформаційного захисту;

- створено посаду головного спеціаліста з державного геодезичного нагляду.

Отже в Управлінні Держземагенства у м. Кременчуці, реорганізованому шляхом приєднання до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці, відбулась зміна в організації виробництва і праці, а тому доводи позивача про те, що реорганізація Управління Держземагентства у м. Кременчуці проведена без фактичного скорочення чисельності чи штату працівників, є необґрунтованими.

Також, суд вважає за необхідне звернути на увагу на те, що змінились функції Управління Держземагенства у м. Кременчуці, реорганізованого шляхом приєднання до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці.

Відповідач у своїх поясненнях зауважив, що при порівнянні Положення про Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 14.06.2013 № 264 та Положення про управління (відділ) Держгеокадастру в місті затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.02.2015 № 14, Положення про управління (відділ) Держгеокадастру в місті, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 №258, в Управлінні Держгеокадастру на відміну від Управління Держземагентства змінились функції:

- Управління Держгеокадастру подає в установленому порядку Головному управлінню Держгеокадастру в області пропозиції щодо здійснення адаптації національного законодавства до законодавства ЄС з питань, що належать до його компетенції; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, заходи щодо імплементації в національне законодавство положень міжнародних договорів, стороною яких є Україна (підпункт 2 пункту 4 Положення).

- Управління Держгеокадастру подає начальнику Головного управління Держгеокадастру в області пропозиції щодо розроблення нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері земельних відносин в установленому законодавством порядку, стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних, нормативно-технічних документів з питань геодезії, картографії, геоінформаційних систем (підпункт 6 пункту 4 Положення).

- Управління Держгеокадастру здійснює інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку (підпункт 8 пункту 4 Положення).

- Управління Держгеокадастру забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на захист земель від шкідливого антропогенного впливу (Підпункт 14 пункту 4 Положення).

- Управління Держгеокадастру має право користуватися державною системою урядового зв'язку (підпункт 4 пункту 6 Положення).

- Управління Держгеокадастру очолює начальник, який, при призначенні, погоджується з Віце-прем'єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Пункт 9 Положення), ці самі положення стосуються заступників начальника, Управління Держземагентства очолює начальник який погоджується Міністром аграрної політики та продовольства України.

- Начальник Управління Держгеокадастру, зокрема, організовує виконання доручень та наказів Міністерства регіонального розвитку, Будівництва та житлово-комунального господарства України, доручень Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, його першого заступника та заступників (підпункт 2 пункту 9 Положення) /а. с. 97-104, 120-133/.

Отже, в ході судового розгляду справи знайшла своє підтвердження та обставина, що в результаті проведеної реорганізації дійсно відбулося скорочення чисельності працівників, а у новоствореного управління, в порівнянні з реорганізованими управлінням, збільшилося коло функціональних обов'язків, тобто в даному випадку відбулися зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності працівників та розширення функціональних обов'язків управління.

За викладених обставин, суд вважає безпідставними доводи позивача з приводу того, що відповідачі реорганізовуючи очолюване ним управління та звільняючи його з посади мали керуватися положеннями статтей 32, 36 КЗпП України, та погоджується з правомірністю застосування в спірному випадку саме приписів пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

За приписами статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; тощо.

Згідно статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

За приписами статті 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 вказує, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом першим статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулює вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Сторонами не заперечується той факт, що позивача попереджено про внесення змін до структури та штатної чисельності працівників апарату Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області а також про майбутнє звільнення позивача із займаної посади. Одночасно позивачу було запропоновано переведення на інші посади в Управлінні Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області, проте позивач відмовився від переведення на запропоновану посаду про що власноручно зазначив у попередженні про вивільнення 05.11.2015.

Позивач, під час судового розгляду справи, наголошував на тому, що Держземагентством України не запропоновано позивачу усіх вакантних посад в Управлінні Держгеокадастру у м. Кременчуці, що були вакантні станом на 05.11.2015, що, на думку позивача, є порушенням вимог статті 492 КЗпП України. Так, позивач зауважив, що в наданому йому Попередженні про вивільнення від 05.11.2015 не враховано його переважного права на залишення та тій посаді, яку позивач займає, не запропоновано всіх вакантних посад, які відповідають кваліфікації позивача. Позивач зазначив, що станом на 05.11.2015 посада начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області була вакантною.

З цього приводу суд зазначає, що Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 р. у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач на момент попередження про вивільнення мав будь-які переваги на переведення на іншу роботу в разі звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а тому доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог частини другої статті 492 КЗпП України, оскільки він має переважне право на переведення на посаду начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області, є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами. Суд наголошує на тому, що переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду в новоутвореному управлінні, який частково має інші завдання та компетенцію в порівнянні з управлінням, який очолював ОСОБА_3

Також суд зазначає, що частина 2 статті 42 КЗпП передбачає, що перевага в залишенні на роботі надається особам при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

З цього приводу суд зазначає таке. Відповідачем у письмових пояснення зазначено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державну службу» прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше не встановлено законами України. Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 169 (далі - Порядок), конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця повинен забезпечувати конституційне право рівного доступу до державної служби громадян України. Відтак, за твердженням відповідача, призначення на посади начальників територіальних органів Держгеокадастру здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору, оскільки конкурс є основним засобом реалізації громадянами України конституційного права на доступ до державної служби (стаття 38 Конституції України).

З матеріалів справи вбачається, що Наказом Держгеокадастру від 21.08.2015 № 138-ок було оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад начальників територіальних органів Держгеокадастру, в тому числі і на посаду начальника Управління Держгеокадастру в м. Кременчуці Полтавської області.

Позивач брав участь у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника Управління Держгеокадастру в м. Кременчуці Полтавської області в червні 2015 року. ОСОБА_3 було складено письмовий іспит за результатами якого позивач набрав 17 із 25 можливих балів та був допущений до співбесіди. За результатами конкурсу, на підстві результатів письмового іспиту та співбесіди за кандидатом ОСОБА_3, комісією вирішено - не рекомендувати ОСОБА_3 для зайняття вакантної посади начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області / а. с. 134-135/.

Сторонами не заперечувався той факт, що ОСОБА_3 не оскаржував рішення конкурсної комісії для проведення відбору кандидатів на заміщення вакантних посад начальника головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, начальників територіальних органів Держгеокадастру у Полтавській області нижчого рівня, оформленого протоколом № 16 від 03.07.2015.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачами при попередженні ОСОБА_3 про вивільнення не було допущено порушень трудових прав останнього.

В будь-якому випадку, суд звертає увагу, що попередження про вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України не надає підстав для висновку, що відповідачами буде порушено права позивача на працю у вигляді його звільнення. Таке попередження передбачено чинним законодавством у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, і в даному випадку, зроблено у зв'язку з реорганізацією Управління Держземагентства у м. Кременчуці шляхом приєднання до Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці. До того ж, на даний час позивач продовжує працювати на посаді начальника Управління Держземагентства у м. Кременчуці Полтавської області, що також не заперечувалось сторонами.

Відтак, попередження ОСОБА_3 про вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відповідає вимогам законодавства.

За таких встановлених фактичних обставин у справі суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного агентства земельних ресурсів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 08.02.2016.

Головуючий суддя Р.І. Молодецький суддя суддя Т.С. Канигіна С. С. Бойко